Постанова

від 05.03.2012 по справі 2а-1670/11421/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/11421/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лазаренко У.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Каміонет ЛТД", товариство з обмеженою відповідальністю "Каміонет" про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій та бездіяльності неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій та бездіяльності неправомірними.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем під час проведення перевірки не були взяті до уваги надані первинні документи, а саме: податкові накладні, накладні, довіреності, виписки з банку, платіжні доручення, книга обліку доходів та витрати, документи, що підтверджують сплату коштів постачальника та інші. Крім того, в акті перевірки відповідача описана господарська діяльність контрагентів позивача. Будь-яких порушень саме з боку позивача в акті перевірки не встановлено. Також в акті перевірки зазначено про відсутність у контрагентів основних засобів та найманих працівників, при цьому відсутнє посилання на документи якими б така інформація підтверджувалась.

Ухвалою суду від 23 січня 2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Каміонет ЛТД".

Ухвалою суду від 14 лютого 2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Каміонет".

Позивач в судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив в задоволенні позову відмовити. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення СПД ФО ОСОБА_1 п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 5.2.1, п. 5.2, ст. 5 та п.п.п 5.3.1, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення податкового періоду в розмірі 143 577,36 грн. та занижено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 109 472,81 грн. Крім того, на ТОВ "Каміонет ЛТД" та ТОВ "Каміонет" працює одна особа ОСОБА_1

Представник третьої особи - ТОВ "Каміонет ЛТД" позов підтримав, просив його задовольнити.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, представника відповідача та третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 20.11.1997 року зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Полтавської міської ради та з 24.03.2006 року перебуває на податковому обліку в ДПІ м. Полтави.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 24.09.1998 року є платником податку на додану вартість: свідоцтво від 24.09.1998 року № 76681476 НВ № 804845 видане ДПІ у м. Полтаві, яке було анульоване 28.02.2011 року у зв'язку із зміною місця проживання, та видано нове свідоцтво платника ПДВ № 100324625 НБ № 275950 від 22.02.2011 року. Індивідуальний номер платника податку на додану вартість: НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, статті 77, пункту 82.1. статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до рішення начальника Державної податкової інспекції у м. Полтаві, оформленого Наказом № 4184 від 18 жовтня 2011 року «Про проведення планової документальної виїзної перевірки СГД-ФО ОСОБА_1 і.п.н. НОМЕР_1»(Т. 1, а.с. 88), направлення на перевірку № 1851 від 10 листопада 2011 року, виданого Державною податковою інспекцією у м. Полтаві (Т.1, а.с. 87), з 10.11.2011 року по 30.11.2011 року посадовими особами ДПІ у м. Полтаві проведена документальна виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом господарської діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 9099/1703/НОМЕР_1 від 07.12.2011 року «Про результати документальної виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СГД-ФО ОСОБА_1, рнок НОМЕР_1 за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2010 р.»згідно із висновками якого встановлено порушення позивачем:

- підпункту 7.2.1. пункту 7.2., підпункту 7.4.1., підпункту 7.4.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшено суму безпідставно віднесену до складу дозволеного податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ у розмірі 143577,36 грн., а саме за жовтень 2009 р. у сумі 12804,84 грн., за листопад 2009 р. у сумі 4574,20 грн., за грудень 2009 р. у сумі 13076,27 грн., за січень 2010 р. у сумі 8709,16 грн., за лютий 2010 р. у сумі 9499,63 грн., за березень 2010 р. у сумі 10748,53 грн., за квітень 2010 р. у сумі 14399,13 грн., за травень 2010 р. у сумі 10614,60 грн., за червень 2010 р. у сумі 7139,00 грн., за липень 2010 р. у сумі 8600,00 грн., за серпень 2010 р. у сумі 6890,00 грн., за вересень 2010 р. у сумі 10970,00 грн., за жовтень 2010 р. у сумі 11739,00 грн., за листопад 2010 р. у сумі 9800,00 грн. та за грудень 2010 р. у сумі 4013,00 грн.;

- підпункту 5.2.1., пункту 5.2. статті 5 та підпункту 5.3.1., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992 р. у результаті чого завищено валові витрати на суму 152276,55 грн. у 2009 р. та на суму 577542,20 грн. у 2010 р., додатково визначено податкове зобов'язання з податку з доходів СГД ФО за перевіряємий період у сумі 109472,81 грн.

Не погоджуючись з висновками зазначеного акту перевірки позивач 14 грудня 2011 року звернувся до Державної податкової інспекції у м. Полтаві із запереченнями на акт про результати документальної виїзної планової перевірки від 07.12.2011 р. № 9099/1703/НОМЕР_1. За наслідками розгляду цих заперечень 21.12.2011 року, податковим органом позивачу надано відповідь за № 13628/2/17-338, яким порушення викладені в акті перевірки від 07.12.11 р. залишені без змін, а заперечення до акту перевірки (вх. № 29856/Я від 14.12.2011 р.) без задоволення (Т. 1, а.с. 83-89).

На підставі висновків акта перевірки № 9099/1703/НОМЕР_1 від 07.12.2011 року «Про результати документальної виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СГД-ФО ОСОБА_1, рнок НОМЕР_1 за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2010 р.»ДПІ у м. Полтаві прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2011 року № НОМЕР_2 про збільшення СГД-ФО ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 179471,70 грн., в тому числі, за основним платежем в сумі - 143577,36 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі - 35894,34 грн. (Т. 1, а.с. 5);

- податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2011 року № НОМЕР_3 про збільшення СГД-ФО ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в розмірі 109472,81 грн., в тому числі, за основним платежем в сумі - 109472,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі - 0,00 грн. (Т.1. а.с. 6);

Не погоджуючись із рішенням Державної податкової інспекції у м. Полтаві про збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 грудня 2011 року № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та визнання неправомірними дій та бездіяльності посадових осіб ДПІ у м. Полтаві.

Нормою частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням - рішенням ДПІ у м. Полтаві від 26 грудня 2011 року № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, суд дійшов до наступних висновків.

Зі змісту акту перевірки № 9099/1703/НОМЕР_1 від 07.12.2011 року «Про результати документальної виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СГД-ФО ОСОБА_1, рнок НОМЕР_1 за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2010 р.»слідує, що висновок про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1, пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»ґрунтується на тому, що позивачем, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту у жовтні - грудні 2009 року, січні -грудні 2010 року суму податку на додану вартість в загальному розмірі 143577,36 грн. та завищено валові витрати на суму 152276,55 грн. у 2009 році та на суму 577542,00 грн. у 2010 році за рахунок операцій з ТОВ «Каміонет»та ТОВ «Каміонет ЛТД», які не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів; крім того фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не надано документи, по яких відбувався рух товару від продавця до покупця; операції з ТОВ «Каміонет»та ТОВ «Каміонет ЛТД»не спричиняють реального настання правових наслідків, а товариства здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Преамбулою Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених (нарахованих) в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинним на момент вчинення спірних правовідносин), згідно із пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із нормою пункту 1.32. статті 1 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктами 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності та будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на наведені положення Закону для отримання права віднесення до складу валових витрат сум витрат сплачених протягом звітного періоду за товари (роботи, послуги) платник податку повинен мати відповідні розрахункові, платіжні та інші документи (обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку), видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з вимогами встановленими частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 також є єдиним засновником та керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Каміонет»(ідентифікаційний код 35582070, м. Полтава, вул. Половка, 66) (надалі -ТОВ «Каміонет»або третя особа), співзасновником та керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Каміонет ЛТД»(ідентифікаційний код 36195387, АДРЕСА_1) (надалі -ТОВ «Каміонет ЛТД»або третя особа), що підтверджується відомостями які містяться в Спеціальному витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Т. 2, а.с. 78-83). Станом на 21.02.2012 року щодо ТОВ «Каміонет»в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначено статус відомостей про юридичну особу: не підтверджено, щодо ТОВ «Каміонет ЛТД»- відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень позивача та представника третьої особи: ТОВ «Каміонет ЛТД», наданих під час розгляду справи, позивач включав до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Каміонет»та ТОВ «Каміонет ЛТД»з придбання автозапчастин, на підставі податкових накладних, виданих цими товариствами.

На виконання ухвали суду від 23 січня 2012 року про витребування доказів, управлінням МВС України в Полтавській області разом з супровідним № 5/377 від 10.02.2012 року за підписом старшого слідчого СВ ПМУ УМВС України в Полтавській області надані копії:

- податкових накладних, виданих ТОВ «Каміонет»№ 177 від 02.10.2009 року, № 178 від 09.10.2009 року, № 179 від 15.10.2009 року, № 180 від 19.10.2009 року, № 205 від 02.11.2009 року та ТОВ «Каміонет ЛТД»: № 19 від 01.12.2009 року, № 20 від 03.12.2009 року, № 21 від 07.12.2009 року, № 22 від 15.12.2009 року, № 23 від 18.12.2009 року, № 24 від 23.12.2009 року, № 25 від 25.12.2009 року, № 26 від 30.12.2009 року, № 19 від 05.01.2009 року, № 20 від 11.01.2010 року, № 21 від 15.01.2010 року, № 22 від 21.01.2010 року, № 36 від 01.02.2010 року, № 37 від 19.02.2010 року, № 38 від 24.02.2010 року, № 39 від 25.02.2010 року, № 55 від 01.03.2010 року, № 57 від 09.03.2010 року, № 58 від 17.03.2010 року, № 59 від 31.03.2010 року, № 79 від 01.04.2010 року, № 80 від 06.04.2010 року, № 81 від 14.04.2010 року, № 133 від 17.05.2010 року, 3 134 від 25.05.2010 року, № 169 від 01.06.2010 року, № 171 від 09.06.2010 року, № 168 від 09.06.2010 року, № 172 від 10.06.2010 року, № 194 від 07.07.2010 року, № 195 від 15.07.2010 року, № 182 від 09.08.2010 року, № 201 від 19.08.2010 року, № 217 від 01.09.2010 року, № 218 від 14.09.2010 року, № 219 від 17.09.2010 року, № 238 від 02.10.2010 року, № 239 від 11.10.2010 року, № 240 від 13.10.2010 року, № 241 від 13.10.2010 року, № 248 від 03.11.2010 року, № 249 від 08.11.2010 року, № 250 від 11.11.2010 року, № 251 від 23.11.2010 року, № 255 від 02.12.2010 року, № 245 від 02.12.2010 року, № 256 від 17.12.2010 року;

- видаткових накладних ТОВ «Каміонет»№ 172 від 02.10.2009 року, № 173 від 09.10.2009 року, № 174 від 15.10.2009 року, № 175 від 19.10.2009 року, № 176 від 23.10.2009 року, № 200 від 02.11.2009 року, № 82 від 20.04.2010 року, № 132 від 05.05.2010 року, ТОВ «Каміонет ЛТД»№ 18 від 01.12.2009 року, № 19 від 03.12.2009 року, № 20 від 07.12.2009 року, № 21 від 15.12.2009 року, № 22 від 18.12.2009 року, № 23 від 23.12.2009 року, № 24 від 25.12.2009 року, № 25 від 30.12.2009 року, № 19 від 05.01.2010 року, № 20 від 11.01.2010 року, № 21 від 15.01.2010 року, № 22 від 21.01.2010 року, № 36 від 01.02.2010 року, № 37 від 19.02.2010 року, № 38 від 24.02.2010 року, № 39 від 25.02.2010 року, № 55 від 01.03.2010 року, № 57 від 09.03.2010 року, № 58 від 17.03.2010 року, № 59 від 31.03.2010 року, № 79 від 01.04.2010 року, № 80 від 06.04.2010 року, № 81 від 14.04.2010 року, № 129 від 05.05.2010 року, № 18 від 17.05.2010 року, № 19 від 25.05.2010 року, № 166 від 01.06.2010 року, № 169 від 10.06.2010 року, № 192 від 07.07.2010 року, № 193 від 15.07.2010 року, № 175 від 09.08.2010 року, № 196 від 19.08.2010 року, № 210 від 14.09.2010 року, № 209 від 01.09.2010 року, № 211 від 17.09.2010 року, № 228 від 02.10.2010 року, № 229 від 11.10.2010 року, № 230 від 13.10.2010 року, № 238 від 03.11.2010 року, № 231 від 13.10.2010 року, № 239 від 08.11.2010 року, № 240 від 11.11.2010 року, № 241 від 23.11.2010 року, № 246 від 17.12.2010 року;

- рахунків ТОВ «Каміонет ЛТД»: без номеру від 17.09.2010 року, без номеру від 14.09.2010 року, без номеру від 09.08.2010 року, без номеру від 01.03.2010 року, без номеру від 01.03.2010 року.

