Рішення

від 16.07.2012 по справі 5011-37/5747-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/5747-2012 16.07.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс» ДоКомунального підприємства «Київтранспарксервіс» Простягнення 313 077, 57 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Джумурат В.М. -дов. № б/н від 27.05.12 р.

від відповідача : Башмаков К.О. -дов. № 9 від 30.01.12 р.

Бобришева В.В. -дов. № 12 від 30.01.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс»до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»про стягнення 261 608,74 грн. основного боргу, 15 958,13 грн. інфляційних втрат та 54 962,92 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. щодо оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою суду від 04.05.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/5747-2012 та призначено її розгляд на 28.05.12 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.12 р. на виконання вимог ухвали суду від 04.05.12 р. у даній справі надав суду оригінали документів для огляду, копії яких було додано до позовної заяви, та документи у справі, які були залучені судом до матеріалів справи.

Також представник позивача в усній формі відмовився від заяви про забезпечення позову та надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду.

Згідно з вищезазначеною заявою про зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 261 608,74 грн. основного боргу, 19 979,02 грн. пені, 19 620,66 грн. інфляційних нарахувань та 11 869,15 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. щодо оплати наданих позивачем послуг.

У відповідності до 4 частини статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову -313 077,57 грн.

Представник відповідача у даному судовому засіданні 28.05.12 р. на виконання вимог ухвали суду від 04.05.12 р. у даній справі надав суду статутні документи та відзив на позовну заяву, які були залучені до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив.

З метою витребування у позивача письмових заяв, кошторисів, калькуляцій, у відповідача - договорів, на які він посилається у своїх запереченнях на позовну заяву, у судовому засіданні 28.05.12 р. було оголошено перерву до 13.06.12 р.

Представник позивача у судовому засіданні 13.06.12 р. надав суду письмові клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на перебування у відпустці з 24.05.12 р. головного інженера, який відповідає за облік та збереження вказаних документів, у зв'язку з чим просив продовжити строк вирішення даного спору.

Представник відповідача заперечив проти задоволення даного клопотання

Розглянувши вищезазначене клопотання позивача, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Судом встановлено, що строк вирішення спору у даній справі № 5011-37/5747-2012 спливає 04.07.12 р.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п 'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, суд ухвалою від 13.06.12 р. продовжив строк розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

Дослідивши матеріали справи, у судовому засіданні 13.06.12 р. суд оголосив перерву до 09.07.12 р. о 12:40 год. для витребування у позивача належним чином засвідчених копій письмових заяв, кошторисів, калькуляцій; у відповідача -договорів, на які він посилається у своїх запереченнях на позовну заяву.

У судовому засіданні 09.07.12 р. представник позивача надав суду документи у справі, які були зареєстровані службою діловодства господарського суду та залучені до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.07.12 р. проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню; надав суду документи у справі, які були зареєстровані службою діловодства суду та залучені до матеріалів справи.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 09.07.12 р. до 16.07.12 р. о 11:40 год. для дослідження доказів у справі.

Представник позивача у судове засідання 16.07.12 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Представники відповідача у судовому засіданні 16.07.12 р. надали суду письмове заперечення на пояснення позивача, яке було зареєстровано службою діловодства господарського суду та залучене до матеріалів справи; проти позову повторно заперечили; заперечень проти розгляду даної справи господарським судом не навели. Крім того, на вирішенні справи № 5011-37/5747-2012 третейським судом, як це передбачено розділом 8 договору № 3.9-39.10 від 11.05.10 р. не наполягали.

Розділом 8 договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. визначено, що всі спори, розбіжності, вимоги та претензії, які виникають при виконанні даного договору чи у зв'язку з ними, випливають з нього, підлягають остаточному вирішенню у Незалежному третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів»згідно з його регламентом; рішення третейського суду буде остаточним і обов'язковим для сторін та буде виконуватися у зазначені строки, які вказані у рішенні третейського суду.

У відповідності до п. 4.2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р., провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п. 1 статті 80 ГПК України якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

Таким чином, оскільки представники відповідача заперечень проти розгляду даної справи господарським судом не навели та на вирішенні справи № 5011-37/5747-2012 третейським судом, як це передбачено розділом 8 договору № 3.9-39.10 від 11.05.10 р., не наполягали, то спір у справі № 5011-37/5747-2012 підлягає розгляду Господарським судом м. Києва.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс»(виконавець) був укладений договір про надання послуг № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з обслуговування дорожніх знаків замовника (транспортування, демонтаж, ремонт пошкодження та монтаж нових дорожніх знаків), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах, що передбачені даним договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 1.2. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., замовник надає виконавцю заявку (у письмовій формі) про необхідність надання послуг, визначених у п. 1.1. даного договору.

