Постанова

від 23.07.2012 по справі 2а-14595/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2012 р. № 2а-14595/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд, в складі колегії суддів:

Головуючого -судді: Мричко Н.І.

Судді Гулика А.Г.

Судді Москаля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Оларь В.О.

представників позивача Чорнія Р.Ю., Дацківа Ю.О.

представника відповідача Пельо О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак - Україна»до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000422320/11/11128, № 0000422320/11129 від 20.09.2011 року,-

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак - Україна»(далі - ТзОВ «Дунапак-Україна») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № №0000422320/11128, №0000422320/11129 від 20.09.2011 року.Обгрунтовуючи свою позицію зсилається на безпідставність оспорюваних рішень, вважає такі прийняті всупереч чинному законодавству.

В ході судового розгляду справи, представник відповідача повідомив, що внаслідок реорганізації, проведеної на виконання постанови Кабміну України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981, Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області перетворено у Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівській області. За згодою представника позивача, суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України допустив заміну первинного відповідача Державну податкову інспекцію у Жидачівському районі Львівської області його правонаступником - Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівській області.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, пояснення надали аналогічні до викладеного у позовній заяві, просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні таких відмовити повністю у зв'язку з їх безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з огляду на таке.

ДПІ у Жидачівському районі Львівської області від 30 серпня 2011 року до 9 вересня 2011 року проводила документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість (ПДВ), за результатами якої складено Акт перевірки № 193/07-2/30028622 від 09.09.2011 р. (Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000422320/11128 та №0000422320/11129. Вказаними повідомленнями-рішеннями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 140 534,00 грн. (у т.ч. за основним платежем -93 689,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -46 845, 00 грн.), та зменшено суму бюджетного відшкодування на 8 698 324,00 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 349 162,00 грн.

ТОВ «Дунапак-Україна» заперечує проти викладених в акті перевірки порушень та висновків зроблених ДПІ у Жидачівськовому районі Львівської області.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на положення ст. 67 Конституції України, відповідно до якої кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом. А також на положення п. 2 ст.61 Конституції України, відповідно до якої, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, позивачем вказано на те, що на його численні спроби отримати від ТОВ «КЕС-УА»податкові накладні за вказаними операціями (зокрема -лист від 31.05.2011 року №113 -повернено поштою назад за відсутністю адресата за вказаною адресою). Таким чином, позивач не отримав ні накладних, ні будь-якої офіційної відповіді. За таких умов позивач вважав єдиним способом підтвердження розміру свого податкового кредиту подання заяви зі скаргою на контрагента, що ним і було зроблено.

Позивач також вказує на незастосування відповідачем принципу презумпції правомірності рішень платника податків, а саме незастосування положень п.4.1.4 ст.4 ПКУ: «в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу». Крім того, позивач вказує на не застосування відповідачем положень п.56.21 ст.56 ПКУ, відповідно до якого: «рішення контролюючого органу повинно прийматись на користь платника податку, в разі можливості неоднозначного (множинного) тлумачення норм ПКУ».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач ні в Акті податкової перевірки ні під час судового розгляду справи не надав суду обґрунтування щодо допущених на думку відповідача порушень зі сторони ТОВ «Дунапак-Україна».

Судом надано оцінку доводам позивача, щодо необґрунтованості Акта перевірки, та доказам, які підтверджують ці доводи, внаслідок чого з'ясовано наступні обставини.

В Акті податкової перевірки , що «перевіркою правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за червень, липень 2011 року встановлено, що на порушення п. 198.6 ст.198 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ «Дунапак-Україна»включило до складу податкового кредиту в червні 2011 року 8 792 013 гривень податку на додану вартість згідно заяви про відмову постачальника ТОВ «КЕС УА»(ЄДРПОУ 33350436) надати податкові накладні (додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість), після оплати даному постачальнику за січень по листопад 2009 року 52 752 078 грн., в тому числі 8 792 013 ПДВ, чим завищено податковий кредит на 8 792 013 грн. в червні 2011 року, що призвело до заниження 93 689 грн. податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками червня 2011 року, завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у липні 2011 року на 8 698 324 грн.

