Постанова

від 25.07.2012 по справі 2а/0570/6900/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/6900/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучка В.М.

при секретарі Піскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача - Боєнка О.В. (довіреність від 27.03.2012 року 19-73), Фабрія В.В. (довіреність від 20.12.2011 року № 19-255), відповідача - Лобатої О.В. (довіреність від 15.06.2012 року № 8872/10/10), Лисенкова Д.М. (довіреність від 14.06.2012 року № 721/10/10), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання частково недійсними податкового повідомлення-рішення від 15.05.2012 року № 0000091530/5223/10/15-17-3 в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 11 413,00 грн., штрафних санкцій в сумі 2854,00 грн., та рішення № 5573/10/15-17-3 від 18.05.2012 року в частині нарахування пені в розмірі 1 799,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» (далі - ПАТ «Донбасенерго», позивач) року звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку, відповідач) про визнання частково недійсними податкового повідомлення-рішення від 15.05.2012 року № 0000091530/5223/10/15-17-3 в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 11 413,00 грн., та рішення № 5573/10/15-17-3 від 18.05.2012 року в частині нарахування пені в розмірі 1 799,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає неправомірними висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 24.04.2012 року № 62/15-17-3/23343582 в частині неправомірного включення позивачем до складу податку на додану вартість суму 11 413,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом - приватним підприємством «Еко-Віта» у зв'язку з визнанням правочинів, укладених між цими підприємствами нікчемними, оскільки здійснення господарської операції позивача з даним контрагентом підтверджено відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, а тому позивач у судовому порядку просить визнати частково недійсними податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 року № 0000091530/5223/10/15-17-3 в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 11 413,00 грн., штрафних санкцій в сумі 2854,00 грн. та рішення № 5573/10/15-17-3 від 18.05.2012 року в частині нарахування пені в розмірі 1 799,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі і скасувати спірне рішення відповідача.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки встановлено факти нікчемності правочинів, укладених між позивачем та приватним підприємством «Еко-Віта» згідно інформації, отриманої від Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, з якої вбачається, що контрагент не знаходиться за своєю юридичною адресою, а також у цього підприємства відсутні виробничі потужності, технічний персонал, складські приміщення тощо, з чого слідує, що приватне підприємство «Еко-Віта» не мало можливості виконати умови укладеного правочину з проведення ремонтних робіт та обслуговування побутового електрообладнання. Отже, правочини позивача з наведеним контрагентом не відповідають вимогам закону та не спричинили реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 810624 державна реєстрація публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» проведена 26.08.1998 року за № 1 256 120 0000 000070, ідентифікаційний код - 23343582, місцезнаходження - 83048, Донецька область, м. Донецьк, пр. Тітова, буд. 8-Б.

Згідно Довідки АА № 543469 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої 15.03.2012 року Головним управлінням статистики у Донецькій області, ПАТ «Донбасенерго» має право на здійснення наступних видів діяльності за КВЕД (класифікація видів економічної діяльності): «35.11 Виробництво електроенергії», «71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах», «74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.», «35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря», «36.00 Забір очищення та постачання води» та «38.32 Відновлення відсортованих відходів».

Свою діяльність ПАТ «Донбасенерго» здійснює на підставі статуту (в новій редакції), затвердженого протоколом № 18 загальних зборів акціонерів від 12.04.2011 року та зареєстрованого Державним реєстратором 13.04.2011 року за № 1 266 102 0031 036065. Згідно з п. 3.13.7 цього статуту ПАТ «Донбасенерго» має право створювати на території України та за її межами філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами, а також підприємства, єдиним власником яких є ПАТ «Донбасенерго».

З додатку до статуту (в новій редакції) від 12.04.2011 року вбачається, що ПАТ «Донбасенерго» має вісім структурних одиниць, одною з яких у тому числі є - структурна одиниця публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» «Підприємство робочого постачання «Енерготорг» (надалі за текстом - СО «ПРП «Енерготорг»), код за ЄДРПОУ 00132724, яка діє на підставі Положення, затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ «Донбасенеро» 12.04.2011 року за протоколом № 18. Відповідно до ст. 2 Положення СО «ПРП «Енерготорг» не має статусу юридичної особи, керівник структурної одиниці здійснює управління діяльності структурної одиниці на підставі цього Положення, а також довіреності, наданої генеральним директором ПАТ «Донбасенерго» на виконання відповідних функцій з правом їх передоручення.

