Ухвала

від 17.07.2012 по справі 2а-1670/11421/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2012 р.Справа № 2а-1670/11421/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

позивача ОСОБА_4

представника третьої особи Бойко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2012р. по справі № 2а-1670/11421/11

за позовом ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податковї служби третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміонет ЛТД" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміонет"

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002881703 від 26.12.2011 р. та податкове повідомлення - рішення № 0002891703 від 26.12.2011 р.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Каміонет ЛТД".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Каміонет".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміонет ЛТД", Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміонет" про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій та бездіяльності неправомірними відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість", Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян, Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника третьої особи, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_4, 20.11.1997 року зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Полтавської міської ради та з 24.03.2006 року перебуває на податковому обліку в ДПІ м. Полтави.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 з 24.09.1998 року є платником податку на додану вартість: свідоцтво від 24.09.1998 року НОМЕР_7 видано ДПІ у м. Полтаві, яке анульовано 28.02.2011 року, у зв'язку із зміною місця проживання та видано нове свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_8 від 22.02.2011 року. Індивідуальний номер платника податку на додану вартість: НОМЕР_3.

В період з 10.11.2011 року по 30.11.2011 року посадовими особами ДПІ у м. Полтаві проведено документальну виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом господарської діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 9099/1703/НОМЕР_3 від 07.12.2011 року «Про результати документальної виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СГД-ФО ОСОБА_4, рахунок НОМЕР_3 за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2010 р.» згідно із висновками якого встановлено порушення позивачем:

- підпункту 7.2.1. пункту 7.2., підпункту 7.4.1., підпункту 7.4.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму безпідставно віднесену до складу дозволеного податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ у розмірі 143577,36 грн., а саме за жовтень 2009 р. у сумі 12804,84 грн., за листопад 2009 р. у сумі 4574,20 грн., за грудень 2009 р. у сумі 13076,27 грн., за січень 2010 р. у сумі 8709,16 грн., за лютий 2010 р. у сумі 9499,63 грн., за березень 2010 р. у сумі 10748,53 грн., за квітень 2010 р. у сумі 14399,13 грн., за травень 2010 р. у сумі 10614,60 грн., за червень 2010 р. у сумі 7139,00 грн., за липень 2010 р. у сумі 8600,00 грн., за серпень 2010 р. у сумі 6890,00 грн., за вересень 2010 р. у сумі 10970,00 грн., за жовтень 2010 р. у сумі 11739,00 грн., за листопад 2010 р. у сумі 9800,00 грн. та за грудень 2010 р. у сумі 4013,00 грн.;

- підпункту 5.2.1., пункту 5.2. статті 5 та підпункту 5.3.1., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р. у результаті чого завищено валові витрати на суму 152276,55 грн. у 2009 р. та на суму 577542,20 грн. у 2010 р., додатково визначено податкове зобов'язання з податку з доходів СГД ФО за перевіряємий період у сумі 109472,81 грн.

Не погоджуючись з висновками зазначеного акту перевірки позивач 14 грудня 2011 року звернувся до Державної податкової інспекції у м. Полтаві із запереченнями на акт про результати документальної виїзної планової перевірки від 07.12.2011 р. № 9099/1703/НОМЕР_3. За наслідками розгляду цих заперечень 21.12.2011 року, податковим органом позивачу надано відповідь за № 13628/2/17-338, яким порушення викладені в акті перевірки від 07.12.11 р. залишені без змін, а заперечення до акту перевірки (вх. № 29856/Я від 14.12.2011 р.) без задоволення (Т. 1, а.с. 83-89).

На підставі висновків акта перевірки № 9099/1703/НОМЕР_3 від 07.12.2011 року «Про результати документальної виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СГД-ФО ОСОБА_4, рахунок НОМЕР_3 за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2010 р.» ДПІ у м. Полтаві прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2011 року № 0002881703 про збільшення СГД-ФО ОСОБА_4 суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 179471,70 грн., в тому числі, за основним платежем в сумі -143577,36 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі -35894,34 грн. (Т. 1, а.с. 5);

- податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2011 року № 0002891703 про збільшення СГД-ФО ОСОБА_4 суми грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в розмірі 109472,81 грн., в тому числі, за основним платежем в сумі -109472,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі -0,00 грн. (Т.1. а.с. 6);

