Постанова

від 18.07.2012 по справі 5004/421/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5004/421/12    РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2012 року                                                                                      Справа № 5004/421/12 Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. ,  суддя Філіпова Т.Л. при секретарі Левчук І.О. за участю представників сторін: позивача: представник Герасименко О.Л.   відповідача: представник Тишкова К.О.   розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   Приватного акціонерного товариства швейна фабрика "Бужанка" на рішення господарського суду Волинської області від 05.06.12р. у справі № 5004/421/12 (суддя Дем`як  Валентина Миколаївна) за позовом Приватного акціонерного товариства швейна фабрика "Бужанка"     до відповідача  Публічного акціонерного товариства "Луга" про стягнення 84 659,66 грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Волинської області у справі №5004/421/12 від 05.06.12р. у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що підрядник Приватне акціонерне товариство швейна фабрика "Бужанка" визнав вартість  виконаних робіт на загальну суму  в розмірі 250 240 грн. із врахування претензії по якості №18 від 10.10.2011р. на суму 62 560 грн.  шляхом проставлення підпису та печатки. Копіями виписок по банківському  рахунку (а.с.22-23) за 04.04.2012р. підтверджено про те,  що відповідач Публічне акціонерне товариство "Луга" здійснив оплату  за виконані  позивачем підрядні роботи по пошиттю  в повній сумі - 250 240 грн. Відтак заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.  Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство швейна фабрика "Бужанка" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 05.06.12р. у справі 5004/421/12 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального  права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що судом по справі факту виготовлення неякісних швейних виробів по договору не встановлено, оскільки відповідачем не складався акт приймання продукції за якістю з участю представників позивача (або складений відповідною компетентною організацією тощо), за змістом якого викладені недоліки та інші обов'язкові відомості. Твердження про не якість швейних виробів лише на підставі складеного одностороннього акту, і при цьому сумнівного акту (зокрема за 30.09.11р.) є безпідставним та необґрунтованим. У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, деталізувавши її додатковими поясненнями. Відповідачем письмового відзиву на апеляційну скаргу не подано, у судовому засіданні представником наведено усні заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до якого вона просить суд рішення господарського суду Волинської області від 05.06.12р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, усні заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 05.06.12р. у даній справі слід скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство "Луга" (Замовник) та приватне акціонерне товариство швейна фабрика "Бужанка" (Виконавець)  12.08.2011р. уклали договір підряду на виготовлення швейних виробів № 197. Згідно умов договору “Виконавець” зобов'язався виконати розкрій, пошив і упаковку швейних виробів (Продукції ) в кількості, асортименті і по ціні, вказаній в специфікації, які є невід'ємною частиною даного договору, а саме спідниці (замовлення 954138) в кількості 6800 шт. по ціні 46 грн. за одиницю, на загальну суму 312 800 грн.  у такі строки: 20.09.2011р. - 50%, 27.09.2011р. - 50%. Пунктами 2.2. та 2.3. сторони погодили, що оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 днів після відвантаження продукції, а у випадку виготовлення неякісної продукції оплата за надані послуги буде зменшуватись на суму штрафних санкцій згідно виставленої претензії замовником до виконавця. При цьому Замовник зобов'язався: поставити тканину, комплектуючі матеріали, взірці готових виробів, технічну документацію, обміловки, які необхідні для виготовлення продукції, здійснити поставку необхідних матеріалів до Виконавця за свій рахунок, а також забезпечити вивіз готової продукції. В свою чергу Виконавець зобов'язався: провести кількісну і якісну прийомку тканини і комплектуючих матеріалів згідно Інструкції про порядок приймання продукції по кількості №П-6 від 15.06.1965 р. і Інструкції про порядок приймання продукції по якості №П-7 від 25.04.1966 р. та повідомляти про хід виконання робіт, а також про недоліки в технічній документації або обміловках, які виявились в процесі виготовлення продукції. Судом апеляційної інстанції під час дослідження письмових доказів, наявних у справі, не виявлено доказів передачі технічної документації та власне технічної документації на пошиття швейних виробів - спідниці жіночої. Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що такої технічної документації не надавалося взагалі. Представник відповідача не підтвердив передачу технічної документації. Сторони у п.4.1 договору погодили, що якість виготовленої продукції повинна відповідати стандартам і вимогам, вказаним в технічній документації і взірцю Замовника. У випадку виявлення неякісної продукції при її одержанні на складі Замовника, Замовник повинен призупинити прийомку продукції і скласти акт, в якому вказати кількість перевіреної продукції і виявлені недоліки. Також зобов'язаний терміново викликати представника Виконавця для подальшого прийняття продукції та складання двохстороннього акту. За виготовлення неякісних швейних виробів Виконавець сплачує замовнику штрафні санкції в розмірі не більше 20 відсотків від суми наданих послуг передбачених  специфікацією в залежності виставленої претензії по якості Покупцем до Замовника. Термін виставлення  претензії по якості Покупцем до Замовника становить 30 днів. Із матеріалів справи прослідковується, що господарська операція по виконанню позивачем робіт пошиття швейних виробів та їх прийняття відповідачем сторонами підтверджена актом приймання-передачі виконаних робіт, який датований від 30.09.2011р. (а.с.27). Однак підписаний він керівником позивача не 30.09.11р., як це констатує суд першої інстанції, а 09.12.11р. При цьому акт містить зауваження: "претензія по якості №18 від 10.10.2011р. складено безпідставно". Представник позивача, він же керівник підприємства, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив, що таке зауваження відображене ним особисто у день підписання акту - тобто 09.12.11р. Надаючи правову оцінку  акту приймання-передачі виконаних робіт, суд першої інстанції дійшов висновку  про те, що даний акт є первинним  документом  бухгалтерського обліку як це передбачено ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". З цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції. Поряд з тим колегія суддів не може погодитися із висновком місцевого суду, що приватне акціонерне товариство швейна фабрика "Бужанка", підписавши акт та скріпивши підпис печаткою, визнало вартість виконаних робіт на загальну суму в розмірі 250240грн. із врахування претензії по якості №18 від 10.10.2011р. на суму 62 560 грн. За змістом ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона зобов'язується виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу. І стороною позивача і стороною відповідача не заперечується той факт і ті обставини, що виконавець виготовив обумовлену договором та специфікацією кількість продукції. Однак частина продукції прийнята, оплачена (в сумі 250240грн.), а інша частина - останні партії не оплачені у зв'язку із неякісним виконанням робіт по пошиттю швейної продукції (в сумі 62560грн.). Така позиція замовника не співвідноситься ні з приписами чинного законодавства ні з умовами договору. По-перше. Умовами договору (п.1.2) визначено, що всі технічні і естетичні вимоги до продукції, викладені в технічній документації, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Про те будь-яка технічна документація на пошиття швейних виробів замовником для виконавця не передавалася. А саме технічна документація (технологічна карта щодо послідовності обробки виробів, виготовлення вузлів виробу, вибір та правильне виконання методів обробки /виконання стібків, строчок, швів/, виготовлення деталей в узгодженні з технологією швейного виробництва, усунення та уникнення дефектів при виготовленні виробу, тощо) мала бути визначальним чинником встановлення факту пошиття неякісних виробів та їх вибракування і повернення підряднику для усунення недоліків або здійснення утилізації таких виробів. Надавши лише взірець швейного виробу для пошиття аналогічних виробів, а не технічну документацію, замовник не вправі стверджувати, що виготовлені швейні вироби не відповідають вимогам технічної документації, як от не дошитий замок, внаслідок чого є дірка; не вшитий (не прошитий) комірець кишені, нижній пояс не відповідає виміру, тощо. По-друге. Отримавши останню партію виготовленої швейної продукції 30.09.11р., яка у цей же день зранку була відвантажена виконавцем, замовник вважає, що усі вироби мали однакові дефекти та недоліки. 30.09.11р. після отримання 6800 одиниць швейної продукції, замовник здійснює вибіркову перевірку партії товару спочатку у кількості 3645 одиниць товару та встановлює виробничі дефекти, про що складає (а.с.28) односторонній акт (оригінальність тексту із акту в судовій постанові збережена): 1) Виробниче сміття 2) Косо закріплені шльовки 3) Посадка при настрочуванні клапана; 4) Дирка на прорізному кармані 5) Несиметрично розміщені задні кишені; 6) Неякісно вшитий замок -навали при вшиванні замка; різна ширина оздоблюючої строчки; пропуск строчки по замку; 7) Неякісно вшитий пояс посадка по поясі; перетянутий пояс; криво прострочена оздоблююча строчка ; -защіпи по поясі; 8) Клапан між собою несиметричний; 9) Переканти на лице клапана; 10) Нижній пояс різної ширини не відповідає взірцю, 11) Петелька завелика невідповідає виміру 12) Відірвана петелька. 13) Не дошита підкладка до замка 300од. 14) Недошитий задній шов спідниці (дирки 238од.) 15) Дирки в кутах клапана. При прийнятті другої партії виробів в цей же день у кількості 3155 одиниць (а.