Залишок від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 8 69 324 грн., який декларується ТОВ «Дунапак-Україна»до бюджетного відшкодування, виник в червні 2011 року, у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту в черні 2011 року 8 792 013 грн. ПДВ по списаних коштах з банківського рахунку № 26009014039 в Центральній філії ПАТ «Кредобанк», код банку на рахунок отримувача ТОВ «КЕС УА». Всього переховано ТОВ «КЕС УА»з січня по листопад 2009 року 52 752 078 грн., в тому числі 8 792 013 грн. ПДВ».

Також, в Акті перевірки зазначено, що: «ТОВ «Дунапак-Україна»здійснило сплату ТОВ «КЕС-УА»52 752 080,7 грн., в тому числі 8 792 013,4 грн. ПДВ в звітних податкових періодах з січня по листопад 2009 року, але за результатами відповідних звітних періодів заява із скаргою на такого постачальника не подавалась, що є підставою для проведення документальної позапланової перевірки зазначеного продавця.

На порушення п. 198.6 ст. 198, п.201.10 Податкового кодексу України, ТОВ «Дунапак-Україна»завищено суму податкового кредиту на 8 792 013 в червні 2011 року, що призвело до заниження 93 689 грн. податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками червня 2011 року».

В Акті податкової перевірки зазначено, що ТОВ «Дунапак-Україна» допустило порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при цьому посилання в Акті податкової перевірки на вищезазначені Положення Податкового кодексу не знайшли фактичного підтвердження.

ТОВ «Дунапак-Україна» повністю оплатило контрагенту -ТОВ «КЕС-УА»ПДВ в ціні придбаних послуг, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Висновок перевіряючих про те, що відсутність підтвердження факту декларування податкових зобов'язань по ПДВ з боку контрагента свідчить про недостовірність нарахування ТОВ «Дунапак-Україна» бюджетного відшкодування -є безпідставним і суперечить вимогам чинного податкового законодавства.

Згідно п.198.2 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, яка відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки, контрагентом не надано податкових накладних, право на податковий кредит вважається таким, що виникло з моменту списання коштів, тобто, протягом місяців січня-листопада 2009 року.

Пунктом 201.10 ст.201 ПКУ передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Згідно зазначеного положення, платник податку має право, а не зобов'язаний подавати за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Причому, це право відноситься як до права подавати чи не подавати скаргу в цілому, так і вибору терміну її подання. ТОВ «Дунапак-Україна»подало відповідну скаргу у вигляді додатку до податкової декларації за червень 2011 року, в якому включило суми податку до складу податкового кредиту. Таке включення було здійснено в порядку реалізації права платника податку на уточнення сум податку згідно ст.50 ПКУ протягом передбаченого п.102.1 ПКУ строку в 1095 днів. З часу виникнення податкових зобов'язань і права на податковий кредит (період від січня 2009 року по листопад 2009 року) до дати включення сум податку (30 червня 2011 року) до складу податкового кредиту не минув вказаний строк.

Включення до складу податкового кредиту податкових сум за попередні періоди відповідає усталеній практиці при здійсненні операцій за довгостроковими договорами, якими передбачаються триваючі роботи. Саме такою підставою був довгостроковий Договір генерального підряду №1607 від 16.07.2008 р. між ТОВ «Дунапак-Україна»та ТОВ «КЕС-УА», предметом яких є довготривалі будівельні роботи.

На реальність наданих згідно Договору генерального підряду №1607 від 16.07.2008 р. укладеного між ТОВ «Дунапак-Україна»та ТОВ «КЕС-УА»вказує в першу чергу факт зведення об'єкту нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Цюрупинськ, вул. Гвардійська 103, Херсонська область. На підтвердження реальності отримання послуг ТОВ «Дунапак-Україна»надало фотографії об'єкту та первинні документи і документи, що підтверджують реальність виконання відповідних робіт.

