Постанова

від 16.07.2012 по справі 2а-19135/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 липня 2012 року 17:18 № 2а-19135/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 01.09.2011р., за участю:

позивача -Самольотов І.І.

відповідач -Сидоренко Л.П.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001152220 від 01.09.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте протиправно та необґрунтовано, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечив, вважаючи своє рішення таким, що прийнято у відповідності до чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва у період з 30.06.2011 по 10.08.2011 проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»за період з 04.09.2007 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 04.09.2007 по 31.03.2011.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва складено акт від 17.08.2011 за №149/1-22-10-35379813 (далі-акт).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: здійснення ТОВ «КУА «ІЗІ Лайф»у валюті України розрахунків з компанією «Renaissane Securities (Cyprus)» у сумі 2159241,95грн. без додержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

01.09.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «У»№000115220, яким позивачу визначено податкове зобов'язання на суму 2159251,95грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ТОВ «КУА «ІЗІ Лайф»укладено договори з компанією «Renaissane Securities (Cyprus) Limited»(Кіпр) щодо купівлі цінних паперів українських емітентів. За період з 04.09.2007 по 31.03.2011 на виконання вказаних договорів ТОВ «КУА «ІЗІ Лайф»здійснено виплату доходу нерезиденту за придбані цінні папери на загальну суму 2159241,95грн. Цінні папери від нерезидента зараховано на рахунок позивача у цінних паперах на загальну суму 2159241,95грн.

Як відображено в акті перевірки, індивідуальної ліцензії Національного банку України на перерахування нерезиденту коштів у національній валюті України ТОВ «КУА «ІЗІ Лайф»не надано.

Позивач відсутність індивідуальної ліцензії Національного банку України на перерахування нерезиденту коштів у національній валюті не заперечує.

Таким чином, в акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що ТОВ «КУА «ІЗІ Лайф» в порушення вимог ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі по тексту-Декрет) здійснювало розрахунки з нерезидентом в межах торговельного обороту у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України, у зв'язку із чим було застосовано до ТОВ «КУА «ІЗІ Лайф»штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2159251,95грн., що передбачені вимогами пункту 2 ст.16 Декрету.

Відповідно до ч.3 ст.7 Декрету №15-93 (у редакції від 14.12.2010, чинного на момент винесення оспорюваного повідомлення-рішення), здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 1 Декрету визначено, що резиденти-це юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України. Нерезидентами, в свою чергу, є розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Пунктом 4 ст.5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до п.1.3 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентом і нерезидентом в межах торговельного обороту у валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №484 від 14.10.2004 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 за №1430/10029, розрахунки в межах торговельного обороту-рух коштів між резидентами і нерезидентами за операціями продаж (купівлі) товарів на підставі зовнішньоекономічних договорів, які передбачають експорт або імпорт товарів.

Зазначене вище та зважаючи, що розрахунки в даному випадку здійснювались між резидентом і нерезидентом в національній валюті України дає підстави зробити висновок про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»повинно було отримати індивідуальну ліцензію Національного банку України.

Крім того, суд бере до уваги позицію Верховного Суду України, викладену у листі №1-4/201 від 19.05.2000.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до 1.2 Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України №297 від 09.08.2002, небанківська фінансова установа має право здійснювати операції, передбачені ст..4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»№2664-ІІІ від 12.07.2001(далі по тексту Закон України №2664-ІІІ), якщо вони є валютними операціями, тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з п.2 ст.5 Декрету.

Статтею 4 Закону України №2664-ІІІ визначено, що під фінансовими послугами слід розуміти, зокрема, торгівлю цінними паперами.

За змістом ст.1 Декрету валютними є операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Статтею 4 Закону України №2664-ІІІ визначено, що фінансовими є послуги, зокрема, є професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню.

Статтею 16 Декрету передбачена відповідальність за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю, а саме: за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України згідно з п.4 ст.5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.

На підставі викладених норм Закону, враховуючи, що позивачем було укладено договори з компанією «Renaissance Securities (Cyprus) Limited»(Кіпр) щодо купівлі цінних паперів українських емітентів та здійснено виплату доходу нерезиденту за придбанні цінні папери на загальну суму 2159241,95 без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України на перерахування нерезиденту коштів у національній валюті, суд приходить до висновку про правомірність винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0001152220 від 01.09.2011, а тому адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 23.07.2012р.

Суддя В.В. Амельохін