Рішення

від 25.06.2007 по справі 2-162/2007

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25

червня 2007 року Миронівський районний суд Київської області в складі:   головуючого судді - Капшук Л.О.

При секретарі -

Бесараб І.С. ,

Розглянувши

у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до Владиславської сільської ради Миронівського району Київської області,  Миронівського районного відділу земельних

ресурсів про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на

землю,  № справи 2-162/2007,

ВСТАНОВИВ:

позивач

звернулася до суду із зазначеними вимогами, 

посилаючись на те,  що на підставі

свідоцтва про право на спадщину їй в АДРЕСА_1, 

який розташовано на земельній ділянці розміром 0, 18 га. Земельну

ділянку у вказаному розмірі їй передано у приватну власність рішенням виконкому

Владиславської сільської ради №53 від 26.11.1996 року.

30.05.2002

року був виготовлений державний акт на право приватної власності на землю серії

НОМЕР_1,  який позивач не отримувала.

Згідно зазначеного акту їй передано у приватну власність земельну ділянку в

розмірі 0, 2038 га,  яка включає

водостічну канаву,  що проходить по

периметру її ділянки. У водостічну канаву довжиною 107 м стікають стоки з усієї

вулиці,  в зв»язку з чим на неї не може

бути покладено обов»язок по догляду за нею.

Не погоджуючись

з такою приватизацією,  позивач

звернулась до Владиславської сільської ради Миронівського району Київської

області з відповідною заявою про зменшення їй земельної ділянки до 0, 18 га.

Крім того,  неодноразово зверталась до

Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»,  яке склало акт про приватизацію 0, 18 га va

абрис без врахування ділянки,  на

якій знаходиться канава. Даний акт сільський голова не підписала,  через що вона не взмозі представити його для

виготовлення нового державного акту.

В

зв»язку з необхідністю виготовлення нового державного акту просила визнати

нечинним державний акт про право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від

30.05.2002 року,  зареєстрований на її

ім»я,  про приватизацію земельної ділянки

по АДРЕСА_1 розміром 0, 2038 га.

В

судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги та в поясненнях зіслалась

на обставини,  викладені в поданій до

суду заяві. Додатково пояснила,  що

приватизацією зазначеної земельної ділянки займалась її представник ОСОБА_2,  яка повідомляла її про хід приватизації

,  починаючи з 2000 року. Державний акт

не отримувала за відсутністю коштів. Весною 2002 року   отримала копію державного акту,  з

якої

довідалась про розмір земельної ділянки, 

на яку його виготовлено. З того часу вони разом з матір»ю,  яка є її представником,  не погоджуючись з розміром земельної

ділянки,  звертались в різні інстанції.

До суду звернулися в березні 2007 року, 

оскільки раніше не отримували належної консультації.

Представник

позивача ОСОБА_2 також підтримала заявлені нею вимоги та надала суду

пояснення,  аналогічні поясненням

позивача.

Представник

Владиславської сільської ради Миронівського району ОСОБА_3  позов не визнала,  обгрунтувавши свою позицію тим,  що державний акт на право приватної власності

на земельну ділянку розміром 0, 2038 га, 

виданий на ім»я позивача,  є

належно виготовленим,  зареєстрований

30.05.2002 року у книзі записів державних актів на право приватної власності на

землю у Миронівському відділі земельних ресурсів під номером 42 та являється

дійсним згідно чинного законодавства. У вказаному державному акті розмір

земельної ділянки,  що

приватизувалась,  відповідає розміру,  що визначений в результаті обміру,  проведеного у квітні 2000 року.

До

вказаної земельної ділянки канава,  на

яку посилається позивач,  не входить.

Вона розділяє дві суміжні земельні ділянки та являється межовою спорудою.

За

приватизацією зазначеної земельної ділянки дійсно зверталась представник

позивача,  проте про хід приватизації та

виготовлення державного акту знала і позивач. Вона особисто в період з 2000

року по 2002 рік зверталась до позивача з пропозицією отримати державний

акт,  у відповідь на що,  остання посилалась на відсутність коштів.

Весною 2002 року копія державного акту їй була вручена.

Представник

відповідача Миронівського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_4  позов не визнав та пояснив,  що згідно технічного звіту про складання

державного акту на право приватної власності на землю позивачем були подані всі

документи,  необхідні для здійснення

приватизації. На підставі зазначених документів,  в тому числі акту встановлення на місцевості

та узгодження меж земельної ділянки було виготовлено відповідний державний акт,  про що позивачу було відомо у 2000 році.