Судом встановлено, що ТОВ «Дунапак-Україна»одержало послуги від ТОВ «КЕС-УА», яке на момент здійснення з ТОВ «Дунапак-Україна»господарських операцій у встановленому законом порядку було зареєстровано платником ПДВ, перебувало на обліку в органах ДПІ і мало свідоцтво платника ПДВ. По інших операціях покупцю (замовнику), тобто ТОВ «Дунапак-Україна»виписувались і надавались податкові накладні, заповнені у повній відповідності із приписами п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 чинного на той час Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник позивача надав суду копію свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Дунапак-Україна»на підтвердження того, що позивач на момент формування податкового кредиту мало статус платника ПДВ. Крім того, представник позивача надав копію свідоцтва платника ПДВ ТОВ «КЕС УА»на підтвердження того, що на момент здійснення оплати вказане Товариство було платником ПДВ.

Судом встановлено, що посилання в Акті податкової перевірки на те, що ТОВ «Дунапак-Україна»допустило порушення зазначених норм ПК України не відповідає фактичним обставинам справи. Твердження щодо порушення ТОВ «Дунапак-Україна»п. 198.6 статті 198 ПК України не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки, ТОВ «Дунапак-Україна»скористалось правом передбаченим п. 201.10, а саме звернулось в звітному періоді в якому було проведено остаточний розрахунок за Договором генерального підряду № 1607 від 16 липня 2008 року між ТОВ «КЕС УА»та ТОВ «Дунапак-Україна» (в процесі судового розгляду визначено розмір оплати за виконані роботи згідно договору підряду № 1607 від 16 липня 2008 року).

Відповідно до положень п. 86.1. статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, при цьому акт складається лише у разі встановлення під час перевірки порушень. Судом встановлено безпідставність складання працівниками ДПІ у Жидачівському районі Львівської області Акту податкової перевірки, оскільки в діях ТОВ «Дунапак-Україна»відсутні порушення чинного законодавства України.

Натомість відповідач, хоча і посилається на обставини, викладені в Акті податкової перевірки від 09.09.2011 №193/07-2/30028622, однак жодним чином не надає перевірки правового обґрунтування обставин, які стосувалися порушення позивачем п.п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновок відповідач щодо порушення позивачем п.п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України спростовується вищевикладеними обставинами і документами, наданими на підтвердження відповідних обставин.

В податковому повідомленні-рішенні №0000422320/11129 від 20.09.2011 р. зазначено, що ТОВ «Дунапак-Україна»порушило п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (ПКУ) та зменшило суму грошового зобов'язання по ПДВ на 93 689 грн. Внаслідок цього, у податковому повідомленні-рішенні визначено загальну суму податкового зобов'язання -140 534 грн., в тому числі за основним платежем - 93 689 грн., та штрафними фінансовими санкціями -46 845 грн. В податковому повідомленні-рішенні №0000422320/11128 від 20.09.2011 р. зазначено, що ТОВ «Дунапак-Україна»порушило абз.а) п.200.4 ст.200 ПКУ та збільшило суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 8 698 324 грн. Внаслідок цього, податковим повідомленням-рішенням відмовлено у бюджетному відшкодуванні на цю суму та встановлені штрафні фінансові санкції в розмірі 4 349 162 грн.

Податковий кредит підлягаючих перевірці звітних періодів ТОВ «Дунапак-Україна»сформовано у повній відповідності із вимогами п.п.198.1 ст.198, 198.2 ст.198 ПКУ.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення було винесено ДПІ у Жидачівському районі Львівської області на підставі Акту документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна», яка проводилась від 30 серпня 2011 року до 9 вересня 2011 року.

- п. 198.6 статті 198 ПК України, містить виключний перелік випадків за наявності яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг (не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу). Тобто в вищезазначеному пункті ПК зазначено конкретний випадок при наявності якого не допускається відносити до податкового кредиту сплачений податок.

