Постанова

від 25.07.2012 по справі 2а/0570/23581/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/23581/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14:00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Булизі В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства „СХІД-ІНВЕСТ 2009"

до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання повністю недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.08.2011 р. № 0000262341/318 з податку на прибуток на загальну суму 141 776,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 137 421,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 34 355,00 грн., від 16.08.2011 р. № 0000252341/319 з податку на додану вартість на загальну суму 137 421,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 109 937,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 27 484,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Серафимович Л.В. - за дов. від 26 грудня 2011 року

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „СХІД-ІНВЕСТ 2009", звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання повністю недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.08.2011 р. № 0000262341/318 з податку на прибуток на загальну суму 141776,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 137421,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 34355,00 грн., від 16.08.2011 р. № 0000252341/319 з податку на додану вартість на загальну суму 137421,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 109937,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 27484,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2012 р. відповідача - Шахтарську об'єднану державну податкову інспекцію замінено на належного відповідача - Шахтарську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарські операції з придбання у ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Компанія «Рейтінг» вугільної продукції та шахтного обладнання, ТМЦ були фактично здійсненні для подальшого використання в господарській діяльності, а саме продажу в межах посередницької діяльності. Для проведення перевірки відповідачу були надані податкові накладні та первинні документи і облікові регістри, що підтверджують здійснення господарських операцій з вказаними постачальниками. Позивач вказує, що положення акту перевірки стосовно того, що надані бухгалтерські документи не мають юридичної сили є безпідставними. Висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки щодо нікчемності правочинів, зроблені за межами їх повноважень, ґрунтуються на припущеннях, не відповідають положенням Закону України «Про податок на додану вартість». В силу презумпції правомірності правочину всі правочині, згадані в акті перевірки, є правомірними. Також позивач зазначає, що є безпідставними висновки відповідача про завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки додані первинні документи дозволяють стверджувати, що поставка позивачем ТМЦ (шахтного обладнання, лісу) ВП «Шахта Вінницька-2» ДП «ДРШФ» фактично відбулася. Посилання відповідача в акті перевірки на відсутність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей не може впливати на дійсність правочину, оскільки це є не підтвердженою суб'єктивною думкою перевіряючих, так як відповідно до законодавства підприємство само обирає засоби здійснення господарської діяльності. Виходячи з висновків акту перевірки, відповідачем зменшено валові витрати на суму витрат з придбання вугілля та інших ТМЦ, при цьому не зменшено валові доходи на суму приросту балансової вартості запасів за п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по залишках ТМЦ, придбаних у ТОВ «Компанія «Рейтинг».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, надавши письмові заперечення (арк. справи 66-68, том 1), в яких зазначає, що договори між позивачем та ТОВ «Донтрансторг» від 01.12.2009 р., 25.05.2010 р., видаткові та податкові накладні від постачальника підписані ОСОБА_1, який згідно з протоколом опитування відділу податкової міліції Шахтарської ОДПІ не мав відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства та укладення договорів від імені ТОВ «Донтрансторг» на постачання товарно-матеріальних цінностей. Будь-яких інших документів, товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, сертифікатів якості, технічної документації до перевірки не надано.

Від ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька надійшов акт від 04.07.2011 № 1391/23-3/36061529 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Донтрансторг» у зв'язку з незнаходженням його за юридичною адресою. Також надана додаткова інформація, зокрема стан платника - 23 «Місцезнаходження не встановлено». Декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал, півріччя, три квартали, за 2010 рік та додаток К1 не надавались. Остання звітність надана за 2009 рік, додаток К1 не надавався. Уточнюючі декларації та розрахунки не подавалися. Податкові декларації з податку на додану вартість за березень-серпень 2010 року надані до податкової інспекції, але мають статус невизнаної податкової звітності, за вересень-грудень 2010 року не надані до податкової інспекції. Згідно з розрахунком комунального податку за 3 квартал 2010 року кількість працюючих складає 1 особу.

Відділ податкової міліції Шахтарської ОДПІ повідомив про проведення опитування директора ТОВ «Донтрансторг» ОСОБА_1, з пояснень якого стало відомо, що він до фінансово-господарської діяльності підприємства відношення не має, ніяких договорів не укладав, документи бухгалтерського обліку не підписував. Встановити осіб, які фактично здійснювали фінансово-господарську діяльність ТОВ «Донтрансторг» не надається можливим. В провадженні СВ ПМ ДПА у Донецькій області знаходиться кримінальна справа № 75-11-05-115, яка порушена за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, а також за фактом створення (придбання) фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Досудовим слідством встановлено, що в період 2007-2010 років на території м. Донецька без мети здійснення господарської діяльності були створені і діяли суб'єкти підприємницької діяльності, що мають ознаки фіктивності, діяльність яких була направлена на незаконну конвертацію грошових коштів в готівку, а також надання послуг реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності по заниженню податкових зобов'язань з податку на додану вартість і з податку на прибуток підприємств. Під час досудового слідства встановлено, що підприємство ТОВ «Донтрансторг» входило до складу виявленого «конвертаційного центру» та має ознаки фіктивності.