Не погоджуючись із рішенням Державної податкової інспекції у м. Полтаві про збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, ОСОБА_4 звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 грудня 2011 року № 0002881703, № 0002891703 та визнання неправомірними дій та бездіяльності посадових осіб ДПІ у м. Полтаві.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих 26.12.2011 року ДПІ у м. Полтаві податкових повідомлень-рішень № 0002881703 та № 0002891703 та вчинених при проведенні перевірки та розгляду і надання відповіді на заперечення позивача на акт перевірки дій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що кореспондує також з приписами пп.20.1.3 п.20.1 ст.20 Кодексу.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 77.4. статті 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно п.86.1 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Вищенаведеній нормі права також кореспондує п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, яким встановлено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Так, за визначенням п.3 Порядку № 984 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 86.7. статті 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Пунктом 6 розділу IV "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010, № 984 встановлено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки. Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 розділу II Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Заперечення можуть бути винесені на розгляд передбачених пунктом 1 цього розділу постійних комісій при відповідних органах державної податкової служби.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, документальну виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом господарської діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року, проведено відповідно до рішення начальника Державної податкової інспекції у м. Полтаві, оформленого Наказом № 4184 від 18 жовтня 2011 року «Про проведення планової документальної виїзної перевірки СГД-ФО ОСОБА_4 і.п.н. НОМЕР_3» (т. 1, а.с. 88), направлення на перевірку № 1851 від 10 листопада 2011 року, виданого Державною податковою інспекцією у м. Полтаві ( т.1, а.с. 87).

За результатами проведеної перевірки працівниками ДПУ у м. Полтаві складено акт від 07.12.2011 року № 9099/1703/НОМЕР_3.

Позивач, не погоджуючись з вказаним актом подав до ДПІ у м. Полтава заперечення на акт про результати документальної виїзної планової перевірки від 07.12.2011 року № 9099/1703/НОМЕР_3.

21.12.2011 року відповідачем на адресу позивача направлено рішення про розгляд заперечень яким повідомлено, що порушення викладені в акті перевірки залишаються без з мін, а заперечення до акту перевірки без задоволення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, під час проведення перевірки та розгляду заперечення позивача на акт перевірки, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України.

Відносно позовних вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2011 року за № 0002881703 та № 0002891703, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчить акт перевірки від 07.12.2011 року № 9099/1703/НОМЕР_3, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті висновок суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1, пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який ґрунтується на тому, що позивачем, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту у жовтні - грудні 2009 року, січні - грудні 2010 року суму податку на додану вартість в загальному розмірі 143577,36 грн. та завищено валові витрати на суму 152276,55 грн. у 2009 році та на суму 577542,00 грн. у 2010 році за рахунок операцій з ТОВ «Каміонет» та ТОВ «Каміонет ЛТД», які не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів; крім того фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 не надано документи, по яких відбувався рух товару від продавця до покупця; операції з ТОВ «Каміонет» та ТОВ «Каміонет ЛТД» не спричиняють реального настання правових наслідків, а товариства здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених (нарахованих) в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинним на момент вчинення спірних правовідносин), згідно із пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із нормою пункту 1.32. статті 1 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктами 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності та будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на наведені положення Закону для отримання права віднесення до складу валових витрат сум витрат сплачених протягом звітного періоду за товари (роботи, послуги) платник податку повинен мати відповідні розрахункові, платіжні та інші документи (обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку), видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних та зведених облікових документів, які можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи встановлено, позивач, ОСОБА_4, також є єдиним засновником та керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Каміонет» (ідентифікаційний код 35582070, м. Полтава, вул. Половка, 66), співзасновником та керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Каміонет ЛТД» (ідентифікаційний код 36195387, АДРЕСА_2), що підтверджується відомостями які містяться в Спеціальному витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Т. 2, а.с. 78-83). Станом на 21.02.2012 року щодо ТОВ «Каміонет» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначено статус відомостей про юридичну особу: не підтверджено, щодо ТОВ «Каміонет ЛТД»- відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Позивач включав до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Каміонет» та ТОВ «Каміонет ЛТД» з придбання автозапчастин, на підставі податкових накладних, виданих цими товариствами.

На виконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року про витребування доказів, управлінням МВС України в Полтавській області разом з супровідним № 5/377 від 10.02.2012 року за підписом старшого слідчого СВ ПМУ УМВС України в Полтавській області надано копії:

- податкових накладних, виданих ТОВ «Каміонет» № 177 від 02.10.2009 року, № 178 від 09.10.2009 року, № 179 від 15.10.2009 року, № 180 від 19.10.2009 року, № 205 від 02.11.2009 року та ТОВ «Каміонет ЛТД»: № 19 від 01.12.2009 року, № 20 від 03.12.2009 року, № 21 від 07.12.2009 року, № 22 від 15.12.2009 року, № 23 від 18.12.2009 року, № 24 від 23.12.2009 року, № 25 від 25.12.2009 року, № 26 від 30.12.2009 року, № 19 від 05.01.2009 року, № 20 від 11.01.2010 року, № 21 від 15.01.2010 року, № 22 від 21.01.2010 року, № 36 від 01.02.2010 року, № 37 від 19.02.2010 року, № 38 від 24.02.2010 року, № 39 від 25.02.2010 року, № 55 від 01.03.2010 року, № 57 від 09.03.2010 року, № 58 від 17.03.2010 року, № 59 від 31.03.2010 року, № 79 від 01.04.2010 року, № 80 від 06.04.2010 року, № 81 від 14.04.2010 року, № 133 від 17.05.2010 року, 3 134 від 25.05.2010 року, № 169 від 01.06.2010 року, № 171 від 09.06.2010 року, № 168 від 09.06.2010 року, № 172 від 10.06.2010 року, № 194 від 07.07.2010 року, № 195 від 15.07.2010 року, № 182 від 09.08.2010 року, № 201 від 19.08.2010 року, № 217 від 01.09.2010 року, № 218 від 14.09.2010 року, № 219 від 17.09.2010 року, № 238 від 02.10.2010 року, № 239 від 11.10.2010 року, № 240 від 13.10.2010 року, № 241 від 13.10.2010 року, № 248 від 03.11.2010 року, № 249 від 08.11.2010 року, № 250 від 11.11.2010 року, № 251 від 23.11.2010 року, № 255 від 02.12.2010 року, № 245 від 02.12.2010 року, № 256 від 17.12.2010 року;

- видаткових накладних ТОВ «Каміонет» № 172 від 02.10.2009 року, № 173 від 09.10.2009 року, № 174 від 15.10.2009 року, № 175 від 19.10.2009 року, № 176 від 23.10.2009 року, № 200 від 02.11.2009 року, № 82 від 20.04.2010 року, № 132 від 05.05.2010 року, ТОВ «Каміонет ЛТД» № 18 від 01.12.2009 року, № 19 від 03.12.2009 року, № 20 від 07.12.2009 року, № 21 від 15.12.2009 року, № 22 від 18.12.2009 року, № 23 від 23.12.2009 року, № 24 від 25.12.2009 року, № 25 від 30.12.2009 року, № 19 від 05.01.2010 року, № 20 від 11.01.2010 року, № 21 від 15.01.2010 року, № 22 від 21.01.2010 року, № 36 від 01.02.2010 року, № 37 від 19.02.2010 року, № 38 від 24.02.2010 року, № 39 від 25.02.2010 року, № 55 від 01.03.2010 року, № 57 від 09.03.2010 року, № 58 від 17.03.2010 року, № 59 від 31.03.2010 року, № 79 від 01.04.2010 року, № 80 від 06.04.2010 року, № 81 від 14.04.2010 року, № 129 від 05.05.2010 року, № 18 від 17.05.2010 року, № 19 від 25.05.2010 року, № 166 від 01.06.2010 року, № 169 від 10.06.2010 року, № 192 від 07.07.2010 року, № 193 від 15.07.2010 року, № 175 від 09.08.2010 року, № 196 від 19.08.2010 року, № 210 від 14.09.2010 року, № 209 від 01.09.2010 року, № 211 від 17.09.2010 року, № 228 від 02.10.2010 року, № 229 від 11.10.2010 року, № 230 від 13.10.2010 року, № 238 від 03.11.2010 року, № 231 від 13.10.2010 року, № 239 від 08.11.2010 року, № 240 від 11.11.2010 року, № 241 від 23.11.2010 року, № 246 від 17.12.2010 року;

- рахунків ТОВ «Каміонет ЛТД»: без номеру від 17.09.2010 року, без номеру від 14.09.2010 року, без номеру від 09.08.2010 року, без номеру від 01.03.2010 року, без номеру від 01.03.2010 року.