В п. 201.10 ПК України, містить вимоги щодо постачальника послуг щодо видачі податкової накладної, наслідків видачі податкової накладної з порушенням вимог, реєстрації податкових накладних, відсутності факту реєстрації платником податку. Крім того, у вказаному пункті ПК України, врегульовано питання щодо дій до яких може вдаватись суб'єкт господарської діяльності у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі. В такому випадку покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Доказом відсутності порушення із сторони ТОВ «Дунапак-Україна»положень п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є надані позивачем суду підтвердження щодо наявності спору між ТОВ «Дунапак-Україна»та ТОВ «КЕС УА», який перебував на розгляді суду, щодо визначення розміру коштів, які підлягали оплаті за виконані роботи згідно Договору генерального підряду № 1607 від 16 липня 2008 року між ТОВ «КЕС УА»та ТОВ «Дунапак-Україна». При цьому відповідачем не взятий до уваги факт існуючого судового спору між позивачем та контрагентом ТОВ «КЕС-УА», який тривав від 29.01.2010 р. (Ухвала Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі №10/11 до 15.07.2011 р. (остаточна Ухвала Господарського суду Львівської області про припинення провадження у справі №5015/3376/11) . Предметом цього провадження був спір між Позивачем та контрагентом ТОВ «КЕС-УА»щодо розміру оплати за роботи та послуги згідно Договору підряду №1607, зумовлений валютними курсовими коливаннями протягом 2009 року, в якому проводились розрахунки.

Судом встановлено, що вказаній справі передувало досудове з'ясування Позивачем та контрагентом ТОВ «КЕС-УА»відносин, внаслідок якого не було досягнуто спільної позиції та прийнято рішення передати спір на вирішення суду. В даному випадку податок на додану вартість підлягав нарахуванню на суму оплати за виконані роботи остаточна вартість яких не була погоджена. Таким чином, протягом вище вказаного періоду 365 днів від листопада 2009 року, тобто, до кінця листопада 2010 року, Позивач не мав можливості підтвердити включення спірної суми до складу податкового кредиту, адже питання визначення розміру платіжних зобов'язань (оплати) за Договором підряду №1607 перебувало на розгляді суду. Крім того, за змістом п.198.6 ст.198 ПКУ платник несе відповідальність у випадку не підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту. Тобто, до вирішення судом спору між Позивачем та контрагентом ТОВ «КЕС-УА»перший не мав об'єктивної можливості ані підтвердити суми податку, включеного до складу податкового кредиту, ані і включати такі суми, під загрозою накладення штрафу.

Як видно з обставин цієї справи, Позивач включив 8 792013 грн. ПДВ до складу податкового кредиту в червні 2011 року на підставі заяви про відмову постачальника ТОВ «КЕС-УА»надати податкові накладні, доданої до податкової декларації за червень місяць 2011 року. Така заява фактично була надіслана в липні та отримана Відповідачем 18.07.11 р., про що свідчить вхідний штамп. Таким чином, Позивач скористався своїм законним правом на включення відповідних сум до складу податкового кредиту, як тільки дізнався про винесення Господарським судом Львівської області остаточної ухвали про припинення провадження, датованої 15.07.2011 р.

Відповідачем при проведенні перевірки не взято до уваги факт існування такого спору. Ані в акті перевірки від 09.09.11 р., ані у відповіді Відповідача на заперечення від 26.09.11р, ані в Рішенні ДПА у Львівській області про результати розгляду первинної скарги від 23.11.11 р. не міститься жодної згадки про вказану судову справу, хоча вона мала безпосереднє значення при проведенні перевірки.

Той факт, що Відповідач прийшов до висновку про наявність порушень в діях Позивача та винесення податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жидачівському районі Львівської області №0000422320/11128 та №0000422320/11129 від 20.09.11 р. свідчить про те, що Відповідач не взяв до уваги наявність вищевикладених обставин. Вказані обставини мають значення для справи та є підставою для задоволення позовних вимог позивача.

Зважаючи на те, що Відповідачем не взято до уваги факти, які мали значення при проведенні перевірки Позивача та винесенні податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку, що таким чином порушено вимогу обґрунтованості та вмотивованості винесених повідомлень-рішень №0000422320/11128 та №0000422320/11129 від 20.09.11 р.

