Ухвала

від 19.09.2012 по справі 2а/1270/4117/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 року справа №2а/1270/4117/2012

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., секретарі Манаєві М.В., за участю представника позивача - Мова В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року у справі № 2а/1270/4117/2012 за позовом приватного науково-виробничого підприємства «Промреконструкція» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2012 № 0000722201, № 0000732201,-

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2012 року приватне науково-виробниче підприємство «Промреконструкція» звернулось до суду з позовом в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області від 26.04.2012 № 0000722201 на суму 44543,00 грн. та від 26.04.2012 № 0000732201 на суму 46515,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 26.04.2012 року: - № 0000722201, яким приватному науково-виробничому підприємству «Промреконструкція» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у сумі 44543,00 грн., з яких: за основним платежем 44543,00 грн.; - № 0000732201, яким приватному науково-виробничому підприємству «Промреконструкція» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 46515,00 грн., з яких: за основним платежем 38733,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7782,00 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував проти апеляційної скарги, вважав рішення суду законним і обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне науково-виробниче підприємство «Промреконструкція» (далі - ПНВП «Промреконструкція») (ідентифікаційний код 32533319) як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 03.06.2003 за № 1 383 107 0008 001484, що підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 070568 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.92, 100).

ПНВП «Промреконструкція» перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Сєвєродонецьку) з 19.06.2003 за № 87, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків від 24.02.2010 № 25 (а.с.93).

Позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.05.2005 № 100247800, виданого ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, індивідуальний податковий номер - 325333112141, зареєстрований платником ПДВ (а.с.99).

З 27.03.2012 по 02.04.2012 на підставі направлення від 27.03.2012 № 41/01-16, виданого ДПІ у м. Сєвєродонецьку та відповідно до наказу ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 23.03.2012 № 91-п та постанови старшого слідчого ВВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 24.12.2011 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПНВП «Промреконструкція», код за ЄДРПОУ 32533319, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» код за ЄДРПОУ 35554567 та за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 ТОВ «Дельфа-Інг», код за ЄДРПОУ 37288372, за результатами проведення якої складено акт від 09.04.2012 № 207/22-33533319 (а.с.8-15).

Також з 27.03.2012 по 02.04.2012 на підставі направлення від 27.03.2012 № 42/01-16, виданого ДПІ в м. Сєвєродонецьку та відповідно до наказів ДПІ в м. Сєвєродонецьку від 19.01.2012 № 98-п та від 23.03.2012 № 97-п та постанови старшого слідчого ВВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 24.12.2011 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПНВП «Промреконструкція», код за ЄДРПОУ 32533319, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 31.08.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» код за ЄДРПОУ 35554567 та за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 ТОВ «Дельфа-Інг», код за ЄДРПОУ 37288372, за результатами проведення якої складено акт від 09.04.2012 № 208/22-33533319.

Згідно висновків актів перевірок від 09.04.2012 № 207/22-33533319 та № 208/22-33533319 встановлено порушення ПНВП «Промреконструкція»: - п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 44543,00 грн., у тому числі: у ІІ кварталі 2011 року на суму 8750,00 грн.; ІІІ квартал 2011 року на суму 35793,00 грн.; - п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді з 01.06.2011 по 31.08.2011 на суму 38733,00 грн., у тому числі: за червень 2011 року - 7609,00 грн., липень 2011 року - 26514,00 грн., за серпень 2011 року - 4610,00 грн.; - договори між ПНВП «Промреконструкція», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Дельфа-Інг» на постачання будівельних матеріалів, інструментів та виконання ремонтно-будівельних робіт суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.5 ст.203, ст.228 ЦК України є нікчемними, і згідно ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.

З актів перевірок вбачається, що відповідачем зроблено висновок про те, що ПНВП «Промреконструкція» безпідставно віднесено до складу валових витрат та сформовано податковий кредит з ПДВ по операціях з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Дельфа-Інг».

Такого висновку відповідач дійшов з огляду на висновки актів перевірок Алчевської ОДПІ в Луганській області від 11.11.2011 № 1797/231/37288372 та від 10.02.2012 № 313/231/37288372 про результати проведення документальних невиїзних перевірок ТОВ «Дельфа-Інг» правильності визначення сум ПДВ до сплати та акта від 11.11.2011 № 803/23-35554567 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.12.2010 по 30.09.2011.

В актах перевірок по контрагентах ПНВП «Промреконструкція» зазначено про встановлення відсутності у ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень, матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємств адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

З огляду на викладене, в актах перевірок ПНВП «Промреконструкція» зроблено висновки, що господарські операції між ПНВП «Промреконструкція», ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

На підставі акта від 09.04.2012 № 207/22-33533319 ДПІ у м. Сєвєродонецьку згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України ПК України винесено податкове повідомлення-рішення № 0000722201 від 26.04.2012, яким ПНВП «Промреконструкція» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 44543,00 грн., (а.с.19).