Відповідно до пунктів 1.3. та 1.4. вищевказаного договору, виконавець розглядає заявку замовника протягом одною робочого дня з моменту її отримання; якщо на наступний день за днем отримання заявки виконавець не повідомить замовника про свої заперечення, заявка вважається прийнятою; обсяг послуг визначається на підставі отриманих заявок замовника; заявки є основою для складання кошторисів послуг.

Пунктами 2.1. та 2.2. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., вартість послуг визначається сумарною вартістю всіх послуг за заявками замовника протягом терміну дії договору; вартість послуги визначається на підставі калькуляцій, що погоджені сторонами та є невід'ємними частинами договору.

Згідно з п. 2.3. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., загальна сума договору складає 400 000 грн., в т.ч. ПДВ -66 666,67 грн.

У відповідності до п. 2.4. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. оплата наданих послуг здійснюється у національній валюті протягом п'яти банківських днів з моменту отримання та підписання актів передачі-приймання наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Пунктом 2.5. вищевказаного договору передбачено, за зі згодою сторін вартість послуг може бути відкоригована шляхом укладання додаткових угод; у випадку зміни законодавства України чи інших об'єктивних причин, котрі призводять до суттєвих змін складу витрат на надання послуг.

У відповідності до п. 3.1. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., виконавець щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавались послуги, передає замовнику примірники акта прийому-передачі наданих послуг, який є підставою для здійснення розрахунків за умовами цього договору; замовник зобов'язаний підписати ці акти протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх отримання у разі відсутності заперечень та зауважень щодо обсягу та якості наданих послуг і один примірник підписаного акта повернути виконавцю.

Пунктом 3.2. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. визначено, що у випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу та якості послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний у 3-денний і з моменту отримання актів у письмовій формі надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

Згідно з п. 3.3. вищезазначеного договору, у разі невиконання виконавцем умов договору доопрацювання проводиться відповідно до зауважень замовника за рахунок виконавця на підставі двостороннього акта з переліком необхідних доробок і визначенням термінів їх виконання.

Відповідно до п. 3.4. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., у разі неповернення замовником виконавцю одного примірника підписаного акта прийому-передачі чи ненадання обґрунтованих заперечень наданих послуг у терміни, визначені в пунктах 3.1. та 3.2. цього договору, послуги вважаються прийнятими замовником без зауважень, а акт передачі-приймання наданих послуг вважається таким, що підписаний сторонами.

Пунктом 3.5. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. встановлено, що підписання сторонами акта прийому-передачі наданих послуг є підтвердженням відсутності претензій одна до одної.

Розділом 4 договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. обумовлені обов'язки сторін за даним договором.

У відповідності до пунктів 4.2.3. та 4.3.4. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., замовник зобов'язується після контролю за достовірністю актів прийому-передачі наданих виконавцем послуг, підписувати ці акти в 5-ти денний термін з моменту одержання, або надавати вмотивовану відмову у разі їх не підписання; оплачувати послуги на умовах та в порядку, зазначеному в розділі 2 даного договору.

Згідно з п. 5.3. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., за затримку оплати за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від сум простроченого платежу станом на день виникнення боргу.

Пунктами 7.1. та 7.2. вищевказаного договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.10 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань; закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору.

Позивач пояснив суду, що за умовами договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. на підставі отриманих від відповідача заявок були надані послуги з облаштування паркувальних майданчиків дорожніми знаками та табличками до них відповідно до наданих відповідачем схем організації дорожнього руху.

Станом на 01.11.10 р. позивач виконав в повному обсязі свої зобов'язання за вищевказаним договором , надані послуги (виконані роботи) передані замовнику, претензій щодо якості наданих послуг (робіт) від замовника не надходило. Зазначені акти приймання виконаних будівельний робіт було передано для підписання відповідачу.

Однак, при перевірці отриманих від ТОВ «Трансдорсервіс»документів, КП «Київтранспарксервіс»виявило невірно застосовані державні будівельні норми при оформленні форм КБ-2в, про що відповідач повідомив листом (вих. № 2777 від 08.11.10 р.) та повернув зазначені акти приймання виконаних будівельних робіт на доопрацювання позивачу для приведення у відповідність до державних будівельних норм. При цьому, претензій щодо якості та об'єму виконаних послуг (робіт) від КП «Київтранспарксервіс»не було отримано.