Відповідач наголошує, що відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, пояснення директора підприємства та наявність кримінальної справи доводить ознаки нікчемності угод позивача з ТОВ «Донтрансторг».

Відповідач вказує, що позивачем документально не підтверджені операції з продажу шахтного обладнання ВП «Шахта Вінницька-2» ДП «ДРШФ», відсутній факт поставки шахтного обладнання покупцю та його продаж є безтоварною операцією з метою одержання податкової вигоди.

Також відповідач зазначає, що в ході перевірки встановлено, що за договором поставки товару від 25.05.2010 р. № 9, укладеного з ТОВ «Компанія «Рейтинг», позивачем надані податкові та видаткові накладні, однак не надані будь-які інші первинні документи, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі вугілля, сертифікатів якості, технічної документації. Надані до перевірки накладні на постачання та реалізацію вугілля не містять зазначення посад та прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, та підписів осіб, які отримували вугілля.

Згідно інформації, отриманої від Ленінської МДПІ у м. Луганську, остання податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Рейтинг» від 23.09.2010 р., декларація з податку на прибуток з три квартали 2010 року від 09.11.2010 р. отримана поштою та визнана недійсною. В подальшому податкова звітність ТОВ «Компанія «Рейтинг» не надавалась. Директор та головний бухгалтер - одна особа.

Перевіркою не встановлено фактичне транспортування вугілля, шахтного обладнання від постачальника до покупця та фактів передачі товарів від ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Компанія «Рейтинг» позивачу у зв'язку з відсутністю довіреностей, документів, що засвідчують транспортування і зберігання товарів, сертифікатів про якість вугілля, які підтверджують відповідність вугілля стандартам якості та походження вугілля.

Відповідач вказує, що оскільки у ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Компанія «Рейтинг» відсутні необхідні умови для ведення господарської, економічної діяльності, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби вбачається проведення транзитних операцій, спрямованих на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту відповідно до ч. 1,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені угоди мають ознаки нікчемності.

Відповідач вважає, що позивач скористався штучно сформованим податковим кредитом та валовими витратами без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств. Дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на положення п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, ст.ст. 662, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1, 10.1, 11.1, 11.5, 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363.

На підставі викладеного, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Приватне підприємство «СХІД-ІНВЕСТ 2009», є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 36525814, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 614735 (арк. справи 44, том 1).

Відповідачем на підставі наказу від 08.07.2011 р. № 550 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «СХІД-ІНВЕСТ 2009» (арк. справи 228, том 1) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка відповідача з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Рейтинг», ТОВ «Донтрансторг» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складений акт від 22.07.2011 р. № 661/23-2/36525814 (далі - акт перевірки) (арк. справи 17-28, том 1).

Під час проведення перевірки було встановлено, що від ДПІ у Київському районі м. Донецька отримано акт № 1391/23-3/36061529 від 04.07.2011 р. про неможливість проведення перевірки контрагента позивача ТОВ «Донтрансторг» у зв'язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою.

Стан платника - 23 «Місцезнаходження не встановлено». Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за заявою платника податків 12.08.2010 р.

Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал, півріччя, три квартали, за 2010 рік та додаток К1 не надавались. Остання звітність надана за 2009 рік, додаток К1 не надавався.

Декларації з податку на додану вартість за березень-серпень 2010 року надані до податкової інспекції, але мають статус невизнаної податкової звітності.

Декларації з податку на додану вартість за вересень-грудень 2010 року не надані до податкової інспекції.

Згідно з розрахунком комунального податку за 3 квартал 2010 року кількість працюючих складає 1 особу.

Відповідно до бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено невключення до складу задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ «Донтрансторг» сум реалізованих ТМЦ позивачу, яким задекларований по цим операціям податковий кредит з податку на додану вартість за лютий, травень, червень 2010 року в сумі 25666,67 грн.

З відповіді відділу податкової міліції Шахтарської ОДПІ № 144/26-113 від 23.06.2011 р. вбачається, що було проведено опитування директора ТОВ «Донтрансторг» ОСОБА_1, з пояснень якого стало відомо, що він до фінансово-господарської діяльності підприємства відношення не має, ніяких договорів не укладав, документи бухгалтерського обліку не підписував. Встановити осіб, які фактично здійснювали фінансово-господарську діяльність ТОВ «Донтрансторг» не надається можливим. Копія опитування директора ОСОБА_1 додається до акту.

У відповіді відділу податкової міліції Шахтарської ОДПІ № 157/26-113 від 12.07.2011 р. повідомляється, що у провадженні СВ ПМ ДПА у Донецькій області знаходиться кримінальна справа № 75-11-05-115, яка порушена за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, а також за фактом створення (придбання) фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Досудовим слідством встановлено, що в період 2007-2010 років на території м. Донецька без мети здійснення господарської діяльності були створені і діяли суб'єкти підприємницької діяльності, що мають ознаки фіктивності, діяльність яких була направлена на незаконну конвертацію грошових коштів в готівку, а також надання послуг реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності по заниженню податкових зобов'язань з податку на додану вартість і з податку на прибуток підприємств.

Під час досудового слідства встановлено, що підприємство ТОВ «Донтрансторг» входило до складу виявленого «конвертаційного центру» та має ознаки фіктивності.

Договори поставки товару від 01.12.2009 р. № 10, купівлі-продажу від 25.05.2010 р. № 9 укладені позивачем з ТОВ «Донтрансторг», та всі первинні документи, що складені на їх виконання, зі сторони постачальника підписані ОСОБА_1, який згідно з протоколом опитування відділу податкової міліції Шахтарської ОДПІ до фінансово-господарської діяльності підприємства та укладення договорів від імені ТОВ «Донтрансторг» на постачання ТМЦ відношення не мав.

На виконання умов договорів надані видаткові накладні, податкові накладні, сплата підтверджується платіжними дорученнями. Будь-які інші первинні документи, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі вугілля, сертифікати якості та походження вугілля до перевірки не надані.

В акті перевірки вказано, що через положення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1, п. 2.1, п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, всі надані до перевірки позивачем документи бухгалтерського обліку не мають юридичної сили, так як підписані фізичною особою ОСОБА_1, який до фінансово-господарської діяльності підприємства відношення не має.

Перевіркою встановлено, що надані накладні на постачання та реалізацію вугілля не містять зазначення посади та прізвище осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, та підписів осіб, які отримували вугілля.

Перевіркою виявлено, що у ТОВ «Донтрансторг» відсутні основні фонди, виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами та унеможливлює продаж ТМЦ (шахтного обладнання) позивачем по ланцюгу постачання. У зв'язку з цим податкові зобов'язання позивача по відповідному ланцюгу постачання є нікчемними.

На порушення ч. 3 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Господарського кодексу України позивач не підтвердив документально виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціям продажу шахтного обладнання ВП «Шахта Вінницька-2» ДП «ДРШФ».

На порушення ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7, п. 1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем зайво включено до складу податкового зобов'язання суми податку на додану вартість продажу ТМЦ (шахтного обладнання) по безтоварних операціях з метою одержання податкової вигоди і відповідно відсутній факт поставки ТМЦ покупцю.

В акті перевірки визначено, що позивач не отримував ТМЦ (шахтне обладнання) у зв'язку з тим, що у ТОВ «Донтрансторг» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами.

З вищенаведеного відповідач дійшов до висновку про завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивача в сумі 9563,00 грн. в декларації за травень 2010 року.

Враховуючи те, що у ТОВ «Донтрансторг» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, та встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Згідно з ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України укладені угоди за січень, лютий, травень, червень 2010 року мають ознаки нікчемності та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Здійснені правочини між позивачем та ТОВ «Донтрансторг» відповідно до договорів поставки товару від 01.12.2009 р. № 10, купівлі-продажу від 25.05.2010 № 9 суперечать моральним засадам суспільства та порушують суспільний порядок, як наслідок позивач не має права приймати до виконання первинні документи, отримані від ТОВ «Донтрансторг», не має права на валові витрати згідно з п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що на порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» призвело до завищення валових витрат по декларації з податку на прибуток всього в сумі 112185,00 грн., у тому числі завищення валових витрат в сумі 160000,00 грн., у тому числі за 1 квартал на суму 64165,00 грн., за півріччя 2010 року - 160000,00 грн., у тому числі за 2 квартал на суму 95833,00 грн. та завищення валових доходів по «безтоварній» операції з реалізації шахтного обладнання на суму 47815,00 грн., у тому числі за півріччя 2010 року на 47815,00 грн., у тому числі 2 квартал на суму 47815,00 грн.

На порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладним, виписаних ТОВ «Донтрансторг» на загальну суму 32000,00 грн., у тому числі за лютий 2010 року в сумі 12833,00 грн., за травень 2010 року в сумі 1408,00 грн., за червень 2010 року в сумі 17759,00 грн. та на порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкові зобов'язання за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаних по операціям з реалізації товарів отриманих від контрагента постачальника - ТОВ «Донтрансторг» на загальну суму 9563,00 грн., у тому числі за травень 2010 року в сумі 9563,00 грн.

Також до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва та до Ленінської МДПІ у м. Луганську направлені запити про проведення зустрічних звірок по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Компанія «Рейтинг». На дату складання акту перевірки відповідь не отримано.

В ході проведення перевірки згідно з карткою платника податків ТОВ «Компанія «Рейтинг» та інформації з бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що стан платника - 36 «Основний платник до кінця року», директор та головний бухгалтер в одній особі - Сладкевич М.М.

Декларація з податку на прибуток за 2010 рік № 166727 від 09.02.2011 р., додаток К1 не надався. Декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2010 року не надавалися. Згідно з розрахунком комунального податку за 4 квартал 2010 року кількість працюючих складає 1 особа.

Відповідно до інформації з бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено невключення до складу задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Рейтинг» сум реалізованої вугільної продукції позивачу, яким задекларовано по цим операціям податковий кредит за вересень, жовтень, листопад 2010 року в розмірі 87500 грн., у тому числі: вересень - 10000,00 грн., жовтень - 42666,00 грн., листопад - 34833,00 грн.

Позивачем був укладений договір купівлі-продажу від 13.09.2010 р. № 13/09 з ТОВ «Компанія «Рейтинг». Позивачем надані до перевірки видаткові накладні, податкові накладні. Будь-які інші первинні документи, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі вугілля, сертифікати якості та походження вугілля до перевірки не надані.

Перевіркою встановлено, що надані накладні на постачання та реалізацію вугілля не містять зазначення посади та прізвище осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, та підписів осіб, які отримували вугілля.

В акті перевірки визначено, що на порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладним, виписаних ТОВ «Компанія «Рейтинг», на загальну суму 87500,00 грн., у тому числі: за вересень 2010 року - 10000,00 грн., за жовтень 2010 року - 42666,00 грн., за листопад 2010 року - 34833,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань в сумі 87500,00 грн.

Позивачем не доведено факт отримання вугільної продукції та шахтного обладнання, а саме не надано до перевірки товарно-транспортні накладні від постачальників ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Компанія «Рейтинг» з відмітками про місце навантаження та розвантаження вугільної продукції, передачу та отримання вугільної продукції, а також інших документів, що свідчать про транспортування вугільної продукції.

В акті перевірки з посиланням на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. 3 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», п. 47 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 р. № 401, відповідач дійшов висновку про невстановлення факту передачі товарів від ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Компанія «Рейтинг» (постачальники) до позивача (покупець) у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, сертифікатів про якість вугілля, які підтверджують відповідність вугілля стандартам якості та походження вугілля, що доказує відсутність фактичного транспортування вугілля від постачальників до покупця.

В акті вчинено запис про те, що позивач не міг здійснювати переробку вугілля через відсутність основних фондів. Акт переробки № 8 від 08.12.2010 р., підписаний директором позивача та представниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не є працівниками позивача згідно з даними 1ДФ.

В акті перевірки зазначено, що позивачем для перевірки не надано документів, які б підтвердили виконання вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Закону України «Про місцеве самоврядування», Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою КМ України від 15.06.06 № 833, у сфері оптової та роздрібної торгівлі пальним та іншими товарами, надання послуг, виконання робіт.

Оптова торгівля та посередництво в оптовій торгівлі передбачає також кваліфікаційні вимоги до здійснення поточних операцій у сфері оптової торгівлі, а саме: сортування крупних партій товарів, поділ або перефасування меншими партіями, перепакування, фасування, зберігання, складування, сортування відходів, тощо. Ця діяльність розглядається як допоміжна торгівельна діяльність, яка обов'язково виникає при здійсненні оптової торгівлі або посередництві у оптовій торгівлі, здійснюється за власний рахунок, власним майном, трудовими ресурсами, реалізуючи власну господарську компетенцію, сукупність господарських обов'язків та не підлягає окремому кодуванню.

Позивачем в ході перевірки не надано документального підтвердження здійснення поточних операцій у сфері роздрібної та оптової торгівлі пальним, іншими товарами, надання послуг, виконання робіт.

Перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Компанія «Рейтинг» необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничі активів, транспортних засобів, а як наслідок відсутня фінансово-господарська діяльність. Перевіркою встановлено проведення транзитних операцій, спрямованих на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Позивач мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат.

В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, укладений договір відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені угоди мають ознаки нікчемності та суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

В акті перевірки вказано, що договір між позивачем та ТОВ «Компанія «Рейтинг» від 13.09.2010 р. № 13/09 суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок в розумінні ст. 228 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим позивач не має право приймати до виконання первинні документи, отримані від ТОВ «Компанія «Рейтинг», складені по операціям на виконання вказаного договору, позивач не має право на валові витрати згідно з п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що на порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» призвело до завищення валових витрат за 2010 рік в сумі 437500,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2010 року на суму 50000,00 грн., за 2010 рік - 437500,00 грн.

В акті перевірки визначено, що оскільки у позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, незначна кількість трудових ресурсів, відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, недостатня кількість основних фондів згідно з даними декларацій, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

З посиланням на ст.ст. 665, 662, 626, 629, 658 Цивільного кодексу України, ст. 17 Господарського кодексу України відповідач дійшов до висновку, що позивач скористався штучно сформованим податковим кредитом та валовими витратами без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток, у зв'язку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Несплачений позивачем податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств внаслідок невірного формування податкового кредиту та валових витрат, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

З огляду на викладене, у висновку акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем:

ст. 3 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 2010 рік на суму 137421,00 грн., у тому числі: 1 квартал 2010 року - 16041,00 грн.; півріччя 2010 року - 20046,00 грн., у тому числі 2 квартал 2010 - 12005,00 грн.; три квартали 2010 року - 40546,00 грн., у тому числі 3 квартал 2010 - 12500,00 грн.; 2010 рік - 137421, у тому числі 4 квартал 2010 року - 96875,00 грн.;

ст. 3 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання на додану вартість на суму 109937,00 грн., у тому числі: лютий 2010 року - 12833,00 грн., травень 2010 року - 8155,00 грн., червень 2010 року - 17759,00 грн., вересень 2010 року - 10000,00 грн., жовтень 2010 року - 42667,00 грн., листопад 2010 року - 34833,00 грн.

ч. 1 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

На підставі акту перевірки позивачу надіслані податкові повідомлення-рішення: від 16.08.2011 р. № 0000262341/318, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств за основним платежем на суму 137421,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 34355,00 грн. (арк. справи 12, том 1);

від 16.08.2011 р. № 0000252341/319, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на суму 109937,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 27484,00 грн. (арк. справи 14, том 1).

Не погодившись з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішеннями Державної податкової служби України від 15.11.2011р. № 5547/6/10-2115 скарги позивача залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін (арк. справи 29-33, том 1).

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Компанія «Рейтинг», правильність відображення їх в податковому обліку.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочини, які укладені позивачем з ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Компанія «Рейтинг» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають безтоварний характер та є нікчемними.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг», є юридичною особою, ідентифікаційний код 36061529 (арк. справи 95-99, том 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Ч. 4 ст. 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Ст. 80 Цивільного кодексу України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Судом досліджено довідку з Єдиного державного реєстру щодо ТОВ «Донтрансторг» (арк. справи 97 - 99, том 3), з якої вбачається, що товариство під час укладення та виконання спірних договорів було зареєстровано як юридична особа.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача ТОВ «Донтрансторг» на час здійснення господарських операцій мав статус юридичної особи, а як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів на поставку товарів.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з свідоцтвом № 100162453, ТОВ «Донтрансторг» до 12.08.2012 року було зареєстроване платником податку на додану вартість (арк. справи 95-96, том3 ), тобто було чинним під час виписки податкових накладних.

Таким чином, судом встановлено обставину того, що контрагент позивача ТОВ «Донтрансторг» був наділений спеціальною податковою правосуб'єктністю.

Позивачем з ТОВ «Донтрансторг» був укладений договір поставки товарів № 10 від 01.12.2009р. Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник (ТОВ «Донтрансторг») зобов'язується передати у власність покупця (позивача) товар згідно додатків - специфікацій до договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору найменування товару, його кількість, якісні характеристики, ціна товару за одну тону, а також загальна вартість товару, поставка якого буде здійснюватися у відповідності з цим договором, вказується у додатках - специфікаціях, які з моменту підписання сторонами складають невід'ємну частину договору (арк. справи 82-83, том 1).

Позивачем та ТОВ «Донтрансторг» складені відповідні специфікації на поставку вугілля (арк. справи 84-85, том 1).

Позивачем та ТОВ «Донтрансторг» складені накладні від 08.12.2009р. № 081209, від 30.01.2010 р. № 300107(арк. справи 69,73, том 1).

