Постанова

від 25.07.2012 по справі 7/382

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2012 р. Справа № 7/382 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 24.05.2012 у справі№ 7/382 господарського судуміста Києва за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія-1" пророзірвання договору оренди, повернення майна та стягнення 42 980,41 грн. у судовому засіданні взяли участь представники: - позивачаКолода Є.Г.; Шевчук О.М.; - відповідача - третьої особиБаканов І.Г.; Чернега В.О.; Конопля А.М.;

Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О.В. від 24.07.2012 № 03.07-05/545 розгляд справи № 7/382 господарського суду міста Києва здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. -головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВЛЕНО

04.11.2011 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" про розірвання договору оренди, повернення майна та стягнення 42 980,41 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2012 у справі № 7/382 (суддя Якименко М.М .) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 (колегія суддів у складі: Мальченко А.О. -головуючий суддя, судді Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.) скасовано рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2012 у справі № 7/382; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області заборгованість з орендних платежів у розмірі 10 851, 07 грн. та пеню у розмірі 129, 41 грн.; в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області заборгованості з орендних платежів у розмірі 32 000 грн. провадження у справі припинено; розірвано договір оренди, укладений 07.05.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек"; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області окреме індивідуально визначене майно: групу інвентарних об'єктів Богуславської ГЕС площею 328, 4 кв.м., яке знаходиться за адресою: Київська обл., м. Богуслав, вул. Грушевського, 22, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" та підписання акту приймання-передачі.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 у справі № 7/382, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія-1" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 у справі № 7/382 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач не виконав обов'язку щодо страхування об'єкту оренди, має станом на 20.10.2011 заборгованість по сплаті орендних платежів, чим порушив істотні умов договору оренди, що є підставою для стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення орендованого майна.

Відмовляючи у позові в частині стягнення заборгованості по орендній платі та пені суд першої інстанції виходив з того, що: відповідно до примітки, яка міститься в постанові Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, орендні ставки для орендарів - вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб'єктами малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (крім офісів), застосовуються з коефіцієнтом 0,7, відповідач є суб'єктом малого підприємництва, здійснює діяльність з виробництва електроенергії, однак позивач всупереч вказаній примітці при нарахуванні відповідачу орендної плати до орендної ставки не застосовував коефіцієнт 0,7%; позивач нараховував відповідачеві орендну плату з 15.08.2008, при цьому лише за період з 15.06.2009 року по 15.01.2011 застосував орендну ставку в розмірі 45%, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 316, у той час, як вказана постанова набрала чинності з 14.04.2009, відтак позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості щодо сплати орендних платежів, у зв'язку з чим вимоги про стягнення пені в розмірі 129,41 грн. є також заявленими безпідставно.

Разом з тим, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, прийшов до протилежного висновку -про наявність підстав для часткового стягнення заборгованості з орендної плати, з яким погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Пунктом 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами договору оренди від 07.05.2008 орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.4 договору), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (п.3.1 договору), розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.3.5 договору).

Відповідно до положень ст. ст. 180, 188, 283, 284 ГК України, ст. ст. 286, 762 ЦК України, ст. 10, ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата відноситься до істотної умови договору оренди, а зміна розміру орендної плати потребує погодження сторін.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, з системного аналізу зазначених норм слід дійти висновку, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату в порядку і розмірі, встановлених договором, а зміна (зменшення) орендної плати можлива лише за взаємною згодою сторін або на вимогу однієї сторони за рішенням суду.

Втім, місцевий господарський суд, зазначеного не врахував і дійшов помилкового висновку про можливість відповідача в односторонньому порядку вирішити сплачувати орендну плату в іншому (меншому) розмірі, ніж встановлено договором.

Натомість, апеляційний господарський суд встановивши, що сторонами не вносились зміни до договору оренди щодо зміни орендної ставки у порядку визначеному чинним законодавством, цілком обґрунтовано спростував висновок місцевого суду про відсутність автоматичної зміни (зменшення) розміру орендної плати без попереднього внесення сторонами змін до договору оренди.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановивши, що за користування орендованим майном відповідачеві була нарахована орендна плата у період з 15.08.2008 року по 15.10.2011 року у розмірі 1 133 485,13 грн., відповідачем сплачено 1 090 634,06 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень (т. 2 а.с. 101-156), тобто сума заборгованості відповідача по орендній платі станом на 20.10.2011 становила 42 851,07 грн. та врахувавши, що відповідач після звернення позивача до господарського суду з даним позовом сплатив на його користь за платіжним дорученням № 300 від 09.11.2011 32 000,00 грн. в якості орендних платежів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендних платежів у розмірі 10 851, 07 грн., пені у розмірі 129, 41 грн. та припинення провадження у справі щодо стягнення заборгованості з орендних платежів в сумі 32 000 грн. на підставі п.1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність заявленої вимоги про розірвання договору через недотримання орендарем істотної умови договору про страхування орендованого майна, оскільки як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 05.07.2011 ТДВ "Страхова компанія "Індіго" та ТОВ "ПСК "Енерготек" уклали договір добровільного страхування майна № 211-25279-11, за яким орендоване майно, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Богуслав, вул. Грушевського, 22 вважається застрахованим з 00:00 години 22.07.2011 по 24:00 годину 21.07.2012, тобто вказаний договір був укладений під час дії попереднього договору страхування № 01/0373 від 20.07.2010 зі строком виконання страховиком зобов'язань по 21.07.2011. При цьому, сплата відповідачем страхової премії підтверджується копією платіжного доручення № 105 від 05.07.2011.

При цьому, Вищий господарський суд України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про наявність підстав для розірвання договору оренди у зв'язку з несвоєчасним та не в повному обсязі внесенням орендної плати, враховуючи наступне.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Крім підстав для дострокового розірвання договору найму на вимогу наймодавця, які визначені статтею 783 ЦК України, договір найму може бути достроково розірвано за рішенням суду за наявності загальних підстав, передбачених статтею 651 ЦК України, а саме, в разі істотного порушення договору наймачем та в інших випадках, установлених договором або законом.

Частиною третьою статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених ст.18 названого Закону або договором оренди, а також вчинення ним одного чи кількох порушень, зазначених у ст.783 ЦК України.

Відповідно до частини першої ст. 284 ГК України, частини першої статті 10, частини третьої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата віднесена до істотних умов договору оренди, а обов'язок з її сплати є основним обов'язком орендаря, а відтак несвоєчасне та не в повному обсязі внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). (Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 5021/966/2011 від 08.05.2012).

При цьому, не можуть бути прийняті до уваги доводи скаржника щодо недотримання позивачем порядку розірвання договору оренди, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" в касаційній скарзі на пункт 5.3 договору оренди, відповідно до якого він зобов'язаний був внести і вніс завдаток, а тому у разі порушення орендарем зобов'язань зі сплати орендної плати орендодавець повинен був зарахувати суму завдатку в рахунок погашення заборгованості з орендної плати, не може бути прийняте колегією суддів касаційної інстанції до уваги, тому як умовами вказаного пункту 5.3 не передбачено такого права орендодавця.

Всі інші доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених апеляційним господарським судом висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду у справі відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 у справі № 7/382 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.Б. ІВАНОВА