с.29) фіксуються аналогічні виробничі дефекти, з однією лиш різницею, що вибірковій перевірці підлягали вироби із вказаної партії, а виявлені дефекти у коробках №24, 55, 56. Суд апеляційної інстанції, з огляду на зазначені акти по виявленню виробничих дефектів, та з урахуванням пояснення представника позивача, що фізично за 2-3 години 30.09.11р. перевірити партію товару в кількості 3645шт. (розпакувати, оглянути, перевірити, заактувати, запакувати) і в цей же день відвантажити замовнику за кордон) не можливо, зажадав від представника відповідача надати пояснення щодо механізму приймання продукції по якості на підприємстві в цілому та продукції, виготовленої підрядником та поставленої ним  30.09.11р. зокрема. Представником відповідача не було надано жодних пояснень з цього приводу. Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що якість виготовленої продукції повинна відповідати стандартам і вимогам, вказаним в технічній документації і взірцю замовника. У випадку виявлення неякісної продукції при її одержанні на складі замовника, замовник повинен призупинити прийомку продукції і скласти акт, в якому вказати кількість перевіреної продукції і виявлені недоліки. Також зобов'язаний терміново викликати представника виконавця для подальшого прийняття продукції і складання двохстороннього акту. У супереч зазначеній нормі договору 30.09.11р. замовник не призупинив прийомку продукції та не здійснив виклик представника підрядника за встановленою формою. У подальшому замовником було складено узагальнюючі акти 30.09.11р. (а.с.26, 50) не лише без участі виконавця, а й без участі представників незацікавленої організації чи громадськості. При цьому доказів виклику представника виконавця для подальшої прийомки відповідачем не надано як під час розгляду справи судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції. Покликання представника відповідача на електронні листи та детальні вибірки по локальним і роумінговим дзвінкам мобільного оператора, а також розшифровки по міжміських переговорах оператора "Укртелеком", які судом першої інстанції прийнято до уваги та враховано як доказ виклику представника підрядника, не можуть вважатися за належні та допустимі докази саме виклику представника для прийомки неякісної продукції. Електронні листи (без електронного звіту про направлення повідомлення на ІР адресу, що належить підприємству виконавця та підтвердження отримання сервером виконавця такого повідомлення) датовані 27 вересня 2011 року, тоді, як остання партія була поставлена 30.09.11р. та не містять вимог щодо виклику представника по раніше поставленим партіям швейних виробів. Детальні вибірки по локальним і роумінговим дзвінкам мобільного оператора, а також розшифровки по міжміських переговорах оператора "Укртелеком" (а.с. 53-116) не підтверджують будь-якого спілкування у режимі телефонного зв'язку ні по мережі мобільних операторів, ні в мережі оператора телекомунікаційних послуг "Укртелеком" саме 30.09.11р. По-третє. Укравши договір 12.08.11р., сторони також визначили відповідальність за неналежне виконання чи не виконання умов договору, у тому числі щодо якості продукції. Так у пункті 6.3. договору сторони встановили, що за виготовлення неякісних швейних виробів виконавець сплачує замовнику штрафні санкції в розмірі не більше 20 відсотків від суми наданих послуг передбачених специфікацією в залежності виставленої претензії по якості покупцем до замовника. Термін виставлення претензії по якості покупцем до замовника становить 30 днів. Судом апеляційної інстанції у представника відповідача було з'ясовано, що слід розуміти під терміном "Покупець", у тому числі і у даному пункті. Представник відповідача пояснила, що під цим терміном розуміється контрагент відповідача за іншим договором щодо закупівлі швейних виробів, які виготовляє ПАТ "Луга" самостійно чи із залученням інших суб'єктів господарювання швейної галузі. У даному випадку спідниці жіночі, які також були виготовлені за участю позивача, підлягали поставки закордонному покупцю відповідно до іншого господарського договору, учасником якого є ПАТ "Луга". Відтак визначальною умовою настання відповідальності за даним пунктом договору (6.3.) є виставлення претензії по якості покупцем (у даному випадку закордонним) для ПАТ "ЛУГА" на протязі 30 днів (як уточнила представник відповідача - з моменту отримання такої продукції покупцем). У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що жодних претензій щодо виготовленої партії швейних виробів - спідниць жіночих, які були пошиті за участю приватного акціонерного товариства швейна фабрика "Бужанка" офіційно ні поштою, ні електронним зв'язком ні по факсу до підприємства відповідача не надходило. Представник відповідача висловила припущення, що можливо відбувалися певні перемовини з цього приводу у телефонному режимі, однак усі спірні питання були врегульовані. Таким чином жодних письмових претензій від покупця продукції ПАТ "Луга" щодо неякісних швейних виробів - спідниці жіночої моделі Beige по замовленню 9541386, які були пошиті (виготовлені) позивачем, не надходило ні через 30 днів після отримання продукції, ні пізніше. Відтак відсутні і правові підстави для застосування відповідачем до позивача умов пункту 6.3. договору. За таких обставин ПАТ "Луга", штучно створивши умови, за яких частина продукції нібито виготовлена неякісно, безпідставно застосувавши до ПрАТ швейна фабрика "Бужанка" штрафні санкції шляхом застосування