Постанова

від 24.07.2012 по справі 2а-6514/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-6514/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  24 липня 2012 року                      № 2а-6514/12/2670        Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі  Хрімлі К.О.,  розглянувши у порядку письмового провадження  адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехніка»з позовом до  Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби України  про скасування податкового повідомлення –рішення. ВСТАНОВИВ:         До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтехніка» (надалі по тексту також –Позивач) з адміністративним  позовом до  Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби України  про скасування податкового повідомлення –рішення №00001322250 від 04.05.2012р.             Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що при прийняті оскаржуваних податкових повідомлень рішень Відповідачем допущено цілу низку грубих порушень норм чинного податкового законодавства України, що завдало шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача.           Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності. В обґрунтування своїх  заперечень зазначав, що діяв в межах, у спосіб та на підставі норм чинного законодавства, а відтак  у задоволенні позову просив відмовити.            Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.            З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, 122, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.            Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає задоволенню, з огляду про наступне.     Матеріалами справи встановлено, що в період з  02.04.2012 року по 06.04.2012 року Відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Спецтехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 року.    В ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Спецтехніка»в порушення вимог п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія Сварог»(ЄДРПОУ 37258442) безпідставно завищено від'ємне значення на суму 106340 грн., в тому числі за листопад 2011 року на 106340,00 грн.    За результатами вказаної перевірки 09.04.2012 року складено Акт № 83/22-511/32393437.     23 квітня 2012 р. відповідно до п. 86 ПК України Позивач подав до ДПІ у Подільському районі м. Києва письмові заперечення до Акта перевірки, які були розглянуті та залишені без задоволення. 04          травня 2012 р. Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001322250, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ «Спецтехніка»за платежем: Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму сто шість тисяч триста сорок гривень. В ході судового розгляду справи встановлено, що складений акт перевірки не відображає не відповідає дійсним обставинам справи, а винесене в подальшому, на його підставі податкове повідомлення - рішення є протиправним виходячи з наступного. В акті перевірки Позивача на підставі якого винесене оскаржуване повідомлення-рішення, зазначено, що завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму сто шість тисяч триста сорок гривень, 00 коп. відбулося на підставі визнання Відповідачем договору укладеного між Позивачем та ТОВ «Компанія «Сварог»нікчемним на підставі ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України (стор. 10 Акту перевірки), первинних документів (актів виконаних робіт та податкових накладних) такими, що не відповідають вимогам закону України  «Про  бухгалтерський  облік та фінанси звітність в Україні», а також на підставі висновків Відповідача щодо фіктивності контрагента Позивача по даному договору, зроблених на підставі аналізу баз даних ДПС, звітності та інших джерел інформації. Проте, такі доводи спростовуються матеріалами справи та імперативними приписами чинного законодавства України. З 2009 року ТОВ «Спецтехніка»здійснює господарську діяльність з виробництва цукру з цукрового буряку. Виробничі потужності нашого підприємства знаходяться в м. Яготин, вул. Кузнецова, 18. 23.09.2011 року між ТОВ «Спецтехніка»та ТОВ «Компанія «Сварог» було укладено договорів № 1 на перевезення цукрових буряків вантажним автотранспортом з полів с/г підприємств на призаводський бурякопункт - кагатне поле цукрового заводу в м. Яготин. В період з 23.09.2011 року по 23.10.2011 року ТОВ «Компанія «Сварог»надало послугу по перевезенню цукрового буряку в кількості 12 869,34 тонн на загальну суму 638041,21 грн.        Підтвердженням надання вищевказаних послуг та їх реальність здійснення є належним чином оформлені первинні документи, а саме: - акт здачі-приймання робіт (надання послуг) з 23.09.2011 року по 03.10.2011 року; - акт № ОУ- 0000034 здачі-приймання робіт (надання послуг) з 04.10.2011 по 13.10.2011 року; - акт № ОУ-0000035 здачі-приймання робіт (надання послуг) з 04.10.2011 по 13.10.2011 року; - акт № ОУ-0000036 здачі-приймання робіт (надання послуг) з 14.10.2011 по 23.10.2011 року; - товарно-транспортні накладні за період з 23.09.2011 по 23.10.2011 року; - банківські виписки щодо розрахунку за надані послуги по перевезенню з ТОВ «Компанія «Сварог»за 13.10.2011 року, за 19.10.2011 року та 28.10.2011 року; - податкові накладні № 1 від 03.10.2011 року, № 2 від 13.10.2011 року, № 3 від 25.10.2011 року та №4 від 24.10.2011 року; відомості перевезення цукрового буряку по перевізнику ТОВ «Компанія «Сварог»; -          видаткова накладна № ЄС-0000000370 від 29.11.2011 року на цукровий буряк від товаровиробника (ПП «Євросем»); - акт повного розрахунку з товаровиробником від 29.11.2011 року; - податкова накладна №34/2 від 29.11.2011 року на цукровий буряк. При цьому, в акті перевірки Відповідачем встановлено, що правові взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «Компанія «Сварог»не створюють для сторін реальне настання правових наслідків, договір що укладений є нікчемним в силу ст.ст. 203, 215, 216, 218 ЦК України та таким, що порушує публічний порядок. Однак, такий висновок Відповідача є помилковим і спростовується наступним. Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. В акті перевірки відсутні будь-які посилання на наявність вироку суду стосовно одного з директорів підприємств, які є сторонами правочину, або хоча б посилання на наявність порушеної кримінальної справи стосовно фіктивності одного з підприємств або намагання отримання податкової вигоди. Все що містить акт, так це суб'єктивний висновок про ймовірність фіктивності одного з товариств, яке є стороною правочину. Укладений Позивачем з ТОВ «Компанія «Сварог»правочин є господарським договором. А відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Таким чином, встановлення недійсності правочину можливе лише через рішення суду. Натомість Відповідач замість звернення до суду самостійно приходить до такого неправомірного висновку, повністю при цьому ігноруючи та порушуючи вимоги Господарського кодексу України.   Що стосується посилання Відповідача на порушення Позивачем  п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, встановлено наступне. По перше, зі змісту акту не вбачається конкретного посилання на невідповідність первинних документів вимогам Податкового кодексу. По друге, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. У підтвердження факту отримання послуг (перевезення вантажним автотранспортом) на підприємстві в бухгалтерському обліку обліковуються належним чином оформлені первинні документи.               Виходячи із меж заявленого позову,  системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про те, що оспорюване податкового повідомлення –рішення є протиправним та підлягає скасуванню.  Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.      Керуючись ст.ст. 11, 94, 128, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ:          1.Позов задовольнити.      2.Визнати   протиправним  та   скасувати   податкове   повідомлення-рішення № 00001322250 від 04.05.2012 року видане Державною податковою інспекцією  у Подільському районі м. Києва.       3. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 1063 грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехніка»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції У Подільському районі м. Києва Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань.         Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                                   І.А. Качур