Постанова

від 30.01.2018 по справі 2а-5883/12/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/461/18 2а-5883/12/2670 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2012 року (суддя Патратій О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року (головуючий суддя - Земляна Г.В., судді: Горбань Н.І., Сорочко Є.О.) у справі № 2а-5883/12/2670 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Адвенчер Ленд до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Адвенчер Ленд (далі - ТОВ Адвенчер Ленд ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва) в частині збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 875582,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 218896,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулось із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ Адвенчер Ленд зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Печерському районі м. Києва посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , ст. ст. 198, 201 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку ТОВ Адвенчер Ленд з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 23.12.2011 року № 1652/23-5/31088132.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 7.2.1., 7.2.3. п. 7.2.; пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних в Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія КОММЕТ товарно-матеріальних цінностей за договором від 27.05.2010 року №275 з підстави невідповідності суми нарахованого ТОВ Адвенчер Ленд податкового кредиту за цією операцією сумі податкових зобов'язань контрагента.

На підставі вказаного акту перевірки 11.01.2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення 0000272305, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1095730,00 грн., з яких 876585,00 грн. - основний платіж та 219147,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що податковим органом в супереч ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні норми визначено і чинним з 01.01.2011 року Податковим кодексом України.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операції з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідної операції належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про її обсяг та зміст.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваної господарської операції, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені ТОВ Адвенчер Ленд до матеріалів справи належним чином оформлені копії документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарської операції та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; банківських виписок.

ДПІ у Печерському районі м. Києва, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ Адвенчер Ленд як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Наданими позивачем видатковими накладними, рахунками розрахунковими документами - фіскальними чеками підтверджується, що придбані у ТОВ Торгово-промислова компанія КОММЕТ товарно-матеріальні цінності (вузли, деталі та комплектуючі до мотоциклів) були реалізовані третім особам.

Суми податку на додану вартість за наслідками спірної господарської операції ТОВ Адвенчер Ленд включило до складу податкового кредиту за червень та липень 2010 року що підтверджується наданими позивачем податковими деклараціями з податку на додану вартість за відповідні періоди.

На момент здійснення спірної поставки позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ Торгово-промислова компанія КОММЕТ не призвело до недійсності укладених угод та не позбавляло правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних, оскільки анулювання свідоцтва здійснювалось пізніше.

Доводи відповідача про невідповідність суми сформованого позивачем за оспорюваною операцією податкового кредиту сумі податкових зобов'язань ТОВ Торгово-промислова компанія КОММЕТ суд відхиляє, оскілки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від звітування контрагентом до податкового органу за місцем реєстрації або фактичної сплати ним податку до бюджету, а тому, якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарської операції, як у даній ситуації, та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таке правозастосування відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 01.06.2010 року у справі №21-573во10, від 31.01.2011 року у справі №21-47а10, від 31.01.2011 року у справі №21-42а10.

За наведених обставин та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами ч. 2 ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна