Постанова

від 30.07.2012 по справі 2а-5883/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2012 року № 2а-5883/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Адвенчер Ленд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2012 року № 0000272305 в частині,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвенчер Ленд»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 січня 2012 року № 0000272305 в частині збільшення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 875 582,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 218 896,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва 03 травня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за червень, липень 2010 року на суму 875 582,00 грн., сформованого за наслідками господарських операцій з ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від вказаного контрагенту, який на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Позивач зазначав, що отримані від ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»товари замовлялись з метою використання у власній господарській діяльності; операції з контрагентом є реальними та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

На думку позивача, висновок органу державної податкової служби про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість ґрунтується виключно на припущеннях, які матеріалами справи не підтверджуються. Позивач переконаний, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому ТОВ «Адвенчер Ленд»не може нести відповідальність за невиконання своїми контрагентами податкових зобов'язань із відображення результатів здійснених господарських операцій у власній податковій звітності.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення пп. 7.2.1., 7.2.3. п. 7.2.; пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 875 581,40 грн., сформованого за наслідками господарських операцій з ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ», оскільки вказаний контрагент не задекларував свої податкові зобов'язання з червень та липень 2010 року, а також безпідставно виписав податкові накладні на користь ТОВ «Адвенчер Ленд», що свідчить про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В судове засідання 23 липня 2012 року представник відповідача не з'явився, відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач - ТОВ «Адвенчер Ленд»(код ЄДРПОУ 31088132) зареєстроване як юридична особа Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 10 листопада 2000 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 030675 (том І, а. с. 90), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 29.11.2011 року по 16.12.2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Адвенчер Ленд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1652/23-5/31088132 від 23.12.2011 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт) -том І, а.с. 9-57.

11 січня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000272305 , яким позивачу за порушення пп. 7.2.1., 7.2.3. п. 7.2.; пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 1 095 730,00 грн., з яких 876 585,00 грн. - основного боргу та 219 147,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (том І, а. с. 7).

За результатами оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку скарги позивача були залишені без задоволення, а спірне рішення -залишено без змін.

Позивач в позовній заяві просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000272305 від 11.01.2012 року в частині збільшення ТОВ «Адвенчер Ленд»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 875 582,00 грн., нарахованих за наслідками операцій з ТОВ «КОММЕТ».

Під час перевірки повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за червень та липень 2010 року працівниками органу державної податкової служби встановлено заниження ТОВ «Адвенчер Ленд»суми податкових зобов'язань на суму 875 582,00 грн. внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОММЕТ».

З Акту перевірки вбачається, що органом державної податкової служби встановлено розбіжності по задекларованих сумах податкового кредиту ТОВ «Адвенчер Ленд»та податкових зобов'язаннях його контрагента -ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»на суму 875 582,00 грн., що свідчить про безпідставність формування та відображення позивачем податкового кредиту у податковій звітності за червень та липень 2010 року податкового кредиту по господарських операціях із зазначеним контрагентом, який не задекларував свої податкові зобов'язання за вказаний період (подані податкові декларації не визнані в якості податкового звіту).

Крім того, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»анульовано 16 вересня 2010 року.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 7.2.1., 7.2.3. п. 7.2.; пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 875 581,64 грн., в тому числі за червень 2010 року на суму 451 382,06 грн. та за липень 2010 року на суму 424 199,58 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Адвенчер Ленд»(Покупець) та ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»(Продавець) 27 травня 2010 року було укладено Договір купівлі-продажу № 275 , згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору. Одиниця виміру кількості товару та загальна кількість визначається у накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору. Груповий асортимент визначається у накладних. Товар повинен бути повністю поставлений протягом 10 днів з моменту узгодження асортименту до цього Договору. Ціна за одиницю товару визначається у накладних; розрахунок за кожну партію Товару проводиться безготівково шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару. Передача (приймання-здача) товару здійснюється за Актом приймання - передачі товару, видатковою накладною (п.п. 1.1., 2.1., 3.1., 6.1., 8.1., 8.2., 12.1.) - том І, а.с. 91-92.

На виконання вказаного договору протягом червня-липня 2010 року ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ» поставило на користь позивача товари, що підтверджується видатковими накладними : № РН-148 від 01 липня 2010 року на суму 412 241,66 грн., в т.ч. ПДВ 68 706,94 грн.; № РН-147 від 01 липня 2010 року на суму 2 132 955,83 грн., в т. ч. ПДВ 355 492,64 грн.; № РН-138 від 22 червня 2010 року на суму 13 845,13 в т. ч. ПДВ 2 307,52 грн.; № РН-134 від 18 червня 2010 року на суму 1 387 823,58 грн., в т. ч. ПДВ 231 303,93 грн.; № РН-127 від 02 червня 2010 року на суму 1 306 622,24 грн., в т. ч. ПДВ 217 770,37 грн. (том І, а.с. 115-121).

За наслідками поставки товарів, ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»виписало на користь ТОВ «Адвенчер Ленд»податкові накладні : № 127 від 02 червня 2010 року на суму 1 306 622,24 грн. (ПДВ 217 770,37 грн.); № 134 від 18 червня 2010 року на суму 1 387 823,58 грн. (ПДВ 231 303,93 грн.); № 138 від 22 червня 2010 року на суму 13 845,13 грн. (ПДВ 2 307,52 грн.); № 147 від 01 липня 2010 року на суму 2 132 955,83 грн. (ПДВ 355 492,64 грн.); № 148 від 01 липня 2010 року на суму 412 241,66 грн. (ПДВ 68 706,94 грн.) (том І, а. с. 145-173).

