Ухвала

від 27.04.2016 по справі 2а-4569/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Київ К/9991/68226/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

за участю:

представника позивача - Котягіна А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року

у справі № 2а-4569/12/1370 (№ 142389/12/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехноФрукт»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТехноФрукт» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001292320/1503 від 10 квітня 2012 року, № 0000672320/4448 від 27 лютого 2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправними та скасовано прийняті ДПІ у Личаківському районі м. Львова податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення № 0000672320/4448 від 27 лютого 2012 року та ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС податкове повідомлення-рішення № 0001292320/1503 від 10 квітня 2012 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ТехноФрукт», посилаючись на те, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА у Львівській області провела планову виїзну перевірку ТОВ «ТехноФрукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої був складений акт № 9/22-60/32181936 від 10 лютого 2012 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 130497,37 грн., у тому числі: за 1 квартал 2010 року - 2004,16 грн., за 2 квартал 2010 року - 8837,80 грн., за 3 квартал 2010 року - 11518,27 грн., за 4 квартал 2010 року - 24384,74 грн., за 1 квартал 2011 року - 27607,28 грн., за 2 квартал 2011 року - 49919,42 грн., за 3 квартал 2011 року - 6226,20 грн.; вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 108303,68 грн., у тому числі: за лютий 2010 року - 1603,33 грн., за травень 2010 року - 832,68 грн., за червень 2010 року - 6237,16 грн., за липень 2010 року - 2942,82 грн., за серпень 2010 року - 2637,46 грн., за вересень 2010 року - 3634,34 грн., за жовтень 2010 року - 6810,86 грн., за листопад 2010 року - 2607,17 грн., за грудень 2010 року - 10089,76 грн., за січень 2011 року - 6572,12 грн., за лютий 2011 року - 8334,86 грн., за березень 2011 року - 7178,84 грн., за квітень 2011 року - 19168,74 грн., за травень 2011 року - 16563,73 грн., за червень 2011 року - 8675,72 грн., за липень 2011 року - 2659,01 грн., за серпень 2011 року - 840,80 грн., за вересень 2011 року - 1914,28 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ТОВ «ТехноФрукт» неправомірно включило до складу валових витрат (витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування) відповідного податкового періоду вартість придбаних у ТОВ «Квіза-Трейд» (згідно договору про надання логістичних послуг від 22 лютого 2010 року, який є додатком № 4 до договору поставки № 4600029729 від 17 лютого 2010 року) та у ТОВ «Фудмаркет» (згідно угоди від 01 вересня 2010 року про заміну сторони у договорі поставки № 4600029729 від 17 лютого 2010 року) логістичних послуг, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки надання логістичних послуг не має економічного ефекту для позивача, надані до перевірки документи (акти виконаних робіт, податкові та видаткові накладні) не містять інформації про економічний ефект для підприємства від їх використання, з урахуванням того, що ТОВ «ТехноФрукт» у 2-3 кварталах 2011 року не мало власних транспортних засобів та не укладало договорів про надання транспортних послуг. Також, в акті перевірки було вказано, що ТОВ «ТехноФрукт» надало пояснення, що транспортування товару (овочів та фруктів) до покупців здійснювалось ТОВ «Тропік» власними та орендованими транспортними засобами.

27 лютого 2012 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000652320/4451, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «ТехноФрукт» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 142559,50 грн., у тому числі: 130797,37 грн. - за основним платежем, 11762,13 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

27 лютого 2012 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000672320/4448, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «ТехноФрукт» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 119007,10 грн., у тому числі: 108303,68 грн. - за основним платежем, 10703,42 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку.

10 квітня 2012 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС на підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням рішення ДПС у Львівській області від 04 квітня 2012 року № 5991/8/10-2005/205 прийняла податкове повідомлення-рішення №0001292320/1503, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «ТехноФрукт» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 142184,49 грн., у тому числі: 130497,37 грн. - за основним платежем, 11687,12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат (витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування) відповідного податкового періоду вартість придбаних у ТОВ «Квіза-Трейд» та у ТОВ «Фудмаркет» логістичних послуг, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що: реальність господарських операцій податковим органом не заперечувалась; договір про надання логістичних послуг від 22 лютого 2010 року був укладений на виконання договору поставки № 4600029729 від 17 лютого 2010 року та є додатком № 4 до цього договору; пунктом 2 статті 1 договору про надання логістичних послуг від 22 лютого 2010 року передбачено, що виконавець від свого імені укладає угоди з третіми особами на транспортування товару від розподільчого центру до торговельних об'єктів роздрібної мережі та самостійно організовує виконання послуг; у ТОВ «Тропік» та у ТОВ «Фудмаркет» наявні необхідна кількість трудових ресурсів та транспортних засобів, які необхідні для належного виконання зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18 квітня 2012 року видами діяльності, які здійснює позивач, є, зокрема: 51.31.0 - оптова торгівля фруктами та овочами; 52.21.0 - роздрібна торгівля фруктами та овочами, включаючи картоплю (т.1 арк. справи 226-228).

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44, абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктами 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - це продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За визначенням, наведеним у підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

10 лютого 2010 року між ТОВ «Тропік» (постачальником) та ТОВ «ТехноФрукт» (покупцем) був укладений договір поставки № 1002/10, відповідно до умов якого постачальник зобовязуєтсья передавати у власність покупця продовольчі та (або) непродовольчі товари, відповідно до переданої постачальником комерційної пропозиції або замовлень покупця окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних та (або) специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов, передбачених договором (пункт 1.1 статті 1 договору); доставка (вивіз) товару здійснюється в порядку та на умовах, додатково погоджених сторонами в усній або письмовій формі (пункт 3.5 статті 3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 17 лютого 2010 року між ТОВ «Квіза-Трейд» (покупцем) та ТОВ «ТехноФрукт» (постачальником) був укладений договір поставки №4600029729, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти товари за цінами та в асортименті у відповідності до наданих та узгоджених сторонами замовлень разом із товаросупровідними документами, а покупець зобов'язується приймати такі замовлення та оплачувати їх (пункт 1.1 статті 1 договору); постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP - до місця призначення, зазначеного у замовленні (правила «Інкотермс» в редакції 2000 року).

Частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України ((у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Відповідно до положень Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) термін DELIVERED DUTY PAID (… named place of destination) (ПОСТАВКА ЗІ СПЛАТОЮ МИТА (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які «мита» (під словом «мито» тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Зокрема, пунктом А.4 «Поставка» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) встановлено, що продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

22 лютого 2010 року між ТОВ «Квіза-Трейд» (виконавцем) та ТОВ «ТехноФрукт» (замовником) був укладений договір про надання логістичних послуг (який є додатком № 4 до поставки № 4600029729 від 17 лютого 2010 року), відповідно до умов якого з метою збільшення об'ємів продажів товарів, поставлених замовником по основному договору, уникнення їх недостачі в місцях продажу, прискорення реалізації товарів кінцевому споживачу в роздрібній мережі виконавця, а також оптимізації товарообігу між сторонами, виконавець зобов'язується від свого імені та за рахунок замовника організовувати логістичні послуги, пов'язані з доставкою товарів, які постачаються замовником через розподільчий центр виконавця на підставі основного договору, для реалізації в роздрібній мережі останнього (пункту 1.1 статті 1 договору); виконавець від свого імені укладає договори на транспортування товарів від розподільчого центру до торгівельних об'єктів власної роздрібної мережі та самостійно організовує виконання послуг, вказаних у пункті 1.1 договору (пункт 1.2 договору); вартість послуг становить 4,5% (в тому числі податок на додану вартість) від вартості партії товару, поставленого замовником у розподільчий центр, враховуючи податок на додану вартість, яка вказана в товарній накладній з адресою фактичної поставки товару: Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 22-Г, розподільчий центр «Фрукти-Овочі» (пункт 2.1 статті 2 договору); підписана виконавцем товарна накладна (проставлення штампа «Накладні отримані») з адресою фактичної поставки товару: Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 22-Г, розподільчий центр «Фрукти-Овочі» є достатнім та безспірним підтвердженням прийняття замовником наданих виконавцем послуг у розмірі, визначеному даним договором (пункт 2.1 статті 2 договору).

