Ухвала

від 26.07.2012 по справі 2а/0270/780/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/780/12

Головуючий у 1-й інстанції: Шаповалова Т.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар+" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування рішення та визнання дій неправомірними , -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Амбар+" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень №0000212310 та №0000202310 від 08 лютого 2012 року, визнання неправомірними дій державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо складення акту №149/23/31680270 від 19 січня 2012 року.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Від представника відповідача до суду надійшла заява, в якій він просить розгляд справи провести в порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що На підставі наказу державної податкової інспекції у м. Вінниці № 5133/23 від 02 грудня 2011 року та направлення від 14 грудня 2011 року проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар +" за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року. В ході проведеної перевірки виявлені порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 статті 135 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02 грудня 2010 року із змінами та доповненнями, підприємством занижено податок на прибуток на суму 38313 в т.ч. за 2 квартал 2011 року - 38313 грн.; порушення пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування підприємств" від 22 травня 1997року, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток всього на суму 223139грн, у тому числі за четвертий квартал 2010 року на суму 223139 грн.; порушення позивачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на додану вартість на суму 144406 грн., в тому числі за червень 2011 року на 25733 грн., серпень 2011 року на 99889 грн., за вересень 2011 року на18784грн, а також порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість" встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 106708 грн., в тому числі за грудень 2010 року на 106708 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Вінниці було прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000202310 та № 0000212310 від 08 лютого 2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з актом перевірки позивачем на порушення пп.11.2.1 п.11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування підприємств" від 22 травня 1997 року завищено валові витрати за період 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року на загальну суму 892555 грн., в тому числі за четвертий квартал 2010 року в сумі 892555 грн., а саме позивачем не зменшено витрати у рядку 04.1 Декларації "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" за 2010 рік на суму авансів виданих по рахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" станом на 01 жовтня 2010 року, які були включені підприємством до складу валових витрат по першій події у попередніх звітних періодах.

Як встановлено Вінницьким окружним адміністративним судом, з акту попередньої перевірки позивача №4444/23/31680270 від 28 грудня 2010 року, в процесі попередньої перевірки була встановлена певна сума валових витрат, яка відображена в Реєстрі кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ТОВ "Амбар+" за 9 місяців 2010 року. Згідно із зазначеним реєстром аванси (попередня оплата) кредиторам на суму 892555 грн. у структурі валових витрат, встановлених перевіряючим, відсутні (а.с.111).

Позивачем надано суду докази на підтвердження фактично отримання послуг, а саме: видаткові накладні, акти прийому-передачі послуг, звіти про використані послуги, рахунки за спожиті послуги (а.с.163-203).

При цьому, вказані витрати враховані в податковому обліку позивача за 4 квартал 2010 року та відображені у податковій декларації з податку на прибуток за цей звітний період.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган помилково врахував, що витрати в сумі 892555 грн. були включені до складу валових витрат попередніх податкових періодів, а тому не підлягають включенню до валових витрат 4 кварталу 2010 року

Відповідно до акту перевірки, в порушення пп.135.5.4 п.135.5 статті 135 Податкового кодексу, ТОВ "Амбар+" в період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року в рядок 03.24 "Сума безнадійної кредиторської заборгованості" додатка ІД до рядка 03 "Інші доходи" Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, не включено суми простроченої кредиторської заборгованості, щодо якої закінчився строк позовної давності на загальну суму 166600 грн. (бухгалтерський рахунок 6852), в тому числі за другий квартал 2011 року - 166600 грн., а саме по підприємству ПП "Вєдко" (код ЄДРПОУ 35539271) за послуги ремонту основних засобів на суму 166600 грн., дата виникнення заборгованості - квітень 2008 року.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір як правочин є підставою виникнення договірного зобов'язання, а тому строк існування самої підстави зобов'язання не може бути коротшим строку існування цього зобов'язання. Строк договору визначається як час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

В постанові Верховного Суду України, на яку посилається суд першої інстанції була надана оцінка правовідносинам, які виникли з письмових договорів, в яких було визначено строк їх дії.

В даному випадку, між ТОВ "Амбар+" та ПП "Вєдко" було укладено усний договір, що позбавляє можливості встановити строк його дії та строк проведення розрахунку за надані послуги та відповідно встановити дату початку перебігу строку позовної давності.

