Ухвала

від 20.09.2012 по справі 2а-5883/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5883/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" вересня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвенчер Ленд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвенчер Ленд»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 січня 2012 року № 0000272305 в частині збільшення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 875 582,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 218 896,00 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0000272305 від 11 січня 2012 року в частині збільшення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 875 582,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 218 896,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 29.11.2011 року по 16.12.2011 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвенчер Ленд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1652/23-5/31088132 від 23.12.2011 року.

11 січня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000272305, яким позивачу за порушення пп. 7.2.1., 7.2.3. п. 7.2.; пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 1 095 730,00 грн., з яких 876 585,00 грн. - основного боргу та 219 147,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку скарги позивача були залишені без задоволення, а спірне рішення - залишено без змін.

В зв'язку з чим, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що надавалися позивачу були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а тому ТОВ «Адвенчер Ленд» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за червень та липень 2010 року, а висновки Акту перевірки про порушення позивачем пп. 7.2.1., 7.2.3. п. 7.2.; пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідач, приймаючи оскаржуване повідомлення-рішення послався на ту обставину, що оскільки органом державної податкової служби встановлено розбіжності по задекларованих сумах податкового кредиту ТОВ «Адвенчер Ленд»та податкових зобов'язаннях його контрагента -ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»на суму 875 582,00 грн.

У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку, що це свідчить про безпідставність формування та відображення позивачем податкового кредиту у податковій звітності за червень та липень 2010 року податкового кредиту по господарських операціях із зазначеним контрагентом, який не задекларував свої податкові зобов'язання за вказаний період (подані податкові декларації не визнані в якості податкового звіту).

Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок податкового органу не ґрунтується на обставина справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Адвенчер Ленд»(Покупець) та ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»(Продавець) 27 травня 2010 року було укладено Договір купівлі-продажу № 275, згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору. Одиниця виміру кількості товару та загальна кількість визначається у накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору. Груповий асортимент визначається у накладних. Товар повинен бути повністю поставлений протягом 10 днів з моменту узгодження асортименту до цього Договору. Ціна за одиницю товару визначається у накладних; розрахунок за кожну партію Товару проводиться безготівково шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару. Передача (приймання-здача) товару здійснюється за Актом приймання - передачі товару, видатковою накладною (п.п. 1.1., 2.1., 3.1., 6.1., 8.1., 8.2., 12.1.).

На виконання вказаного договору протягом червня-липня 2010 року ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ» поставило на користь позивача товари, що підтверджується видатковими накладними: № РН-148 від 01 липня 2010 року на суму 412 241,66 грн., в т.ч. ПДВ 68 706,94 грн.; № РН-147 від 01 липня 2010 року на суму 2 132 955,83 грн., в т. ч. ПДВ 355 492,64 грн.; № РН-138 від 22 червня 2010 року на суму 13 845,13 в т. ч. ПДВ 2 307,52 грн.; № РН-134 від 18 червня 2010 року на суму 1 387 823,58 грн., в т. ч. ПДВ 231 303,93 грн.; № РН-127 від 02 червня 2010 року на суму 1 306 622,24 грн., в т. ч. ПДВ 217 770,37 грн.

За наслідками поставки товарів, ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»виписало на користь ТОВ «Адвенчер Ленд»податкові накладні: № 127 від 02 червня 2010 року на суму 1 306 622,24 грн. (ПДВ 217 770,37 грн.); № 134 від 18 червня 2010 року на суму 1 387 823,58 грн. (ПДВ 231 303,93 грн.); № 138 від 22 червня 2010 року на суму 13 845,13 грн. (ПДВ 2 307,52 грн.); № 147 від 01 липня 2010 року на суму 2 132 955,83 грн. (ПДВ 355 492,64 грн.); № 148 від 01 липня 2010 року на суму 412 241,66 грн. (ПДВ 68 706,94 грн.).

Розрахунки між ТОВ «Адвенчер Ленд»та ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»проведені у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача.

Вказані суми податку на додану вартість ТОВ «Адвенчер Ленд»включило до складу податкового кредиту за червень та липень 2010 року, що підтверджується наданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ за відповідні періоди.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення правовідносин) є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, п/п. 7.4.4. Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів зазначає, що для надання правової оцінки щодо формування платником податку податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість», якими регламентується порядок визначення податкового кредиту.

Зі змісту пункту 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» в цілому та у взаємозв'язку з положеннями п/п. 3.1.1, п. 7.2. та п. 7.5. цього закону, а також з урахуванням норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції .

За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (Замовника) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту, відсутні підстави для висновку про неправомірне формування податкового кредиту.

Так, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що достатніми підставами для включення ТОВ «Адвенчер Ленд»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень та липень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ», які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням (оплатою) товарів.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 100242092 від 04.09.2009 року.

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Тобто суд першої інстанції вірно зазначає, що на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги доводи відповідача про подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, так як вказана обставина не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані вказаним підприємством до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинного на момент оформлення податкових накладних) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо реального придбання позивачем послуг і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: належним чином засвідчені копії податкових накладних, акти приймання виконаних робіт, платіжні доручення про оплату наданих послуг.

Так, відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 08 червня 2012 року № 133146 до основних видів діяльності ТОВ «Адвенчер Ленд»належать: «Неспеціалізована оптова торгівля»(код КВЕД 46.90); «Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів»(код КВЕД 77.11); «Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням»(код КВЕД 46.61); «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах»(код КВЕД 47.19); «Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням»(код КВЕД 46.69); «Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів»(код КВЕД 45.40).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 08 червня 2012 року № 132637 до основних видів діяльності ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»належать: «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту»(код КВЕД 52.12.0); «Інші види оптової торгівлі»(код КВЕД 51.70.0); «Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту»(код КВЕД 51.19.0); «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту»(код КВЕД 51.11.0).

Крім того, на вимогу суду першої інстанції позивач надав докази оприбуткування товару, придбаного у ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»- прибуткові накладні та подальшого відчудження придбаних товарів.

Наданими позивачем видатковими накладними, рахунками розрахунковими документами - фіскальними чеками підтверджується, що придбані у ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»товарно-матеріальні цінності (вузли, деталі та комплектуючі до мотоциклів) були реалізовані третім особам.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що придбання товарів у ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної для нього господарської діяльності пов'язаної з торгівлею мотоциклами та приладдям до них, яка спрямована на отримання доходу.

Враховуючи вказаний вище договір та вид діяльності позивача та його контрагента, з огляду на характер поставлених ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»товарів, надані позивачем документи, у суду першої інстанції були обгрунтовані підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а придбані ТОВ «Адвенчер Ленд»товари були використані у його власній господарській діяльності.

З приводу висновків акту перевірки про виявлення розбіжностей по задекларованим сумам податкового кредиту та податкових зобов'язань між позивачем та ТОВ «Торгово-промислова компанія «КОММЕТ»на загальну суму 875 582,00 грн., суд першої інстанції вірно зазначає, що відповідно до п. 20.1 ст. 20 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (діючого на момент виникнення спірних правовідносин), відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Крім цього, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету контрагентом. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ТОВ «Адвенчер Ленд» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за червень та липень 2010 року, а висновки Акту перевірки про порушення позивачем пп. 7.2.1., 7.2.3. п. 7.2.; пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим, відтак донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 875 582,00 грн. є протиправним.

Крім того, оскільки суд першої інстанції встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій у розмірі 218 896,00 грн.(875 582,00 грн. х 25%) є також протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення по зазначених в апеляційній скарзі доводах.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2012 року -залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 25 вересня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.