Постанова

від 01.08.2012 по справі 11/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.07.2012 р. справа №11/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В., суддів:Радіонової О.О., Татенка В.М. за участю представників сторін: від позивача:Лишко В.В. за довіреністю №2/2012 від 19.07.2012р. від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс», с. Михайлівка, Червоноармійський район, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2011р. (повний текст підписано 14.06.2011р.) у справі№11/12 (суддя Соболєва С.М.) за позовомДочірнього підприємства «Техно-Груп»Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Груп», м. Дніпропетровськ доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс», с. Михайлівка, Червоноармійський район, Донецька область простягнення основного боргу у сумі 24480,30грн., пені у сумі 185,59грн., інфляції у сумі 1325,88грн., 3% річних у сумі 442,75грн. В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Техно-Груп»Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Груп», м. Дніпропетровськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс», с. Михайлівка, Червоноармійський район, Донецька область, про стягнення основного боргу у сумі 24480,30грн., пені у сумі 185,59грн., інфляції у сумі 1099,62грн., 3% річних у сумі 441,34грн.

В ході розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України та просив суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 24480,30грн., пеню у сумі 185,59грн., інфляцію у сумі 1325,88грн., 3% річних у сумі 442,75грн. Вказану заяву суд прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.06.2011р. (повний текст підписано 14.06.2011р.) у справі №11/12 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Укрбудтранс»на користь ДП «Техно-Груп»ТОВ «Техно-Груп»основний борг у сумі 24480,30грн., пеню у сумі 185,59грн., інфляцію у сумі 1325,88грн., 3% річних у сумі 442,75грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 264,34грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Рішення суду мотивоване тим, що на виконання умов договору №6/10 від 23.02.2010р. у березні та червні 2010 року позивач поставив товар в асортименті, а відповідач, відповідно, прийняв цей товар. Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар, тому за ним утворилась заборгованість у сумі 24480,30грн., а також позивач нарахував 3% річних у сумі 442,75грн. за період з 26.04.2010р. по 20.12.2010р., інфляційні втрати у сумі 1325,88грн. за період з серпня 2010 року по грудень 2010 року та пеню у сумі у сумі 185,59грн. за період з 24.07.2010р. по 06.08.2010р. у сумі 185,59грн. Позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, тому задоволені судом повністю.

ТОВ «Укрбудтранс», не погодилось з прийнятим рішенням та звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2011р. у справі №11/12 та прийняте нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. Так, скаржник зазначив, що поставка за видатковими накладними, на які посилається позивач, була здійснена не за договором №6/10 від 23.02.2010р., як помилково зазначає позивач та з чим безпідставно погодився суд першої інстанції, а здійснена в межах інших договірних відносин, які існували між сторонами, що підтверджується тим, що у видаткових накладних та платіжних дорученнях підставою поставки та оплати вказано «основний договір», який, на думку відповідача, не є договором №6/10 від 23.02.2010р. Отже, оскільки поставка, по якій позивач заявив до стягнення заборгованість, була здійснена поза межами договору №6/10 від 23.02.2010р. та останнім не виставлялась вимога про сплату поставленого товару в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, то відповідач вважає, що у нього наразі відсутній обов'язок по сплаті товару, поставленого за наявними у справі видатковими накладними.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2011р. у справі №11/12 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2011р. призначено у справі №11/12 судову економічно-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено апеляційне провадження у справі на строк проведення судової експертизи та повернення справи до апеляційного суду.

На адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз №6338/24/307 від 02.07.2012р., яким надіслано висновок судової економічно-бухгалтерської експертизи, матеріали справи №11/12 та додаткові матеріали згідно додатку до висновку.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 05.07.2012р. змінено склад колегії суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Радіонова О.О., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.07.2012р. поновлено апеляційне провадження у справі №11/12 та призначено розгляд справи на 25.07.2012р. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчать повідомлення з відмітками про отримання 09.07.2012р. та 11.07.2012р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Представник скаржника у судове засідання 25.07.2010р. не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 25.07.2012р. проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки факт поставки товару за договором №6/10 від 23.02.2010р. підтверджується наявними у справі документами, проте відповідачем отриманий товар оплачено не було, у зв'язку з чим заборгованість є доведеною. Між сторонами не було укладено інших договорів та правочинів ні в усній, ні в письмовій формі, окрім договору №6/10 від 23.02.2010р., тому поставка могла бути здійснена лише в межах цього договору та підстава поставки та оплати, вказана у видаткових накладних та платіжних дорученнях, не спростовує цього факту. Крім того, заявлена до стягнення заборгованість підтверджена експертним висновком від 23.06.2012р. №6338/24.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, скаржнику був наданий достатній час підтримати свої вимоги в апеляційному провадженні, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 4 4 , 81 1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заперечення на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

