Рішення

від 25.07.2012 по справі 24/42-48/226-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/42-48/226-2012 25.07.12

За позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доКомунального підприємства "Господар" Дарницького району міста Києва простягнення 627 951,88 грн. Головуючий, суддя Бойко Р.В.

Судді: Івченко А.М.

Ягічева Н.І.

Представники сторін:

від позивача:Герасименко І.В. від відповідача:Шуміліна О.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі -"Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Господар" Дарницького району міста Києва (надалі -"Підприємство") про стягнення 627 951,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору на послуги водопостачання та водовідведення № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. позивач надавав послуги з постачання питної води та прийняття каналізаційних стоків, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 607 665,15 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 9 504,64 грн., 3% річних у розмірі 1 748,45 грн. та пені у розмірі 9 033,64 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. у справі №24/42 позов задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства "Господар" Дарницького району міста Києва на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" основний борг у розмірі 607 665,15 грн., збитки від інфляції у розмірі 9 504,64 грн., 3% річних у розмірі 1 748,45 грн., пеню у розмірі 9 033,64 грн., державне мито у розмірі 6 279,52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 р. у справі №24/42 рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2012 р. у справі №24/42 рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 р. скасовано, а справу №24/42 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №24/42 передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2012 р. прийнято до провадження справу №24/42, присвоєно їй новий №24/42-48/226-2012 та призначено її до розгляду на 30.05.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2012 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду розгляд справи відкладено до 13.06.2012 р.

12.06.2012 р. через канцелярію суду представником позивача подано пояснення по справі за змістом якого уточнив, що підставою позову є договір № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. в редакції додаткової угоди до нього з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей та постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 р. у справі №14/226.

В судовому засіданні 13.06.2012 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 16.07.2012 р.

Представником відповідача в судовому засіданні було подано письмові пояснення за змістом яких в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на безпідставність нарахування позивачем плати за поставлену холодну воду для виготовлення гарячої води, у зв'язку із відсутністю на балансі відповідача теплових пунктів.

В судовому засіданні 16.07.2012 р. оголошено перерву до 25.07.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2012 р. вирішено здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 16.07.2012 р. для здійснення колегіального розгляду справи №24/42-48/226-2012 визначено наступний склад суду: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Івченко А.М., Ягічева Н.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2012 р. колегією суддів прийнято до провадження справу №24/42-48/226-2012 та призначено її до розгляду на 25.07.2012 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.1996 р. між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (після правонаступництва - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (постачальник) та Державним комунальним підприємством "Господар" (після правонаступництва - Комунальне підприємство "Господар" Дарницького району міста Києва) (абонент) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03991/1-5-09 до якого в подальшому було внесено зміни згідно додаткової угоди, протоколу узгодження розбіжностей та постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 р. у справі №14/226 (надалі все разом -"Договір").

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що цей договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" . За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за №165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Згідно із п. 2.2.2 Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом шляхом розщеплення платежів населення Головним інформаційно-обчислювальним центром та безпосередньо абонентом за послуги отримані для господарських потреб.

Позивач вказує, що за період з 01.11.2010 р. по 01.02.2011 р. у відповідача виникла заборгованість за надані згідно Договору послуги з водопостачання та водовідведення, яка станом на 01.02.2011 р. становить 607 665,15 грн., підтверджується актами зняття показань з приладу обліку, розшифровками та платіжними вимогами-дорученнями.

Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором по оплаті наданих послуги з водопостачання та водовідведення.

Договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач вказує, що у період з 01.11.2010 р. по 01.02.2011 р. надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 3 174 321,04 грн., а відповідач оплатив такі послуги лише у розмірі 2 566 751,98 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 607 655,15 грн.

При цьому, із доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що до вартості таких послуг позивачем було включено вартість питної води, яка пішла на підігрів, а з пояснень представників сторін та наданих облікових документів вбачається, що така вода надходила на теплові пункти (бойлери), які знаходяться як на балансі відповідача, так і АЕК "Київенерго", а саме згідно визначеної позивачем в наведеному розрахунку класифікації послуг: "питна вода, що йде на підігрів (стоки)", "питна вода, що йде на підігрів (вода)" постачалася на теплові пункти, які знаходяться на балансі АЕК "Київенерго", а "питна вода, що йде на підігрів (вода+стоки)" -Підприємства.