Протягом 2000-2002 років вона відмовлялася його отримувати по причині

відсутності коштів,  а після отримання

копії акту у травні 2002 року її представник почала звертатись до місцевої

сільської ради та Миронівської РДА з приводу невірного обміру земельної

ділянки,  що підлягала приватизації. До

земельної ділянки,  на яку видано

державний акт на ім»я позивача,  не

входить водостічна канава,  вона межує з

її земельною ділянкою,  а тому вважає

доводи позивача необгрунтованими. Крім того, 

вважає,  що позивач пропустила

строк звернення за захистом порушеного цгоава, 

поважних причин для поновлення строку не навела. В зв»язку із

зазначеними обставинами зробив заяву про застосування позовної давності.

Суд,  дослідивши надані учасниками судового процесу

документи і матеріали,  заслухавши пояснення

учасників судового процесу,  всебічно та

повно   з»ясувавши   обставини,   

на   яких   грунтуються  

позовні   вимоги   і

заперечення,  об»єктивно оцінивши в сукупності докази,  які мають значення для розгляду справи і

вирішення спору по суті,  прийшов до

висновку,  що позов задоволенню не

підлягає.

Громадяни

України,  використовуючи надане їм  ст.  14

Конституції України право,  можуть

одержати безоплатно у приватну власність земельну ділянку. Реалізація

громадянами свого права на отримання земельної ділянки у власність здійснюється

відповідно до Земельного кодексу України.

Частиною

1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено,  що громадяни та юридичні особи набувають

права власності та права користування земельними ділянками із земель державної

або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів

місцевого самоврядування в межах їх повноважень,  визначених цим Кодексом.

Передача

земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах встановлених

норм,  визначених Земельним кодексом

України,  проводиться один раз із кожного

виду використання.

Безоплатна

передача земельних ділянок у власність громадян проводиться в тому числі у разі

приватизації земельних ділянок,  які

перебувають у користуванні громадян.

Статтею

125 Земельного Кодексу України передбачено, 

що право власності та право постійного користування на земельну ділянку

виникає після одержання її власником або користувачем документа,  що посвідчує це право,  та його державної реєстрації. Стаття 126

Земельного Кодексу встановлює,  що єдиним

документом,  який посвідчує право

власності на земельну ділянку і право постійного користування нею,  є державний акт.

Порядок

видачі державних актів на право власності на земельну ділянку встановлений

Інструкцією про порядок складання, 

видачі,  реєстрації і зберігання

державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного

користування земельною ділянкою та договорів оренди землі.

В

судовому засіданні встановлено,  що

позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом,  складеним 24.12.1999 року державним

нотаріусом Миронівської державної нотаріальної контори та зареєстрованим в

реєстрі за № 4542,  на праві власності

має будинок під номером АДРЕСА_1.

Відповідно

до рішення виконкому Владиславської сільської ради №53 від 26 листопада 1996

року їй передано у приватну власність для ведення особистого підсобного

господарства земельну ділянку розміром 0, 18 га,  що підтверджується рішенням,  яке міститься в справі.

6

березня 2000 року позивач звернулась до голови Владиславської сільської ради з

відповідною заявою про виконання робіт по приватизації її земельної ділянки з

оформленням державного акту на право приватної власності,  про що свідчить її заява.

Відповідно

до акту встановлення на місцевості та узгодження зовнішніх меж земельної

ділянки,  складеному представником

підприємства «Укрпромбудсервіс» Бойко В.М. 

за участю представників суміжних

землекористувачів

ОСОБА_5  Та ОСОБА_6 

Розмір земельної ділянки,  що

перебувала у факчтиному користуванні позивача склав 0, 2038 га. Вказані

обставини підтверджуються актом від 12.04.2000 року,  обрисом межі земельної ділянки та планом

встановлення межі,  які містяться в технічному

звіті по складанню державного акту на право приватної власності на землю

громадян села Владиславка Миронівського району Київської області,  який оглянуто в судовому засіданні. Зазначені

акт та абрис підписані позивачем та нею не оспорювались.

Після

проведення підготовчих робіт, 

встановлення меж земельної ділянки на місцевості та складання плану

земельної ділянки було виготовлено державний акт на право приватної власності

на землю,  відповідно до якого позивачу

передана у приватну власність для будівництва та обслуговування будинку земельна

ділянка площею 0, 2038 га.

Зазначений

державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної

власності на землю 30.05.2002 року за номером 42,  що вбачається з копії акту,  яка міститься в справі та не оспорюється

сторонами.