З пояснень представника третьої особи ТОВ «Каміонет ЛТД» встановлено, що товариство в період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року ТОВ «Каміонет ЛТД» здійснювало реалізацію запасних частин та приладдя до автомобільної техніки ПП ОСОБА_4 за накладними, копії яких перебувають в матеріалах справи, накладні ТМЦ були видані зі складу підприємства, що орендується згідно Договору оренди № 12 від 05.01.2010 року за адресою АДРЕСА_3 та відвантажені у особистий транспорт покупця (Т. 2, а.с. 131). Також представником ТОВ «Каміонет ЛТД» надано копії оборотно-сальдових відомостей руху товару по рахунку 281 «Товари на складі» за 2009 та 2010 роки (Т.2, а.с. 107-126). В заяві адресованій суду за підписом засновника ТОВ «Каміонет» - ОСОБА_4 було повідомлено, що ТОВ «Каміонет» здійснювало реалізацію запасних частин та приладдя до автомобільної техніки ПП ОСОБА_4 за видатковими накладними, копії яких перебувають в матеріалах справи. При цьому засновник ТОВ «Каміонет» - ОСОБА_4, в заяві адресованій суду від імені третьої особи ТОВ «Каміонет» повідомляє, що можливість надати довіреності, за якими відвантажувався товар, відсутня оскільки вони разом з іншими господарськими документами були втрачені під час пожежі 12.10.2011 року, (Т.2, а.с. 145) та надає копії оборотно-сальдових відомостей руху товару по рахунку 281 «Товари на складі» за 2009 рік (Т.2. а.с. 158-162).

Згідно з Актом про пожежу від 12.10.2011 року, копія якого перебуває в матеріалах справи (Т.2, а.с. 90), складеного про те, що 12.10.2011 року о 16 год. 30 хвилин на об'єкті - автомобіль ГАЗ-2402, власником якого є ОСОБА_4, виникла пожежа, якою знищено паспорт громадянина України, технічний паспорт на автомобіль, посвідчення водія, технічний паспорт на причеп, печатка ПП ОСОБА_4, печатка ТОВ «Союз -Холод» (директор), печатка ТОВ «Каміонет ЛТД» (засновник), установчі документи ТОВ «Союз-Холод», господарські документи ТОВ «Союз-Холод», установчі документи ТОВ «Каміонет», господарчі документи ТОВ «Каміонет», автомобіль ГАЗ-2402 1983 р.в. НОМЕР_5 індивідуальний податковий номер громадянки ОСОБА_3

Як свідчать матеріали справи, а саме: виписка ПАТ «Полтава-Банк» про Рух коштів ФОП ОСОБА_4 за період 01.10.2009 -31.12.2010 р., Виписка ПАТ «Фінанси та кредит» Філія «Полтавське регіональне управління» по особовому рахунку за період з 01.10.2008 по 31.12.2011 (Т.2., а.с. 164-203) операції по перерахуванню грошових коштів позивачем у взаємовідносинах з ТОВ «Каміонет» та ТОВ «Каміонет ЛТД» здійснювались на підставі рахунків номер та дата яких зазначена у виписках банків.

Видаткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, не дають змоги встановити осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, оскільки в порушення вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не містять інформації щодо посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; даних (зокрема, прізвища, ім'я, по батькові), що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо доводів представника ТОВ "Каміонет ЛТД" стосовно видачі запасних частин та приладдя при їх реалізації в період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року ПП ОСОБА_4 зі складу підприємства, що орендується згідно Договору оренди № 12 від 05.01.2010 року за адресою АДРЕСА_3, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Видаткові накладні, копії яких перебувають в матеріалах справи, оформлені під час здійснення операцій між ТОВ «Каміонет ЛТД» та ПП ОСОБА_4 в 2009 році: № 18 від 01.12.2009 року, № 19 від 03.12.2009 року, № 20 від 07.12.2009 року, № 21 від 15.12.2009 року, № 22 від 18.12.2009 року, № 23 від 23.12.2009 року, № 24 від 25.12.2009 року, № 25 від 30.12.2009 року, свідчать про виникнення правовідносин між цими суб'єктами господарювання ще в 2009 році тобто до укладення Договору оренди № 12 від 05.01.2010 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що копії оборотно-сальдових відомостей руху товару по рахунку 281 «Товари на складі» за 2009 та 2010 роки не можуть вважатись в розумінні вимог статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами на підтвердження руху товару по складу ТОВ «Каміонет ЛТД» в 2009 році, оскільки з наявної в матеріалах справи копії Договору оренди № 12 від 05.01.2010 року вбачається, що складське приміщення орендоване цим товариством тільки в 2010 році. Інших доказів на підтвердження руху товарів по складу ТОВ «Каміонет ЛТД» в зв'язку з їх реалізацією позивачу представником третьої особи суду не надано.

Крім того, як вбачається із п. 1.2. договору оренди нежилого приміщення № 12 від 05.01.2010 року, цей договір укладено сторонами на строк з 05.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Згідно п. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України - договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Правові наслідки недотримання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору встановлені ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України, відповідно до якої - у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, тобто недійсним в силу вимог закону і додаткове визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Згідно зі ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є таким з моменту його вчинення і відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Неналежним чином оформлений договір не створює будь-яких юридичних наслідків, в т.ч. і в податковому обліку.

Враховуючи, що договір оренди нежилого приміщення № 12 від 05.01.2010 року нотаріально не посвідчений, він вважається нікчемним і за цієї підстави та підстав, наведених вище.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Крім того, на отримання товарно-матеріальних цінностей по накладним № 169 від 10.06.2010 р., № 175 від 09.08.2010 р., № 172 від 02.10.2009 р., № 173 від 09.10.2009 р., № 175 від 19.10.2009 р., № 176 від 23.10.2009 р., № 200 від 02.11.2009 р., № 18 від 01.12.2009 р., № 19 від 03.12.2009 р., № 20 від 07.12.2009 р., № 21 від 15.12.2009 р., № 22 від 18.12.2009 р., № 23 від 23.12.2009 р., № 24 від 25.12.2009 р., № 25 від 30.12.2009 р., № 19 від 05.01.2010 р., № 20 від 11.01.2010 р., № 21 від 15.01.2010 р., № 22 від 21.01.2010 р., № 36 від 01.02.2010 р., № 37 від 19.02.2010 р., № 38 від 24.02.2010 р., № 39 від 25.02.2010 р., № 57 від 09.03.2010 р., № 58 від 17.03.2010 р., № 59 від 31.03.2010 р., № 79 від 01.04.2010 р., № 80 від 06.04.2010 р., № 81 від 14.04.2010 р., № 55 від 01.03.2010 року позивачем оформлювались довіреності. Також позивачем залучено до матеріалів справи копію журналу обліку виданих довіреностей 2007-2010 р.р.

Товар - автозапчастини по накладним № 169 від 10.06.2010 року, № 55 від 01.03.2010 року, як в них зазначено, був отриманий позивачем за довіреністю ЯОВ № 473043 від 09.10.2010 року. В той же час, третьою особою -ТОВ «Каміонет ЛТД» залучено копію довіреності з цією ж серією ЯОВ та № 473043, проте з іншою датою видачі -09.08.2010 року. Але, в будь-якому випадку дата видачі довіреності зазначена або в накладних або у відповідній копії довіреності, свідчить про те, що вона фактично була видана та оформлена не у момент отримання товару, а пізніше накладних, в яких зазначена.

В накладних на отримання товару № 172 від 02.10.2009 р., № 173 від 09.10.2009 р., № 175 від 19.10.2009 р., № 176 від 23.10.2009 р. зазначені номери та дата довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 473027 від 02.10.2009 р., № 473028 від 15.10.2009 р., без визначення відповідної серії.