Представник третьої особи ТОВ «Каміонет ЛТД»повідомив суду, що товариство в період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року здійснювало реалізацію запасних частин та приладдя до автомобільної техніки ПП ОСОБА_1 за накладними, копії яких перебувають в матеріалах справи, та зазначив, що в накладних ТМЦ були видані зі складу підприємства, що орендується згідно Договору оренди № 12 від 05.01.2010 року за адресою м. Миколаїв, вул. 12-та Поздовжня, 63\12 та відвантажені у особистий транспорт покупця (Т. 2, а.с. 106) Також представником ТОВ «Каміонет ЛТД»надані копії оборотно-сальдових відомостей руху товару по рахунку 281 «Товари на складі»за 2009 та 2010 роки (Т.2, а.с. 107-127). В заяві адресованій суду за підписом засновника ТОВ «Каміонет»- ОСОБА_1 було повідомлено, що ТОВ «Каміонет»здійснювало реалізацію запасних частин та приладдя до автомобільної техніки ПП ОСОБА_1 за видатковими накладними, копії яких перебувають в матеріалах справи. При цьому засновник ТОВ «Каміонет»- ОСОБА_1, в заяві адресованій суду від імені третьої особи ТОВ «Каміонет»повідомляє, що можливість надати довіреності, за якими відвантажувався товар, відсутня оскільки вони разом з іншими господарськими документами були втрачені під час пожежі 12.10.2011 року, (Т.2, а.с. 145) та надає копії оборотно-сальдових відомостей руху товару по рахунку 281 «Товари на складі»за 2009 рік (Т.2. а.с. 158-162).

Згідно з Актом про пожежу від 12.10.2011 року, копія якого перебуває в матеріалах справи (Т.2, а.с. 90), складеного про те, що 12.10.2011 року о 16 год. 30 хвилин на об'єкті -автомобіль ГАЗ-2402, власником якого є ОСОБА_1, виникла пожежа, якою знищено паспорт громадянина України, технічний паспорт на автомобіль, посвідчення водія, технічний паспорт на причеп, печатка ПП ОСОБА_1, печатка ТОВ «Союз-Холод»(директор), печатка ТОВ «Каміонет ЛТД»(засновник), установчі документи ТОВ «Союз-Холод», господарські документи ТОВ «Союз-Холод», установчі документи ТОВ «Каміонет», господарчі документи ТОВ «Каміонет», автомобіль ГАЗ-2402 1983 р.в. ВІ 1746 АР, індивідуальний податковий номер громадянки ОСОБА_4

Згідно із відомостями, що містять: виписка ПАТ «Полтава-Банк»про Рух коштів ФОП ОСОБА_1 за період 01.10.2009 - 31.12.2010 р., Виписка ПАТ «Фінанси та кредит»Філія «Полтавське регіональне управління»по особовому рахунку за період з 01.10.2008 по 31.12.2011 (Т.2., а.с. 164-203) операції по перерахуванню грошових коштів позивачем у взаємовідносинах з ТОВ «Каміонет»та ТОВ «Каміонет ЛТД»здійснювались на підставі рахунків номер та дата яких зазначена у виписках банків.

При наданні оцінки наданим доказом суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлені вимоги до первинних та зведених облікових документів, які можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткові накладні, копії яких перебувають в матеріалах справи і зазначені вище, не дають змоги встановити осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, оскільки в порушення вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не містять інформації щодо посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; даних (зокрема, прізвища, ім'я, по батькові), що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пояснення представника третьої особи ТОВ «Каміонет ЛТД»стосовно видачі запасних частин та приладдя при їх реалізації в період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року ПП ОСОБА_1 зі складу підприємства, що орендується згідно Договору оренди № 12 від 05.01.2010 року за адресою м. Миколаїв, вул. 12-та Поздовжня, 63\12 (Т. 2, а.с. 106), суд оцінює критично з огляду на ті обставини, що видаткові накладні, копії яких перебувають в матеріалах справи, оформлені під час здійснення операцій між ТОВ «Каміонет ЛТД»та ПП ОСОБА_1 в 2009 році: № 18 від 01.12.2009 року, № 19 від 03.12.2009 року, № 20 від 07.12.2009 року, № 21 від 15.12.2009 року, № 22 від 18.12.2009 року, № 23 від 23.12.2009 року, № 24 від 25.12.2009 року, № 25 від 30.12.2009 року, свідчать про виникнення правовідносин між цими суб'єктами господарювання ще в 2009 році тобто до укладення Договору оренди № 12 від 05.01.2010 року. За таких обставин копії оборотно-сальдових відомостей руху товару по рахунку 281 «Товари на складі»за 2009 та 2010 роки (Т.2, а.с. 107-127) не можуть вважатись в розумінні вимог статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами на підтвердження руху товару по складу ТОВ «Каміонет ЛТД»в 2009 році, оскільки з наявної в матеріалах справи копії Договору оренди № 12 від 05.01.2010 року вбачається, що складське приміщення орендоване цим товариством тільки в 2010 році. Інших доказів на підтвердження руху товарів по складу ТОВ «Каміонет ЛТД»в зв'язку з їх реалізацією позивачу представником третьої особи суду не надано.