Так, до матеріалів справи позивачем надані довіреності за підписом генерального директора ПАТ «Донбасенерго» Іванова С.О., відповідно від 30.12.2008 року № 19-281 строком дії до 31.12.2009 року та від 25.12.2009 року № 19-156 строком дії до 31.12.2010 року, якими довірено директору СО «ПРП «Енерготорг» Штурману Марку Олександровичу представляти інтереси структурної одиниці в усіх установах, підприємствах та організаціях з правом укладати від імені та на користь ПАТ «Донбасенерго» господарські договори, у тому числі договори, що підпадають під дію Положення про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.10.2008 року № 921. Разом з цим у довіреностях обумовлено, що сума господарського договору щодо придбання товарів, робіт та послуг не повинна перевищувати 1 000 000,00 грн., та договори на суму 500 000,00 грн. і більше погоджуються з ПАТ «Донбасенерго».

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що у квітні 2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Донбасенерго» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, про що складений акт від 24.04.2012 року № 62/15-17-3/23343582 (надалі за текстом - акт від 24.04.2012 року № 62).

За результатами зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2012 року за № 0000091530/5223/10/15-17-3 про збільшення ПАТ «Донбасенерго» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 928 736,50 грн. (у тому числі, за основним платежем 746 581,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 182 155,50 грн.), з якого позивач просить визнати недійсною нарахування йому основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 11 413,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2 854,00 грн.

- рішення № 5573/10/15-17-3 від 18.05.2012 року про нарахування пені, з якої позивач просить визнати недійсною в частині нарахування пені в розмірі 1 799,00 грн.

Як слідує з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем спірних рішень стало встановлення у ході проведення перевірки фактів нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентом - приватним підприємством «Еко-Віта».

Отже, в ході проведення перевірки встановлено, що СО «ПРП «Енерготорг» мало правові відносини з приватним підприємством «Еко-Віта» (надалі - ПП «Еко-Віта»).

Зі змісту акту перевірки від 24.04.2012 року № 62 також вбачається, що від Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Київському районі м. Донецька) отримано акт від 15.10.2010 року № 3893 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «Еко-Віта» (код ЄДРПОУ 31714939) з питань підтвердження отриманих від платника податків ПАТ «Донбасенерго» «Енерготорг» (код ЄДРПОУ 00132724) відомостей за період 01.02.09 по 31.08.10 року.

Так, у акті ДПІ у Київському районі м. Донецька вказано, що ПП «Еко-Віта» не знаходиться за юридичною адресою та відділом перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб направлено запит від 27.09.2010 року № 1784/23-3 на встановлення місцезнаходження платника податків. Остання податкова звітність ПП «Еко-Віта» подана до податкового органу за І півріччя 2010 року, додаток К1 не надавався, згідно розрахунку комунального податку за серпень 2010 року кількісний склад працівників складає 5 осіб. Разом з цим наведеною перевіркою також встановлено, що згідно з поданою декларацією з податку на прибуток ПП «Еко-Віта» за 1 півріччя 2010 року скоригований валовий дохід даного підприємства становить 55 583 265,00 грн.

Враховуючи те, що у ПП «Еко-Віта» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, ДПІ у Київському районі м. Донецька зроблено висновок що угоди, укладені ПП «Еко-Віта» з ПАТ «Донбасенерго» «Енерготорг» мають ознаки нікчемності за період з 01.04.2010 року по 31.08.2010 року.

Виходячи з викладеного, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку вважає, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту кошти по контрагенту ПП «Еко-Віта».

За даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.06.2012 року державна реєстрація ПП «Еко-Віта» проведена 29.10.2001 року, ідентифікаційний код - 31714938, місцезнаходження - 83122, м. Донецьк, Київський район, вул. Артема, буд. 194-А, кв. 84. У графі «Стан юридичної особи» записано - «припинено». Дата припинення не зазначена.

