Постанова

від 16.07.2012 по справі 2а/1270/4117/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2012 року Справа № 2а/1270/4117/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Стройній О.О.,

за участю представників

позивача: Мови В.І. (довіреність № 14/12 від 14.04.2012),

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного науково-виробничого підприємства «Промреконструкція» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2012 № 0000722201, № 0000732201, -

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов приватного науково-виробничого підприємства «Промреконструкція» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку, у якому позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області від 26.04.2012 № 0000722201 на суму 44543,00 грн. та від 26.04.2012 № 0000732201 на суму 46515,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач не згоден з висновками актів та вважає податкові повідомлення-рішення незаконними з огляду на таке.

Висновки перевіряючого про те, що правочини є нікчемними не ґрунтуються на законі, а тільки є припущеннями, так як всі правочини підтверджуються договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями та відповідними документами контрагентів.

Всі підтверджуючі документи було надано до перевірки, про що зазначено в актах перевірки.

За результатами проведених перевірок ДПІ не спростувало факту надання послуг, що є головним у визнанні правочину чи угод нікчемними. ДПІ правочини визнано нікчемними без урахування того, що ці правочини були здійснені з метою отримання прибутку та в подальшому з такого прибутку були сплачені всі податки.

Позивач вважає, що характер операцій є реальним, а податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Дельфа-Інг» позивачем сформовано відповідно до вимог діючого законодавства. Відповідно до договорів між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Дельфа-Інг», останніми для позивача було поставлено товарно-матеріальні цінності, що підтверджується відповідними первинними документами. Розрахунки між позивачем та його контрагентами проведено в безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. На час існування взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Дельфа-Інг», останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платників податків на додану вартість, та не були позбавлені права укладати будь-які угоди у відповідності з вимогами чинного законодавства. Відповідачем в акті перевірки безпідставно заперечується факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагентів, оскільки вони були використані позивачем у подальшій господарській діяльності з отриманням прибутку і нарахуванням відповідних податків.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 16 липня 2012 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, замінено державну податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку на Державну податкову інспекцію у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача явку свого повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, на адресу суду надав заперечення на адміністративний позов (а.с.44-46), у яких зазначив, що органами досудового слідства встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Дельфа-Інг» є учасниками єдиної фінансово-промислової групи, яка створена з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань, а також конвертації грошових коштів шляхом здійснення безтоварних операцій.

У позивача відсутнє право на включення до валових витрат та податкового кредиту вартості ТМЦ та послуг по операціям з ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», оскільки з урахуванням обґрунтування, викладеного в акті перевірки - усі операції продажу на адресу позивача не спричиняють реального настання правових наслідків.

Висновки актів перевірок від 09.04.2012 № 207/22-32533319 та від 09.04.2012 № 208/22-32533319 вчинено на підставі актів перевірок ТОВ «Дельфа-Інг» від 11.11.2011 № 1797/231/37288372 та від 10.02.2012 № 313/231/37288372, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» від 11.11.2011 № 803/23-35554567 з посиланням на ознаки нікчемності укладених угод, та фактів, виявлених при перевірці первинних документів, наданих ПНВП «Промреконструкція».

Згідно отриманої від Алчевської ОДПІ та Ленінської МДПІ податкової інформації встановлено відсутність у ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень, матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємств адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Господарські операції між ПНВП «Промреконструкція», ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

На підставі вищевикладеного, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

З урахуванням положень ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за відсутності належним чином повідомленого представника відповідача - суб'єкта владних повноважень.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що приватне науково-виробниче підприємство «Промреконструкція» (далі - ПНВП «Промреконструкція») (ідентифікаційний код 32533319) як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 03.06.2003 за № 1 383 107 0008 001484, що підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 070568 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.92, 100).

ПНВП «Промреконструкція» перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Сєвєродонецьку) з 19.06.2003 за № 87, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків від 24.02.2010 № 25 (а.с.93).

Позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.05.2005 № 100247800, виданого ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, індивідуальний податковий номер - 325333112141, зареєстрований платником ПДВ (а.с.99).

З 27.03.2012 по 02.04.2012 на підставі направлення від 27.03.2012 № 41/01-16, виданого ДПІ у м. Сєвєродонецьку та відповідно до наказу ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 23.03.2012 № 91-п та постанови старшого слідчого ВВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 24.12.2011 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПНВП «Промреконструкція», код за ЄДРПОУ 32533319, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» код за ЄДРПОУ 35554567 та за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 ТОВ «Дельфа-Інг», код за ЄДРПОУ 37288372, за результатами проведення якої складено акт від 09.04.2012 № 207/22-33533319 (а.с.8-15).

