Ухвала

від 12.07.2012 по справі 2а-5825/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. м. Київ К/9991/16622/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Подолянко Р.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 12.07.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012

у справі № 2а-5825/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Порто Плюс"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Порто Плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень -рішень: №0000450720/1 від 08.11.2010, №0000460720/1 від 08.11.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2011 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувались в період з 01.03.2010 по 31.03.2010 та складено акт №579-07-2-35736363 від 17.09.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000460720/1 від 08.11.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 1243653 грн. та зобов'язано сплатити штрафні фінансові санкції в розмірі 8951 грн., податкове повідомлення-рішення №0000450720/1 від 08.11.2010, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 846492 грн.: основний платіж 564328 грн., штрафні (фінансові) санкції 282164 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.7.1, 7.7.3, пп. 7.7.7 п. 7.7, пп. 7.8, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" , п. 2.2 ст. 2, пп. 5.11, п. 5.12 ст. 5, пп. 5.12.2, пп. 5.12.3, пп. 5.12.4, пп. 5.12.6 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА №166 від 30.05.1997, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 216172 грн., в тому числі за квітень 2010 року на суму 216172 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ „Радос" було укладено ряд договорів купівлі-продажу, на виконання умов яких позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ „Родос" грошові кошти в розмірі 10843758,12 грн., в тому числі податок на додану вартість 1807293, 02 грн.

Сума податкового кредиту за березень 2008 року по контрагенту ТОВ „Радос" підтверджена податковими накладними та задекларовано позивачем податковий кредит у деклараціях за березень 2008 року.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені Законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.5 п 7.7 ст. 7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не має права на отримання бюджетного відшкодування:

а) особа, яка:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів;

не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Зазначена норма Закону містить виключення, а саме - придбання або спорудження (будівництво) основних фондів.

Оскільки, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач придбав основні фонди, тому його висновок про правомірне включення позивачем сплачених сум податку на додану вартість в ціні оплати витрат на придбання основних фондів до податкового кредиту є вірним.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є придбання основних фондів та фактична оплата такого придбання, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем, при цьому не впливає на формування податкового кредиту термін його реєстрації, як платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 у справі № 2а-5825/11/2670 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 у справі № 2а-5825/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко

Суддя М.О. Федоров