Судом встановлено, що твердження щодо того, що ТОВ «Дунапак-Україна»допустило порушення норм ПК України не знайшло свого підтвердження фактичним обставинам справи. Вищевикладені факти підтверджують, що ТОВ «Дунапак-Україна»скористалось правом передбаченим п. 201.10, а саме звернулось в звітному періоді в якому було проведено остаточний розрахунок за Договором генерального підряду № 1607 від 16 липня 2008 року між ТОВ «КЕС УА»та ТОВ «Дунапак-Україна». В процесі судового розгляду було визначено розмір оплати за виконані роботи згідно договору підряду № 1607 від 16 липня 2008 року.

Наявні в матеріалах справи розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»N 996-XIV від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними -відсутні. ТОВ «Дунапак-Україна»реалізувало своє право на формування податкового кредиту в розмір 8 698 324 гривень в точній відповідно до вимог п. 201.10 ПК України, а саме звернулось в звітному періоді в якому було проведено остаточний розрахунок за Договором генерального підряду № 1607 від 16 липня 2008 року між ТОВ «КЕС УА»та ТОВ «Дунапак-Україна»(в процесі судового розгляду визначено розмір оплати за виконані роботи згідно договору підряду № 1607 від 16 липня 2008 року).

Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за виконані роботи на підставі заяви із скаргою на постачальника відповідає вимогам п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Податковий кредит щодо господарських операцій, які мали місце між ТОВ «Дунапак-Україна»і його контрагентом, сформовано у повній відповідності із положеннями Податкового кодексу України, оскільки ПКУ не містить жодної правової норми, яка передбачає обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету, якщо такий податок не сплачено продавцем або іншою особою, із врахуванням податку, одержаного від покупця у складі ціни товару.

Суд прийшов до висновку, що скільки, ТОВ «Дунапак-Україна»виконало усі передбачені ПКУ умови отримання відшкодування ПДВ та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту, то податкові повідомлення-рішення №0000422320/11129 та №0000422320/11129 від 20.09.2011 р. такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, судом встановлено допущені порушення щодо нарахування штрафних санкцій, а саме нарахування штрафних санкцій згідно повідомлення-рішення № 0000422320/11128 від 20.09.11. Згідно вказаного податкового повідомлення-рішення нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 349 162,00 грн., що становить 50% від заявленої суми бюджетного відшкодування в розмірі 8 698 324,00 грн. Згідно повідомлення-рішення № 0000422320/11129 від 20.09.11 нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 46845,00 грн., що становить 50% від збільшеної суми грошового зобов'язання в розмірі 93689,00 грн.

Розмір штрафних (фінансових) санкцій у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання встановлюється згідно приписів ст.123 Податкового кодексу України. Так, у відповідності до п.123.1 ст.123 ПКУ при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, при встановленні розміру накладеного штрафу ДПІ у Жидачівському районі Львівської області керувалась тим, що встановлене згідно Акту документальної позапланової виїзної перевірки № 193/07-2/30028622 від 09.09.11 р. порушення є повторним протягом 1095 днів в розумінні п.123.1 ст.123 ПКУ.

Відповідно, першим порушенням слід вважати порушення, встановлене згідно Акту перевірки № 603/23-209/30028622 від 23.06.11 р., виданого в результаті перевірки, яка проводилась з 26.05.11 по 16.06.11. Це підтверджується тим, що згідно винесених на підставі цього Акту перевірки повідомленнях-рішеннях (зокрема, по ПДВ - № 0000342320/8600 від 11.07.2011 та № 0000592320/10946 від 15.09.2011 нараховано штрафні санкції в розмірі 25% від сум податкових зобов'язань, визначених ДПІ. Також, згідно п.1 Висновків вказаного Акту перевірки № 603/23-209/30028622 від 23.06.11 р. встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 163477 грн., в тому числі по періодах: за липень 2010 -на суму 31794 грн., серпень 2010 -на суму 10666 грн., жовтень 2010 -на суму 11245 грн., листопад 2010 -на суму 10500 грн., грудень 2010 -на суму 95141 грн., лютий 2011 -на суму 4131 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень 2010 на суму 10670 грн.