Проаналізувавши зазначене та матеріали справи судом в тому числі встановлено, що СО «ПРП «Енерготорг» (Замовник, діючий на підставі Положення про підприємство та довіреностей від 30.12.2008 року № 19-281 та від 25.12.2009 року № 19-156) укладено з приватним підприємством «Еко-Віта» (Підрядник) наступні договори про надання послуг з ремонту та обслуговування побутового електричного обладнання:

- від 29 грудня 2009року № 385 на суму послуг 97 200,00 грн. Строк дії з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року;

- від 29 грудня 2009 року № 386 на суму послуг 97 224,00 грн. Строк дії з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року;

- від 19 лютого 2010 року № 137 на суму послуг 198 418,00 грн. Строк дії - з моменту підписання сторонами до 31.12.2010 року.

Згідно умов зазначених договорів Підрядник протягом 2010 року виконує Замовнику послуги з ремонту та обслуговуванню промислового холодильного (електричного) обладнання.

У Специфікаціях до цих договорів вбачається, що підприємствами обумовлено по кожному виду обладнання ціну обслуговування на місяць, яка за підсумком суми обслуговування на рік відповідає сумі, що вказана у договорах.

Судом встановлено, що СО «ПРП «Енерготорг» має на балансі обладнання, зокрема: вітрини морозильні, вітрини холодильні, прилавки холодильні, камери холодильні, шафи холодильні, ліфти вантажні, шафи жарильні, електропечі кухонні, холодильники побутові, мікрохвильові печі та інше обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Еко-Віта» за ремонт та обслуговування побутового електричного обладнання за липень-серпень 2010 року виписані податкові накладні:

- по договору від 29 грудня 2009року № 385: від 21.07.2010 року № 9195 на суму 8100,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 1350,00 грн.); від 25.08.2010 року № 10770 на суму 8100,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 1350,00 грн.);

- по договору від 29 грудня 2009 року № 386: від 21.07.2010 року № 9194 на суму 8102,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 1350,33 грн.); від 25.08.2010 року № 10771 на суму 8102,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 1350,33 грн.);

- по договору від 19 лютого 2010 року № 137: від 21.07.2010 року № 9196 на суму 18 038,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 3006,33 грн.); від 25.08.2010 року № 10769 на суму 18 038,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 3006,33 грн.).

Всього на суму 68 480,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 11 413,32 грн.

Оплата за зазначені роботи (ремонт та обслуговування побутового електричного обладнання) проведена СО «ПРП «Енерготорг» на адресу ПП «Еко-Віта» у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення.

Також між СО «ПРП «Енерготорг» та ПП «Еко-Віта» складені та підписані акти приймання виконаних підрядних робіт.

Суму вартості за виконання робіт (послуг) у розмірі 57 066,368 грн. СО «ПРП «Енерготорг» віднесено до складу валових витрат, суму податку на додану вартість у розмірі 11 413,32 грн. - до складу податкового кредиту.

Проаналізувавши наведені письмові докази суд зазначає наступне.

У відповідності до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний у період включення позивачем спірних сум ПДВ до податкового кредиту), цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Так, згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі за текстом - Закон про ПДВ) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів наведених норм є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків.

При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.

Це також узгоджується з практикою Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 04.12. 2007 року, прийнятій у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Приват комплект» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Як вже зазначено вище за текстом цієї постанови, за фактом виконання ремонту та обслуговування побутового електричного обладнання за липень-серпень 2010 року СО «ПРП «Енерготорг» та ПП «Еко-Віта» складені та підписані акти приймання виконаних підрядних робіт, а саме:

- по договору від 29 грудня 2009року № 385: від 21.07.2010 року № 20, від 25.08.2010 року № 23;

- по договору від 29 грудня 2009 року № 386: від 21.07.2010 року № 21, від 25.08.2010 року № 24;

- по договору від 19 лютого 2010 року № 137: від 21.07.2010 року № 19, від 25.08.2010 року № 22.

Зі змісту зазначених актів приймання виконаних підрядних робіт слідує, що ПП «Еко-Віта» виконані, а СО «ПРП «Енерготорг» прийняті роботи з ремонту та обслуговуванню промислового холодильного обладнання з зазначенням суми, що відповідає сумам, вказаним у податкових накладних, перелік яких наведений вище за текстом постанови.