01 вересня 2010 року між ТОВ «ТехноФрукт» (стороною-1), ТОВ «Квіза-Трейд» (строною-2) та ТОВ «Фудмаркет» (стороною-3) була укладена угода про заміну сторони в договорі поставки № 4600029729 від 17 лютого 2010 року, відповідно до умов якої сторона-2 передає, а сторона-3 приймає на себе права та обов'язки, покладені в договорі поставки №4600029729 від 17 лютого 2010 року на сторону-2, за виключенням зобов'язання щодо сплати боргу, який виник у сторони-2 на момент підписання даної угоди, а сторона-1, у свою чергу, не заперечує проти переходу прав і обов'язків від сторони-2 до сторони-3, що розуміється як згода сторони-1 (пункт 1.1 статті 1 угоди); передача прав і обов'язків на підставі даної угоди не тягне для сторін будь-яких змін та/або доповнень до умов договору поставки (пункт 1.4 статті 1 угоди).

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач закуповував фрукти у ТОВ «Тропік», яке імпортує їх з-за кордону. Придбані у ТОВ «Тропік» позивач реалізовував ТОВ «Квіза-Трейд». В свою чергу, доставку фруктів до розподільчого центру ТОВ «Квіза-Трейд» здійснювало ТОВ «Тропік» (яке має у власності 24 транспортних засоби).

Оскільки позивач не має власних транспортних засобів, та з урахуванням того, що в штаті товариства працює лише 4 особи (що не дає позивачу можливості здійснювати подальшу доставку товарів з розподільчого центру до 47 магазинів покупця у 21 магазині України) ТОВ «ТехноФрукт» уклало договір про надання логістичних послуг з ТОВ «Квіза-Трейд» (у штаті якого працювала 41 особа) та з ТОВ «Фудмаркет» (у штаті якого працювала 560 осіб та яке мало у власності 47 транспортних засобів, з яких 23 вантажні).

На підтвердження зазначених обставин позивач надав витяг з журналу карток на транспортні засоби, що зареєстровані за ТОВ «Тропік», ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Львова та Пустомитівського району при ГУ МВС України у Львівській області від 04 січня 2012 року за вих. № 12681зп (т.1 арк. справи 207-211), довідку з автоматизованої інформаційно-пошукової системи УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 20 березня 2012 року за вих. № 10/1068/1 про зареєстровані за ТОВ «Фудмаркет» транспортні засоби (т.1 арк. справи 212-213), довідки з Київського міського центру зайнятості від 18 травня 2012 року № 08-3930, від 15 травня 2012 року № 08-3793, довідки з Печерського районного центру зайнятості від 17 травня 2012 року №03-3291 та № 03-3292, довідки з Відділу статистики у Печерському районі ГУ статистики від 15 травня 2012 року № 28-6-07/7856 та № 28-6-07/7587, довідки ГУ статистики у м. Києві від 08 травня 2012 року № 04/2-12/18ПІ та № 04/2-12/17-пі (т.1 арк. справи 214-223).

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з надання позивачу логістичних послуг ТОВ «Квіза-Трейд» та ТОВ «Фудмаркет» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактурами, актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними, виписками банку (т.1 арк. справи 241-250, т.2 арк. справи 1-45).

Вказані обставини знайшли своє відображення на 14, 23, 40 аркушах акту перевірки та не заперечувались податковим органом.

Крім іншого, матеріали справи містять витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29 лютого 2012 року та витяги з офіційного сайту ДПА України, згідно яких ТОВ «Квіза-Трейд» та ТОВ «Фудмаркет» є належним чином зареєстрованими юридичними особами (статус відомостей «підтверджено») та платниками податку на додану вартість.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що логістичні послуги, які надавались позивачу ТОВ «Квіза-Трейд» та ТОВ «Фудмаркет», безпосередньо відносяться до господарської діяльності ТОВ «ТехноФрукт», з урахуванням видів діяльності, які здійснює позивач, а аналіз договору про надання логістичних послуг (який є додатком № 4 до поставки № 4600029729 від 17 лютого 2010 року) та угоди від 01 вересня 2010 року про заміну сторони дає підстави вважати, що послуги, які надавались ТОВ «Квіза-Трейд» та ТОВ «Фудмаркет» позивачу, спрямовані на збільшення обсягів поставки та, як наслідок, отримання доходу ТОВ «ТехноФрукт»

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна