Ухвала

від 26.07.2012 по справі 2а-18760/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2012 р. м. Київ К/9991/38095/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Гашицького О.В.; Розваляєвої Т.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів, що переглядається за касаційною скаргою Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року,

у с т а н о в и л а :

У грудні 2011 року Київський міський центр зайнятості (Центр зайнятості) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення 7 192,70 грн.

Зазначали, що з 26 грудня 2006 року по 27 грудня 2007 року ОСОБА_4 мала статус безробітної та отримувала допомогу по безробіттю.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 під час отримання допомоги перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Паспарту Тур»і про таке працевлаштування не повідомила Центр зайнятості, просили стягнути з відповідача 7 192,70 грн. протиправно отриманих коштів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Центр зайнятості, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що наказом Голосіївського районного центру зайнятості № 8124 від 26 грудня 2006 року ОСОБА_4 надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю. З липня по грудень 2007 року виплачено 7 192,70 грн.

За змістом акта № 372 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, складеним 04 липня 2008 року Голосіївським районним центром зайнятості, вбачається, що відповідач з липня по вересень 2007 року працювала головним бухгалтером в ТОВ «Паспарту Тур». Про влаштування на роботу під час отримання допомоги по безробіттю відповідач Центр зайнятості не повідомила.

Також встановлено, що у трудовій книжці відповідача відсутні записи про роботу в ТОВ «Паспарту Тур». Відсутні докази нарахування та виплати відповідачу заробітної плати. Доводи позивача ґрунтуються на звітності ТОВ «Паспарту Тур», поданої до податкових органів та поясненнях директора товариства.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що факт перебування відповідача у трудових відносинах з ТОВ «Паспарту Тур»не підтверджений належними доказами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.

Відповідно до статті 25 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ «Про зайнятість населення»держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1522-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з частиною другою цієї ж статті застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Оскільки укладення трудового договору відносить особу до зайнятого населення, неповідомлення про це під час отримання допомоги по безробіттю є підставою для стягнення неправомірно отриманої допомоги.

Сторонами не заперечується розмір виплаченої допомоги, а спір, фактично, зводиться до встановлення наявності трудових відносин між відповідачем та ТОВ «Паспарту Тур».

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач є фізичною особою - не суб'єктом владних повноважень, а тому у цьому спорі у повній мірі діє принцип змагальності сторін.

Центр зайнятості належним чином не довів наявності обставин (факту трудових відносин між відповідачем та ТОВ «Паспарту Тур»), які обґрунтовують його вимоги.

В той же час, посилання відповідача на те, що їй не виплачувалась заробітна плата, відповідні записи не внесені до її трудової книжки, та про відсутність інших підтверджуючих працевлаштування документів -залишились не спростованими.

Доводи викладені в касаційній скарзі висновків судів не спростовують, повторюють аналогічні доводи позову та апеляційної скарги, які були належним чином досліджені й оцінені судами, а тому не дають підстав вважати їх рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

О.В.Гашицький

Т.С.Розваляєва

Суддя М.І. Цуркан