Судом встановлено, що вказані порушення відбулися до набрання чинності Податковим кодексом України, а виявлені 23.06.11 р. До 06.08.11 р., тобто до набрання чинності Законом України від 07.07.11 р. № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»(надалі -Закон 3609-VI), Податковий кодекс України не містив положень, які би регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених ним, щодо правопорушень, вчинених до 01.01.11 р.

Із 06.08.11 р. підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення»ПКУ доповнено пунктом 11, згідно якого штрафні санкції за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних санкцій.ни.

Таким чином, відповідальність за повторне правопорушення норм податкового законодавства може мати місце лише в разі повторного визначення контролюючим органом податкових зобов'язань, якщо і перше, і наступні нарахування відбулись після 1 січня 2011 року та за умови, якщо всі діяння, які були підставою для нарахувань, вчинені платником податків після 1 січня 2011 року.

Виходячи із вищевказаного, суд приходить до висновку, що дії позивача, які відповідач ідентифікує, як порушення не можуть вважатися повторними в розумінні п.123.1 ст.123 ПКУ і, відповідно, не може нараховуватись штрафна санкція в розмірі 50% завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд прийшов до висновку щодо допущених відповідачем порушень норм чинного законодавства при визначенні штрафних санкцій. Допущені порушення полягають в наступному:

З 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року (тобто до набрання чинності Законом 3609-VI) діяла інша редакція окремих норм Податкового кодексу України, що визначала підстави для притягнення платників податків та розміри цієї відповідальності. Зокрема, п.123.1 ст.123 ПКУ у редакції, що діяла з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, передбачалося нарахування штрафів у розмірі 25% від неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ. У свою чергу той самий пункт ПКУ в редакції Закону 3609-VI визначає як базу для визначення штрафу лише суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п.2 висновків Акту перевірки від 09.09.2011 р. № 193/07-2/30028622 перевіркою встановлено (1) завищення суми податкового кредиту на 8 792013 грн., що призвело до заниження 93689 грн. ПДВ, яка підлягає нарахування та сплаті в бюджет за підсумками червня 2011 року (2) завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2011 року на 8 698324 грн. Тобто, порушення вчинені до 6 серпня 2011 року.

Натомість, станом на момент вчинення порушення чинна редакція ПКУ (пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123) не передбачала таких підстав притягнення платників податків до відповідальності, як завищення суми податкового кредиту та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ. Як зазначалося вище, підпункт 54.3.2 ПКУ був доповнений словами «суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків»лише Законом 3609, який набрав чинності лише 6 серпня 2011 року.

Необхідно враховувати, що відповідно до ч.2 ст.58 Конституції України, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як порушення. Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом, зворотня дія нормативно-правового акта полягає у тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

При цьому, відсутня зворотня дія нормативно-правового акта в тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти містять тотожні склади правопорушення.

Таким чином, незалежно від дати вчинення або виявлення певного діяння, таке діяння може кваліфікуватись як порушення норм податкового законодавства лише в тому разі, якщо воно визнавалося протиправним згідно з нормами, чинними на час вчинення відповідного діяння.

Така позиція знаходить своє підтвердження у судовій практиці, зокрема, до таких же висновків прийшов Окружний адміністративний суд АР Крим у справах №2a-12849/11/0170/1 від 14.12.2011 р., №2a-14809/11/0170/1 від 27.12.2011 р.

Тому, оскільки станом на червень-липень 2011 року чинна редакція ПКУ не передбачала таких порушень, як «завищення суми податкового кредиту»та «завищення заявленої суми бюджетного відшкодування», відсутня підстава притягнення ТОВ «Дунапак-Україна»до відповідальності та відсутня база для накладення штрафу згідно пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 ПКУ.

Таким чином, суд приходить до висновку, що повідомлення-рішення № №0000422320/11128 та податкового повідомлення-рішення №0000422320/11129 року підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 18, 19, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № №0000422320/11128, №0000422320/11129 року від 20.09.2011 року винесені Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Львівської області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»з Державного бюджету сплачену суму судового збору в розмірі 1882 (одну тисячу вісімсот вісімдесят дві) грн.00коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 27 липня 2012 року.

Суддя Мричко Н.І.