Із

пояснень сторін вбачається,  що державний

акт позивачем не отримувався,  вона має

лише його копію,  яку отримала у

квітні-травні 2000 року,  та яку додала

до матеріалів справи.

Відповідно

до повідомлення начальника відділу земельних ресурсів №20 від 20.01.2006 року

екземпляр державного акту зберігається в Миронівському районному відділі

земельних ресурсів. Позивач державний акт не отримала,  оскільки не погоджувалась із розміром

земельної ділянки,  що була передана у

власність.

У 2002

та 2006 роках позивач зверталась до Миронівської РДА та районного відділу

земельних ресурсів Миронівської РДА з приводу повторного обміру земельної

ділянки та виготовлення іншого державного акту.

Актом

від 28.04.2006 року,  складеним за участю

позивача,  було встановлено,  що розмір земельної ділянки,  якою користується позивач,  відповідає розміру,  зазначеному в акті встановлення на місцевості

та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки від 12.04.2000 року. Водостічна

канава межує з присадибною ділянкою та в її обміри не входить. Зазначені

обставини також підтверджуються актом, 

складеним 11.10.2006 року. Зазначені акти складені за участю працівників

відділу земельних ресурсів Миронівської РДА та Владиславської сільської ради

Миронівського району Київської областічОбставини,  які викладені в зазначених актах ніким не

оспорені . Акт про погодження зовнішніх меж земельної ділянки та передачі на

зберігання межових знаків,  на який

посилається позивач (а.с. 12),  не

містить дати та відповідних підписів,  а

тому за формою являється недопустимим, 

отже не має будь-якого доказового значення у справі.

Вищезазначені

обставини свідчать про те,  що державний

акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1,  виготовлений 30.05.2002 року на ім»я

позивача,  є таким,  що складений відповідно до вимог діючого

законодавства та в порядку, 

передбаченому  ст.  118 Земельного Кодексу

України

та Інструкцією про порядок складання, 

видачі,  реєстрації і зберігання

державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного

користування земельною ділянкою та договорів оренди землі. Підстав для визнання

його недійсним суд не вбачає.

Частина

1 статті 261 ЦК України

містить правило,  відповідно до якого

перебіг позовної давності починається з дня виникнення права на позов,  тобто від 

дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого

права.

Як

вбачається з пояснень позивача про порушення свого права вона дізналась у

квітні чи травні 2002 року,  коли

отримала копію державного акту на право приватної власності на землю. Зазначені

обставини вона підтвердила,  будучи

допитаною в якості свідка.

З весни

2002 року позивач достовірно знала про розмір земельної ділянки,  що передана їй у приватну власність. Саме з

цього часу і почався перебіг строку позовної давності. Зазначений строк

скінчився 1.06.2005 року. До суду позивач звернулась 12.03.2007 року,  тобто після сплкву позовної давності.

Відповідно

до ч.4  ст.  267 ЦК

України сплив позовної давності,  про

застосування якої заявлено стороною у спорі, 

є підставою для відмови у позові.

Тобто

сплив зазначеного строку є самостійною підставою для відмови в позові незалежно

від того,  чи дійсно права позивача

порушені.

Під час

розгляду справи представник відповідача зробив заяву про застосування позовної

давності.

Підстав

для продовження зазначеного строку суд не вбачає. Позивач не надала суду

доказів поважності причин пропуску строку позовної давності. Зазначена нею

причина,  а саме ненадання їй належної

своєчасної консультації про звернення за захистом порушеного права до суду,  а не до іншої інстранції,  судом не може бути розцінена як поважна.

Сплив позовної

давності є підставою для відмови позивачу у позові.

На

підставі  ст.  ст. 

116, 118,  125,  126, 

210 Земельного Кодексу України,  

ст.  ст.  257, 

260,  261,  267, 

373 ЦК України,  Інструкції про

порядок складання,  видачі,  реєстрації і зберігання державних актів на

право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною

ділянкою та договорів оренди землі, 

керуючись  ст.  ст. 

10,  15,  60, 

131,  212,  213, 

214,  215 ЦПК України,  суд,  

ВИРІШИВ:

позов

ОСОБА_1 до Владиславської сільської ради Миронівського району Київської

області,  Миронівського. районного

відділу земельних ресурсів про визнання недійсним державного акту на право

приватної власності на землю залишити без задоволення.

Рішення

може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області

через Миронівський

районний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня

проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього

протягом 20 днів апеляційної скарги,  з

подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4  ст. 

295 ЦПК України.