умов пункту 2.3. договору (В випадку виготовлення неякісної продукції оплата за надані послуги буде зменшуватись на суму штрафних санкцій згідно виставленої претензії Замовником до Виконавця), ухилилося від оплати частини вартості виготовленої продукції на суму 62560грн. Зазначені обставини у повному обсязі судом першої інстанції не були досліджені, а прийнятий висновок не відповідає фактичним обставинам у справі. По-четверте. За змістом статті 526 Цивільного кодексу (ЦК) України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Умовами договору (п.2.2) передбачено здійснення оплати замовником виконавцю шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 30 днів після відвантаження продукції. Оскільки остання партія виготовленої продукції була відвантажена для замовника 30.09.11р. і ним в цей же день прийнята та не повернута жодна одиниця виготовленої продукції, то обов'язок здійснення повної оплати на відповідача покладався до 30.10.11р. включно. За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За таких обставин відповідачем порушений обов'язок оплати за отриману продукцію, чим порушене право позивача на отримання винагороди за виконані роботи. Порушене право підлягає захисту в порядку статті 16 ЦК України, статті 1 ГПК України. Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 62560,00грн. є підставними та підлягають задоволенню в цій частині повністю. По-п'яте. В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Сторони договором (п. 6.5) встановили, що за порушення строку оплати відвантаженої продукції замовник оплачує виконавцю пеню в розмірі 0.5 відсотка від вартості робіт по виготовленню продукції за кожний день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ. Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 20 854,76грн., тобто 0,5% від суми вартості робіт по виготовленню продукції - 312 800,00грн. Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що вказана пеня безпідставно обрахована від усієї суми вартості робіт, оскільки позивачем відвантаження продукції здійснювалося не однією партією, а декількома. Відповідачем за перші партії отриманої продукції для позивача були перераховані кошти у межах строків, які визначені умовами укладеного договору. Таким чином колегія суддів вважає, що застосування норми п.6.5. договору повинне мати місце до правовідносин неоплаченої вартості робіт за поставлену останню партію продукції на суму 62560,00грн. Колегією суддів здійснено перерахунок суми пені, яка становить за період із 31.10.11р. по 04.04.12р. 4158грн.90коп. в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення. В решті нарахованої суми пені  -  16695,86грн. - позивачу слід відмовити. По-шосте. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем проведено нарахування 3% річних та інфляційні за період із 31.10.11р. по 04.04.12р., які судом другої інстанції перевірені, в розмірі відповідно 806,98 грн. та 437,92грн., та які підлягають задоволенню  на користь позивача.   З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, відповідно до якого позов позивача слід задовольнити частково, стягнувши із відповідача на користь позивача 62560,00 грн. - суму основного боргу, 4158,90 грн. - пені, 806,98 грн. - 3% річних, 437,92 грн. - інфляційних. В частині стягнення із відповідача пені в сумі 16695,86грн. позивачу слід відмовити за безпідставністю їх нарахування. На відповідача слід покласти в порядку статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1359,28 грн. - судового збору за подання позовної заяви та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 679,64 грн. Видачу наказу слід доручити господарському суду Волинської області. Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105  ГПК України, суд  – ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства швейна фабрика "Бужанка" задовольнити частково. Рішення господарського суду Волинської області від 05.06.2012 р. у справі № 5004/421/12 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Луга" (44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Драгоманова, 38, код ЄДРПОУ 05468096, р/р 26005229577001 в Волинському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Луцьк, МФО 303440) на користь Приватного акціонерного товариства швейна фабрика "Бужанка"  (24400, Вінницька область, м. Бершадь, вул. Червона, 37, код ЄДРПОУ 05522811, р/р 26008205344 в АТ "Райфайзен банк Аваль" у м.Києві, МФО 380805) 62560,00 грн. - суму основного боргу, 4158,90 грн. - пені, 806,98 грн. - 3% річних, 437,92 грн. - інфляційних, 1359,28 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 679,64 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. В решті позову відмовити. Видачу наказу доручити  господарському суду Волинської області. Справу №5004/421/12 повернути  господарському суду Волинської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили. Головуючий  суддя                                                                      Юрчук М.І. Суддя                                                                                              Василишин А.Р.   Суддя                                                                                              Філіпова Т.Л.