Також з 27.03.2012 по 02.04.2012 на підставі направлення від 27.03.2012 № 42/01-16, виданого ДПІ в м. Сєвєродонецьку та відповідно до наказів ДПІ в м. Сєвєродонецьку від 19.01.2012 № 98-п та від 23.03.2012 № 97-п та постанови старшого слідчого ВВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 24.12.2011 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПНВП «Промреконструкція», код за ЄДРПОУ 32533319, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 31.08.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» код за ЄДРПОУ 35554567 та за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 ТОВ «Дельфа-Інг», код за ЄДРПОУ 37288372, за результатами проведення якої складено акт від 09.04.2012 № 208/22-33533319.

Згідно висновків актів від 09.04.2012 № 207/22-33533319 та № 208/22-33533319 перевіркою встановлено порушення ПНВП «Промреконструкція»:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 44543,00 грн., у тому числі: у ІІ кварталі 2011 року на суму 8750,00 грн.; ІІІ квартал 2011 року на суму 35793,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді з 01.06.2011 по 31.08.2011 на суму 38733,00 грн., у тому числі: за червень 2011 року - 7609,00 грн., липень 2011 року - 26514,00 грн., за серпень 2011 року - 4610,00 грн.

- договори між ПНВП «Промреконструкція», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Дельфа-Інг» на постачання будівельних матеріалів, інструментів та виконання ремонтно-будівельних робіт суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.5 ст.203, ст.228 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.

З актів перевірок вбачається, що відповідачем зроблено висновок про те, що ПНВП «Промреконструкція» безпідставно віднесено до складу валових витрат та сформовано податковий кредит з ПДВ по операціях з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Дельфа-Інг».

Такого висновку відповідач дійшов з огляду на висновки актів перевірок Алчевської ОДПІ в Луганській області від 11.11.2011 № 1797/231/37288372 та від 10.02.2012 № 313/231/37288372 про результати проведення документальних невиїзних перевірок ТОВ «Дельфа-Інг» правильності визначення сум ПДВ до сплати та акта від 11.11.2011 № 803/23-35554567 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.12.2010 по 30.09.2011.

Так, в актах перевірок по контрагентах ПНВП «Промреконструкція» зазначено про те, що встановлено відсутність у ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень, матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємств адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

З огляду на викладене, в актах перевірок ПНВП «Промреконструкція» зроблено висновки, що господарські операції між ПНВП «Промреконструкція», ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

На підставі акта від 09.04.2012 № 207/22-33533319 ДПІ у м. Сєвєродонецьку згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України ПК України винесено податкове повідомлення-рішення № 0000722201 від 26.04.2012, яким ПНВП «Промреконструкція» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 44543,00 грн., (а.с.19).

На підставі акта від 09.04.2012 № 208/22-33533319 ДПІ у м. Сєвєродонецьку згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України ПК України винесено податкове повідомлення-рішення № 0000732201 від 26.04.2012, яким ПНВП «Промреконструкція» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 46515,00 грн., з яких: за основним платежем - 38733,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7782,00 грн. (а.с.30).

Розглядаючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із ст.138 ПК України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПК України);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п.138.5 ст.138 ПК України).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Згідно ст.200 ПК України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Дельфа-Інг» та ПНВП «Промреконструкція» укладено договір купівлі - продажу від 01.07.2011 (а.с.203), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець покупає будівельні матеріали (п.1.1 договору).

Сума даного договору складає 71242,99 грн. (п.2.1 договору).

Господарську операцію оформлено: специфікацією матеріалів (а.с.204), довіреність на отримання ТМЦ № 13 від 01.07.2011 (а.с.205), податковою накладною № 189 від 01.07.2011 на суму 71242,99 грн., у тому числі ПДВ - 11873,83 грн. (а.с.163), видатковою накладною № РН-0000418 від 01.07.2011 на суму 71242,99 грн., у тому числі ПДВ - 11873,83 грн. (а.с.165).

Доказом використання товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Дельфа-Інг», у господарській діяльності ПНВП «Промреконструкція» є акт списання у виробництво від 01.07.2011 (а.с.164).

Також, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПНВП «Промреконструкція» укладено договори підряду № 04-01 від 10.01.2011 (а.с.101-102), № 03-05 від 27.05.2011 (а.с.109-110), № 306-11 від 15.06.2011 (а.с.116-117), № 207-11 від 04.07.2011 (а.с.124-125) № 108-11 від 01.08.2011 (а.с.130-131), № 05-01 від 10.01.2011 (а.с.137-138), відповідно до умов яких підрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити за такі роботи (п.1.1 договору).

