Постанова

від 26.07.2012 по справі 2а-4569/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2012 р. № 2а-4569/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засідань Макар Г.В.

представників:

від позивача -Котягін А.С.,

від відповідача -Томашівський О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «ТехноФрукт»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «ТехноФрукт»звернулося в суд з позовом до ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2012 року за №0001292320/1503 та від 27.02.2012 року за №0000672320.

Позивач в позовній заяві стверджує, що господарські операції зі своїми контрагентами підтверджені наданими договорам, актами приймання-передачі, податковими накладними та платіжними документами. Крім того, надані товариству логістичні послуги напряму пов'язані із господарською діяльністю, адже завдяки їм фрукти та овочі потрапляють з логістичного центру покупця у магазини покупця.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив подав заперечення на адміністративний позов, вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, є підставними та обгрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «Технофрукт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, ДПІ у Личаківському районі м.Львова складено акт від 10.02.2012 року за №9/22-60/32181936 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 27.02.2012 року за №0000652320/4451, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 142559 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем -130797 грн. 37 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -11762 грн. 13 коп.;

- від 27.02.2012 року за №0000672320/4448, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 119007 грн. 10 коп., в тому числі, за основним платежем -108303 грн. 68 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -10703 грн. 42 коп.

Під час процедури адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2012 року за №0001292320/1503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 142184 грн. 49 коп., в тому числі, за основним платежем -130497 грн. 37 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -11687 грн. 12 коп.

Перевіркою встановлено:

- порушення п.5.1, підп.5.2.1, п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями), п.138.1, п.138.8, п.138.10.3 ст.138 ПК України в результаті чого занижено подато на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 130497 грн. 37 коп.

- порушення підп.7.4.1, підп.7.4.4, підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.196.3 ст.198 ПК Уккраїни в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 108303 грн. 68 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо порушень оподаткування по податку з прибутку підприємств та податку на додану вартість, то суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентами -ТзОВ «Квіза-Трейд»і ТзОВ «Фудмаркет».

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до вимог підп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічний порядок формування валових витрат закріплений у ст.138 ПК України.

Між ТзОВ «Квіза-Трейд»(покупець) та ТзОВ «Технофрукт»(постачальник) 17.02.2010 року було укладено договір поставки №4600029729 згідно з умов якого продавець зобов'язується поставляти покупцю товари по цінам і в асортименті у відповідності з наданими та визначеними сторонами замовленнями, разом з товаросупроводжуючими документами, а покупець зобов'язується приймати такі товари та оплачувати їх.

22.02.2012 між ТзОВ «Квіза-Трейд»(виконавець) та ТзОВ «Технофрукт»(змовник) укладено Угоду про надання логістичних послуг (Додаток №4 до договору поставки від 17.02.2012 року за №4600029729) відповідно до якого виконавець зобов'язується від свого імені, але за рахунок замовника, організувати виконання логістичних послуг, пов'язаних з доставкою товарів, які поставляються замовником через розподільчий центр виконавця, для реалізації в роздрібній торговій мережі останнього.

Як передбачено п.2.1 даного договору, вартість послуг виконавця складає 4,5%, в тому числі ПДВ, від вартості партії товару, доставленого замовником на розподільчий центр за адресою Бориспільський район, с.Щасливе, вул.Леніна, 22-г.

В подальшому між ТзОВ «Технофрукт»(Сторона 1), ТзОВ «Квіза-Трейд»(Сторона 2) та ТзОВ «Фудмаркет»(Сторона 3) було укладено угоду про заміну сторони в договорі поставки від 17.02.2012 року за №4600029729 від 01.09.2010 року за умовами якої Сторона 2 передає, а Сторона 3 приймає на себе права і обов'язки, покладені в договорі поставки, на Сторону 2, за виключенням зобов'язання щодо сплати боргу, який виник у Сторони на момент підписанняданої Угоди, а Сторона 1, у свою чергу, не заперечує проти переходу прав і обов'язків від Сторони 2 до Сторони 3, що розуміється як згода Сторони 1.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, на підтвердження реальності надання логістичних послуг позивачем надано рахунки-фактури, акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, виписки з банківського рахунку, що підтверджують розрахунки за поставлені фрукти, картки рахунку 361 по контрагентах ТзОВ «Квізіда-Трейд»та ТзОВ «Фудмаркет».

Судом встановлено, що як вбачається з пояснень представника позивача, товари транспортувалися до розподільчого центру покупця за допомогою транспортних засобів постачальника позивача -ТзОВ «Тропік», а в подальшому транспортними засобами ТзОВ «Квіза-Трейд»та ТзОВ «Фудмаркет»до безпосередніх точок продажу.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вищенаведеними контрагентами, на що платником податків було представлено Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та витяги з офіційного сайту ДПС України згідно з яких контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законом порядку як платники податку на додану вартість та внесені до Єдиного державного реєстру.

Отже, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

А відтак, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується фактичність надання контрагентами позивача логістичних послуг, які були використані останнім у своїй господарській діяльності.

Однак, в акті перевірки перевіряючі зазначають, що надання логістичних послуг не мають економічного ефекту для позивача, представлені до перевірки документи не містять інформації про економічний ефект для підприємства від її використання. Понесені витрати на придбання цих послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання послуг.

Відповідно до підп.14.1.136 п.14.1 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З аналізу наведеної норми вбачається, що основною метою здійснення господарської діяльності є отримання доходу від такої діяльності і саме з цією метою пов'язується економічна доцільність господарських операцій.

В даному ж випадку, органом державної податкової служби, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, в акті перевірки не наведено належних доказів, зокрема, розрахунків витратної та дохідної частини згаданих господарських операцій позивача з реалізації фруктів, та не подано таких в судове засідання, які б вказували на те, що господарські операції по наданню логістичних послуг щодо транспортування фруктів не мали економічного ефекту для платника податків -були збитковими.

Враховуючи те, що вищенаведені логістичні послуги використовувались позивачем у своїй господарській діяльності та були спрямовані на збільшення об'ємів продажу, уникнення недостачі в місцях продажу, прискорення реалізації товару кінцевому споживачу в роздрібній мережі, а також оптимізації товарообороту, останній правомірно включив вартість таких до складу валових витрат.

Щодо порушень оподаткування податком на додану вартість, окрім наведеного суд вважає за необхідне зазначити також таке.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", чинного на момент оподаткування згаданих господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Аналогічні положення щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість містяться у ст.198 ПК України.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю спростовують висновки органу державної податкової служби про неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з надання логістичних послуг ТзОВ «Квіза-Трейд»і ТзОВ «Фудмаркет», а тому податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є неправомірними.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог, а тому адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Окрім того, з врахуванням вимог ч.2 ст.162 КАС України, суд вважає за необхідне в резолютивній частині постанови також зазначити про протиправність оспорюваних актів індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова податкове повідомлення-рішення від 27.02.2012 року за №0000672320/4448 та Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення від 10.04.2012 року за №0001292320/1503.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехноФрукт»(код ЄДРПОУ 32181936), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Шота Руставелі, 1/9, 2146 грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 липня 2012 року.

Суддя В.Я.Мартинюк