Після доопрацювання, ТОВ «Трансдорсервіс»супровідним листом (вих. № 27 від 09.11.10 р.) повернуло вищевказані акти приймання виконаних будівельних робіт в двох екземплярах по кожному паркувальному майданчику на загальну суму 261 608,74 грн. (належним чином засвідчені копії зазначених актів додано до позовної заяви). Даний лист був зареєстрований 09.11.10 р. канцелярією КП «Київтранспарксервіс»в журналі вхідної кореспонденції за № 2268.

З наданих ТОВ «Трансдорсервіс»копій листів, доповідних записок, службової записки та матеріалів фотофіксації вбачається, що КП «Київтранспарксервіс»перевірило та підтвердило виконання робіт (надання послуг) згідно вищевказаних актів виконаних будівельних робіт.

Однак, КП «Київтранспарксервіс»свої зобов'язання за договором № 3.9-39.10 від 11.05.10 р. щодо підписання актів виконаних будівельних робіт та оплати за надані послуги не здійснило.

ТОВ «Трансдорсервір»неодноразово зверталось до КП «Київтранспарксервіс»(вх. № 2070 від 23.09.11 р., № 2 від 03.02.12 р. та № 3 від 03.02.12 р.) з вимогою підписати та повернути акти приймання виконаних будівельних робіт за договором № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. та оплатити заборгованість за ними.

Станом на день звернення позивача до суду відповідач залишив без відповіді та реагування вищевказані звернення позивача.

За таких обставин ТОВ «Трансдорсервіс»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»про стягнення 261 608,74 грн. основного боргу, 15 958,13 грн. інфляційних втрат та 54 962,92 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. щодо оплати наданих позивачем послуг.

Оскільки у судовому засіданні 28.05.12 р. судом було прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить стягнути з КП «Київтранспарксервіс»261 608,74 грн. основного боргу, 19 979,02 грн. пені, 19 620,66 грн. інфляційних нарахувань та 11 869,15 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. щодо оплати наданих позивачем послуг, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову -313 077,57 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином за договором № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., зауважень щодо наданих послуг від відповідача після проведеного позивачем доопрацювання та повторного направлення на адресу відповідача актів приймання робіт (після 09.11.2010 р.) не надходило, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг за вказаним договором неналежним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього станом на день подачі позову виникла заборгованість у розмірі 261 608,74 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та запереченнях на письмові пояснення просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки відповідач не замовляв послуги у позивача за договором № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., бланк, на якому надрукований текст заявки не відповідає формі бланка, який використовувався відповідачем; не дотримано вимог інструкції з діловодства КП «Київтранспарксервіс»при оформленні вихідної кореспонденції відповідача; а також докази, якими обґрунтовує свої вимоги позивач, підписані не посадовими особами відповідача, оскільки ОСОБА_1. та ОСОБА_2. не перебувають з ним у трудових відносинах та не є особами, які беруть участь в судовому процесі.

Доводи відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки в матеріалах справи містяться підписані посадовими особами відповідача копії листів, доповідних записок, службової записки та матеріалів фотофіксації, якими КП «Київтранспарксервіс»перевірило та підтвердило виконання послуг згідно вищевказаних актів виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року. При цьому, відповідач не надав належних доказів та документального підтвердження, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2., які підписали зазначені документи, не перебували в трудових відносинах з КП «Київтранспарксервіс»та не мали права підпису (штатний розклад підприємства, накази, довідки з ДПІ -форма 1ДФ, Пенсійного фонду України, стосовно того, що по відношенню до ОСОБА_1. та ОСОБА_2. не здійснювались обов'язкові сплати відповідачем за період з 2010 р. до 2012 р.).

Представники відповідача повідомили суду, що КП «Київтранспарксервіс»не погоджується з обсягами виконаних робіт, зазначених в актах приймання цих робіт. При цьому на запитання суду пояснили, що письмово про таку незгоду позивачу не повідомляли, оскільки на робочих нарадах намагалися з'ясувати всі обставини.

Оскільки відповідач не надав після проведеного позивачем доопрацювання та повторного направлення актів приймання робіт (після 09.22.2010 р.) позивачу обґрунтованих письмових заперечень щодо наданих послуг та не підписав акти виконаних будівельних робіт, чим порушив зобов'язання встановлене п. 3.4. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., то направлені акти в силу пункту 3.4. договору є підписаними, надані послуги вважаються прийнятими та підлягають оплаті.

