Постанова

від 24.05.2012 по справі 7/382

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2012 № 7/382

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглядаючи апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія-1"

на рішення господарського суду міста Києва

від 19.03.2012 року

у справі № 7/382 (суддя - Якименко М.М.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „ПКС"Енерготек", м. Київ

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю „Енергія-1", м. Київ

про розірвання договору оренди, повернення майна та стягнення 42 980,41 грн., -

за участю представників:

від позивача: Шевчук О.М. - представник (довіреність № 68 від 27.12.2011 року),

від відповідача: Баканов І.Г. - представник (довіреність № 15/10-2 від 15.10.2011 року), Чернега В.О. - представник (довіреність № 15/10 від 15.10.2011 року),

від третьої особи: Конопля А.М. - представник (довіреність б/н від 20.102011 року),

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (надалі - РВ ФДМУ по Київській області) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" (надалі - ТОВ «ПСК «Енерготек») про стягнення 42 815,07 грн. заборгованості по орендній платі, 129,41 грн. пені, розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 07.05.2008 року, укладеного між РВ ФДМУ по Київській області та ТОВ «ПСК «Енерготек», повернення окремого індивідуально визначеного майна - групи інвентарних об'єктів (нежитлова будівля ГЕС, водозливна гребля, водоприймач, деривація, турбінний водовід та обладнання) Богуславської ГЕС площею 328,4 кв.м., розміщеного за адресою: Київська область, м. Богуслав, вул. Грушевського, 22 шляхом виселення ТОВ "ПКС "Енерготек" та підписання акту приймання-передачі.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач не виконав обов'язку щодо страхування об'єкту оренди, має станом на 20.10.2011 року заборгованість по сплаті орендних платежів, чим порушив істотні умов договору оренди, що є підставою для стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення орендованого майна.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.01.20012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-1».

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2012 року у справі № 7/382 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду у справі № 7/382 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Одночасно апеляційну скаргу на рішення господарського суду м. Києва у справі № 7/382 подало товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-1», у якій порушило питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційних доводів ТОВ «Енергія-1» зазначає, що висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2012 року апеляційні скарги прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено в судове засідання на 14.05.2012 року.

В судовому засіданні 14.05.2012 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 24.05.2012 року.

В судовому засіданні 24.05.2012 року представники скаржників доводи апеляційних скарг підтримали повністю, просили апеляційні скарги задовольнити, а рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача проти вимог та доводів апеляційних скарг заперечили, находять їх безпідставними, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, у задоволенні апеляційних скарг просили відмовити та залишити оскаржуване рішення без змін.

Одночасно представниками відповідача в судовому засіданні було заявлено клопотання про призначення у даній справі судової експертизи з метою встановлення сум дебіторської та кредиторської заборгованості.

Вислухавши думку представників позивача та третьої особи з приводу заявленого клопотання, колегія суддів порадившись та керуючись статтею 41 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила відмовити в його задоволенні, зважаючи на необґрунтованість клопотання та можливість вирішення спору за наявними у справі доказами.

24.05.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 07.05.2008 року між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Київській області (в тексті договору - орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" (в тексті договору - орендар) було укладено договір оренди, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: групу інвентарних об'єктів (нежитлова будівля ГЕС, водозливна гребля, водоприймач, деривація, турбінний водовід та обладнання) Богуславської ГЕС площею 328,4 кв.м., розміщене за адресою: Київська область, м. Богуслав, вул. Грушевського, 22, що знаходиться в оперативному управлінні Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області, вартість якого за незалежною оцінкою згідно зі звітом про оцінку станом на 31.07.2007 року становить 2 279 167,20 грн.

Того ж дня, 07.05.2008 року даний договір було посвідчено державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 1-2136.

На підтвердження факту передачі в оренду майна сторони підписали акт приймання-передачі від 11.04.2008 року (а.с.15).

Майно передається в оренду з метою господарського використання за призначенням строком на десять років (п.п.1.1, 1.2., 10.1 договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами) та за результатами конкурсу на право оренди державного майна становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2007 року 26 000,00 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Згідно п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця в 100% обсязі відповідно до Методики розрахунку та результатів конкурсу.

У відповідності до п.5.9 договору на орендаря покладено обов'язок протягом місяця після укладення договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за звітом про оцінку на користь орендодавця, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

У разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п.5.11 договору).

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання з договору оренди, згідно якого, в силу статті 283 Господарського кодексу України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні приписи містить частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України.

