Ухвала

від 09.08.2013 по справі 2а-14595/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2013 р. Справа № 138078/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Запотічного І.І., Савицької Н.В.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак - Україна» до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

29.12.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Жидачівському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000422320/11/11128, № 0000422320/11129 від 20.09.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ДПІ у Жидачівському районі Львівської області за період з 30.08.2011 року до 09.09.2011 року проводила документальну виїзну позапланову перевірку в частині дотримання ними вимог податкового законодавства по податку на додану вартість. За результатами даної перевірки складено Акт перевірки № 193/07-2/30028622 від 09.09.2011 року. На підставі даного Акту перевірки були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вказаними повідомленнями-рішеннями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 140 534,00 грн. (у т.ч. за основним платежем -93 689,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -46 845, 00 грн.), та зменшено суму бюджетного відшкодування на 8 698 324,00 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 349 162,00 грн. Просять визнати протиправними та скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № №0000422320/11128, №0000422320/11129 року від 20.09.2011 року винесені Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Львівської області.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що згідно з поданою позивачем до ДПІ у Жидачівському районі Львівської області податковою декларацією з ПДВ за липень 2011 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, складає 8698324, 00 грн. Перевіркою правомірності податкового кредиту з ПДВ за червень, липень 2011 року встановлено, що на порушення п.198,6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивач включив до складу податкового кредиту в червні 2011 року 8792013,00 грн. ПДВ згідно заяви про відмову постачальника ТзОВ «КЕС УА» надати податкові накладні, після оплати даному постачальнику за січень по листопад 2009 року суму 52752078,00 грн. в тому числі: ПДВ - 8792013 грн. за операції з придбання будівельно-монтажних робіт, вивозу будівельного сміття, оренду контейнерів, геодезичних робіт, геодезичного контролю, послуг зв'язку у вказаного постачальника, чим завищено податковий кредит на 8792013,00 грн. в червні 2011 року, що призвело до заниження 93689,00 грн. ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками червня 2011 року, завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у липні 2011 року на 8698324 грн.

Ухвалою суду про процесуальне правонаступництво замінено відповідача Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію Державної податкової служби у Львівській області на його правонаступника Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію Головного управління мін доходів у Львівській області.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Пельо О.М. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача Дацків Ю.О. у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що станом на червень-липень 2011 року чинна редакція ПКУ не передбачала таких порушень, як «завищення суми податкового кредиту» та «завищення заявленої суми бюджетного відшкодування», відсутня підстава притягнення ГОВ «Дунапак-Україна» до відповідальності та відсутня база для накладення штрафу згідно ип.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 ПК України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Жидачівському районі Львівської області від ЗО серпня 2011 року до 9 вересня 2011 року проводила документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість (ПДВ). за результатами якої складено Акт перевірки № 193/07-2/30028622 від 09.09.2011 р. (Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000422320/11128 та №0000422320/11129. Вказаними повідомленнями-рішеннями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 140 534.00 гри. (у т.ч. за основним платежем 93 689.00 гри., штрафні (фінансові) санкції 46 845. 00 гри.), та зменшено суму бюджетного відшкодування на 8 698 324.00 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 349 162.00 грн.

В Акті податкової перевірки, що «перевіркою правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за червень, липень 2011 року встановлено, що на порушення п. 198.6 ст.198 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. ТОВ «Дунапак-Україна» включило до складу податкового кредиту в червні 2011 року 8 792 013 гривень податку на додану вартість згідно заяви про відмову постачальника ГОВ «КИС УА» (ЄДРПОУ 33350436) надати податкові накладні (додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість), після оплати даному постачальнику за січень по листопад 2009 року 52 752 078 грн,. в тому числі 8 792 013 ПДВ, чим завищено податковий кредит на 8 792 013 грн. в червні 201 1 року, що призвело до заниження 93 689 грн. податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками червня 201 1 року, завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у липні 201 1 року на 8 698 324 грн.

Залишок від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 8 69 324 грн.. який декларується 'ГОВ «Дунапак-Україна» до бюджетного відшкодування, виник в червні 2011 року, у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту в черні 2011 року 8 792 013 грн. ГІДВ по списаних коштах з банківського рахунку № 26009014039 в Центральній філії ПАТ «Кредобанк», код банку на рахунок отримувача ГОВ «КИС УА». Всього переховано ГОВ «КЕС УА» з січня гго листопад 2009 року 52 752 078 грн.. в тому числі 8 792 013 грн. ГІДВ».