Згідно з п. 3.4. договору № 3.9.-39.10 від 11.05.10 р., у разі неповернення замовником виконавцю одного примірника підписаного акта прийому-передачі чи ненадання обґрунтованих заперечень наданих послуг у терміни, визначені в пунктах 3.1. та 3.2. цього договору, послуги вважаються прийнятими замовником без зауважень, а акт передачі-приймання наданих послуг вважається таким, що підписаний сторонами.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 261 608,74 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс»про стягнення з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»261 608,74 грн. основного боргу за договором про надання послуг № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ТОВ «Трансдорсервіс»просить суд також стягнути з відповідача 19 620,66 грн. інфляційних нарахувань за період з грудня 2010 р. до квітня 2012 р. та 11 869,15 грн. трьох річних процентів за період з 24.11.10 р. до 28.05.12 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг за договором про надання послуг № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення .

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр»та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2010 р. до квітня 2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2011 р. та серпні 2011 р. на рівні 98,7 % та 99,6 %, відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ТОВ «Трансдорсервіс».

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, з урахуванням усіх помісячних показників інфляції (та дефляції) в Україні, у відповідності до якого стягненню з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»за період з грудня 2010 р. до квітня 2012 р. підлягають 15 173,30 грн. інфляційних нарахувань.

За розрахунком позивача, перевіреним господарським судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 11 869,15 грн. три відсотки річних за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати послуг за договором № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. за період з 24.11.10 р. до 28.05.12 р.

ТОВ «Трансдорсервіс»просить стягнути з відповідача 19 979,02 грн. пені за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати послуг за договором № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. за період з 29.11.11 р. до 28.05.12 р.

Згідно з п. 5.3. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., за затримку оплати за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від сум простроченого платежу станом на день виникнення боргу.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При дослідженні матеріалів справи судом було встановлено, що відповідач отримав акти виконаних будівельних робіт за листопад 2010 р. 09.11.2010 р., що підтверджується реєстрацією канцелярією КП «Київтранспартсервіс»в журналі вхідної кореспонденції за № 2268 супровідного листа ТОВ «Трансдорсервіс»(вих. № 27 від 09.11.10 р.), згідно з яким були направлені зазначені акти. Враховуючи умови договору, отримані акти вважаються підписаними у зв'язку з тим, що у 5-денний строк (до 14.11.2010 р. включно) відповідач не направив письмових заперечень проти них, тому відповідач зобов'язаний був оплатити вказані в актах роботи не пізніше 5-денного строку з моменту підписання актів (або визнання їх підписаними) -тобто, не пізніше 19.11.2010 р.

Таким чином, враховуючи умови пунктів 2.4., 4.2.3. та 4.3.4. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., відповідач порушив зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, починаючи з 19.11.2010 р., тому, керуючись ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позивач вправі був пред'явити вимоги щодо стягнення пені за період з 20.11.10 р. до 19.05.11 р.

Проте, позивач помилково просить стягнути пеню за період з 29.11.11 р. до 28.05.12 р., тому у господарського суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 19 979,02 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати послуг за договором № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. за вказаний період.

Враховуючи наведене, Господарський суд м. Києва відмовляє ТОВ «Трансдорсервіс»у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення з КП «Київтранспарксервіс»пені у розмірі 19 979,02 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати послуг за договором № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. за період з 29.11.11 р. до 28.05.12 р.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс»до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

У відповідності до п. 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Частинами 3 та 4 статті 7 Закону України «Про судовий збір»встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю; повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

За таких обставин, сплачений судовий збір у розмірі 389,05 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 626, 628, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 44, 49, 55, 69, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»(01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код ЄДРПОУ 35210739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс»(04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, код ЄДРПОУ 34765426) 261 608 (двісті шістдесят одна тисяча шістсот вісім) грн. 74 коп. основного боргу, 15 173 (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят три) грн. 30 коп. інфляційної складової боргу, 11 869 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 15 коп. трьох відсотків річних та 5 773 (п'ять сімсот сімдесят три) грн. 02 коп. витрат на сплату судового збору.

3. На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс»(04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, код ЄДРПОУ 34765426) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 389 (триста вісімдесят дев'ять) грн. 05 коп., що перерахований платіжним дорученням № 36 від 24.04.2012 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як переплачений.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 20.07.2012 р.

Суддя Гавриловська І.О.