Постанова

від 24.10.2012 по справі 5011-37/5747-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2012 р. Справа№ 5011-37/5747-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Глитень В.А.

За участю представників:

від позивача - Джумурат В.М., довіреність №б/н від 27.05.2012;

від відповідача - Башмаков К.О., довіреність №9 від 30.01.2012;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012

у справі № 5011-37/5747-2012 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс»

до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

про стягнення 313 077,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Гарантія" (далі - позивач) до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (далі - відповідач) про стягнення 261 608,74 грн. основного боргу, 15 958,13 грн. інфляційні складової боргу та 54 962,92 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. щодо оплати наданих позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 у справі №5011-37/5747-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс» 261608 грн. 74 коп. основного боргу, 15173 грн. 30 коп. інфляційної складової боргу, 11869 грн. 15 коп. трьох процентів річних та 5773 грн. 02 коп. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 відновлено строк для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.10.2012.

09.10.2012 через відділ документального забезпечення від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

В судове засідання 10.10.2012 з'явились представники сторін

На підставі приписів статті 77 Господарського-процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було оголошено перерву у судовому засіданні до 24.10.2012.

В судове засідання 24.10.2012 з'явились представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс» (виконавець) був укладений договір про надання послуг № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з обслуговування дорожніх знаків замовника (транспортування, демонтаж, ремонт пошкодження та монтаж нових дорожніх знаків), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах, що передбачені даним договором.

Згідно з п. 1.2. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., замовник надає виконавцю заявку (у письмовій формі) про необхідність надання послуг, визначених у п. 1.1. даного договору.

Відповідно до пунктів 1.3. та 1.4. вищезазначеного договору, виконавець розглядає заявку замовника протягом одного робочого дня з моменту її отримання; якщо на наступний день за днем отримання заявки виконавець не повідомить замовника про свої заперечення, заявка вважається прийнятою; обсяг послуг визначається на підставі отриманих заявок замовника; заявки є основою для складання кошторисів послуг.

Пунктами 2.1. та 2.2. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., вартість послуг визначається сумарною вартістю всіх послуг за заявками замовника протягом терміну дії договору; вартість послуги визначається на підставі калькуляцій, що погоджені сторонами та є невід'ємними частинами договору.

Згідно з п. 2.3. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., загальна сума договору складає 400000 грн., в т.ч. ПДВ -66 666,67 грн.

Оплата наданих послуг здійснюється у національній валюті протягом п'яти банківських днів з моменту отримання та підписання актів передачі-приймання наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 2.4. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р.).

Пунктом 2.5. вищевказаного договору передбачено, за згодою сторін вартість послуг може бути відкоригована шляхом укладання додаткових угод; у випадку зміни законодавства України чи інших об'єктивних причин, котрі призводять до суттєвих змін складу витрат на надання послуг.

У відповідності до п. 3.1. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., виконавець щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавались послуги, передає замовнику примірники акта передачі-приймання наданих послуг, який є підставою для здійснення розрахунків за умовами цього договору; замовник зобов'язаний підписати ці акти протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх отримання у разі відсутності заперечень та зауважень щодо обсягу та якості наданих послуг і один примірник підписаного акта повернути виконавцю.

Пунктом 3.2. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. визначено, що у випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу та якості послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний у 3-денний термін з моменту отримання актів у письмовій формі надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

Згідно з п. 3.3. вищезазначеного договору, у разі невиконання виконавцем умов договору доопрацювання проводиться відповідно до зауважень замовника за рахунок виконавця на підставі двостороннього акта з переліком необхідних доробок і визначенням термінів їх виконання.

Відповідно до п. 3.4. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., у разі неповернення замовником виконавцю одного примірника підписаного акта передачі-приймання чи ненадання обґрунтованих заперечень наданих послуг у терміни, визначені в пунктах 3.1. та 3.2. цього договору, послуги вважаються прийнятими замовником без зауважень, а акт передачі-приймання наданих послуг вважається таким, що підписаний сторонами.

Пунктом 3.5. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. встановлено, що підписання сторонами акта передачі-приймання наданих послуг є підтвердженням відсутності претензій одна до одної.

