Ухвала

від 11.10.2012 по справі 2а-4569/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 р. Справа № 142389/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

при секретарі Маципурі Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому азсіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Державної податкової служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технофрукт» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Державної податкової служби України про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Технофрукт» (далі - Позивач, ТОВ «Технофрукт») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Державної податкової служби України (далі - Відповідач, ДПІ у Личаківському районі) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001292320/1503 від 10.04.2012 року, № 0000672320/4448 від 27.02.2012 року.

Позивач в позовній заяві стверджує, що господарські операції зі своїми контрагентами підтверджені наданими договорам, актами приймання-передачі, податковими накладними та платіжними документами. Крім того, надані товариству логістичні послуги напряму пов'язані із господарською діяльністю, адже завдяки їм фрукти та овочі потрапляють з логістичного центру покупця у магазини покупця.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року позов задоволено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що надані Позивачем документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Технофрукт» та його контрагентами. Акт податкової інспекції не містить об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Позивачем і ґрунтується виключно на припущеннях.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Личаківському районі, подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню. Просить винести нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Звертає увагу на недоліки поданих Позивачем первинних документів; відсутність економічного ефекту для Позивача від здійснення операцій з контрагентами - ТОВ «Фудмаркет» та ТОВ «Квіза-Трейд». Як наслідок, Позивачем в порушення положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представника Позивача, який проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін рішення окружного суду, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Технофрукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, ДПІ у Личаківському районі складено акт від 10.02.2012 року за № 9/22-60/32181936 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 27.02.2012 року за № 0000652320/4451, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 142559 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем -130797 грн. 37 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -11762 грн. 13 коп.;

- від 27.02.2012 року за № 0000672320/4448, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 119007 грн. 10 коп., в тому числі, за основним платежем -108303 грн. 68 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -10703 грн. 42 коп.

Під час процедури адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2012 року за № 0001292320/1503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 142184 грн. 49 коп., в тому числі, за основним платежем -130497 грн. 37 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -11687 грн. 12 коп.

Перевіркою встановлено:

- порушення п.5.1, підп.5.2.1, п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями), п.138.1, п.138.8, п.138.10.3 ст.138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 130497 грн. 37 коп.

- порушення підп.7.4.1, підп.7.4.4, підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.196.3 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 108303 грн. 68 коп.

Даючи правову оцінку доводам апеляційної скарги, суд враховує наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо порушень оподаткування по податку з прибутку підприємств та податку на додану вартість суд першої інстанції дослідив господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Квіза-Трейд» і ТОВ «Фудмаркет».

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до вимог підпункту 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічний порядок формування валових витрат закріплений у ст.138 ПК України.

Між ТОВ «Квіза-Трейд» (покупець) та ТОВ «Технофрукт» (постачальник) 17.02.2010 року було укладено договір поставки № 4600029729, згідно з умовами якого продавець зобов'язується поставляти покупцю товари за цінами і в асортименті у відповідності з наданими та визначеними сторонами замовленнями, разом з товаросупроводжуючими документами, а покупець зобов'язується приймати такі товари та оплачувати їх.

22.02.2012 між ТОВ «Квіза-Трейд» (виконавець) та ТОВ «Технофрукт» (змовник) укладено Угоду про надання логістичних послуг (Додаток №4 до договору поставки від 17.02.2012 року за № 4600029729), відповідно до якого виконавець зобов'язується від свого імені, але за рахунок замовника, організувати виконання логістичних послуг, пов'язаних з доставкою товарів, які поставляються замовником через розподільчий центр виконавця, для реалізації в роздрібній торговій мережі останнього.

Як передбачено п. 2.1 даного договору, вартість послуг виконавця складає 4,5%, в тому числі ПДВ, від вартості партії товару, доставленого замовником на розподільчий центр за адресою Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 22-г.

В подальшому між ТОВ «Технофрукт» (Сторона 1), ТОВ «Квіза-Трейд» (Сторона 2) та ТОВ «Фудмаркет» (Сторона 3) було укладено угоду про заміну сторони в договорі поставки від 17.02.2012 року за № 4600029729 від 01.09.2010 року за умовами якої Сторона 2 передає, а Сторона 3 приймає на себе права і обов'язки, покладені в договорі поставки, на Сторону 2, за виключенням зобов'язання щодо сплати боргу, який виник у Сторони на момент підписання даної Угоди, а Сторона 1, у свою чергу, не заперечує проти переходу прав і обов'язків від Сторони 2 до Сторони 3, що розуміється як згода Сторони 1.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, на підтвердження реальності надання логістичних послуг позивачем надано рахунки-фактури, акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, виписки з банківського рахунку, що підтверджують розрахунки за поставлені фрукти, картки рахунку 361 по контрагентах ТОВ «Квіза-Трейд» та ТОВ «Фудмаркет».

Судом встановлено, що товари транспортувалися до розподільчого центру покупця за допомогою транспортних засобів постачальника позивача - ТОВ «Тропік», а в подальшому транспортними засобами ТОВ «Квіза-Трейд» та ТОВ «Фудмаркет» до безпосередніх точок продажу.

Позивачем також було представлено Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та витяги з офіційного сайту ДПС України згідно з яких контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законом порядку як платники податку на додану вартість та внесені до Єдиного державного реєстру.

Отже, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

А відтак, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується фактичність надання контрагентами позивача логістичних послуг, які були використані останнім у своїй господарській діяльності.

Однак, в акті перевірки та доводах апеляційної скарги Відповідач зазначає, що надання логістичних послуг не мають економічного ефекту для позивача, представлені до перевірки документи не містять інформації про економічний ефект для підприємства від її використання. Понесені витрати на придбання цих послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання послуг.

Відповідно до підпункту 14.1.136 п. 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З аналізу наведеної норми вбачається, що основною метою здійснення господарської діяльності є отримання доходу від такої діяльності і саме з цією метою пов'язується економічна доцільність господарських операцій.

В даному ж випадку, органом державної податкової служби, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не подано в судове засідання належних доказів, зокрема, розрахунків витратної та дохідної частини згаданих господарських операцій позивача з реалізації фруктів, які б вказували на те, що господарські операції по наданню логістичних послуг щодо транспортування фруктів не мали економічного ефекту для платника податків - тобто були збитковими. В акті перевірки також не наведено таких доказів.

Враховуючи те, що вищенаведені логістичні послуги використовувались позивачем у своїй господарській діяльності та були спрямовані на збільшення об'ємів продажу, уникнення недостачі в місцях продажу, прискорення реалізації товару кінцевому споживачу в роздрібній мережі, а також оптимізації товарообороту, останній правомірно включив вартість таких до складу валових витрат.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення Позивачем законодавства про податок на додану вартість, окрім наведеного суд вважає за необхідне зазначити також таке.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент оподаткування згаданих господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підпункту 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Аналогічні положення щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість містяться у ст.198 ПК України.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленим чинним законодавством вимогам.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю спростовують висновки органу державної податкової служби про неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з надання логістичних послуг ТОВ «Квіза-Трейд» і ТОВ «Фудмаркет», а тому податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є неправомірними.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Отже, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що не знайшли свого підтвердження доводи Відповідача про порушення Позивачем вимог порушення п.5.1, підп.5.2.1, п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підп.7.4.1, підп.7.4.4, підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.138.1, п.138.8, п.138.10.3 ст.138, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.196.3 ст.198 ПК України.

Отже доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.. ст.. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року у справі № 2а-4569/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.С. Затолочний

Судді: В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали складено 11.10.2012