Також, в Акті перевірки зазначено, що «ТОВ «Дунапак-Україна» здійснило сплату ТОВ «КЕС-УА» 52 752 080.7 грн.. в тому числі 8 792 013.4 грн. ГІДВ в звітних податкових періодах з січня по листопад 2009 року, але за результатами відповідних звітних періодів заява із скаргою на такого постачальника не подавалась, що є підставою для проведення документальної позапланової перевірки зазначеного продавця.

На порушення и. 198.6 ст. 198. н.201.10 Податкового кодексу України. ТОВ «Дунапак-Україна» завищено суму податкового кредиту на 8 792 013 в червні 2011 року, що призвело до заниження 93 689 грн. податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками червня 2011 року».

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що в Акті податкової перевірки зазначено, що ТОВ «Дунапак-Україна» допустило порушення гг. 198.6 сг. 198. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при цьому посилання в Акті податкової перевірки на вищезазначені Положення Податкового кодексу не знайшли фактичного підтвердження.

ТОВ «Дунапак-Україна» повністю оплатило контрагенту ТОВ «КЕС-УА» ГІДВ в ціні придбаних послуг, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Висновок перевіряючих про те. що відсутність під'твердження факту декларування податкових зобов'язань по ПДВ з боку контрагента свідчить про недостовірність нарахування ГОВ «Дунапак-Україна» бюджетного відшкодування є безпідставним і суперечить вимогам чинного податкового законодавства.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ІІКУ датою виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, яка відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку говарів/послуг. що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів зазначає, оскільки контрагентом не надано податкових накладних, право на податковий кредит вважається таким, що виникло з моменту списання коштів, тобто, протягом місяців січня-листопада 2009 року.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що у разі відмови продавця говарів/послуг надати податкову накладну мас право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Згідно зазначеного положення, платник податку має право, а не зобов'язаний подавати за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Причому, це право відноситься як до права подавати чи не подавати скаргу в цілому, так і вибору терміну її подання. ТОВ «Дунапак- Україна» подало відповідну скаргу у вигляді додатку до податкової декларації за червень 2011 року, в якому включило суми податку до складу податкового кредиту. Таке включення було здійснено в порядку реалізації права платника податку на уточнення сум податку згідно сг.50 ПК України протягом передбаченого гг. 102.1 ПК України строку в 1095 днів. З часу виникнення податкових зобов'язань і права на податковий кредит (період від січня 2009 року по листопад 2009 року) до дати включення сум податку (30 червня 201 1 року) до складу податкового кредиту не минув вказаний строк.

Включення до складу податкового кредиту податкових сум за попередні періоди відповідає усталеній практиці при здійсненні операцій за довгостроковими договорами, якими передбачаються триваючі роботи. Саме такою підставою був довгостроковий Договір генерального підряду №1607 від 16.07.2008 р. між ТОВ «Дунапак-Україна» та ГОВ «КЕС-УА». предметом яких є довготривалі будівельні роботи.

На реальність наданих згідно Договору генерального підряду №1607 від 16.07.2008 р. укладеного між ТОВ «Дунапак-Україна» та ТОВ «КЕС-УА» вказує в першу чергу факт зведення об'єкту нерухомою майна, що розташований за адресою: м. Цюрупинськ. вул. Гвардійська 103. Херсонська область. На підтвердження реальності отримання послуг ПОВ «Дунапак-Україна» надало фотографії об'єкту та первинні документи і документи, що підтверджують реальність виконання відповідних робіт.

ТОВ «Дунапак-Україна» одержало послуги від ГОВ «КЕС- УА». яке на момент здійснення з ТОВ «Дунапак-Україна» господарських операцій у встановленому законом порядку було зареєстровано платником ПДВ. перебувало на обліку в органах ДПІ і мало свідоцтво платника ПДВ. По інших операціях покупцю (замовнику), тобто ПОВ «Дунапак-Україна» виписувались і надавались податкові накладні, заповнені у повній відповідності із приписами п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 чинного на той час Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник позивача надав суду копію свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Дунапак- Україна» на підтвердження того, що позивач на момент формування податкового кредиту мало статус платника ПДВ. Крім того, представник позивача надав копію свідоцтва платника ПДВ ТОВ «КЕС УА» па підтвердження того, що на момент здійснення оплати вказане Товариство було платником ПДВ.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що посилання в Акті податкової перевірки на те, що ТОВ «Дунапак-Україна» допустило порушення зазначених норм ПК України не відповідає фактичним обставинам справи. Твердження щодо порушення ТОВ «Дунапак-Україна» п. 198.6 статті 198 ПК України не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки. ТОВ «Дунапак-Україна» скористалось правом передбаченим н. 201.10. а саме звернулось в звітному періоді в якому було проведено остаточний розрахунок за Договором генерального підряду № 1607 від 16 липня 2008 року між ТОВ «КЕС УА» та ГОВ «Дунапак-Україна».