Таким чином, укладення Регіональним відділенням фонду державного майна України по Київській області та ТОВ «ПСК «Енерготек» договору оренди державного окремо індивідуально визначеного нерухомого майна було спрямоване на отримання останнім права на користування майном та обов'язку здійснювати плату за користування ним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є суб'єктом малого підприємництва, однак позивач всупереч примітки, що міститься у постанові Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року про застосування орендних ставок для орендарів - вітчизняних юридичних та фізичних осіб, що є суб'єктами малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність на орендованих виробничих площах (крім офісів) коефіцієнт 0,7%, нараховував відповідачеві орендну плату з 15.08.2008 року, застосовуючи у період з 15.06.2009 року по 15.01.2011 року ставку в розмірі 45%, у той час, як вказана постанова набрала чинності з 14.04.2009 року, відтак позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості щодо сплати орендних платежів, у зв'язку з чим вимоги про стягнення пені в розмірі 129,41 грн. є також заявленими безпідставно.

Керуючись положеннями статті 783 Цивільного кодексу України, яка містить вичерпний перелік підстав для розірвання договору найму, господарський суд визнав необґрунтованою позовну вимогу про розірвання договору в судовому порядку з підстав невиконання умов договору щодо внесення орендної плати.

Поряд з цим, судом з'ясовано, що договори страхування орендованого майна були укладені відповідачем та страховиком своєчасно, без переривання строку страхування майна, у зв'язку з чим місцевий суд визнав належним виконання відповідачем такої істотної умови договору, як страхування орендарем взятого ним в оренду майна та дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору.

Проте, повністю з висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), термін, на який укладається договір оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством, відновлення орендованого майна та умови його повернення, виконання зобов'язань, забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо, порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди, відповідальність сторін, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки.

З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2011 року ТДВ «Страхова компанія «Індіго» та ТОВ «ПСК «Енерготек» уклали договір добровільного страхування майна за № 211-25279-11, за яким орендоване майно, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Богуслав, вул.Грушевського, 22 вважається застрахованим з 00:00 години 22.07.2011 року по 24:00 годину 21.07.2012 року, тобто вказаний договір був укладений під час дії попереднього договору страхування за № 01/0373 від 20.07.2010 року зі строком виконання страховиком зобов'язань по 21.07.2011 року (т.2 а.с.32-46).

При цьому, сплата відповідачем страхової премії підтверджується копією платіжного доручення № 105 від 05.07.2011 року (т.2 а.с.47).

Отже, наведений висновок суду першої інстанції про безпідставність заявленої вимоги про розірвання договору через недотримання орендарем істотної умови договору про страхування орендованого майна є мотивованим та обґрунтованим.

Однак, судова колегія апеляційного господарського суду не погоджується з правовою позицією місцевого суду про недоведеність позивачем факту наявності у відповідача заборгованості з орендної плати та відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

В силу статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності Кабінетом Міністрів України. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за користування орендованим майном відповідачеві було нараховано у період з 15.08.2008 року по 15.10.2011 року 1 133 485,13 грн., однак останнім було сплачено у вказаний період 1 090 634,06 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 101-156).

Таким чином, сума заборгованості відповідача по орендній платі станом на 20.10.2011 року становила 42 851,07 грн.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать про те, що після звернення позивача до господарського суду м. Києва з даним позовом відповідач сплатив на його користь за платіжним дорученням № 300 від 09.11.2011 року 32 000,00 грн. в якості орендних платежів, що на переконання колегії є підставою для припинення провадження у справі у відповідності до п.1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, в частині стягнення заборгованості з орендних платежів в сумі 32 000,00 грн.

Частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачена можливість зміни розміру орендної плати за погодженням сторін.

При цьому, частина 4 названої статті визначає, що спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.

Варто зазначити, що сторони у договорі оренди передбачили зміну орендної ставки за наявності вимоги однієї з сторін (п.3.5 договору).

З аналізу вищенаведених норм слідує, що закон не надає орендареві права відмовитись в односторонньому порядку від внесення орендної плати чи сплати такої в меншому розмірі, ніж передбачено договором. У разі ж внесення змін до умов договору, ці зміни будуть чинними на майбутнє.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» орендні ставки для орендарів - вітчизняних юридичних та фізичних осіб, що є суб'єктами малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність на орендованих виробничих площах (крім офісів) застосовуються з коефіцієнтом 0,7%.

Зі змісту даної постанови та Методики розрахунку орендної плати слідує, що письмове звернення орендаря є обов'язковим як у випадку повернення йому зайво сплачених коштів, так і у випадку зарахування їх в рахунок майбутніх платежів.

Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач є суб'єктом малого підприємництва, не дав належної оцінки тій обставині, що останній в односторонньому порядку, визначивши та сплачуючи орендні платежі в меншому розмірі, ніж передбачено у договорі оренди від 07.05.2008 року, не звертався до позивача з заявою про зарахування зайво сплачених коштів в рахунок наступних платежів або застосування до орендної ставки коефіцієнту 0,7% у відповідності до вимог статті 21 вищезгаданого Закону.

Відтак, доводи відповідача щодо автоматичної зміни розміру орендної плати у разі зміни Методики її розрахунку постановою Кабінету Міністрів України, без попереднього внесення змін сторонами до договору оренди є такими, що суперечать вищенаведеним положенням статті 21 Закону.

Відповідно до частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Виходячи з наведених положень, апеляційна інстанція находить обґрунтованими твердження скаржників щодо пріоритетного застосування перед статтею 783 Цивільного кодексу України до правовідносин з оренди державного майна положень частини 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яка є нормою спеціального закону, в силу якої на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Водночас, колегія суддів находить безпідставними доводи відповідача про те, що за відсутності письмової пропозиції позивача щодо розірвання договору його право не є порушеним.

Так, стаття 188 Господарського кодексу України встановлює лише порядок зміни та розірвання господарських договорів, в тому числі в судовому порядку у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання заінтересованою стороною відповіді на пропозицію про зміну чи розірвання договору у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу (частина 3).

Недотримання стороною договору зазначеного порядку при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови в захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б положенням частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі та частині 2 статті 16 ЦК України, згідно якої кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Колегія суддів вважає, що встановлена господарським судом м. Києва у справі № 32/155 обставина не допуску відповідача до об'єкту оренди посадовими особами «ЗАТ «АЕС Київобленерго», не може бути підставою для звільнення орендаря в порядку частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України від сплати орендної плати у період, протягом якого орендар не мав можливості користуватись орендованим майном, зважаючи на положення частини 1 статті 12 цього Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно якої договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору та частини 1 статті 19 цього ж Закону, відповідно до якої орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Наслідки ненадання майна наймачеві (по аналогії - орендареві) та неможливість користуватись найнятим майном передбачені статтею 766 Цивільного кодексу України. Серед прав, які має у такому разі наймач за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою або відмовитись від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

З подібними позовними вимогами відповідач до позивача не звертався.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність правових підстав для стягнення заборгованості з орендної плати, дострокового розірвання договору в порядку, передбаченому частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та повернення орендованого майна у відповідності до п. 5.11 договору оренди від 07.05.2008 року.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендних платежів доведений позивачем у належний спосіб, вимога орендодавця про стягнення пені в сумі 129, 41 грн., нараховану на загальну суму заборгованості, яка на момент звернення РВ ФДМ України по Київській області становила 42 851,07 грн., є обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам статей 610, 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у відповідності до частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія находить апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-1» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а рішення господарського суду м. Києва від 19.03.2012 року у справі № 7/382 - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог частково та припинення провадження у справі в частині стягнення сплаченої відповідачем частини заборгованості в сумі 32 000,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 41, 43, 79, п.1-1 ч.1 ст.80, 86, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-1» на рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2012 року у справі №7/382 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2012 року у справі № 7/382 скасувати.

3. Постановити у справі нове рішення.

Позов Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" (м.Київ, вул. Печерський узвіз, 15, кв.32, код ЄДРПОУ 33150563) на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області (м. Київ, бул.Л.Українки, 26, код ЄДРПОУ 19028107) заборгованість з орендних платежів в сумі 10 851,07 грн. (десять тисяч вісімсот п'ятдесят одна гривня 07 копійок) та пеню в сумі 129,41 грн. (сто двадцять дев'ять гривень 41 копійка).

Провадження в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області заборгованості з орендних платежів в сумі 32 000,00 грн. припинити.

4. Розірвати договір оренди, укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Київській області і товариством з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек", посвідчений нотаріально 07.05.2008 року.

5. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" повернути Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Київській області окреме індивідуально визначене майно: групу інвентарних об'єктів (нежитлова будівля ГЕС, водозливна гребля, водоприймач, деривація, турбінний водовід та обладнання) Богуславської ГЕС площею 328,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Богуслав, вул. Грушевського, 22, шляхом виселення товариства з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" та підписання акту приймання-передачі.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" (м.Київ, вул. Печерський узвіз, б. 15, кв.32, код ЄДРПОУ 33150563) на користь Державного бюджету 2682,50грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят дві гривні 50 копійок) судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" (м.Київ, вул. Печерський узвіз, б. 15, кв.32, код ЄДРПОУ 33150563) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (м.Київ, вул. Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 19028107) 1341,25грн. (одна тисяча триста сорок одна гривня 25 копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

8. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПКС "Енерготек" (м.Київ, вул. Печерський узвіз, б. 15, кв.32, код ЄДРПОУ 33150563) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-1» (м. Київ, вул. Нижній Вал, буд.51, кім.529, код ЄДРПОУ 31597104) 1341,26грн. (одна тисяча триста сорок одна гривня 26 копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

9. Матеріали справи № 7/382 повернути до господарського суду м. Києва.

10. Доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Майданевич А.Г.

Гаврилюк О.М.