При цьому на отримання товарно-матеріальних цінностей по накладним № 169 від 10.06.2010 р., № 175 від 09.08.2010 р., № 172 від 02.10.2009 р., № 173 від 09.10.2009 р., № 175 від 19.10.2009 р., № 176 від 23.10.2009 р., № 200 від 02.11.2009 р., № 18 від 01.12.2009 р., № 19 від 03.12.2009 р., № 20 від 07.12.2009 р., № 21 від 15.12.2009 р., № 22 від 18.12.2009 р., № 23 від 23.12.2009 р., № 24 від 25.12.2009 р., № 25 від 30.12.2009 р., № 19 від 05.01.2010 р., № 20 від 11.01.2010 р., № 21 від 15.01.2010 р., № 22 від 21.01.2010 р., № 36 від 01.02.2010 р., № 37 від 19.02.2010 р., № 38 від 24.02.2010 р., № 39 від 25.02.2010 р., № 57 від 09.03.2010 р., № 58 від 17.03.2010 р., № 59 від 31.03.2010 р., № 79 від 01.04.2010 р., № 80 від 06.04.2010 р., № 81 від 14.04.2010 р., № 55 від 01.03.2010 року позивачем оформлювались довіреності. Також позивачем залучено до матеріалів справи копію журналу обліку виданих довіреностей 2007-2010 р.р.

Зміст накладних та відомостей, що містяться в копіях довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які перебувають в матеріалах справи, надають підстав для наступних висновків.

Так товар -автозапчастини по накладним № 169 від 10.06.2010 року, № 55 від 01.03.2010 року, як в них зазначено, був отриманий позивачем за довіреністю ЯОВ № 473043 від 09.10.2010 року. В той же час, третьою особою -ТОВ «Каміонет ЛТД»залучена копія довіреності з цією ж серією ЯОВ та № 473043, проте з іншою датою видачі - 09.08.2010 року. Але, в будь-якому випадку дата видачі довіреності зазначена або в накладних або у відповідній копії довіреності, свідчить про те, що вона фактично була видана та оформлена не у момент отримання товару, а пізніше накладних, в яких зазначена.

В накладних на отримання товару № 172 від 02.10.2009 р., № 173 від 09.10.2009 р., № 175 від 19.10.2009 р., № 176 від 23.10.2009 р. зазначені номери та дата довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 473027 від 02.10.2009 р., № 473028 від 15.10.2009 р., без визначення відповідної серії.

Зміст залучених за клопотанням ТОВ «Каміонет ЛТД»копій довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОВ № 473039 від 01.04.2010 р., серії ЯОВ № 473040 від 14.04.2010 р., і які зазначені в накладних № 79 від 01.04.2010 р., № 80 від 06.04.2010 р., № 81 від 14.04.2010 р. та довіреності серії ЯОВ № 473043 від 09.08.2010 р. не дає змоги встановити які саме запчастини, і в якій кількості були за ними отримані, оскільки відповідні графи довіреностей не містять зазначеної інформації.

Позивач під час розгляду справи пояснив, що зберігання та облік придбаних у ТОВ «Каміонет»та ТОВ «Каміонет ЛТД»товарів відбувалось в приміщенні, розташованому по вул. Зенківська, 35 в м. Полтаві, і на підтвердження цих обставин надав копію Договору оренди нежитлового приміщення від 13 лютого 2009 року, Оборотну відомість «Склад по постачальникам»01.10.2008-31.12.2010 та Рух коштів товарно-матеріальних цінностей у розрізі постачальників та покупців.

Зазначені пояснення позивача та надані на їх підтвердження докази суд оцінює критично з огляду на такі обставини.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Зокрема,нормою зазначеної статті визначено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується копією Ліцензійного свідоцтва № 3623, залученого до матеріалів справи за клопотанням позивача, право на використання програмного продукту «Підприємець», в якому, що слідує з пояснень позивача, було створено надані суду документи щодо обігу та оприбуткування товарів на складі, позивачу - ОСОБА_1, як кінцевому користувачу не належить.