Відповідно до положень п. 86.1. статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, при цьому акт складається лише у разі встановлення під час перевірки порушень. Судом встановлено безпідставність складання працівниками ДНІ у Жидачівському районі Львівської області Акту податкової перевірки, оскільки в діях ТОВ «Дунапак-Україна» відсутні порушення чинного законодавства України.

Натомість відповідач, хоча і посилається на обставини, викладені в Акті податкової перевірки від 09.09.2011 №193/07-2/30028622. однак жодним чином не надає перевірки правового обгрунтування обставин, які стосувалися порушення позивачем п.п. 198.6 ст. 198. н. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновок відповідач щодо порушення позивачем п.п. 198.6 ст. 198. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України спростовується вищевикладеними обставинами і документами, наданими на підтвердження відповідних обставин.

Податковий кредит підлягаючий перевірці звітних періодів ТОВ «Дунапак-Україна» сформовано у повній відповідності із вимогами п.п. 198.1 сг.198. 198.2 ст.198 ПКУ.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення було винесено ДПІ у Жидачівському районі Львівської області на підставі Акту документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна». яка проводилась від 30 серпня 2011 року до 9 вересня 2011 року.

Пункт 198.6 статті 198 ПК України, містить виключний перелік випадків за наявності яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг (не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу). Тобто в вищезазначеному пункті ПК зазначено конкретний випадок при наявності якого не допускається відносити до податкового кредиту сплачений податок.

В п. 201.10 ст.201 ПК України, містить вимоги щодо постачальника послуг щодо видачі податкової накладної, наслідків видачі податкової накладної з порушенням вимог, реєстрації податкових накладних, відсутності факту реєстрації платником податку. Крім того, у вказаному пункті ПК України, врегульовано питання щодо дій до яких може вдаватись суб'єкт господарської діяльності у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі. В такому випадку покупець таких товарів/послуг мас право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, гцо засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Доказом відсутності порушення із сторони ТОВ «Дунапак-Україна» положень п. 198.6 ст. 198. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є надані позивачем суду підтвердження щодо наявності спору між ТОВ «Дунапак-Україна» та ТОВ «КЕС УА», який перебував на розгляді суду, щодо визначення розміру коштів, які підлягали оплаті за виконані роботи згідно Договору генерального підряду № 1607 від 16 липня 2008 року між ІОВ «КЕС УА» та ТОВ «Дунапак-Україна». При цьому відповідачем не взятий до уваги факт існуючого судового спору між позивачем та контрагентом ТОВ «КЕС-УА», який тривав від 29.01.2010 р. (Ухвала Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі №10/11 до 15.07.2011 р. (остаточна Ухвала Господарського суду Львівської області про припинення провадження у справі №5015/3376/11) . Предметом цього провадження був спір між позивачем та контрагентом ТОВ «КЕС-УА» щодо розміру оплати за роботи та послуги згідно Договору підряду №1607. зумовлений валютними курсовими коливаннями протягом 2009 року, в якому проводились розрахунки.

Як видно з обставин справи, позивач включив 8 792013 грн. ПДВ до складу податкового кредит) в червні 2011 року на підставі заяви про відмову постачальника ТОВ «КЕС-УА» надати податкові накладні, доданої до податкової декларації за червень місяць 201 1 року. Така заява фактично була надіслана в липні та отримана Відповідачем 18.07.11 р.. про що свідчить вхідний штамп. Таким чином. Позивач скористався своїм законним правом на включення відповідних сум до складу податкового кредиту, як тільки дізнався про винесення Господарським судом Львівської області остаточної ухвали про припинення провадження, датованої 15.07.2011 р.

Відповідачем при проведенні перевірки не взято до уваги факт існування такого спору. Ані в акті перевірки від 09.09.11 р.. ані у відповіді Відповідача на заперечення від 26.09.11р. ані в рішенні ДПА у Львівській області про результати розгляду первинної скарги від 23.11.11 р. не міститься жодної згадки про вказану судову справу, хоча вона мала безпосереднє значення при проведенні перевірки.

Той факт, що відповідач прийшов до висновку про наявність порушень в діях Позивача та винесення податкових повідомлень-рішень Д1ІІ у Жидачівському районі Львівської області №0000422320/1 1128 та №0000422320/1 1129 від 20.09.1 1 р. свідчить про те, що відповідач не взяв до уваги наявність вищевикладених обставин. Вказані обставини мають значення для справи та є підставою для задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що відповідачем не взято до уваги факти, які мали значення при проведенні перевірки позивача при винесенні податкових повідомлень-рішень порушено вимогу обгрунтованості та вмотивованості винесених повідомлень-рішень №0000422320/11128 та №0000422320/11 1 29 від 20.09.11 р.