На підставі акта від 09.04.2012 № 208/22-33533319 ДПІ у м. Сєвєродонецьку згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України ПК України винесено податкове повідомлення-рішення № 0000732201 від 26.04.2012, яким ПНВП «Промреконструкція» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 46515,00 грн., з яких: за основним платежем - 38733,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7782,00 грн. (а.с.30).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із ст.138 ПК України: - витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України); - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України); - витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПК України); - інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п.138.5 ст.138 ПК України).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із ст.198 ПК України: - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1); - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2); - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3); - якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4); - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Згідно ст.200 ПК України: - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1); - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Дельфа-Інг» та ПНВП «Промреконструкція» укладено договір купівлі - продажу від 01.07.2011 (а.с.203), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець покупає будівельні матеріали (п.1.1 договору).

Сума даного договору складає 71242,99 грн. (п.2.1 договору).

Господарську операцію оформлено: специфікацією матеріалів (а.с.204), довіреність на отримання ТМЦ № 13 від 01.07.2011 (а.с.205), податковою накладною № 189 від 01.07.2011 на суму 71242,99 грн., у тому числі ПДВ - 11873,83 грн. (а.с.163), видатковою накладною № РН-0000418 від 01.07.2011 на суму 71242,99 грн., у тому числі ПДВ - 11873,83 грн. (а.с.165).

Доказом використання товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Дельфа-Інг», у господарській діяльності ПНВП «Промреконструкція» є акт списання у виробництво від 01.07.2011 (а.с.164).

Крім того, між ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПНВП «Промреконструкція» укладено договори підряду № 04-01 від 10.01.2011 (а.с.101-102), № 03-05 від 27.05.2011 (а.с.109-110), № 306-11 від 15.06.2011 (а.с.116-117), № 207-11 від 04.07.2011 (а.с.124-125) № 108-11 від 01.08.2011 (а.с.130-131), № 05-01 від 10.01.2011 (а.с.137-138), відповідно до умов яких підрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити за такі роботи (п.1.1 договору).

Господарські операції оформлено: розрахунками договірної ціни ремонтних робіт, локальними кошторисами, розрахунками загальновиробничих витрат до локальних кошторисів, відомостями ресурсів до локальних кошторисів, дефектними актами, податковими накладними, актами прийомки виконаних підрядних робіт (а.с.101-146, 150-162, 167-170, 172-183).

За виконані роботи ПНВП «Промреконструкція» сплатило платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с.228-233).

Судом першої інстанції встановлено, що договори підряду, укладені між ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПНВП «Промреконструкція», були укладені позивачем в межах його господарської діяльності, а саме: договори підряду, розрахунки договірної ціни на виконання ремонтних робіт, локальні кошториси, акти прийомки виконаних робіт, технічні завдання (а.с.212-227, 235-250).

Податкові накладні, отримані від ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень-серпень 2011 року (а.с.149, 166, 171).

Аналізом податкової звітності ПНВП «Промреконструкція» з податку на додану вартість за червень-серпень 2011 року встановлено, що позивачем згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (а.с.51-66, 199-201).

Господарські операції ПНВП «Промреконструкція» з ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку підприємства, а саме: журналі-ордері та відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками (а.с.147-148).

Відповідачем суду не надано доказів невідповідності первинної документації вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у червні-серпні 2011 року та валові витрати за ІІ та ІІІ квартал 2011 року по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Дельфа-ІНГ» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України та документально підтверджено.

Посилання ДПІ на нікчемність договорів, укладених між ПНВП «Промреконструкція» з ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», з підстав, визначених в ст.228 ЦК України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між ПНВП «Промреконструкція», ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайним господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Податковий орган на підставі зазначених ним в актах перевірки обставинах, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюванність самих договорів, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

За змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд першої інстанції визнав безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд першої інстанції, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам.

Посилання відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагентів ПНВП «Промреконструкція» - ТОВ «Дельфа-Інг» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», як на доказ наявності порушень податкового законодавства позивачем, є безпідставними, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагентів платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

ПНВП «Промреконструкція» - покупець товару та замовник робіт на час здійснення господарських операцій не мав обов'язків та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником та виконавцем робіт, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законом порядку як юридичні особи та зареєстровані платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаних суб'єктів господарювання.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту узгодженості дій позивача з його контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника, чи сприяння ухиленню постачальника товару від виконання податкових зобов'язань.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Порушення норм податкового законодавства в частині, що стосується податку на додану вартість, контрагентами позивача має породжувати негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що перевірки ПНВП «Промреконструкція», результати яких оформлені актами від 09.04.2012 № 207/22-33533319 та № 208/22-33533319, проведено відповідачем на виконання вимог постанови слідчого про призначення позапланових виїзних перевірок (а.с.49-50).

З огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та включено витрати до складу валових витрат підприємства по господарських операціях з ТОВ «Дельфа-ІНГ» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за податковими повідомленнями-рішеннями № 0000722201, № 0000732201 від 26.04.2012.

Безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2012 № 0000732201.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2012 № 0000722201, № 0000732201 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року у справі № 2а/1270/4117/2012 за позовом приватного науково-виробничого підприємства «Промреконструкція» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2012 № 0000722201, № 0000732201 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року у справі № 2а/1270/4117/2012 за позовом приватного науково-виробничого підприємства «Промреконструкція» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2012 № 0000722201, № 0000732201 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

І.В.Юрко