Ухвала

від 16.07.2012 по справі 2а-3356/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2012 р. Справа № 2874/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

18 жовтня 2011 року позивач - ТзОВ «Даноша» звернулося в суд із адміністративним позовом до відповідача - Калуської ОДПІ у якому просив визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 10.08.2011року № 0001552302.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків є безпідставними, оскільки товари які були предметом цих господарських операцій покупцем реально отримані, за які проведено відповідну оплату, що підтверджується усіма первинним документами, а тому позивачем правомірно включено відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту та сформовано бюджетне відшкодування. Крім того, як вважає позивач, помилковим є висновок податкового органу щодо нікчемності правочину, оскільки такий правочин не спрямованих на заволодіння майном держави.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 року позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення за № 0001552302 від 10.08.2011 року.

Не погодившись із даною постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова суду прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що укладені між позивачем та його контрагентом - ТзОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» правочини мають ознаки нікчемності, оскільки перевіркою встановлено, що товариство не знаходиться за місцем реєстрації, відсутні складські приміщення, транспортні засоби, внаслідок чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій без мети настання правових наслідків. Позивачем не надано товарно-транспортних накладних та акту приймання-передачі товару, а відтак подані до перевірки первинні документи не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не можуть мати юридичної сили та доказовості.

Калуська ОДПІ в судове засідання явку свого представника не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про його дату, час та місце, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення повістки та не подала обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Від представника позивача до суду поступило клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Враховуючи те, що усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що період з 13.07.2011 року по 19.07.2011 року Калуська об'єднана державна податкова інспекція провела позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Даноша» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Компаніагротрейд» за період з 01.04.2010 року по 30.05.2010 року та з ТзОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» за період з 01.03.2008 року по 28.02.2011 року, результати якої оформлені актом № 1152/23-02/32464900 від 25.07.2011 року.

Відповідно до висновків даного акту, відповідачем під час проведення перевірки встановлено порушення товариством ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, п.п. 7.2.3, 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2009 року, березень 2009 року та за травень 2010 року включено ПДВ за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування ПДВ за березень 2009 року в сумі 4 971 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного податкового періоду (ряд. 18) в Податковій декларації з ПДВ (скороченій) за травень 2010 року в сумі 13 695 грн..

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що ТзОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» здійснило поставку ТзОВ «Даноша» вітамінів та вакцини на підставі чого виписано видаткові накладні № ВЕТ-0500 від 10.02.2009 року та № ВЕТ-0891 від 03.03.2009 року та податкові накладні № 0500 від 09.02.2009 року та № 0891 від 03.03.2009 рок на загальну суму 56 048,5 грн. в тому числі ПДВ в сумі 9 341,42 грн.. Розрахунок за придбаний товар проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок. Сплачені на підставі вказаних вище податкових накладних суми ПДВ позивачем включно до складу податкового кредиту по декларації за лютий 2009 року у сумі 4 970,75 грн. та по декларації за березень 2009 року в сумі 4 370,67 грн.. Однак, податковий орган вважає, що позивачем безпідставно включено вказані вище ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки поставка товару не підтверджується належними первинним документами, відсутні товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт руху товару від продавця до покупця. Також податковий орган вказує на те, що контрагент позивача ТзОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» відсутній за місцем знаходження.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що з приписів Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів передбаченим податковим законодавством, з метою одержання бюджетного відшкодування, є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Віднесені позивачем до податкового кредиту суми ПДВ на підставі господарських операцій з ТзОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» підтверджуються усіма належним чином оформленими первинними документами, а саме видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, які підтверджують факт оплати товару, а також товарними накладними, що підтверджують факт руху товару від продавця до покупця. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити визнавши оскаржуване податкове повідомлення-рішення нечинним.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 цього Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (наданих послуг) сум ПДВ, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що ТзОВ «Даноша» в перевіряємий період здійснювало наступні види діяльності згідно КВЕД: розведення свиней, будівництво будівель, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, оптова торгівля живими тваринами, діяльність автомобільного вантажного транспорту, діяльність у сфері інжинірингу (а.с. 97).

У лютому та березні 2009 року ТзОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» здійснило поставку товару ТзОВ «Даноша», а саме вітаміну КЗ МSB на загальну суму 29 824,50 грн. в тому числі ПДВ 4 970,50 грн. та вакцини Літергард ЛТ-С іnас на загальну суму 26 224 грн. в тому числі ПДВ 4 370,67 грн..

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено видаткові накладні № ВЕТ-0500 від 10.02.2009 року та № ВЕТ-0891 від 03.03.2009 року, податкові накладні № 0500 від 09.02.2009 року та № 0891 від 03.03.2009 року (а.с. 41-45). Оплата за придбаний товар здійснювала в безготівковій формі на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено копії виписки з банку та платіжних доручень, що повністю підтверджує факт оплати придбаного позивачем товару (а.с. 91-94).

Як вбачається із матеріалів справи, оскільки придбаний позивачем товар мав не велику вагу його перевезення здійснювалося шляхом пересилання посилками компанію «Міст Експрес», на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено квитанції № LV 517686 про надіслання 3 посилок з вмістом вітаміну КЗ МSB загальною масою 150 кг. та № LV 518484 про надіслання посилки з вмістом вакцини Літергард ЛТ-С загальною масою 73 кг.. Відправником цих посилок було ТзОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», а отримувачем ТзОВ «Даноша» (а.с. 95-96). Даний факт спростовує твердження податкового органу про те, що у позивача відсутні первинні документи, які б підтверджували факт руху товару від продавця до покупця.

Встановлені вище судом обставини та досліджені первинні документи спростовують висновки податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів, оскільки проведені між позивачем та ТзОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» господарські операції мають реальний характер, що підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, позивач правомірно відніс до податкового кредиту у березні та квітні 2009 року суми ПДВ, що ним реально сплачені в ціні придбаного у ТзОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» товару (вакцини та вітамінів) та відповідно сформовано бюджетне відшкодування.

Крім цього, відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто обов'язковою умовою, для визнання договору нікчемним є наявність умислу у сторін (сторони) угоди, означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямовання його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Помилковим є також посилання податкового органу на відсутність ТзОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» за місцем реєстрації як на підставу для зменшення бюджетного відшкодування, оскільки відсутність платника податків за місцем реєстрації, не може бути підставою для відмови в формуванні податкового кредиту позивачу.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З наведених вище правових положень випливає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, на момент проведення з позивачем господарських операцій, відомості про ТзОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яке також мало належним чином оформлене свідоцтва платника ПДВ.

Несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України з відповідного питання, висловленою зокрема у постановах цього Суду від 13.01.2009 року по справі 21-1578во08 та від 30.09.2009 року по справі № 21-949во09.

Наведене вище свідчить про недоведеність податкового органу нікчемності господарського зобов'язання та про відсутність в діях позивача вини та умислу.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не ґрунтується за законі та є незаконним.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року по справі № 2а-3356/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін