Постанова

від 24.07.2012 по справі 13-10/17-3926-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р.Справа № 13-10/17-3926-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Журавльова О.О., Разюк Г.П.,

(склад судової колегії змінено розпорядженням голови суду Балуха В.С. №551 від 24.07.2012р.)

при секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бумаров О.О., за довіреністю, Морозов О.Л., директор;

від відповідача-1: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача-2: Мишко О.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС МАЙСТЕР" та Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області від 25 квітня 2012 року

по справі № 13-10/17-3926-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС МАЙСТЕР"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "РИАЛБУДСЕРВІС"

2)Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

про стягнення 1 587 792,90 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ВІС МАЙСТЕР" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РИАЛБУДСЕРВІС»та Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" 1 587 792,90 грн. заборгованості за договором підряду №15/08 від 03.03.2008р., а також відшкодування державного мита та витрат на ІТЗ.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачами неналежним чином виконано свої зобов'язання за договором підряду №15/08 від 03.03.2008р. в частині оплати виконаних робіт

Рішенням господарського суду Одеської області від 25 квітня 2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Панченко О.Л., судді Лічман Л.В., Літвінов С.В.) позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ТОВ „РИАЛБУДСЕРВІС" та ДП „Іллічівський морський торговельний порт" на користь ТОВ „ВІС МАЙСТЕР" заборгованість у сумі 1 284 863,70 грн., держмито у сумі 12 848,64 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 190,97 грн. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків, що позовні вимоги в розмірі 1 284 863,70 грн. обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню, однак відхилив вимоги позивача щодо оплати виконаних робіт у вересні 2008 році, оскільки довідка про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних робіт на суму 302 929,20 грн. підписані з боку замовника ОСОБА_5, який на момент підписання зазначених документів був звільнений з посади директора ТОВ „РИАЛБУДСЕРВІС", а відтак не мав повноважень представляти інтереси Товариства.

Також суд першої інстанції відхилив доводи відповідачів про пропуск строку позовної давності, з огляду на те, що її було перервано мировою угодою, укладеною між ДП „Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ „Риалбудсервіс", затвердженою ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.2011р. по справі №15/04-10-100, відповідно до якої відповідачами визнано борг перед позивачем.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІС МАЙСТЕР" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити пункти 1,2 резолютивної частини рішення, та викласти їх в такій редакції: „Позовні вимоги задовольнити, стягнути солідарно з ТОВ „РИАЛБУДСЕРВІС" та ДП „Іллічівський морський торговельний порт" на користь ТОВ „ВІС МАЙСТЕР" 1 587 792,90 грн.", пункт 3 резолютивної частини виключити, в іншій частині залишити без змін, стягнути з відповідачів у рівних частках на користь позивача суму сплаченого держмита у розмірі 15 877,92 грн., 236 грн. витрат на ІТЗ, та 3 029,29 грн. судового збору.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, якими регулюється інститут представництва, оскільки довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання-передачі виконаних робіт за вересень 2008 року підписав ОСОБА_5 на підставі довіреності, яка була йому видана, коли він перебував на посаді директора, однак чинним законодавством не передбачено припинення представництва за довіреністю внаслідок звільнення представника із займаної посади; на момент підписання вищевказаних документів довіреність була чинною та ніким не скасована, відтак його дії з підписання документів створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки. Також скаржник посилався на положення ст.241 ЦК України, та зазначав, що 25 лютого 2009 року ТОВ „РИАЛБУДСЕРВІС" передало виконані роботи ДП „ІМТП", тим самим фактично схвалило дії ОСОБА_5 з підписання акту та довідки. Факт схвалення, на думку апелянта, також підтверджується мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.2011р. по справі №15/04-10-100, в якій відповідачі визнали свій борг перед ТОВ „ВІС МАЙСТЕР".

Окрім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки не прийнято до уваги існування мирової угоди, яка затверджена господарським судом Одеської області по справі №15/04-10-100, в якій відповідачі визнали борг перед ТОВ „ВІС МАЙСТЕР", що підтверджується розрахунком, наданим до суду позивачем.

ДП „ІМТП" та ТОВ „РИАЛБУДСЕРВІС" заперечували проти задоволення апеляційної скарги ТОВ „"ВІС МАЙСТЕР", з підстав, викладених в запереченнях до апеляційної скарги, зазначали, що у вересні 2008 року у ОСОБА_6 були відсутні повноваження на підписання будь-яких документів, а також посилались на пропущення позивачем строку позовної давності.

Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт" також не погодилось з прийнятим рішенням суду першої інстанції, та подало апеляційну скаргу, в якій просило оскаржуване рішення скасувати, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ДП „ІМТП" посилається на те, що позивачем пропущений строк позовної давності при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за довідками про вартість виконаних робіт та актами приймання-передачі виконаних робіт за березень, квітень, червень, липень 2008 року. Свої доводи апелянт обґрунтовує положеннями Листа ВГСУ „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів" „01-8/211 від 07.04.2008р., вважає, що укладена між ДП „ІМТП" та ТОВ „РИАЛБУДСЕРВІС" мирова угода не є дією по визнанню боргу перед позивачем, оскільки вона не направлялась позивачу та не створює для нього прав, а отже -не є доказом переривання позовної давності.

Відповідно до ст. 85 ГПК України судовою колегією оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ „"ВІС МАЙСТЕР" та залишення без задоволення апеляційної скарги ДП „ІМТП", з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15 серпня 2006 року між ДП „ІМТП" та ТОВ „Риалбудсервіс" укладено договір №400-о про спільну діяльність, відповідно до умов п.1.1 якого учасники за цим договором, з метою отримання прибутку, зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для задоволення потреб в поточному та капітальному ремонтах основних фондів Порту та третіх осіб, в будівництві житлових та промислових об'єктів, споживчих товарах, промисловій продукції.

Відповідно до п.2.5 договору, всі роботи, замовником яких є порт, виконуються підприємством, як стороною спільної діяльності за договором, в першу чергу, а роботи, що пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, стихійних лих, забезпеченням безперервної діяльності порту -невідкладно. Роботи виконуються підприємством для порту на умовах окремих договорів, укладених між портом та підприємством, як учасником спільної діяльності.

Згідно п.п.4.1, 4.2 договору, ведення спільних справ Учасників на весь термін дії договору доручається підприємству, у відносинах з третіми особами підприємство має право укладати угоди та здійснювати інші дії від імені обох Учасників на підставі довіреності, виданої Портом. Довіреність видається на строк дії цього договору. За домовленістю учасників, у випадку необхідності, порт видає додаткову довіреність або змінює попередню.

Пункт 7.3 договору встановлює, що посадова особа, яка здійснює ведення спільної діяльності, є керівник підприємства.

Пунктом 13.9 визначено, що договір вважається розірваним з моменту належного оформлення Учасниками відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договору або у чинному в Україні законодавстві.

В подальшому, 03 березня 2008 року між ТОВ „РИАЛБУДСЕРВІС" (замовник) , яке діяло від свого імені та від імені ДП „ІМТП" на підставі договору №400-о від 15.08.2006р. про спільну діяльність, та ТОВ „ВІС МАЙСТЕР" (підрядник) укладено договір підряду №15/08, відповідно до умов п.п.1.1, 2.1 якого, за дорученням замовника, підрядник зобов'язується на власний ризик виконати певну роботу, а саме виконання реконструкції дороги від 1 прохідної до 2 прохідної на території ДП „ІМТП", за умов цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її.(т.1 а.с.10)

Згідно п.п.6.1, 6.2, 6.4 договору, вартість робіт з ремонту визначається на підставі динамічного кошторису, що є невід'ємною частиною цього договору та складає 1 050 000 грн., у т.ч. ПДВ 175 000 грн. Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 180 000 грн., у т.ч. ПДВ на р/р Підрядника для придбання матеріалів. Остаточний розрахунок за цим договором здійснюється Замовником на протязі 10-ти днів після підписання акта прийому виконаних робіт.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його остаточного виконання сторонами, але в будь-якому випадку до 30 червня 2008 року (п.11.1).

На виконання взятих на себе зобов'язань за укладеним договором, ТОВ „ВІС МАЙСТЕР" виконувало роботу в період з березня 2008 року по вересень 2008 року, що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами прийому-передачі виконаних робіт на суму 1 587 792,90 грн. (т.1 а.с. 18-48).

В свою чергу, відповідачами ТОВ „РИАЛБУДСЕРВІС та ДП „ІМТП" виконані роботи за договором не оплачені, що й зумовило звернення ТОВ „ВІС МАЙСТЕР" до суду з відповідним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення 1 284 863,70 грн. за договором підряду №15/08 від 03.03.2008р., якими встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором обґрунтовані та підтверджені довідками про вартість виконаних робіт та актами приймання виконаних робіт за березень, квітень, червень, липень 2008 року.

Однак, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні стягнення суми боргу за виконані роботи за вересень 2008 року в сумі 302 929,20 у зв'язку з відсутністю повноважень ОСОБА_5 для підписання довідки та акту приймання виконаних робіт за цей період, та посилання суду про прийняття рішення без урахування наявності мирової угоди стосовно правовідносин, що витікають із договору про спільну діяльність та договору підряду, на думку судової колегії, є помилковими, виходячи з наступного.

У відповідності до приписів ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, якими встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та ЦК України.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, як вбачається з розрахунку боргу, наданого позивачем до суду 08.12.2011р. (т.5 а.с. 31-35), заборгованість ТОВ „Риалбудсервіс" перед ТОВ „Віс Майстер" складається з наступних складових:

за договором підряду №15/08 від 03.03.2008р.-1 587 792,90 грн., що є предметом даного спору,

за договором підряду №21/07/08/51 від 21.06.2008р. -85 999,20 грн.

за договором підряду №22/07/08/52 від 22.06.2008р. -178 647,60 грн.,

що загалом становить 1 852 439, 70 грн..

Згідно з довідкою про вартість виконаних робіт та актом приймання виконаних робіт за вересень 2008 року вартість виконаних робіт складає 302929,2 грн. (т.1 а.с. 131-136).

Відповідно до ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 4 ст.879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Частинами 1, 4, 6 ст.882 ЦК України визначено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

В силу приписів ст.1135 ЦК України, під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства. У відносинах із третіми особами учасники не можуть посилатися на обмеження прав учасника, який вчинив правочин, щодо ведення спільних справ учасників, крім випадків, коли вони доведуть, що на момент вчинення правочину третя особа знала або могла знати про наявність таких обмежень.

Згідно зі ст.1138 ЦК України, якщо договір простого товариства не пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов'язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. За спільними зобов'язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно. Якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

Отже, судова колегія зазначає, що оскільки ТОВ „Риалбудсервіс", укладаючи договір підряду №15/08 від 03 березня 2008 р., діяло від свого імені та від імені ДП „ІМТП" на підставі договору №400-о від 15.08.2006р. про спільну діяльність, то і відповідальність за виконання зобов'язань за договором підряду відповідачі також несуть солідарну.

Щодо висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні стягнення суми боргу за виконані роботи за вересень 2008 року в сумі 302 929,20 грн., оскільки вони підписані не уповноваженою особою, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1,3 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Частинами 1,3 статті 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 246 ЦК України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Як встановлено статтею 247 ЦК України, строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Відповідно до ст.248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності, 7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Довіреністю №46 від 07.07.2008р., виданою Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт", яке виступає як учасник договору про спільну діяльність №400-0 від 15.08.2006 р., уповноважено іншого учасника договору -Товариство з обмеженою відповідальністю „Риалбудсервіс" в особі директора ОСОБА_5, здійснювати оперативне керівництво спільною діяльністю згідно вищевказаного договору та додаткових угод до нього (т.6 а.с.93).

Зазначеною довіреністю Товариству з обмеженою відповідальністю „Риалбудсервіс" надається право представляти інтереси учасників спільної діяльності, зокрема, в установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності, з усіх питань, пов'язаних із здійсненням оперативного керівництва спільної діяльності та підписувати усі необхідні для здійснення цих повноважень документи. Вказану довіреність видано на три роки, без права передоручення, зі строком дії до 07.07.2011р..

29.08.2008р. рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Риалбудсервіс" був звільнений з посади директора ОСОБА_5, що підтверджується протоколом №15 від 29.08.2008р. (т.4 а.с. 136).

За таких умов, судова колегія визнає той факт, що довідка та акт виконаних робіт за вересень 2008 року підписані не уповноваженою особою.

Однак, матеріали справи містять інші докази щодо факту прийняття виконаних робіт, а саме: підписану уповноваженими особами з обох сторін мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.2011р. по справі №15/04-10-100 (т.4 а.с.49-56), пунктом 4.7 якої визначено наступне:

„Після виконання позивачем (портом) зобов'язань, передбачених п.п.4.3-4.6 зазначеної мирової угоди, сторони зобов'язуються за рахунок коштів спільної діяльності, що обліковуються на поточному рахунку спільної діяльності, розрахуватись по обов'язковим бюджетним платежам та сплатити вартість виконаних робіт (наданих послуг) установам та підприємствам (кредиторам), зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю „Віс Майстер" -1 852 440,00 грн."

