Рішення

від 24.07.2012 по справі 12/459

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.07.12 р. Справа № 12/459

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при помічнику судді Куц Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Споживчого товариства «Магнолія», м. Добропілля, ідентифікаційний код 25580122

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця Правоторової Ольги Василівни, м. Добропілля, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості за договором оренди від квітня 2002р. у розмірі 400 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - не з'явився;

від Відповідача - Правоторова О.В. (особисто за пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 28.07.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 20.11.2003р. на 01.12.2003р., коли провадження у справі було зупинено та поновлено 25.06.2012р. із призначенням на 24.07.2012р.

У судовому засідання 24.07.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Споживче товариство «Магнолія», м. Добропілля (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Правоторової Ольги Василівни, м. Добропілля (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди від квітня 2002р. у розмірі 400 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №1 від 05.04.2002р., внаслідок чого за період з квітня 2002р. по червень 2003р. утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №1 від 05.04.2002р, свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача, бухгалтерську довідку, акт приймання-передачі.

Позивачем на виконання вимог суду та задля підтвердження своєї позиції були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.13-21).

Відповідач надав документи на виконання вимог суду (а.с.а.с.24-29), у тому числі відзив на позов, яким визнав вимоги у розмірі 100 грн. та надав копію квитанції від 29.11.2003р. про сплату заборгованості за орендну плату березня 2003р. у розмірі 100грн.

Ухвалою суду від 01.03.2003р. було призначено судову експертизу, на період проведення якої провадження у справі зупинено.

До матеріалів справи 14.01.2004р. надійшов висновок судово-технічної експертизи документів №5153/03 від 17.12.2003р. (а.с.а.с.39-47), і ухвалою суду від 25.06.2012р. після неодноразової зміни складу суду, провадження у справі було поновлено із призначенням на 24.07.2012р.

У судовому засіданні 24.07.2012р. представник Відповідача проти позову в частині стягнення 300 грн. заперечив та наполягав на вирішенні спору в цьому судовому засіданні з огляду на достатність представлених документів.

Представник Позивача у судове засідання 24.07.2012р., попри належне повідомлення шляхом надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.63-65), достовірність яких презюмується ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», без пояснення причин не з'явився та витребуваних документів не надав.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Позивача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на правильність такої кваліфікації і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи, оскільки сторонам було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваного спору з відповідними підтверджуючими доказами (у разі наявності).

Суд наголошує, що встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Позивача скористатися своїми процесуальними правами, зважаючи на загальний строк, який сплив з моменту порушення провадження у справі.

Вислухавши у судовому засіданні Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2002р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди (а.с.42), згідно п. 1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1, 6для використання, строком дії з квітня 2002 р. по квітень 2003р. Представлений в матеріалах справи оригінал означеного договору не містить чисел у місяцях його укладання та закінчення, що підтверджено висновком судово-технічної експертизи документів №5153/03 від 17.12.2003р. (а.с.а.с.39-41).

За умовами п. 5 договору орендна плата складає 100 грн. на місяць.

Пунктом 7 договору визначено, встановлену орендну плату Орендар зобов'язаний сплачувати не пізніше 5-ти денного строку після отримання рахунку за минулий місяць.

30.06.2003р. представниками Позивача без залучення Відповідача та за відсутністю доказів його повідомлення був складений акт про повернення Орендарем ключів від орендованого приміщення та відмову від повернення самого приміщення.

Листом №0723 від 23.07.2003р. (а.с.4), надісланим 23.07.2011р. (а.с.3), Позивач повідомив про наявність заборгованості з оренди у розмірі 400грн., яка виникла за 15 місяців орендних відносин з квітня 2002р. по червень 2003р., впродовж яких нараховано було 1500грн., а сплачено лише 1100грн., та необхідності її погашення.

У зв'язку із непогашенням означеної суми Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом з вимогами про її сплату.

Відповідно до наданої бухгалтерської довідки Позивача (а.с.7) Відповідач здійснював плату в період всіх правовідносин на загальну суму 1100грн.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині заборгованості у розмірі 100грн. та надав докази її сплати, проти решти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві (а.с.26).

