Ухвала

від 04.06.2014 по справі 2а-14595/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2014 р. м. Київ К/800/43872/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:Середяка Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2013

у справі № 2а-14595/11/1370 (138078/12/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»

до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» (надалі - позивач, ТОВ «Дунапак-Україна») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівській області (надалі - відповідач, Миколаївська МДПІ ДПС у Львівській області), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011 №№ 0000422320/11/11128, 0000422320/11129.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2013, адміністративний позов ТОВ «Дунапак-Україна» задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011 №№ 0000422320/11/11128, 0000422320/11129.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Дунапак-Україна» в частині дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість. За результатами перевірки відповідачем 09.09.2011 складено акт № 193/07-2/30028622 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що виразилося у завищені податкового кредиту на 8 792 013,00 грн. в червні 2011 року, що, у свою чергу, призвело до заниження податку на додану вартість на суму 93 689,00 грн., яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками червня 2011 року.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 20.09.2011 № 0000422320/11128, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4 349 162,00 грн., від 20.09.2011 № 0000422320/11128, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість 140 534,00 грн., 93 689,00 грн. за основним платежем, 46 845,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки станом на червень - липень 2011 року чинна редакція Податкового кодексу України не передбачала таких порушень, як «завищення суми податкового кредиту» та «завищення заявленої суми бюджетного відшкодування», відсутня підстава притягнення ТОВ «Дунапак-Україна» до відповідальності та відсутня база для накладення штрафу згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України. Крім того, судом було встановлено, що ТОВ «Дунапак-Україна» повністю оплатило контрагенту ТОВ «КЕС-УА» податок на додану вартість в ціні придбаних послуг, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що під час вирішення справи останнім не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, яка відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України містить виключний перелік випадків за наявності яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг (не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.10 ст. 201 цього Кодексу).

Поряд з цим п. 201.10 ст. 201 цього ж Кодексу містить вимоги до постачальника товарів/послуг щодо видачі податкової накладної, наслідків видачі податкової накладної з порушенням вимог, реєстрації податкових накладних, відсутності факту реєстрації платником податку. Крім того, вказаною нормою встановлено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.07.2008 між ТОВ «Дунапак-Україна» та ТОВ «КЕС-УА» укладено довгостроковий Договір генерального підряду № 1607, предметом якого були довготривалі будівельні роботи.

На підставі даного Договору ТОВ «КЕС-УА» побудувало об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Цюрупинськ. вул. Гвардійська, 103, Херсонська область. В матеріалах справи містяться фотознімки та первинні документи, що підтверджують реальність виконання робіт, та мають всі необхідні обов'язкові реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Дунапак-Україна», ТОВ «КЕС-УА» у встановленому законом порядку було зареєстровано платником податку на додану вартість та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що доказом відсутності порушення зі сторони ТОВ «Дунапак-Україна» положень п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є також надані позивачем докази наявності спору між ТОВ «Дунапак-Україна» та ТОВ «КЕС-УА», який перебував на розгляді господарського суду Львівської області щодо стягнення заборгованості за виконані роботи згідно Договору генерального підряду від 16.07.2008 № 1607, укладеного між ТОВ «КЕС-УА» та ТОВ «Дунапак-Україна» (ухвала Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі № 10/11 від 29.01.2010 та ухвала Господарського суду Львівської області про припинення провадження у справі № 5015/3376/11 від 15.07.2011).

Що стосується періоду відображення податкового кредиту за спірними операціями, то оскільки за наслідками виконання умов Договору генерального підряду від 16.07.2008 № 1607 ТОВ «КЕС-УА» не видало ТОВ «Дунапак-Україна» податкових накладних, на підставі абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Дунапак-Україна» подало до податкового органу податкову декларацію (за звітний податковий період, в якому було проведено остаточний розрахунок за зазначеним Договором) разом із скаргою у вигляді додатку до податкової декларації за червень 2011 року, в яку правомірно і включило суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правомірно визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі Львівської області від 20.09.2011 №№ 0000422320/11/11128, 0000422320/11129.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2013 у справі № 2а-14595/11/1370 (138078/12/9104) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна