Ухвала

від 23.07.2012 по справі 2а-6766/09/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6766/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" липня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Старової Н.Е. та Файдюка В.В., за участю секретаря Галай Т.О., представника позивача Гончарова Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистотехніка»до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, третя особа: ОСОБА_3 про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2009 року адміністративний позов задоволено частково.

Відповідач подав апеляційну скаргу, яка в подальшому була доповнена в якій просить скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні позову.

Третя особа також подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарг, доповнення до апеляційної скарги відповідача та заперечення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ Державного департаменту інтелектуальної власності про затвердження рішення Апеляційної палати стосовно заявки на знак для товарів і послуг в частині реєстрації знака для товарів і послуг є незаконним та підлягає скасуванню, а Свідоцтво № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «Чистотехніка»в частині 35 і 37 класів МКТП підлягає визнанню недійсним.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 11.12.2006 року ОСОБА_3 було подано заявку № m 2006 19657 про реєстрацію знака для товарів і послуг «Чистотехніка»відносно товарів 1,3,7,11 та послуг 35 та 37 класів МКТП.

28.03.2007 року ТОВ «Чистотехніка»було подано заяву № 2007 04967 на реєстрацію позначення «Чистотехніка» для товарів 1,3,7,11 та послуг 35, 37 класів МКТП.

06.04.2007 року ТОВ «Чистотехніка»подано заперечення проти реєстрації позначення «Чистотехніка»за заявкою № m 2006 19657 на ім'я ОСОБА_3

07.07.2008 року висновком Державного департаменту інтелектуальної власності № 20159/4 про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи встановлено, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони.

08.09.2008 року ОСОБА_3 до Апеляційної палати Державного Департаменту інтелектуальної власності було подано заперечення щодо висновку, в якому апелянт просив визнати недійсним рішення від 07.07.2008 року.

Рішенням Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 07.11.2008 року вирішено задовольнити заперечення ОСОБА_3

На підставі Наказу Державного департаменту інтелектуальної власності № 283 від 08.12.2008 року ОСОБА_3 було видано Свідоцтво № НОМЕР_1 про реєстрацію знака «Чистотехніка»за заявкою № m 2006 19657.

У травні 2006 року позивач та третя особа, як один із засновників ТОВ «Чистий Світ-К», спільно брали участь в одній виставці, а тому станом на час подання заявки ОСОБА_3 11.12.2006 року йому було відомо про фірмове найменування «Чистотехніка»позивача, оскільки вони спільно були учасниками однієї конференції, яка відбувалася також у травні цього ж року.

Також, станом на час подання 08.09.2008 року ОСОБА_3 заперечень до Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності щодо висновку про невідповідність позначення умовам надання правової охорони, третя особа знала про фірмове найменування «Чистотехніка»позивача.

Отже, позивачем доведено факт виникнення у ТОВ «Чистотехніка»права інтелектуальної власності на комерційне найменування «Чистотехніка»щодо послуг класів 35 та 37 МКТП з моменту, який передує даті подання ОСОБА_3 заявки на реєстрацію знака «Чистотехніка»11.12.2006 року.

Крім того, доказами на підтвердження здійснення діяльності щодо послуг 35 класу МКТП є Інтернет-сторінка www.nilfisk-alto.com.ua , щодо послуг 37 класу МКТП є факт надання позивачем послуг, зокрема, миття транспортних засобів, очищення будівель зовні та зсередини тощо.

Таким чином, 11 грудня 2006 року позначення «Чистотехніка»щодо послуг класів 35 та 37 МКТП було відомим як для спеціалізованого користувача так і для третьої особи.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Відповідно до п. 1 Положення про Державний департамент інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року № 997 Держдепартамент є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства освіти і науки і йому підпорядковується.

Основними завданнями Держдепартаменту є: участь у межах своєї компетенції у забезпеченні реалізації держаної політики сфері інтелектуальної власності; прогнозування і визначення перспектив і пріоритетних напрямків розвитку у сфері інтелектуальної власності; організаційне забезпечення охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності пп. 2 Положення.

Згідно з п. 1 ст. 2 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого (зокрема): організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію; забезпечує опублікування офіційних відомостей про знаки для товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону до повноважень Відповідача входить забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого, Державний департамент інтелектуальної власності, зокрема, організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію; забезпечує опублікування офіційних відомостей про знаки для товарів і послуг; приймає в установленому порядку нормативно-правові акти у межах своїх повноважень.

Згідно зі статтею 7 Закону особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Державного департаменту інтелектуальної власності заявку. За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Заявка повинна стосуватися одного знака. Заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію знака; зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за МКТП. У заяві про реєстрацію знака необхідно вказати заявника (заявників) та його адресу. За подання заявки сплачується збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості класів МКТП, якими охоплюються зазначені в заявці товари і послуги. Документ про сплату збору повинен надійти до Державного департаменту інтелектуальної власності разом з заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання.

Частиною 8 статті 10 Закону визначено, що будь-яка особа може подати до закладу експертизи мотивоване заперечення проти заявки щодо невідповідності наведеного в ній позначення умовам надання правової охорони, встановленим цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону заявник може оскаржити рішення Установи за заявкою у судовому порядку або до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення Установи чи копій матеріалів, затребуваних відповідно до пункту 3 статті 10 цього Закону.

Частиною 7 статті 15 Закону визначено, що за результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає мотивоване рішення, що затверджується наказом Установи та надсилається заявнику.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 489 Цивільного кодексу України правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки (частина 2 статті 489 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема, з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг.

Аналізуючи вищевказані норми права, які містять приписи щодо права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування, дозволяє дійти висновку про те, що різні юридичні особи не можуть мати однакові комерційні найменування (за винятком випадку визначеного частиною четвертою статті 489 ЦК України), зокрема, не може бути надано правової охорони знаку на ім'я однієї особи, який є схожими настільки, що його можна сплутати з фірмовим найменуванням іншої особи, яка отримала право на нього до дати подання заявки на реєстрацію знака.

Таким чином, позначенню «Чистотехніка»не могло бути надано правової охорони щодо послуг класів 35 та 37 МКТП, оскільки воно є тотожним фірмовому найменуванню Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистотехніка», право на використання якого виникло у Позивача до дати подання Третьою особою заявки на реєстрацію знака «Чистотехніка».

Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються, оскільки вони вже були предметом розгляду суду першої інстанції і їм дано належну правову оцінку.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2009 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.