Тобто, в даному випадку умови мирової угоди стосуються предмету даного спору, тому приймаються колегією суддів у якості доказу заборгованості відповідачів по даній справі.

Більш того, в матеріалах справи відсутні заперечення ТОВ „Риалбудсервіс" стосовно вартості, обсягу та взагалі факту прийняття виконаних робіт за вересень 2008 року.

Матеріали справи містять клопотання ДП „ІМТП" про призначення експертизи на предмет вартості робіт за вересень 2008р., однак воно не було підтримано заявником в ході судових засідань, про що свідчать протоколи судових засідань, експертиза не проводилась, інші докази вартості виконаних робіт відсутні.

Крім того, згідно з п. 9.2.1. договору підряду від 03.03.2008р., у разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків ТОВ „Риалбудсервіс" має негайно заявити про них ТОВ „ВІС МАЙСТЕР", доказів чого матеріали справи не містять.

Таким чином, підписанням ДП „ІМТП" та ТОВ „Риалбудсервіс" вказаної мирової угоди відповідачами визнано борг перед позивачем, серед складових якого значиться борг за виконані роботи у вересні 2008 року за договором підряду №15/08 від 03.03.2008р., який є предметом розгляду даної справи, а отже, схвалено дії ОСОБА_5 по підписанню довідки про вартість виконаних робіт та акту приймання виконаних робіт за вересень 2008 року.

Що ж стосується висновків суду першої інстанції стосовно позовної давності, то судова колегія погоджується з ними, та відхиляє доводи апеляційної скарги ДП „ІМТП" щодо пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за 2008 рік, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судова колегія зазначає, що скаржником ДП „ІМТП" невірно розтлумачено правову позицію Листа ВГСУ від 07.04.2008 р. N 01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", акцентовано увагу на деяких словах без урахування значення цих слів в реченні, що є неприпустимим при судовому розгляді спору.

Пунктом 23 зазначеного Листа визначено, що такими діями (дії, що свідчить про визнання нею свого боргу) можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій, які свідчать про визнання боргу, можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам). Господарський суд в кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу. Якщо факт визнання боргу встановлений, давність переривається в день такого визнання.

Апеляційний суд зауважує, що зазначеною позицією не встановлено вичерпного переліку дій, які свідчать про визнання боргу, і взагалі зазначений Лист ВГСУ являється підзаконним нормативним актом та має рекомендований характер, а не імперативний. Відповідно до ст.4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В даному випадку, дослідивши обставини справи, та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, апеляційний суд погоджується з тим, що мирова угода, в якій відповідачі визнають борг перед ТОВ „ВІС МАЙСТЕР" в рамках договору №400-0 від 15.08.2006р. в редакції від 25.04.2007р. на загальну суму 1 852 440,00 грн., створює для нього права, та є доказом обов'язку оплати боргу, а отже є дією боржників, яка свідчить, що боржники визнали себе зобов'язаними особами по відношенню до кредитора, що тягне за собою переривання строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що виконання ТОВ „Віс Майстер" робіт та прийняття їх ТОВ „Риалбудсервіс" та ДП „ІМТП" підтверджуються наявними матеріалами справи та обґрунтовані наданими доказами, відтак апеляційна скарга ТОВ „ВІС МАЙСТЕР" підлягає задоволенню, оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог на суму 302 929,20 грн., позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДП „ІМТП" слід відмовити з огляду на необґрунтованість доводів скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС МАЙСТЕР" задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 05 березня 2012 року по справі № 5017/87/2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС МАЙСТЕР" про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РИАЛБУДСЕРВІС»та Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" заборгованості в розмірі 1 587 792,90 грн. задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «РИАЛБУДСЕРВІС»та Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС МАЙСТЕР" заборгованість за виконані будівельні роботи в сумі 1 587 792,90 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 15 877,92 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.»

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «РИАЛБУДСЕРВІС»та Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС МАЙСТЕР" судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 3 029,29 грн..

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписано 30 липня 2012р..

Головуючий суддя Судді А.І. Ярош О.О. Журавльов Г.П. Разюк