Іншої інформації, яка мала б конкретизувати та надати вичерпну відповідь, які самі послуги та ремонтні роботи проведені та якого обладнання (його найменування, види робіт, інша інформація, що могла дозволити встановити які саме роботи та відносно якого обладнання виконувалися) позивачем не надано.

Такою інформацією у актах приймання виконаних робіт, зокрема, може бути: зовнішній огляд обладнання, візуальний контроль функціонування обладнання, перевірка параметрів, тестування, контроль температурного режиму в шафах, холодильниках тощо та інше, а у разі ремонту обладнання - вказати характер несправності, точний опис проведених робіт, перелік встановлених комплектуючих виробів, стан обладнання після надання послуг з ремонту, гарантійний строк на комплектуючі вироби, що були встановлені під час ремонту або відремонтовані.

Виходячи зі складності проведених робіт по факту повинна визначитися й вартість цих робіт (послуг).

Отже судом встановлено, що у складених між позивачем та ПП «Еко-Віта» актах приймання виконаних підрядних робіт відсутні зміст та обсяг проведених робіт (послуг) та їх вимірники (у натуральному і вартісному виразі), що не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, норми яких не мають виключень у складанні первинних документів, тому є імперативними.

З огляду на таке, здійснивши правовий аналіз документів суд дійшов висновку, що надані позивачем документи (податкові накладні та акти приймання виконаних підрядних робіт) не підтверджують факту виконання умов договорів від 29 грудня 2009року № 385, № 386 та від 19 лютого 2010 року № 137.

Тобто, надані позивачем документи не мають сили документів первинного бухгалтерського обліку, і за даних обставин не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Еко-Віта» за вказаними вище договорами про надання послуг.

Таким чином, у ході судового розгляду даної адміністративної справи встановлено, що висновок відповідача щодо неправомірності дій позивача стосовно віднесення до складу податкового кредиту суми у розмірі 11 413,00 грн. є обґрунтованим та відповідає нормам матеріального права і обставинам справи, а отже відсутні правові підстави для визнання недійсними: податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 року № 0000091530/5223/10/15-17-3 в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 11 413,00 грн., штрафних санкцій в сумі 2854,00 грн. та рішення № 5573/10/15-17-3 від 18.05.2012 року в частині нарахування пені в розмірі 1 799,00 грн.

Щодо висновків відповідача відносно нікчемності правочинів, що вчинені між СО «ПРП «Енерготорг» та ПП «Еко-Віта», зазначених у акті перевірки від 24.04.2012 року № 62, суд вважає їх (висновки) помилковими та безпідставними з огляду на таке.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 204 ЦКУ встановлена презумпція правомірності правочину, зокрема дана норма визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦКУ фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесений законом до нікчемних, оскільки відповідач у судовому засіданні не пояснив та не обґрунтував чим саме правочини між СО «ПРП «Енерготорг» та ПП «Еко-Віта» порушують публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном), хоча відповідно до ст. 71 КАСУ він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність своїх доводів та заперечень.

Таким чином суд вважає, що відповідач, встановлюючи факти нікчемності правочинів між СО «ПРП «Енерготорг» та ПП «Еко-Віта» фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними та допустимими доказами.

У контексті з наведеним обґрунтуванням суд вважає за необхідне відмітити, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними (або нікчемними), оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність в укладених договорах ознаків їх нікчемності не є достатнім доказом правомірності відображення їх результатів у податковому обліку.

Тобто, як вже зазначалося судом вище, незважаючи на відсутність ознаків нікчемності укладених між позивачем та ПП «Еко-Віта» договорів про надання послуг, відсутні належні та допустимі докази фактичного вчинення господарських операцій по ним (договорам), а отже відсутні і правові підстави для відображення їх результатів у податкову обліку позивача.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано доказів, що спростовували б доводи відповідача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання частково недійсними податкового повідомлення-рішення від 15.05.2012 року № 0000091530/5223/10/15-17-3 в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 11 413,00 грн., штрафних санкцій в сумі 2854,00 грн., та рішення № 5573/10/15-17-3 від 18.05.2012 року в частині нарахування пені в розмірі 1 799,00 грн. - відмовити повністю.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 25 липня 2012 року. Повний текст постанови виготовлений 27 липня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.