23 лютого 2010 року між ДП «Техно-Груп»ТОВ «Техно-Груп»(продавець) та ТОВ «Укрбудтранс»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу №6/10, згідно пункту 1.1. якого продавець передає у власність покупця товар, а саме мастильні матеріали, в свою чергу, покупець приймає цей товар та сплачує за нього у терміни та на умовах, визначених цим договором. Асортимент товару та ціни встановлені у видаткових накладних (пункт 1.2. договору).

У пунктах 4.1., 4.2. договору визначено, що якість товару підтверджується сертифікатом відповідності, виданим Держстандартом України й сертифікатом походження, виданим виробником. Покупець має право отримати від продавця завірені ним копії відповідних сертифікатів на кожну партію товару. Товар передається в оригінальній заводській тарі й упаковці.

Відповідно до пункту 5.1., 5.4. договору поставка товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця; продавець повинен не пізніше трьох робочих днів з дати отримання заявки покупця надіслати останньому підтвердження заявки (у вигляді рахунку-фактури або листа за підписом уповноваженої особи продавця), у якому вказати асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії товару, який продавець зобов'язується передати покупцю.

Постачальник поставляє товар окремими партіями, відповідно до заявок покупця не пізніше п'яти робочих днів з моменту підтвердження заявки покупця або в інший строк, визначений у заявці покупця (пункт 5.5. договору). У видаткових накладних на товар, що поставляється відповідно до цього договору, продавець зазначає найменування кожної асортиментної позиції товару, його кількість, вартість кожної асортиментної позиції, зазначеної у заявці (пункт 5.7. договору). Приймання товару за кількістю та якістю проводиться у момент постачання товару (покупець проводить попередню перевірку); товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за кількість відповідно до кількості зазначеної у видатковій накладній, за якість відповідно до сертифікатів (пункт 5.8. договору). Товар вважається переданий продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін видаткових накладних; право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від продавця за видатковою накладною (пункт 5.9. договору). Ризики втрати товару з моменту постачання несе покупець; з моменту постачання товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю, претензії покупця з приводу кількості товару продавцем не розглядаються (пункт 5.10 договору).

У пунктах 6.1., 6.2., 6.3., 6.4. договору передбачено, що ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатковій накладній. Загальна сума договору складає 200000грн. з ПДВ; сума вартості партій товарів, поставлених продавцем протягом строку дії договору, вказана у видаткових накладних. Ціна встановлюється у національній валюті України. Ціна товару включає ПДВ по ставці 20%.

Оплата товару проводиться покупцем незалежно від результатів його господарської діяльності. Оплата здійснюється в розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах у цьому договорі. Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 30 календарних днів з дня відвантаження товару продавцем. Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору; при здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору та номер та дату видаткової накладної, за якою поставляється партія товару, або номер і дату рахунку-фактури, виписаного продавцем на оплату відвантаженого товару (пункти 6.5.-6.8. договору).

Згідно пункту 7.3. договору за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов'язаний за вимогою продавця сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення протягом перших 14 робочих днів прострочення виконання зобов'язання.

У разі недосягнення згоди у вирішенні суперечок та розбіжностей шляхом переговорів, спір вирішується в судовому порядку у господарському суді міста Києва з дотриманням розділу ГПК України щодо порядку досудового врегулювання господарських спорів (пункт 9.2. договору).

Відповідно до пунктів 10.1., 10.2. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін; строк дії договору закінчується 31.12.2011р.

Відповідно до ч.2 ст.15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Враховуючи те, що норми ГПК України не допускають договірної підсудності у спорах між резидентами України, заінтересована сторона може звернутись до місцевого господарського суду лише у відповідності з вимогами статей 13 - 16 ГПК України про територіальну та виключну підсудність справ, що підлягають розгляду у першій інстанції. З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням ТОВ «Укрбудтранс»є с. Михайлівка, Червоноармійський район, Донецька область. За таких обставин, справа підсудна господарському суду Донецької області.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Так, відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Саме такі взаємні права та обов'язки були передбачені договором між сторонами.

В підтвердження прийняття до виконання заявки відповідача позивачем було виставлено рахунки №95 від 25.03.2010р. у сумі 19339,44грн., №192 від 01.06.2010р. у сумі 4588,98грн., №193 від 01.06.2010р. у сумі 1452,17грн., №223 від 14.06.2010р. у сумі 830грн., №227 від 16.06.2010р. у сумі 722грн., №236 від 23.06.2010р. у сумі 5310,86грн.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Факт передачі продукції у березні та червні 2010 року на загальну суму 32243,45грн. підтверджується видатковими накладними №74 від 26.03.2010р. у сумі 19339,44грн., №160 від 02.06.2010р. у сумі 4588,98грн., №161 від 02.06.2010р. у сумі 1452,17грн., №188 від 15.06.2010р. у сумі 830грн., №189 від 16.06.2010р. у сумі 722грн., №196 від 23.06.2010р. у сумі 5310,86грн. з підписами в графі «Прийняв»уповноваженого представника відповідача, який діяв на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №75 від 25.03.2010р., №157 від 02.06.2010р., №175 від 15.06.2010р. (довіреність дійсна до 24.06.2010р.).

Фактично відповідач прийняв зазначену продукцію, не відмовився від неї, будь-яких письмових заперечень позивачу не направив, доказів того що вказана продукція ним не отримана та не знаходиться в бухгалтерському обліку суду не представив.

Поряд з цим, вказані документи первинного обліку не містять безпосереднього посилання на договір. З огляду на те, що відповідач в апеляційній скарзі посилався на цю обставину, апеляційний суд ухвалою від 23.08.2011р. призначив проведення судової економічно-бухгалтерської експертизи та зупинив апеляційне провадження у справі №11/12. На вирішення експерта, апеляційний суд поставив наступні питання:

1. Яким чином були відображені у бухгалтерському обліку позивача та відповідача розрахунки за видатковими накладними №74 від 26.03.2010р. у сумі 19339,44грн., №160 від 02.06.2010р. у сумі 4588,98грн., №161 від 02.06.2010р. у сумі 1452,17грн., №188 від 15.06.2010р. у сумі 830грн., №189 від 16.06.2010р. у сумі 722грн., №196 від 23.06.2010р. у сумі 5310,86грн. та податковими накладними №70 від 26.03.2010р., №162 від 02.06.2010р., №163 від 02.06.2010р., №191 від 15.06.2010р., №193 від 16.06.2010р., №199 від 23.06.2010р.?

2. Чи є видаткові накладні №74 від 26.03.2010р. у сумі 19339,44грн., №160 від 02.06.2010р. у сумі 4588,98грн., №161 від 02.06.2010р. у сумі 1452,17грн., №188 від 15.06.2010р. у сумі 830грн., №189 від 16.06.2010р. у сумі 722грн., №196 від 23.06.2010р. у сумі 5310,86грн. та податкові накладні №70 від 26.03.2010р., №162 від 02.06.2010р., №163 від 02.06.2010р., №191 від 15.06.2010р., №193 від 16.06.2010р., №199 від 23.06.2010р. підтвердженням здійснення поставки саме за договором купівлі-продажу №6/10 від 23.02.2010р.?

3. Виходячи з яких сум згідно договору купівлі-продажу №6/10 від 23.02.2010р. були сплачені податки позивачем та відповідачем?

4. Чи підтверджується документально заявлений позивачем до стягнення в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог розмір основного боргу у сумі 24480,30грн., який виник у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №6/10 від 23.02.2010р.?

04 липня 2012 року Донецьким апеляційним господарським судом отримано висновок судово-економічної експертизи №6338/24 від 23.06.2012р. Експертний висновок базується на дослідженої експертом документації, перелік якої зазначений у висновку експерта, та може бути прийнятий як належний та допустимий доказ, оскільки виконаний з дотриманням положень Закону України «Про судову експертизу», зокрема на виконання ухвали суду особою, яка є судовим експертом та була попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.