Зміст залучених за клопотанням ТОВ «Каміонет ЛТД» копій довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОВ № 473039 від 01.04.2010 р., серії ЯОВ № 473040 від 14.04.2010 р., і які зазначені в накладних № 79 від 01.04.2010 р., № 80 від 06.04.2010 р., № 81 від 14.04.2010 р. та довіреності серії ЯОВ № 473043 від 09.08.2010 р. не дає змоги встановити які саме запчастини, і в якій кількості були за ними отримані, оскільки відповідні графи довіреностей не містять зазначеної інформації.

Щодо доводів позивача відносно того, що зберігання та облік придбаних у ТОВ «Каміонет» та ТОВ «Каміонет ЛТД» товарів відбувалось в приміщенні, розташованому по АДРЕСА_4, і на підтвердження цих обставин надав копію Договору оренди нежитлового приміщення від 13 лютого 2009 року, Оборотну відомість «Склад по постачальникам» 01.10.2008-31.12.2010 та Рух коштів товарно-матеріальних цінностей у розрізі постачальників та покупців, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Зокрема, нормою зазначеної статті визначено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується копією Ліцензійного свідоцтва НОМЕР_4 залученого до матеріалів справи за клопотанням позивача, право на використання програмного продукту «Підприємець», в якому, що слідує з пояснень позивача, було створено надані суду документи щодо обігу та оприбуткування товарів на складі, позивачу - ОСОБА_4 як кінцевому користувачу не належить.

На підтвердження перебування у користуванні позивача складського приміщення, де зберігався придбаний у ТОВ «Каміонет ЛТД» та ТОВ «Каміонет» товар, позивач - ОСОБА_4 надав копію Договору оренди нежитлового приміщення від 13 лютого 2009 року, укладеного між ТОВ «Агроремсервісприлад - М» (Орендодавець) та ОСОБА_3 (Орендар) (Т. 2, а.с. 58-59).

Разом з цим в пункті 2.15 зазначеного договору його сторонами погоджено умову про недопустимість здачі орендарем повністю або частково орендованого приміщення в суборенду. Докази про отримання відповідної згоди на користування нерухомим майном ОСОБА_4 від орендодавця - ТОВ «Агроремсервісприлад - М», а також укладення договору суборенди приміщенням, суду не надано.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Враховуючи законодавчо визначену мету здійснення господарської діяльності (підприємництва) - одержання прибутку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено економічну доцільність здійснення господарських операцій з ТОВ «Каміонет»та ТОВ «Каміонет ЛТД» з огляду на те, що: - він є засновником та співзасновником своїх контрагентів -ТОВ «Каміонет» та ТОВ «Каміонет ЛТД» з зареєстрованим місцем знаходження в м. Полтаві; - його взаємовідносини з ТОВ «Каміонет» та ТОВ «Каміонет ЛТД», які полягали в здійсненні операцій з придбання автозапчастин, були систематичними та регулярними; - отримання товару відбувалось в короткий проміжок часу між окремими поставками (декілька днів між окремими поставками), а доставка товару, як пояснив позивач та представник третьої особи: ТОВ «Каміонет ЛТД», здійснювалась з міста Миколаїв до м. Полтави власним транспортом позивача, що має наслідком наявність витрат на транспортування; - незначну націнку на товари отримані від ТОВ «Каміонет» та ТОВ «Каміонет ЛТД» при їх подальшій реалізації, про що зазначив позивач під час розгляду справи.

Під час судового розгляду позивач пояснив суду, що він здійснював господарські операції з реалізації автозапчастин кінцевим споживачам не від імені ТОВ «Каміонет» та ТОВ «Каміонет ЛТД» засновником та співзасновником яких він є, а як фізична особа -підприємець, оскільки йому довіряють кінцеві споживачі. Інших пояснень або доказів позивачем не було надано.

Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції суд зобов'язаний ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарських операцій , викладені в акті перевірки та підтверджені іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Водночас суд має дотримуватись принципу офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Позивачем не надано додаткових доказів на підтвердження реального здійснення операцій з купівлі-продажу автозапчастин та приладдя позивачем у його контрагентів - ТОВ «Каміонет» та ТОВ «Каміонет ЛТД», а тому доводи податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій під час розгляду справи не спростовано.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Законом України "Про податок на додану вартість", а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування таких рішень є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2012р. по справі № 2а-1670/11421/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 23.07.2012 р.