На підтвердження перебування у користуванні позивача складського приміщення, де зберігався придбаний у ТОВ «Каміонет ЛТД»та ТОВ «Каміонет»товар, позивач -ОСОБА_1 надав копію Договору оренди нежитлового приміщення від 13 лютого 2009 року, укладеного між ТОВ «Агроремсервісприлад - М»(Орендодавець) та ОСОБА_4 (Орендар) (Т. 2, а.с. 58-59).

Допитана в судовому засіданні у якості свідка - ОСОБА_4, пояснила суду, що зазначені приміщення надавались нею ОСОБА_1 для розміщення придбаних ним товарів.

Разом з цим в пункті 2.15 зазначеного договору його сторонами погоджено умову про недопустимість здачі орендарем повністю або частково орендованого приміщення в суборенду. Докази про отримання відповідної згоди на користування нерухомим майном ОСОБА_1 від орендодавця - ТОВ «Агроремсервісприлад - М», а також укладення договору суборенди приміщенням, суду не надано.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Враховуючи законодавчо визначену мету здійснення господарської діяльності (підприємництва) -одержання прибутку, слід зазначити, що позивачем не доведено економічну доцільність здійснення господарських операцій з ТОВ «Каміонет»та ТОВ «Каміонет ЛТД»з огляду на те, що: - він є засновником та співзасновником своїх контрагентів -ТОВ «Каміонет»та ТОВ «Каміонет ЛТД»з зареєстрованим місцем знаходження в м. Полтаві; - його взаємовідносини з ТОВ «Каміонет»та ТОВ «Каміонет ЛТД», які полягали в здійсненні операцій з придбання автозапчастин, були систематичними та регулярними; - отримання товару відбувалось в короткий проміжок часу між окремими поставками (декілька днів між окремими поставками), а доставка товару, як пояснив позивач та представник третьої особи: ТОВ «Каміонет ЛТД», здійснювалась з міста Миколаїв до м. Полтави власним транспортом позивача, що має наслідком наявність витрат на транспортування; - незначну націнку на товари отримані від ТОВ «Каміонет»та ТОВ «Каміонет ЛТД»при їх подальшій реалізації, про що зазначив позивач під час розгляду справи.

Під час судового розгляду позивач пояснив суду, що він здійснював господарські операції з реалізації автозапчастин кінцевим споживачам не від імені ТОВ «Каміонет»та ТОВ «Каміонет ЛТД»засновником та співзасновником яких він є, а як фізична особа -підприємець, оскільки йому довіряють кінцеві споживачі. Інших пояснень або доказів позивачем не було надано.

Судом також враховано, що відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772) результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із відомостями, що містяться в Акті № 9099/1703/НОМЕР_1 від 07.12.2011 року «Про результати документальної виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СГД-ФО ОСОБА_1, рнок НОМЕР_1 за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2010 р.»та в акті № 8251/23-5/36195387 від 21.10.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Каміонет ЛТД», код ЄДРПОУ 36195387 з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2009 р. по 01.10.2011 р.»(Т.1, а.с. 90-112), копії яких перебувають в матеріалах справи і які є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, отримано наступну інформацію.

Відповідно розшифровки руху коштів по розрахунковому рахунку та даних податкової звітності ТОВ «Каміонет ЛТД»у період з 01.01.09 р. по 01.10.11 р. перебувало у взаємовідносинах з контрагентами, у тому числі: ФОП ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1), вид діяльності -оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям. У 2009 - 2011 роках наймані працівники відсутні. Наявність основних засобів не встановлено.

Також відповідно до довідки 1-ДФ ТОВ «Каміонет ЛТД»встановлено, що на підприємстві працює одна особа, а саме; 4 квартал 2009 р. - ОСОБА_1 (директор ТОВ «Каміонет ЛТД»); 1 квартал 2010 р. - ОСОБА_1 (директор ТОВ «Каміонет ЛТД») 2 квартал 2010 р. -не подано розрахунок; 3 квартал 2010 р. - ОСОБА_1 (директор ТОВ «Каміонет ЛТД») 4 квартал 2010 р. - ОСОБА_1 (директор ТОВ «Каміонет ЛТД»).

Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Каміонет ЛТД»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно відомостей з ЄДРПОУ (Вид діяльності - 50.30.1. Оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям). Відповідно додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток встановлено відсутність основних засобів для зберігання та виготовлення продукції.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Каміонет ЛТД»до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Згідно податкової звітності у ТОВ «Каміонет»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких доказів на підтвердження реального здійснення операцій з купівлі-продажу автозапчастин та приладдя позивачем у його контрагентів -ТОВ «Каміонет»та ТОВ «Каміонет ЛТД», обґрунтованих доводів у спростування вищевикладеного, у зв'язку з чим судом ставиться під сумнів правомірність віднесення позивачем сум за такими угодами до складу валових витрат за 2009 рік в розмірі 152276,55 грн. (без ПДВ) за 2010 рік в розмірі 577542,20 грн. (без ПДВ) та формування податкового кредиту у розмірі 143577,36 грн., а саме за жовтень 2009 р. у сумі 12804,84 грн., за листопад 2009 р. у сумі 4574,20 грн., за грудень 2009 р. у сумі 13076,27 грн., за січень 2010 р. у сумі 8709,16 грн., за лютий 2010 р. у сумі 9499,63 грн., за березень 2010 р. у сумі 10748,53 грн., за квітень 2010 р. у сумі 14399,13 грн., за травень 2010 р. у сумі 10614,60 грн., за червень 2010 р. у сумі 7139,00 грн., за липень 2010 р. у сумі 8600,00 грн., за серпень 2010 р. у сумі 6890,00 грн., за вересень 2010 р. у сумі 10970,00 грн., за жовтень 2010 р. у сумі 11739,00 грн., за листопад 2010 р. у сумі 9800,00 грн. та за грудень 2010 р. у сумі 4013,00 грн.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»(чинного на час виникнення спірних правовідносин) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно із пунктом 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Актом перевірки встановлено, що за даними позивача оподатковуваний дохід у 2009 році становить 1248,00 грн. за даними документальної перевірки оподатковуваний дохід за 2009 рік становить 153 524,55 грн., сума розбіжності становить 152 276,55 грн. За даними ОСОБА_1 оподаткований дохід у 2010 році становить 4818,00 грн. у той час як за даними документальної перевірки оподатковуваний дохід СДГ-ФО ОСОБА_1 за 2010 рік становить 582 360,20 грн., сума розбіжності становить 577 542,20 грн.

Враховуючи відсутність будь-яких доказів на підтвердження реального здійснення операцій з купівлі-продажу автозапчастин та приладдя позивачем у його контрагентів -ТОВ «Каміонет»та ТОВ «Каміонет ЛТД», у зв'язку з чим судом ставиться під сумнів правомірність віднесення позивачем сум за такими угодами до складу валових витрат та формування податкового кредиту та з огляду на виявлену під час перевірки розбіжність в сумах оподатковуваного доходу за даними платника податків та даними встановленими під час проведення перевірки і з урахуванням ставки податку, що діяла у 2009 та 2010 роках, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно додатково визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік в сумі 22841,48 грн. та за 2010 рік в сумі 86631,33 грн., що разом складає 109472,81 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві від 26 грудня 2011 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 не обґрунтовані, відтак задоволенню не підлягають.

При наданні оцінки вимозі позивача про визнання неправомірними дій та бездіяльності посадових осіб ДПІ у м. Полтаві, суд прийшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач не визначився із тим, які саме дії та бездіяльність посадових осіб ДПІ у м. Полтаві повинні бути визнані неправомірними. В позові зазначає, що жодною нормою законодавства не передбачено визначення об'єкта або бази оподаткування в залежності від наявності або відсутності порушень контрагента платника, юридична відповідальність носить індивідуальний характер, будь-яких порушень з боку позивача в акті перевірки не встановлено, відповідач не вказує норму закону, яка на його думку заперечує здійснення підприємницької діяльності, відповідач не надає реальних доказів своїм твердженням тобто пряму норму в Цивільному кодексі України, яка забороняє позивачу придбати та реалізовувати запасні частини своїм контрагентам, ставить під сумнів правомірність тверджень відповідача щодо недодержання позивачем вимог статей 203, 215, 216 та 228 Цивільного кодексу України.

Під час судового розгляду справи по суті, позивач пояснив суду, що він вважає неправомірними дії та бездіяльність посадових осіб податкового органу вчинені під час проведення перевірки і розгляду заперечень на акт перевірки № 9099/1703/НОМЕР_1 від 07.12.2011 року «Про результати документальної виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СГД-ФО ОСОБА_1, рнок НОМЕР_1 за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2010 р.», які полягали в неврахуванні документів, наданих позивачем для проведення перевірки.