Щодо твердження щодо того, що ГОВ «Дунапак-Україна» допустило порушення норм ПК України не знайшло свого підтвердження фактичним обставинам справи. Вищевикладені факти підтверджують, що ТОВ «Дунапак-Україна» скористалось правом передбаченим п. 201.10, а саме звернулось в звітному періоді в якому було проведено остаточний розрахунок за Договором генеральног о підряду 1607 від 16 липня 2008 року між ТОВ «КЕС УА» та ТОВ «Дунапак-Україна». В процесі судового розгляду було визначено розмір оплати за виконані роботи згідно договору підряду № 1607 від 16 липня 2008 року.

Наявні в матеріалах справи розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відсутні. ТОВ «Дунапак-Україна» реалізувало своє право на формування податкового кредиту в розмір 8 698 324 гривень в точній відповідно до вимог п. 201.10 ПК України, а саме звернулось в звітному періоді в якому було проведено остаточний розрахунок за Договором генерального підряду № 1607 від 16 липня 2008 року між ТОВ «КЕС УА» та ТОВ «Дунапак-Україна».

Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ІІДВ. сплачених в ціні за виконані роботи на підставі заяви із скаргою на постачальника відповідає вимогам п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, оскільки ТОВ «Дунапак-Україна» виконало усі передбачені ПК України умови отримання відшкодування ПДВ та мас документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту, го податкові повідомлення-рішення №0000422320/11129 та №0000422320/11129 від 20.09.2011 р. такими, що підлягають скасуванню.

Щодо порушення нарахування штрафних санкцій, а саме нарахування штрафних санкцій згідно повідомлення-рішення № 0000422320/11128 від 20.09.11. Згідно вказаного податкового повідомлення-рішення нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 349 162.00 грн.. що становить 50% від заявленої суми бюджетного відшкодування в розмірі 8 698 324.00 грн. Згідно повідомлення-рішення № 0000422320/11129 від 20.09.11 нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 46845,00 грн.. що становить 50% від збільшеної суми грошового зобов'язання в розмірі 93689.00 грн.

Розмір штрафних (фінансових) санкцій у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання встановлюється згідно приписів ст. 123 Податкового кодексу України. Так у відповідності до п.123.1 ст. 123 ПК України при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, при встановленні розміру накладеного штрафу ДНІ у Жидачівському районі Львівської області керувалась тим. що встановлене згідно Акту документальної позапланової виїзної перевірки № 193/07-2/30028622 від 09.09.11 р. порушення є повторним протягом 1095 днів в розумінні п. 123.1 ст.123 ПК України.

Відповідно, першим порушенням слід вважали порушення, встановлене згідно Акту перевірки № 603/23-209/30028622 від 23.06.11 р.. виданого в результаті перевірки, яка проводилась з 26.05.11 по 16.06.11. Це підтверджується тим. що згідно винесених на підставі цього Акту перевірки повідомленнях-рішеинях (зокрема, по ІІДВ - № 0000342320/8600 від 11.07.2011 та № 0000592320/10946 від 15.09.2011 р. нараховано штрафні санкції в розмірі 25% від сум податкових зобов'язань, визначених ДПI. Також, згідно п.1 Висновків вказаного Акту перевірки № 603/23-209/30028622 від 23.06.11 р. встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 163477 грн.. в тому числі по періодах: за липень 2010 на суму 31794 грн., серпень 2010 на суму 10666 грн.. жовтень 2010 на суму 11245 грн.. листопад 2010 на суму 10500 грн., грудень 2010 на суму 95141 грн.. лютий 2011 на суму 4131 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень 2010 на суму 10670 грн.

Колегія суддів зазначає та погоджується з думкою суду першої інстанції, що вказані порушення відбулися до набрання чинності Податковим кодексом України, а виявлені 23.06.11 р. до 06.08.11 р.. тобто до набрання чинності Законом України від 07.07.11 р. № 3609-УІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (надалі Закон 3609-УІ). Податковий кодекс України не містив положень, які би регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених ним. щодо правопорушень, вчинених до 01.01.11 р.

Із 06.08.11 р. підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 11, згідно якого штрафні санкції за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних санкцій.

Таким чином, відповідальність за повторне правопорушення норм податкового законодавства може мати місце лише в разі повторного визначення контролюючим органом податкових зобов'язань, якщо і перше, і наступні нарахування відбулись після 1 січня 201 1 року і а за умови, якщо всі діяння, які були підставою для нарахувань, вчинені платником податків після 1 січня 2011 року.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року у справі №2а-14595/11/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді І.І.Запотічний

Н.В.Савицька