За змістом п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. №190, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Тобто, вартість спожитої води, яка іде на підігрів має оплачуватися балансоутримувачем відповідного теплового пункту.

Аналогічний висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. у справі №1/415-26/184.

Отже, правові підстави для покладення на відповідача обов'язку по оплаті вартості спожитої води, що була поставлена для підігріву на теплові пункти, які перебувають на балансі АЕК "Київенерго", розмір якої згідно доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог становить 564 404,64 грн. (161 865,44 грн. за листопад 2010 року, 205 660,59 грн. за грудень 2010 року та 196 878,61 грн. за січень 2011 року), відсутні.

Посилання позивача на здійснення відповідачем часткової оплати вартості наданих у період з 01.11.2010 р. по 01.02.2011 р. послуг, як на підтвердження визнання останнім вказаної суми, судом відхиляється, оскільки така оплата здійснювалася саме за надані згідно Договору послуги без визначення призначень платежів, а тому підстави вважати здійснення її в рахунок оплати спожитої води, що була поставлена для підігріву на теплові пункти, які перебувають на балансі АЕК "Київенерго", відсутні.

Відтак, розмір наданих позивачем за Договором у період з 01.11.2010 р. по 01.02.2011 р. послуг з водопостачання та водовідведення, обов'язок по оплаті яких покладається на відповідача, становить 2 609 916,40 грн.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами здійснення відповідачем часткової оплати таких послуг на загальну суму 2 566 751,98 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті наданих позивачем за Договором у період з 01.11.2010 р. по 01.02.2011 р. послуг з водопостачання та водовідведення становить 43 164,42 грн., строк виконання грошового зобов'язання по оплаті якої згідно положень ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. №190, та розділу 2.2 Договору на момент звернення з позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 43 164,42 грн. за надані згідно Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 43 164,42 грн. є правомірними та обґрунтованими.

В іншій частині заявленої до стягнення заборгованості (564 404,64 грн.) необхідно відмовити, оскільки судом встановлено відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по їх оплаті.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 033,64 грн., інфляційних втрат у розмірі 9 504,64 грн. та 3% річних у розмірі 1 748,45 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки (пені).

Відповідно до п. 4.2 Договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, за перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановленого розміру заборгованості відповідача та наданого позивачем розрахунку, розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання, становлять 944,32 грн., 512,08 грн. та 182,77 грн. відповідно (нараховані за прострочення по оплаті заборгованості за надані позивачем послуги у листопаді 2010 року протягом 72 днів, у грудні 2010 року -42 днів, у січні 2011 року -3 днів).

В іншій частині заявлених до стягнення пені (8 089,32 грн.), інфляційних втрат (8 992,56 грн.) та 3% річних (1 565,68 грн.) необхідно відмовити, оскільки вони нараховані безпідставно (за прострочення по сплаті вартості послуг, обов'язок по оплаті яких у відповідача відсутній, а в частині нарахування інфляційних втрат, також з порушенням правил нарахування інфляційних щодо неможливості нарахування інфляційних втрат у випадку, якщо прострочення триває менше 15 днів місяця).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі 43 164,42 грн., пені у розмірі 944,32 грн., інфляційних втрат у розмірі 512,08 грн. та 3% річних у розмірі 182,77 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Господар" Дарницького району міста Києва ( 02096, м. Київ, вул. Заслонова, 3 ; ідентифікаційний код 14315687) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у розмірі 43 164 (сорок три тисячі сто шістдесят чотири) грн. 42 коп., пеню у розмірі 944 (дев'ятсот сорок чотири) грн. 32 коп, інфляційні втрати у розмірі 512 (п'ятсот дванадцять) грн. 08 коп., 3% річних у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 77 коп., державне мито у розмірі 448 (чотириста сорок вісім) грн. 04 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 16 (шістнадцять) грн. 84 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -30.07.2012 р.

Головуючий, суддя Р.В. Бойко

Судді: А.М. Івченко

Н.І. Ягічева