Із висновку експерта судово-економічної експертизи вбачається, що:

1. В бухгалтерському обліку позивача - ДП «Техно-Груп»ТОВ «Техно-Груп»розрахунки по досліджуваним накладним оформлені і відповідають вимогам законодавства. Бухгалтерські документи відповідача - ТОВ «Укрбудтранс»не досліджувались з причини їх ненадання.

2. Згідно норм діючого законодавства (Цивільного та Господарського кодексів України, норм бухгалтерського обліку) досліджувані видаткові та податкові накладні позивача - ДП «Техно-Груп»ТОВ «Техно-Груп»є документами, що підтверджують виконання договору купівлі-продажу №6/10 від 23.02.2010р. Бухгалтерські документи відповідача - ТОВ «Укрбудтранс»не досліджувались з причини їх ненадання.

3. Експерту не вдалось розрахувати податки позивача та відповідача, які виникли при виконанні договору купівлі-продажу №6/10 від 23.02.2010р., оскільки для цього необхідна повна перевірка правильності нарахування та уплати податків за 2010 рік позивача та відповідача.

4. В результаті дослідження документів бухгалтерського обліку позивача - ДП «Техно-Груп»ТОВ «Техно-Груп»документально підтверджується основний борг у сумі 24480,30грн. у зв'язку з невиконанням умов договору купівлі-продажу №6/10 від 23.02.2010р.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки продукції, при цьому відсутність у видаткових накладних та рахунках на сплату вказівки на договір №6/10 від 23.02.2010р. не спростовує сам факт отримання відповідачем мастил моторних та трансмісійних від позивача на виконання цього договору, а лише вказує на неправильність оформлення цих документів. Разом з тим, за висновком судового експерта видаткові накладні №74 від 26.03.2010р., №160 від 02.06.2010р., №161 від 02.06.2010р., №188 від 15.06.2010р., №189 від 16.06.2010р., №196 від 23.06.2010р. та податкові накладні №70 від 26.03.2010р., №162 від 02.06.2010р., №163 від 02.06.2010р., №191 від 15.06.2010р., №193 від 16.06.2010р., №199 від 23.06.2010р. є документами, що підтверджують виконання договору купівлі-продажу №6/10 від 23.02.2010р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, враховуючи положення ч.1 ст.530, ч.1 ст692 та пункту 6.7. договору належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату у сумі 7763,15грн., що підтверджується копіями банківських виписок №124 за 27.05.2010р. у сумі 4588,98грн., №63 за 15.06.2010р. у сумі 1000грн., №2152 за 08.06.2010р. у сумі 1452,17грн., №104 за 18.06.2010р. у сумі 722грн., наявних в матеріалах справи. Таким чином, на час звернення позивача із позовом, заборгованість відповідача склала 24480,30грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 24480,30грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 442,75грн. за періоди з 27.04.2010р. по 15.06.2010р. відносно заборгованості у сумі 19339,44грн., з 16.06.2010р. по 23.07.2010р. відносно заборгованості у сумі 19169,44грн., з 24.07.2010р. по 20.12.2010р. відносно заборгованості у сумі 24480,30грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 442,75грн. повністю, не врахував положення п.6.8. договору, призначення платежів, визначених відповідачем в платіжних дорученнях, якими частково оплачено вартість придбаного товару та моменти виникнення права вимоги за видатковими накладними.

Таким чином, беручи до уваги здійснені відповідачем платежі з посиланням на рахунки №95 від 25.03.2010р., №192 від 01.06.2010р., №193 від 01.06.2010р., №227 від 16.06.210р. та момент виникнення у позивача права вимоги за накладною №74 від 26.03.2010р. -26.04.2010., за накладною №160 від 02.06.2010р. -02.07.2010р., за накладною №188 від 15.06.2010р. -15.07.2010р., за накладною №196 від 23.06.2010р. -23.07.2010р., згідно арифметичного підрахунку, судовою колегією встановлено, що розмір З% річних за періоди з 27.04.2010р. по 27.05.2010р. відносно заборгованості у сумі 19339,44грн., з 28.05.2010р. по 02.07.2010р. відносно заборгованості у сумі 14750,46грн., з 03.07.2010р. по 15.07.2010р. відносно заборгованості у сумі 18339,44грн., з 16.07.2010р. по 23.07.2010р. відносно заборгованості у сумі 19169,44грн., з 24.07.2010р. по 20.12.2010р. відносно заборгованості у сумі 24480,30грн. складає 426,94грн.