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ «Адвенчер Ленд»та ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»проведені у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача (том І, а. с. 93 - 114).

Вказані суми податку на додану вартість ТОВ «Адвенчер Ленд»включило до складу податкового кредиту за червень та липень 2010 року, що підтверджується наданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ за відповідні періоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню в контексті наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із наступного.

У роз'ясненнях, викладених в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»та в Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 Вищим адміністративним судом України сформовано позицію, відповідно до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Оскільки спірні правові відносини виникли до 01 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, судом при вирішенні справи з урахуванням положень ст. 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп застосовуються ті норми законодавства, які діяли на момент виникнення спірних відносин.

Спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин (в період до 01 січня 2011 року), є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу наведених норм права та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Адвенчер Ленд»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень та липень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ», які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням (оплатою) товарів.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані в червні та липні 2010 року, постачання товару відбулося в тих же податкових періодах, що підтверджується вищеописаними видатковими накладними, то в силу приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право ТОВ «Адвенчер Ленд»на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно, у червні та липні 2010 року.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 100242092 від 04.09.2009 року.

Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»було анульоване 16 вересня 2010 року на підставі Акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про анулювання реєстрації платника ПДВ № 323/29 від 16.09.2010 року (том І, а.с. 72), в той час як податкові накладні на користь позивача зазначеним платником податку були видані у червні та липні 2010 року .

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів.

На переконання суду, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані вказаним підприємством до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинного на момент оформлення податкових накладних) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно наявного в матеріалах витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08 червня 2012 року № 132637, ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»станом на момент здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (том І, а.с. 87).

Тобто станом на момент на момент проведення господарських операцій з позивачем ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»не було ліквідовано, діяльність його в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключено.

Відтак, контрагент позивача не мав дефектів у своєму правовому статусі та мав право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність вчинення господарських операцій з поставки товарів «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»на користь позивача, а також придбання позивачем таких товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 08 червня 2012 року № 133146 до основних видів діяльності ТОВ «Адвенчер Ленд»належать: «Неспеціалізована оптова торгівля»(код КВЕД 46.90); «Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів»(код КВЕД 77.11); «Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням»(код КВЕД 46.61); «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах»(код КВЕД 47.19); «Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням»(код КВЕД 46.69); «Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів» (код КВЕД 45.40).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 08 червня 2012 року № 132637 до основних видів діяльності ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»належать: «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту»(код КВЕД 52.12.0); «Інші види оптової торгівлі»(код КВЕД 51.70.0); «Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту» (код КВЕД 51.19.0); «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту»(код КВЕД 51.11.0).

На вимогу суду позивач надав докази оприбуткування товару, придбаного у ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»- прибуткові накладні (том І, а.с. 174-186, том ІІ, а.с. 1-10) та подальшого відчудження придбаних товарів.

Наданими позивачем видатковими накладними, рахунками розрахунковими документами -фіскальними чеками підтверджується, що придбані у ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»товарно-матеріальні цінності (вузли, деталі та комплектуючі до мотоциклів) були реалізовані третім особам (том ІІ, а.с.11 - 189).

Таким чином, придбання товарів у ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної для нього господарської діяльності пов'язаної з торгівлею мотоциклами та приладдям до них, яка спрямована на отримання доходу.

Враховуючи вказаний вище договір та вид діяльності позивача та його контрагента, з огляду на характер поставлених ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»товарів, надані позивачем документи, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а придбані ТОВ «Адвенчер Ленд»товари були використані у його власній господарській діяльності.

Відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

Крім того, з наданої на запит суду ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС інформації відносно ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»вбачається, що згідно податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податків за Формою № 1ДФ кількість працівників на вказаному підприємстві у 2 кварталі 2010 року становила 4 особи, у 3 кварталі 2010 року - 3 особи (том І, а.с. 73).

Отже, вказане підприємство мало в своєму розпорядженні достатній трудовий ресурс, необхідний для виконання покладених на нього договірних обов'язків для поставки визначеного договором та видатковими накладними обсягу товару.

Доказів відсутності у контрагента позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей, трудових ресурсів, устаткування, транспорту, тощо, необхідних для виконання господарських зобов'язань, відповідачем під час судового розгляду не надано.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що надавалися позивачу були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З приводу висновків акту перевірки про виявлення розбіжностей по задекларованим сумам податкового кредиту та податкових зобов'язань між позивачем та ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»на загальну суму 875 582,00 грн., суд зазначає, що відповідно до п. 20.1 ст. 20 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (діючого на момент виникнення спірних правовідносин), відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 01.06. 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі „Інтерсплав проти України").

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

В свою чергу, позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення -придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку. В Акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Адвенчер Ленд»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за червень та липень 2010 року, а висновки Акту перевірки про порушення позивачем пп. 7.2.1., 7.2.3. п. 7.2.; пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковим, відтак донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 875 582,00 грн. є протиправним.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій у розмірі 218 896,00 грн.(875 582,00 грн. х 25%) є також протиправним.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ТОВ «Адвенчер Ленд»підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання рішення недійсними, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 2 188,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0000272305 від 11 січня 2012 року в частині збільшення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 875 582,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 218 896,00 грн.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвенчер Ленд»судові витрати у розмірі 2 188,00 грн. (дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень 00 копійок).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.