Ухвала

від 05.10.2016 по справі 2а-19135/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/116/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Олендера І.Я., Юрченко В.П.,

за участю: секретаря Калініна О.С.,

представника позивача Жихаревої О.В.,

представника відповідача Шамсетдінова М.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 у справі №2а-19135/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2012 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2012 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 №0001152220.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби 25.12.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.01.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема абзацу третього статті 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування», абзацу третього пункту 16.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.09.2007 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 04.09.2007 по 31.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме здійснення у валюті України розрахунків з компанією «Renaissane Securities (Cyprus)» у сумі 2159241,95грн. без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва складено акт від 17.08.2011 №149/1-22-10-35379813 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 №000115220, яким позивачу визначено податкове зобов'язання на суму 2159251,95грн.

Відповідно до частини третьої статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Пунктом 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно з абзацом третім пункту 1.4. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України, затверджений постановою Національного банку України від 14.10.2004 №484, у межах торговельного обороту без ліцензії здійснюються розрахунки (платежі) у валюті України між резидентами і нерезидентами-інвесторами за операціями, передбаченими порядком використання поточного рахунку в національній валюті нерезидента-інвестора, установленим у Главі 16 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного банку України від 12.11.2003 №492.

Відповідно до абзацу третього пункту 16.3. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, на інвестиційний рахунок у національній валюті зараховуються кошти, повернуті внаслідок часткового або повного припинення нерезидентом інвестицій в Україну відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» укладено договори з компанією «Renaissane Securities (Cyprus) Limited» (Кіпр) щодо купівлі цінних паперів українських емітентів. За період з 04.09.2007 по 31.03.2011 на виконання вказаних договорів позивачем здійснено виплату нерезиденту коштів за придбані цінні папери на загальну суму 2159241,95грн. Цінні папери від нерезидента зараховано на рахунок позивача у цінних паперах на загальну суму 2159241,95грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було проведено розрахунки з нерезидентом в національній валюті України, а для цього необхідно отримувати індивідуальну ліцензію Національного банку України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем здійснювалась купівля цінних паперів у компанії Securities (Cuprus) Limited», із зарахуванням коштів на поточний (інвестиційний) рахунок, відкритий нерезидентом в національній валюті України відбулося припинення нерезидентом раніше здійснених інвестицій в Україну, що не потребує отримання індивідуальної ліцензії.

Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, для вирішення питання щодо наявності чи відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» обов'язку отримувати індивідуальну ліцензію для виплати коштів нерезиденту у валюті України судам необхідно було з'ясувати зміст операції, проведеної з компанією Securities (Cuprus) Limited», а саме чи була це операція торговельного обороту чи операція з припинення нерезидентом раніше здійснених інвестицій в Україну.

Так, для встановлення належності компанії Securities (Cuprus) Limited» до нерезидента-інвестора, а також кваліфікувати відповідні операції з цінними паперами українських емітентів як повернення іноземної інвестиції, що не потребує отримання індивідуальної ліцензії, необхідно було перевірити обставин щодо набуття нерезидентом у власність відповідних цінних паперів у спосіб, визначений Законом України «Про режим іноземного інвестування», Положення про порядок іноземного інвестування та Главою 16 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах.

Зазначені обставини відповідно до вимог статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України є предметом доказування у даній справі та мають суттєве значення для правильності вирішення даного спору, проте судами попередніх інстанції належним чином не досліджені.

Крім того, судами попередніх інстанцій не перевірено питання щодо наявності у податкового органу повноважень приймати рішення про застосування санкцій за порушення Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Таким чином, судами попередніх інстанцій зазначені вище вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 у справі №2а-19135/11/2670 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

І.Я. Олендер

---

В.П. Юрченко