За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних частково у сумі 426,94грн., в іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних слід відмовити за необґрунтованістю.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 1325,88грн. за період з серпня 2010 року по грудень 2010 року відносно заборгованості у сумі 24480,30грн., то вони підлягають задоволенню з огляду на те, що розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції, здійснено з дотриманням Рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі №62-97р від 04.03.1997р.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені у сумі 185,59грн. за перших 14 робочих днів прострочення з оплати товару за видатковими накладними №74 від 26.03.2010р. (борг 19339,44грн.) та №196 від 23.06.2010р. (заявлений борг 5140,86грн.), суд першої інстанції правомірно врахував положення статей 534, 549-552 ЦК, статей 229-234 ГК України, статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та положення пункту 7.3. договору та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2011р. (повний текст підписано 14.06.2011р.) у справі №11/12 частково не відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а саме, в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 15,81грн., в цій частині рішення господарського суду слід скасувати, у позовних вимогах в цій частині -відмовити. В решті рішення господарського суду за мотивами зазначеними апеляційним судом відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду, тому в цій частині його слід залишити без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Тому в частині розподілу судових витрат рішення суду першої інстанції також підлягає зміні. Витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Відповідно до ч.1 ст.44 ГПК України суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, входять до судових витрат, що пов'язані з розглядом справи в господарському суді. Витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, визначаються господарським судом (ч.1 чт.48 ГПК України). В матеріалах справи наявний рахунок Донецького НДІ судових експертиз №1247 від 08.09.2011р. за експертизу у сумі 7524,24грн., який був оплачений позивачем згідно платіжного доручення №1176 від 13.10.2011р. Частиною 5 ст.49 ГПК України визначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, у даному випадку позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються судові витрати по сплаті експертного дослідження пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс», с. Михайлівка, Червоноармійський район, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2011р. (повний текст підписано 14.06.2011р.) у справі №11/12 -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області 09.06.2011р. (повний текст підписано 14.06.2011р.) у справі №11/12 -скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 15,81грн.

Викласти абзаци 1 та 2 резолютивної частини рішення наступним чином:

«Позовні вимоги Дочірнього підприємства «ТЕХНО-ГРУП»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ГРУП», м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс», с. Михайлівка, Червоноармійський район, Донецька область про стягнення основного боргу у сумі 24480,30грн., пені у сумі 185,59грн., інфляційних втрат у сумі 1325,88грн. та З% річних у сумі 442,75грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс»(юридична адреса: 85380, Донецька область, Червоноармійський район, с. Михайлівка, вул. Шкільна; фактична адреса: 83023, м. Донецьк, вул. Автотранспортників, 4; код ЄДРПОУ 31468789) на користь Дочірнього підприємства «ТЕХНО-ГРУП»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ГРУП»(юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мільмана, 110; фактична адреса: 49089, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 23, офіс 411; код ЄДРПОУ 36442566) основний борг у сумі 24480,30грн., пеню у сумі 185,59грн., 3% річних у сумі 426,94грн., інфляційні втрати у сумі 1325,88грн., витрати по сплаті державного мита за подачу позовної заяви у сумі 264,18грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 227,50грн.

В частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 15,81грн. відмовити.».

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2011р. (повний текст підписано 14.06.2011р.) у справі №11/12 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс»(юридична адреса: 85380, Донецька область, Червоноармійський район, с. Михайлівка, вул. Шкільна; фактична адреса: 83023, м. Донецьк, вул. Автотранспортників, 4; код ЄДРПОУ 31468789) на користь Дочірнього підприємства «ТЕХНО-ГРУП»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ГРУП»(юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мільмана, 110; фактична адреса: 49089, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 23, офіс 411; код ЄДРПОУ 36442566) витрати за експертизу №6338/24 від 23.06.2012р. у справі №11/12 у сумі 7253,36грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надруковано 7 примірників: 2 -позивачу; 2 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -ГС