У відповідності до пунктів 4.2.3. та 4.3.4. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., замовник зобов'язується після контролю за достовірністю актів передачі-приймання наданих виконавцем послуг, підписувати ці акти в 5-ти денний термін з моменту одержання, або надавати вмотивовану відмову у разі їх непідписання; оплачувати послуги на умовах та в порядку, зазначеному в розділі 2 даного договору.

Згідно з п. 5.3. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., за затримку оплати за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від сум простроченого платежу станом на день виникнення боргу.

Пунктами 7.1. та 7.2. вищевказаного договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2010 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань; закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс» у своїй позовній заяві стверджує, що за умовами договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. на підставі отриманих від відповідача заявок були надані послуги з облаштування паркувальних майданчиків дорожніми знаками та табличками до них відповідно до наданих відповідачем схем організації дорожнього руху. Станом на 01.11.2010 р. позивач виконав в повному обсязі свої зобов'язання за вищевказаним договором, надані послуги (виконані роботи) передані замовнику, претензій щодо якості наданих послуг (робіт) від замовника не надходило. Зазначені акти приймання виконаних будівельний робіт було передано для підписання відповідачу.

Однак, при перевірці отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс» документів, Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» виявило невірно застосовані державні будівельні норми при оформленні форм КБ-2в, про що відповідач повідомив листом (вих. № 2777 від 08.11.2010 р.) та повернув зазначені акти приймання виконаних будівельних робіт на доопрацювання позивачу для приведення у відповідність до державних будівельних норм. При цьому, претензій щодо якості та об'єму виконаних послуг (робіт) від Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» не було отримано.

Після доопрацювання, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс» супровідним листом (вих. № 27 від 09.11.2010 р.) повернуло вищевказані акти приймання виконаних будівельних робіт в двох екземплярах по кожному паркувальному майданчику на загальну суму 261608,74 грн. (належним чином засвідчені копії зазначених актів наявні в матеріалах справи). Даний лист був зареєстрований 09.11.2010 р. канцелярією Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» в журналі вхідної кореспонденції за № 2268.

Проте, Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» свої зобов'язання за договором № 3.9-39.10 від 11.05.2010 щодо підписання актів виконаних будівельних робіт та оплати за надані послуги не здійснило.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс» неодноразово зверталось до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (вх. № 2070 від 23.09.11 р., № 2 від 03.02.12 р. та № 3 від 03.02.12 р.) з вимогою підписати та повернути акти приймання виконаних будівельних робіт за договором №3.9-39.10 від 11.05.2010 р. та оплатити заборгованість за ними.

З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 28.05.2012 Господарським судом міста Києва було прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої позивач просив стягнути з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» 261 608,74 грн. основного боргу, 19 979,02 грн. пені, 19 620,66 грн. інфляційних нарахувань та 11 869,15 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. щодо оплати наданих позивачем послуг, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову - 313 077,57 грн.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином за договором № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., зауважень щодо наданих послуг від відповідача після проведеного позивачем доопрацювання та повторного направлення на адресу відповідача актів приймання робіт (після 09.11.2010 р.) не надходило, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього станом на день подачі позову виникла заборгованість у розмірі 261 608,74 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що не замовляв послуги у позивача за договором № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., бланк, на якому надрукований текст заявки не відповідає формі бланка, який використовувався відповідачем; не дотримано вимог інструкції з діловодства КП «Київтранспарксервіс» при оформленні вихідної кореспонденції відповідача; а також докази, якими обґрунтовує свої вимоги позивач, підписані не посадовими особами відповідача, оскільки Красавін К.В. та Соколов В.В. не перебувають з ним у трудових відносинах.

Проте в матеріалах справи містяться підписані посадовими особами відповідача копії листів, доповідних записок, службової записки та матеріалів фотофіксації, якими Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» перевірило та підтвердило виконання послуг згідно вищевказаних актів виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року. При цьому, відповідач не надав належних доказів та документального підтвердження, що Красавін К.В. та СоколовВ.В., які підписали зазначені документи, не перебували в трудових відносинах з Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та не мали права підпису (штатний розклад підприємства, накази, довідки з ДПІ -форма 1ДФ, Пенсійного фонду України, стосовно того, що по відношенню до Красавіна К.В. та Соколова В.В. не здійснювались обов'язкові сплати відповідачем за період з 2010 р. до 2012 р.).

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки саме відповідач посилається на те, що вищезазначені документи підписані не уповноваженими особами, обов'язок доказування цієї обставини відповідно до приписів чинного ГПК України покладається на відповідача. Посилання Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» в апеляційній скарзі на те, що дані обставини повинен доводити позивач, суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідачем також не надані позивачу після проведеного позивачем доопрацювання та повторного направлення актів приймання робіт (після 09.22.2010 р.) обґрунтовані письмові заперечення щодо наданих послуг та не підписані акти виконаних будівельних робіт, чим порушені умови п. 3.4. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., а отже, направлені акти в силу пункту 3.4. договору є підписаними, надані послуги вважаються прийнятими та підлягають оплаті.

Згідно умов п. 3.4. договору № 3.9.-39.10 від 11.05.10 р., у разі неповернення замовником виконавцю одного примірника підписаного акта передачі-приймання чи ненадання обґрунтованих заперечень наданих послуг у терміни, визначені в пунктах 3.1. та 3.2. цього договору, послуги вважаються прийнятими замовником без зауважень, а акт передачі-приймання наданих послуг вважається таким, що підписаний сторонами.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 261608,74 грн. - основного боргу, а відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання своїх зобов'язань, то позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс» в частині стягнення з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» 261 608,74 грн. - основного боргу за договором про надання послуг № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., вірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс» просить суд також стягнути з відповідача 19 620,66 грн. - інфляційних нарахувань за період з грудня 2010 р. до квітня 2012 р. та 11869,15 грн. трьох процентів річних за період з 24.11.2010 р. до 28.05.2012 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг за договором про надання послуг № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а, якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Правова позиція Вищого господарського суду України у постанові № 37/327 від 20.01.2011 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення. Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України №40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є нарахування інфляційних втрат за період з грудня 2010 р. до квітня 2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Судовою колегією було перевірено розрахунок інфляційних нарахувань, здійснений судом першої інстанції, з урахуванням усіх помісячних показників інфляції (та дефляції) в Україні, у відповідності до якого стягненню з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» за період з грудня 2010 р. до квітня 2012 р. підлягають 15173,30 грн. - інфляційних нарахувань.

За розрахунком позивача, перевіреним апеляційним господарським судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 11869,15 грн. трьох відсотки річних за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати послуг за договором № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. за період з 24.11.2010 р. до 28.05.2012 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс» просить стягнути з відповідача 19 979,02 грн. пені за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати послуг за договором № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. за період з 29.11.2011 р. до 28.05.2012 р.

Згідно з п. 5.3. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., за затримку оплати за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від сум простроченого платежу станом на день виникнення боргу.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При дослідженні матеріалів справи судом було встановлено, що відповідач отримав акти виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року 09.11.2010 р., що підтверджується реєстрацією канцелярією Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» в журналі вхідної кореспонденції за №2268 супровідного листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс» (вих. № 27 від 09.11.10 р.), згідно з яким були направлені зазначені акти. Враховуючи умови договору, отримані акти вважаються підписаними у зв'язку з тим, що у 5-денний строк (до 14.11.2010 р. включно) відповідач не направив письмових заперечень проти них, тому відповідач зобов'язаний був оплатити вказані в актах роботи не пізніше 5-денного строку з моменту підписання актів (або визнання їх підписаними) - тобто, не пізніше 19.11.2010 р.

Таким чином, враховуючи умови пунктів 2.4., 4.2.3. та 4.3.4. договору № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р., відповідач порушив зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, починаючи з 19.11.2010 р., тому, керуючись ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позивач вправі був пред'явити вимоги щодо стягнення пені за період з 20.11.2010 р. до 19.05.2011 р.

Проте, позивач помилково просить стягнути пеню за період з 29.11.2011 р. до 28.05.2012 р., тому у господарського суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 19979,02 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати послуг за договором № 3.9-39.10 від 11.05.2010 р. за вказаний період.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва вірно відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс» у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення пені у розмірі 19 979,02 грн. за період з 29.11.2011 р. до 28.05.2012 р.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансдорсервіс» до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» підлягає задоволенню частково.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 у справі № 5011-37/5747-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-37/5747-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.