Надаючи оцінку твердженням позивача суд виходить з наступного.

Статтею 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 77.4. статті 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що документальна виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом господарської діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року проведена відповідно до рішення начальника Державної податкової інспекції у м. Полтаві, оформленого Наказом № 4184 від 18 жовтня 2011 року «Про проведення планової документальної виїзної перевірки СГД-ФО ОСОБА_1 і.п.н. НОМЕР_1»(Т. 1, а.с. 88), направлення на перевірку № 1851 від 10 листопада 2011 року, виданого Державною податковою інспекцією у м. Полтаві (Т.1, а.с. 87).

Питання наявності у відповідача права на проведення перевірки позивачем під сумнів не ставилось.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним податковим ревізором-інспектором та головним державним податковим інспектором під час проведення перевірки були дослідженні наступні документи: реєстраційні документи СГД-ФО, декларації про отримані доходи за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року, податкову декларації за перевіряє мий період; реєстри отриманих та виданих податкових накладних за перевіряє мий період, інформацію про рух коштів по розрахунковим рахункам, виписки банку, платіжні доручення за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року, податкові накладні, накладі за перевіряємий період, інформація з державних баз даних за формами 7 ДР та 1 ДФ за перевіряє мий період, дані зі справи СГД-ФО, первинні документи (накладні, угоди, інше), інформація від підрозділів податкової інспекції та з інших джерел, книги обліку доходів та витрат, тобто всі документи надані позивачем для перевірки.

Відповідно до пункту 86.1. Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 3 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 передбачено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Отже, акт перевірки за своєю правовою природою є носієм доказової інформації, який не являється актом індивідуальної дії, обов'язковим для виконання, та який сам по собі не породжує будь-яких наслідків для позивача. Акт перевірки є засобом документування дій контролюючого органу і не встановлює відповідальності для особи, яка допустила недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки. Водночас, за правилами адміністративного судочинства предмет оскарження повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, встановлені законом умови їх реалізації.

За результатами проведеної перевірки працівниками ДПУ у м. Полтаві складено акт від 07.12.2011 року № 9099/1703/НОМЕР_1.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі юридичне значення для позивача мають прийняті ДПІ у м. Полтаві податкові повідомлення-рішення. Відтак, і способом захисту порушеного права є оскарження до суду вищевказаних рішень.

Дії (бездіяльність) ДПІ у м. Полтаві пов'язані із проведенням перевірки позивача та складання відповідного акту, у тому числі, формулювання його висновків та надання відповіді позивачу на його заперечення на акт перевірки, є структурно невід'ємною складовою частиною процедури винесення правового акту індивідуальної дії у формі податкових повідомлень-рішень.

Позивач не погоджуючись з вказаним актом подав до ДПІ у м. Полтава заперечення на акт про результати документальної виїзної планової перевірки від 07.12.2011 року № 9099/1703/НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 86.7. статті 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Пунктом 6 розділу IV "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010, № 984 встановлено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки. Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 розділу II Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Заперечення можуть бути винесені на розгляд передбачених пунктом 1 цього розділу постійних комісій при відповідних органах державної податкової служби.

21.12.2011 року відповідачем на адресу позивача направлено рішення про розгляд заперечень яким повідомлено, що порушення викладені в акті перевірки залишаються без з мін, а заперечення до акту перевірки без задоволення.

Крім того, судом прийнято до уваги, що позивач, не погоджуючись з правомірністю дій (бездіяльності) відповідача по встановленню в акті перевірки недодержання позивачем вимог статей 203, 215, 216 та 228 Цивільного кодексу України та неврахування документів, наданих позивачем для проведення перевірки, не оскаржує дії по формулюванню інших висновків в акті перевірки, які є взаємопов'язаними з оспорюваними та можуть підлягати правовій оцінці лише у своїй сукупності.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання дій та бездіяльності посадових осіб ДПІ у м. Полтава неправомірними задоволенню не підлягають.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин відповідачем доведено правомірність прийнятих ним 26 грудня 2011 року податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та вчинених при проведенні перевірки та розгляду і надання відповіді на заперечення позивача на акт перевірки дій.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили протилежне. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Каміонет ЛТД", товариство з обмеженою відповідальністю "Каміонет" про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій та бездіяльності неправомірними, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 березня 2012 року.

Суддя Р.І. Молодецький