Ухвалою від 01.12.2003р. судом було призначено судову експертизу та поставлені перед експертом наступні питання:

- визнати факт достовірності підпису ОСОБА_2 на екземплярі оригінала договору оренди від квітня 2002р.

- визнати факт присутності дати в оригіналі договору оренди та в копії договору оренди від квітня 2002р. в частині строку дії вказаного договору.

За результатами проведеної експертизи (а.с.а.с.38-47) відносно другого запитання було визначено, що на поверхнях паперу договорів, які надійшли на дослідження, записів дат не малось. Висновку відносно першого запитання до суду не надійшло, але зважаючи на позицію Відповідача відносно укладання договору та фактичних орендних правовідносин впродовж 12 місяців з квітня 2002р. по березень 2003р. включно, відсутність такого висновку не перешкоджає належної правової оцінки розглядуваних правовідносин.

Суд розглядає справу в контексті стягнення 300грн., нараховані за період квітень-червень 2003р. включно, оскільки як було встановлено судом, в перебігу розгляду справи її учасниками були вжиті дії з добровільного припинення орендних правовідносин - орендар сплатив 29.11.2003р. (а.с.25) заборгованість з орендної плати за березень 2003р. у розмірі 100 грн., зважаючи на що провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 100грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України згідно клопотання Відповідача, що у повній мірі узгоджується із правовою позицією, викладеною в п. 4.4. Постанови Пленуму ВХСУ №18 від 26.12.2011р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають не задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Цивільного кодексу УРСР щодо договору майнового найму, який діяв в період формування стягуваної заборгованості.

Як встановлено ст.ст.4, 151 Цивільного кодексу УРСР договір є однією з підстав виникнення зобов'язань. В свою чергу, виходячи із визначення правовідносин з майнового найму за ст.256 означеного кодексу, за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди від квітня 2002р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Як встановлено ст.258 Цивільного кодексу УРСР строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством. В розглядуваному випадку такий строк визначений з квітня 2002р. по квітень 2003р. без застереження про включення останнього місяця повністю або частково в період оренди, з огляду на що, суд, враховуючи діючи на момент виникнення і існування розглядуваних правовідносин правил обчислення строків згідно ст.85 Цивільного кодексу УРСР та ст.ст.86,87 Цивільного процесуального кодексу УРСР, визначає тривалість строку найму з 01.04.2002р. по 31.03.2003р. включно - 1 рік.

Беручи до уваги, що до матеріалів справи не надано належних у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів фактичного продовження користування об'єктом оренди з боку Відповідача після 31.03.2003р. (односторонній акт Позивача від 30.06.2003р. таким доказом вважатися не може), суд дійшов висновку про недоведеність продовження правовідносин між сторонами за договором оренди в порядку ст.260 Цивільного кодексу УРСР після закінчення визначеного строку договору.

Оскільки поза договірними відносинами Позивач не мав правових підстав на нарахування Відповідачеві стягуваної орендної плати за квітень-червень 2003р. включно, і останній, відповідно, не є зобов'язаною особою за відповідним обов'язком, встановленим п.1 ст.265 Цивільного кодексу УРСР, остільки суд дійшов висновку як про відсутність захищуваного права Позивача на отримання цих котів, так і про відсутність порушення з боку Відповідача такого відсутнього права, що згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України має наслідком відмову у задоволені позовних вимог.

Дійсно, в силу ч.2 ст.19 Конституції України Відповідача не може бути примушено, в тому числі - і в судовому порядку - до вчинення не обов'язкових для нього дій зі сплати безпідставно стягуваних коштів.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Правоторової Ольги Василівни, м. Добропілля (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Споживчого товариства «Магнолія», м. Добропілля (ідентифікаційний код 25580122) заборгованості за договором оренди від квітня 2002р. у розмірі 100 грн.

2. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Споживчого товариства «Магнолія», м. Добропілля (ідентифікаційний код 25580122) до Фізичної особи-підприємця Правоторової Ольги Василівни, м. Добропілля (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за договором оренди від квітня 2002р. у розмірі 300 грн.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 24.07.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2012р.

Суддя Попков Д.О.