ТОВ «Донтрансторг» видані податкові накладні від 08.12.2009 р., 21.08.2009 р., 30.01.2010 р., 15.02.2010 р., 22.02.2010 р., 21.06.2010 (арк. справи 70-71, 74-76, 81 том 1).

Оплата за договором підтверджується платіжними дорученнями № 53 від 21.12.2009 р., № 21 від 15.02.2010, № 25 від 22.02.2010 р., № 70 від 21.06.2010 р. (арк. справи 72, 77, 80, том 1).

Позивачем з ТОВ «Донтрансторг» був укладений договір купівлі-продажу № 9 від 25.05.2010 р. Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник (ТОВ «Донтрансторг») зобов'язується поставити та передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану у специфікаціях (арк. справи 86-87, том 1).

Позивачем та ТОВ «Донтрансторг» складена специфікація на поставку продукції (арк. справи 88, том 1).

Позивачем та ТОВ «Донтрансторг» складена накладна від 25.05.2010р. № 250503 (арк. справи 78, том 1).

ТОВ «Донтрансторг» видана податкова накладна від 25.05.2010р. (арк. справи 79, том 1).

Контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтинг» є юридичною особою, ідентифікаційний код 36129068 (арк. справи 88-94, том 3).

Судом досліджено довідку з Єдиного державного реєстру щодо ТОВ «Компанія «Рейтинг» (арк. справи 90-94, том 3), з якої вбачається, що товариство під час укладення та виконання спірного договору було зареєстровано як юридична особа, як наслідок мало право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів на поставку товарів.

Згідно з свідоцтвом № 10027936 ТОВ «Компанія «Рейтинг» зареєстроване платником податку на додану вартість (арк. справи 88-89, том 3), тобто було чинним під час виписки податкових накладних.

Таким чином, судом встановлено обставину того, що контрагент позивача ТОВ «Компанія «Рейтинг» був наділений спеціальною податковою правосуб'єктністю.

Позивачем з ТОВ «Компанія «Рейтинг» був укладений договір купівлі-продажу від 13.09.2010 р. № 13/09. Згідно з пунктом 1.1 договору продавець (ТОВ «Компанія «Рейтинг») продає, а покупець (позивач) купує на умовах поставки, вказаних у додатках до договору, вугілля, яке іменується в подальшому товар згідно з специфікаціями, наведених в додатках (арк. справи 141-142, том 1).

Позивачем з ТОВ «Компанія «Рейтинг» згідно з умовами договору складена специфікація № 1 (арк. справи 143, том 1).

Позивачем та ТОВ «Компанія «Рейтинг» були складені накладні від 13.09.2010 р. № 1309005, від 08.10.2010 р. № 810001, від 13.10.2010 р. № 1310001, від 15.10.2010 № 1510001, від 20.10.2010 р. № 2010001, від 04.11.2010 р. № 411001, від 12.11.2010 р. № 1211004, від 18.11.2010 р. (арк. справи 109, 113, 117, 121, 125, 129, 133, 137 том 1), акти приймання-передачі вугілля від 13.09.2010 р., 08.10.2010, 13.10.2010 р., 15.10.2010 р., 20.10.2010 р., 04.11.2010 р., 12.11.2010 р., 18.11.2010 р. (арк. справи 110, 114, 118, 122, 126, 130, 134, 138 том 1).

ТОВ «Компанія «Рейтинг» видані податкові накладні від 13.09.2010, від 08.10.2010, від 13.10.2010 р., 15.10.2010 р., 20.10.2010 р., 04.11.2010 р., 12.11.2010 р., 18.11.2010 р. (арк. справи 112, 115, 119, 123, 127, 131, 135, 139, том 1).

Оплата за договором підтверджується платіжними дорученням № 106 від 13.09.2010 р., № 10 від 08.10.2010 р., № 130 від 13.10.2010 р., № 131 від 15.10.2010 р., № 123 від 20.10.2010 р., № 141 від 04.11.2010 р., № 144 від 12.11.2010 р., № 155 від 18.11.2010 р. (арк. справи 111, 116, 120, 124, 128, 136, 140, том 1).

Отримання товарів за договорами підтверджується актами маркшейдерських замірів від 01.01.2010 р., від 01.12.2010 р., 01.11.2010 р., 01.06.2010, 01.05.2010 р., 01.04.2010 р., 01.03.2010, 01.03.2010 р., 01.01.2011 (арк. справи 232-234, том 1, арк. справи 33-38, том 2), інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей по 281 рахунку (арк. справи 235-237, том 1), картками складського обліку матеріалів (арк. справи 238-240, том 1, арк. справи 39-44, том 2).

З журналу обліку вантажів за грудень 2009 р., січень 2010 р., травень 2010 р. (арк. справи 242-244, том 1) вбачається отримання товару від ТОВ «Донтрансторг». З журналу обліку вантажів за вересень 2010 р., жовтень 2010 р., листопад 2010 р. (арк. справи 45-47, том 2) вбачається отримання товару від ТОВ «Компанія «Рейтинг».

Щодо доводів податкового органу про відсутність реального руху товарів за спірними договорами суд враховує наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч. 1, 2 ,4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, що наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні ч. 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності правочинів, укладених з ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Компанія «Рейтинг».

Ухвалою суду від 20.01.2012 р. за клопотанням представника позивача призначена судово-економічна експертиза.

Судовим експертом Кузнєцовою Г.О. 17.05.2012 р. складено висновок № 117/25 судово-економічної експертизи (арк. справи 91-117, том 2), згідно з яким не підтверджується документально висновки акту перевірки щодо порушення:

п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження податку на прибуток за 2010 рік на 137421,00 грн., у тому числі: 1 квартал 2010 року - 16041,00 грн.; 1 півріччя 2010 року - 20046,00 грн., три квартали 2010 року - 40546,00 грн., за 2010 рік - 137421,

п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податкового зобов'язання на додану вартість на суму 109937,00 грн., у тому числі: лютий 2010 року - 12833,00 грн., травень 2010 року - 8155,00 грн., червень 2010 року - 17759,00 грн., вересень 2010 року - 10000,00 грн., жовтень 2010 року - 42667,00 грн., листопад 2010 року - 34833,00 грн.,

оскільки підтверджується документально придбання, оприбуткування та використання у власній господарській діяльності ТМЦ, придбаних у ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Компанія «Рейтинг».

У зв'язку з непідтвердженням документально первинними документами бухгалтерського, податкового обліку та звітності позивача висновків акту перевірки відповідача щодо заниження позивачем з податку на додану вартість та податку на прибуток, відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, вказаних у спірних податкових повідомленнях рішеннях.

Крім того, технологічна можливість здійснення спірних господарських операції забезпечена шляхом укладення позивачем догорів доручення з ПП «Лідор», а саме у останнього є право на земельну ділянку на якій фактично здійснювалась підприємницька діяльність зі складування, сортування та відгрузки вугілля. Право на використання земельної ділянки приватним підприємством «Лідор» підтверджується договором №17 від 10.09.2008р. між Стіжківською селищною Радою та ПП «Лідор» та договір №22 від 09.09.2009р. між Стіжківською селищною радою та ПП «Лідор», відповідно до яких за ПП «Лідор» була тимчасово зарезервована земельна ділянка що знаходиться в смт. Стіжківське біля залізничної колії в районі лісного складу.

На підставі вищевказаних доказів судом встановлена обставина руху активів у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Компанія «Рейтинг», що обумовлює реальність здійснених господарських операцій позивача, за наслідками яких він сформував дані податкового обліку.

Зв'язок між фактом придбання товарів у ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Компанія «Рейтинг» і господарською діяльністю позивача полягає у подальшій реалізації придбаних товарів в межах посередницької діяльності.

Стосовно доводів відповідача про те, що укладені позивачем договори з ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Компанія «Рейтинг» є нікчемними суд враховує наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Факт наявності суб'єктивної ознаки - умислу може мати місце лише зі сторони посадових осіб чи інших представників підприємства, що укладали договір від імені юридичної особи.

Наявність порушених кримінальних справ щодо посадових осіб за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України не може бути беззаперечним доказом сумнівності операцій між позивачем та ТОВ «Донтрансторг», оскільки відповідно до ст. 62 Конституції України доказом наявності злочину та вини в його скоєнні є обвинувальний вирок суду відносно фізичних осіб, які є службовими особами відповідних підприємств. Тобто в контексті спірних відносин такий обвинувальний вирок повинен містити посилання на дослідження дій суб'єктів злочину стосовно конкретних господарських операцій з певними суб'єктами підприємництва.

Обвинувальний вирок (постанови суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин), який містить посилання на господарські операції позивача з ТОВ «Донтрансторг» та доводи про те, що були відсутні господарські операції саме між позивачем та цим ТОВ «Донтрансторг» за договорами поставки товарів № 10 від 01.12.2009 р., купівлі-продажу № 9 від 25.05.2010 р. відсутній.

З огляду на викладене, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Жодною нормою податкового законодавства не передбачена відповідальність інших платників податків за те, що платник податків - контрагент не звітує до органів державної податкової служби та не виконує своїх обов'язків щодо сплати податків до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Питання визначення складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для

висновку щодо порушення платником податків правил оподаткування.

В свою чергу, відповідачем в ході перевірки не доведені обставини щодо наявності в діях позивача ознак таких дій на підставі належних та допустимих доказів. Не повідомлено про наявність таких доказів з метою їх витребування судом та дослідження.

Щодо формування валових витрат з податку на прибуток за результатами відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Компанія «Рейтинг» суд враховує наступне.

П. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із юридичного змісту п. 5.1 та п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Законом не передбачено виключного переліку первинних розрахункових документів, які є необхідними для включення певних витрат до валових витрат підприємства. Отже, в кожному конкретному випадку слід з'ясовувати, перелік документів є достатні для встановлення реального змісту господарської операції та правильність її такої операції у податковому обліку платника податків. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, чинне законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

В свою чергу, п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З огляду на наявні первинні документи, висновок судово-економічної експертизи судом встановлено, що позивач правильно сформував валові витрати з податку на прибуток за результатами відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Компанія «Рейтинг».

Щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Компанія «Рейтинг» суд враховує наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставин залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

З огляду на те, що правильність формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується не тільки податковими накладними, а й наявними іншими первинними документами та висновком судово-економічної експертизи судом встановлено, що позивач правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за результатами відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Компанія «Рейтинг».

Щодо формування валових доходів з податку на прибуток та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами відображення в податковому обліку господарських операцій по реалізації придбаного товару ВП «Шахта Вінницька-2» ДП «ДРШФ» суд враховує наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

П.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

В свою чергу, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Придбаний позивачем товар був реалізований ВП «Шахта Вінницька-2» ДП «ДРШФ» про що свідчить довідка від 16.01.2012 року за підписом головного бухгалтера ВП «Шахта Вінницька-2» ДП «ДРШФ» (арк. ). Безпідставність висновку відповідача про відсутність фактичної поставки товарів позивачу від ТОВ «Донтрансторг», обумовлює безпідставність висновку про безтоварний характер господарських операцій щодо подальшої реалізації придбаного товару ВП «Шахта Вінницька-2» ДП «ДРШФ».

Відповідач наголошує, що директор ТОВ «Донтрансторг» ОСОБА_1 заперечує свою причетність до діяльності цього товариства, вказує, що документи від імені підприємства не підписував. Однак особа, яка підписала від імені вказаного підприємства податкові накладні не встановлена, пояснень від цієї особи не отримано.

Крім того, з витягу з ЄДР вбачається, що засновником є ОСОБА_1 (арк. справи 87,98,99, том 2). Відповідні дані були наявні на час укладення та виконання спірних договорів. Інформація визначена в акті перевірки щодо ОСОБА_1 не міститься в ЄДР, та спростовується його даними.

Суд враховує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Посилання відповідача на те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних обумовлює не здійснення певних господарських операцій, не приймаються судом з огляду на наступне. Метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов'язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Наявність товарно-транспортних накладних не пов'язано із формуванням податкового кредиту, порядок визначення якого встановлений п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», формуванням валових витрат, порядок визначення яких встановлений п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З огляду на зазначене, висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

З огляду на реальний характер операцій, за наслідками виконання яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, відсутність товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, незначні помилки щодо оформлення деяких первинних документів не можуть бути підставою для позбавлення платника податків (позивача у справі) права на податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати з податку на прибуток.

Доводи відповідача про відсутність у ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Компанія «Рейтинг» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не приймається судом до уваги відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно приписів якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Робити посилання в акті слід на відповідні процесуальні документи, які свідчать про доведення обставини наявності злочину, вину осіб які його скоїли, яким чином об'єктивна сторона доведеного злочину стосується господарських операцій, які досліджуються під час перевірки податкового органу, а не на інформаційні повідомлення правоохоронних органів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та валові витрати, не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладена, відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка господарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства, а визначення податковим органом сум податкових зобов'язань є безпідставним, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

На підставі викладеного, оспорювані податкові повідомлення рішення підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства „СХІД-ІНВЕСТ 2009" до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання повністю недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.08.2011 р. № 0000262341/318 з податку на прибуток на загальну суму 141 776,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 137 421,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 34 355,00 грн., від 16.08.2011 р. № 0000252341/319 з податку на додану вартість на загальну суму 137 421,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 109 937,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 27 484,00 грн. - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 16.08.2011 р. № 0000262341/318 з податку на прибуток на загальну суму 141776,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 137421,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 34355,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 16.08.2011 р. № 0000252341/319 з податку на додану вартість на загальну суму 137421,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 109937,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 27484,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „СХІД-ІНВЕСТ 2009" витрати по сплаті судового збору у сумі 28 грн. 23 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 липня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 30 липня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.