Господарські операції оформлено: розрахунками договірної ціни ремонтних робіт, локальними кошторисами, розрахунками загальновиробничих витрат до локальних кошторисів, відомостями ресурсів до локальних кошторисів, дефектними актами, податковими накладними, актами прийомки виконаних підрядних робіт (а.с.101-146, 150-162, 167-170, 172-183).

За виконані роботи ПНВП «Промреконструкція» сплатило платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с.228-233).

Крім того, представником позивача до матеріалів справи приєднано докази на підтвердження того, що договори підряду, укладені між ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПНВП «Промреконструкція», були укладені позивачем в межах його господарської діяльності, а саме: договори підряду, розрахунки договірної ціни на виконання ремонтних робіт, локальні кошториси, акти прийомки виконаних робіт, технічні завдання (а.с.212-227, 235-250).

Податкові накладні, отримані від ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень-серпень 2011 року (а.с.149, 166, 171).

Дослідженням податкової звітності ПНВП «Промреконструкція» з податку на додану вартість за червень-серпень 2011 року встановлено, що позивачем згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (а.с.51-66, 199-201).

Господарські операції ПНВП «Промреконструкція» з ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку підприємства, а саме: журналі-ордері та відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками (а.с.147-148).

Відповідачем суду не надано доказів невідповідності первинної документації вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у червні-серпні 2011 року та валові витрати за ІІ та ІІІ квартал 2011 року по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Дельфа-ІНГ» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України та документально підтверджено.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарським операцій між ПНВП «Промреконструкція» з ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», що ґрунтуються на висновках актів перевірок ТОВ «Дельфа-Інг» від 11.11.2011 № 1797/231/37288372 та від 10.02.2012 № 313/231/37288372, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» від 11.11.2011 № 803/23-35554567, суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Посилання ДПІ на нікчемність договорів, укладених між ПНВП «Промреконструкція» з ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», з підстав, визначених в ст.228 ЦК України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між ПНВП «Промреконструкція», ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайним господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з актів перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в актах перевірки обставинах, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюванність самих договорів, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Разом з тим, суд вважає, що посилання відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагентів ПНВП «Промреконструкція» - ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», як на доказ наявності порушень податкового законодавства позивачем, є безпідставними, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагентів платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Суд вважає за потрібне зазначити, що ПНВП «Промреконструкція» - покупець товару та замовник робіт на час здійснення господарських операцій не мав обов'язків та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником та виконавцем робіт, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законом порядку як юридичні особи та зареєстровані платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаних суб'єктів господарювання.

Відповідачем суду не надано доказів на підтвердження факту узгодженості дій позивача з його контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника, чи сприяння ухиленню постачальника товару від виконання податкових зобов'язань.

Суд зауважує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Порушення норм податкового законодавства в частині, що стосується податку на додану вартість, контрагентами позивача має породжувати негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що перевірки ПНВП «Промреконструкція», результати яких оформлені актами від 09.04.2012 № 207/22-33533319 та № 208/22-33533319, проведено відповідачем на виконання вимог постанови слідчого про призначення позапланових виїзних перевірок (а.с.49-50).

Пунктом 86.9 статті 86 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідачем суду не надано рішення суду, яке набрало законної сили, у кримінальній справі в межах якої було призначено дані перевірки відповідно до кримінально-процесуального закону.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято без дотримання відповідної процедури, встановленої п. 86.9 ст.86 ПК України, а тому вони є передчасними.

Таким чином, з огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та включено витрати до складу валових витрат підприємства по господарських операціях з ТОВ «Дельфа-ІНГ» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за податковими повідомленнями-рішеннями № 0000722201, № 0000732201 від 26.04.2012.

Безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2012 № 0000732201.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2012 № 0000722201, № 0000732201 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Незважаючи на те, що позивач просив тільки скасувати податкові повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення-рішення від 26.04.2012 № 0000722201, № 0000732201.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 16 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 23 липня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного науково-виробничого підприємства «Промреконструкція» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2012 № 0000722201, № 0000732201, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби № 0000722201 від 26.04.2012, яким приватному науково-виробничому підприємству «Промреконструкція» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у сумі 44543,00 грн., з яких: за основним платежем 44543,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби № 0000732201 від 26.04.2012, яким приватному науково-виробничому підприємству «Промреконструкція» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 46515,00 грн., з яких: за основним платежем 38733,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7782,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного науково-виробничого підприємства «Промреконструкція» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 911,00 грн. (дев'ятсот одинадцять гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 23 липня 2012 року.

СуддяК.О. Пляшкова