Враховуючи, що вимоги кредитора щодо погашення заборгованості по оплаті наданих послуг позивачу не надходили, строк позовної давності по договору, укладеному між позивачем та ПП "Вєдко" не закінчився, оскільки не настала дата, з якої міг початись його перебіг.

Таким чином, вартість наданих послуг була правомірно не включена позивачем в рядок 03.24 "Сума безнадійної кредиторської заборгованості" додатка ІД до рядка 03 "Інші доходи" Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартали 2011 року.

Враховуючи викладене, повідомлення-рішення №0000202310 від 08 лютого 2012 року підлягає скасуванню.

Згідно з актом перевірки між ТОВ "Амбар+" та ТОВ "Украгро" було укладено договір доручення від 29 квітня 2011 року, відповідно до п.п. 1.1 п. 1 якого ТОВ "Амбар+" (Повірений) зобов'язується вчинити дії від імені та за рахунок ТОВ "Украгро" (Довіритель) наступні юридичні дії, зокрема, укласти та умовах та на свій розсуд договори підряду із підрядними організаціями про виконання робіт, пов'язаних з будівництвом магазину промислової групи товарів за адресою: м. Вінниця, на розі вул. Червоноармійська-Київська.

ТОВ "Амбар+" 02 червня 2011 року було укладено договір генерального підряду №02/06 з ПП "Алмакс-ММН". ТОВ "Амбар+" було перераховано кошти за надані послуги по будівництву магазину промислової групи товарів на розі вул. Червоноармійська-Київська в м. Вінниці ПП "Алмакс-ММН" в сумі 531891,34 грн., в тому числі ПДВ - 88648,48 грн. ПП "Алмакс-ММН" були виписані податкові накладні на суму ПДВ 88648 грн., які були включені до складу податкового кредиту. Крім того, ТОВ "Амбар+" було включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 59219 грн. по придбанню будівельних матеріалів від постачальника ТОВ "Сервіс-Будкомплекс", які використовувались на будівництві магазину промислової групи товарів на розі вул. Червоноармійська-Київська в м. Вінниці.

Відповідно до абзацу 2 п.189.4. статті 189 Податкового кодексу, дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Фактичне виконання договору підряду, договору купівлі будівельних матеріалів та здійснення їх оплати податковим органом в акті перевірки не заперечується. Податковим органом також не зазначено зауважень щодо оформлення податкових накладних по взаємовідносинах між ТОВ "Амбар+" та ПП "Алмакс-ММН", ТОВ "Сервіс-Будкомплекс".

Враховуючи викладене, ТОВ "Амбар+" було правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в цій частині.

Згідно з додатком К1/1 до Декларацій з податку на прибуток підприємств за 4-й квартал 2010 року в таблиці 1 "Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів", у рядках А та Al (балансова вартість запасів, у тому числі на складах (місцях зберігання) у колонці 4 "запаси, використані не у господарській діяльності" позивачем самостійно відображено зі знаком "-" 533540 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено перевіркою та не заперечується позивачем, ним було самостійно визначено суму запасів, що використані не в господарській діяльності в розмірі 533540 грн., а відтак позивач повинен був в тому ж податковому періоді скоригувати і свій податковий кредит з ПДВ. Таке коригування позивачем не було проведено, а відтак висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є правомірними.

Разом з тим, як правильно визначено судом першої інстанції, наслідком встановлення колегією невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено неправомірність висновків податкового органу щодо зменшення суми податкового кредиту ТОВ "Амбар+" по взаємовідносинах з ПП "Алмакс-ММН" та ТОВ "Сервіс-Будкомплекс", податкове повідомлення-рішення №0000212310 від 08 лютого 2012 року підлягає скасуванню повністю, оскільки цю частину рішення не може бути виокремлено.

Що стосується позовної вимоги про визнання неправомірними дій ДПІ у м. Вінниці щодо складення акту перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Водночас п. 8 частини першої ст. 3 КАС України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 р.№984 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому повинна використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Враховуючи викладене, акт перевірки і дії посадових осіб щодо його складення не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків. З урахуванням цього акт перевірки і дії посадових осіб контролюючого органу щодо його складення не може порушувати права платника податків.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.