Рішення

від 30.07.2012 по справі 32/237-53/271-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/237-53/271-2012 30.07.12 За первісним позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль", м. Бориспіль Київської області

до відповідача Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД", м. Київ

про зобов'язання розірвати договір та стягнення 308 238,10 грн.

За зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД", м. Київ

до відповідача Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль", м. Бориспіль Київської області

про стягнення 387 058,90 грн.

За участю прокурора з питань нагляду та додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом: Моргун Д.М. -дов. № 35-30-6 від 03.01.12

від відповідача за первісним позовом: Троєкуров Д.О. -дов. б/№ від 08.12.11

від прокуратури: Біньковська А.В. -посв. № 115 від 08.09.09

СУТЬ СПОРУ :

09.12.2011 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" про розірвання договору №02.2-14.2-3 від 07.07.2011 року по наданню послуг з поточного ремонту пасажирського перону аеропорту та стягнення 308 238,10 грн., що становить 231 179,10 грн. сплаченого авансу та 77 059 грн. штрафу за розірвання договору у відповідності до умов п. 7.8 договору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач виконав роботи з порушенням технології виконання робіт, порушив умови п.п.3.3, 5.4, 5.9, п.п.6.3.2, 6.3.4, 6.3.7 п.6 договору, що у відповідності до умов п.7.7, п.7.8 договору є підставою розірвання договору, вимоги про повернення сплачених авансових платежів, а також застосування штрафу.

18.01.2012 року відповідач у справі - Приватне акціонерне товариство "АЕРОБУД" звернулося до суду із зустрічним позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення 387 058,90 грн. вартості виконаних робіт за договором № 02.2-14.2-3 від 07.07.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що виконав роботи за спірним договором у відповідності до Технічного завдання на виконання поточного ремонту з заміни дефектних ділянок залізобетонних плит, ремонту сколів від 16.03.2011 року за № 79-25/1-22, про виконання робіт складено Акти виконаних робіт форми КБ-2в, КБ-3, які замовником не підписано, вартість робіт не оплачено.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2012 року у справі № 32/237 позовні вимоги позивача за первісним позовом задоволено частково.

Розірвано договір №02.2-14.2-3 від 07.07.2011 року, укладений між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Приватним акціонерним товариства "АЕРОБУД". Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 231 179,10 грн. в повернення авансу, 77 059,00 грн. штрафу, 6 635,26 грн. судового збору .

У задоволенні первісного позову Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" в частині розірвання договору №02.2-14.2-3 від 07.07.2011 р. з моменту його укладення відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" про стягнення з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 387 058,90 грн. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" на рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2012 року у справі №32/237 залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2012 року у справі № 32/237 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 у справі № 32/237 та рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2012 скасовано. Справу направлено до Господарського суду м. Києва на новий розгляд.

Відповідно до розпорядження В.о. керівника апарату Господарського суду м. Києва № 04-1/518 від 15.06.2012 по справі № 32/237 призначено автоматичний розподіл та справу № 32/237, відповідно до автоматичного розподілу передано судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2012 справу прийнято до провадження, справі присвоєно № 32/237-53/271-2012, розгляд справи призначено на 09.07.2012.

07.07.2012 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом надійшли клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, про призначення судової будівельної експертизи та письмові пояснення по суті справи.

Клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами судом задоволено.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення судової експертизи у справі відмовив в його задоволенні, оскільки, відповідно до приписів ст. 41 ГПК України призначення експертизи на вимогу учасників процесу не є обов'язком суду, а є його правом.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2651 від 27.11.2006 р. "Про деякі питання призначення судових експертиз" ).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" , судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Розглядаючи клопотання сторони про призначення експертизи, суд виходить з того, чи мають значення для справи обставини, встановлення яких можна здійснити судовою експертизою, та чи може сторона іншими засобами доказування підтвердити ці обставини.

Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Суд вважає, що докази наявні в матеріалах справи є достатніми для встановлення даних, що входять до предмету доказування. З огляду на зазначене, заявлене відповідачем клопотання відхилено .

08.07.2012 через відділ діловодства суду від позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом надійшли письмові пояснення по суті спору з урахуванням постанови Вищого господарського суду України.

В судовому засіданні 09.07.2012, в порядку ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 23.07.2012.

У зв'язку з нез'явленням в засідання суду 23.07.2012 повноважних представників сторін, ухвалою від 23.07.2012 відкладено розгляд справи на 30.07.2012.

У даному судовому засіданні представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом підтримав заявлені вимоги та наполягав на задоволенні позову, проти задоволення зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом проти задоволення первісного позову заперечив, наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Прокурор з питань нагляду та додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області надав пояснення по суті спору.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.07.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2011 року між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Приватним акціонерним товариством "АЕРОБУД", на підставі протоколу конкурсних торгів від 08.06.2011 року №10-02-418, укладено Договір №02.2-14.2-3, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого відповідач (підрядник за договором) зобов'язався у 2011 році надати послуги з поточного ремонту "заміна дефектних ділянок з/б плит, ремонт сколів пасажирського перону (інвентарний № 21502)", а позивач (замовник за договором) прийняти і сплатити надані послуги.

Договором сторони визначили (п. 3.1 договору) ціну послуг та матеріальних ресурсів в розмірі 770 597,00 грн., та порядок проведення розрахунків (розділ 4 Договору). На виконання умов п.п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 договору позивач перерахував підряднику аванс у розмірі 30% від ціни Договору, в сумі 231 179,10 грн., що підтверджено представленим в матеріалах справи платіжним дорученням № 1824 від 28.07.2011 року.

Згідно умов договору сторони узгодили Локальний кошторис (п.1.2 договору, додаток № 3, 4) та передбачили, що обсяги закупівель послуг можуть бути зменшено в залежності від реального фінансування видатків Замовника (п.1.3 договору).

Договором сторони обумовили, що якість робіт повинна відповідати умовам та вимогам, що звичайно ставляться до послуг такого характеру, послуги надаються відповідно до державних будівельних норм, чинного законодавства України та умов даного договору (п.2.1, 2.2 договору).

Підрядник зобов'язався виконати роботи відповідно до Технічного завдання від 16.03.2011 року № 79/25/1-22, ВБН В 2.3-218-175-2002, ДБН та умов договору до 31.12.2011 року (п.10.1 договору), забезпечити якість робіт, негайно усунути недоліки у послугах, допущені з його вини (п.6.3 договору).

Відповідно до п. 5.10 Договору у разі виявлення в процесі приймання-передачі наданих послуг недоліків, допущених з вини підрядника, він у визначений замовником строк (про що підрядник повідомляється у письмовій формі), зобов'язаний усунути їх і повторно повідомити замовника про готовність до передачі наданих послуг. Згідно з п. 7.7 Договору замовник може вимагати припинити надання послуг або розірвати Договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє підрядника при порушенні підрядником будівельних норм та правил, відхиленнях при наданні послуг від технічного завдання №79-25/1-22 від 16.03.2011 р., при порушенні строку надання послуг, передбаченого п. 5.1 Договору, більше двох тижнів з вини підрядника, що підтверджується двосторонніми актами. Датою розірвання договору буде дата, визначена в письмовому повідомленні, направленому замовником підряднику.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги посилався на те, що підрядник (відповідач у справі) виконав роботи з недоліками та з порушенням строків їх виконання.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За правовою природою укладений між сторонами договір має ознаки договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України , одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Укладений між сторонами договір містить також елементи договору про надання послуг (виконання робіт), що не заборонено вимогами чинного законодавства. Згідно ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. ст. 837 , 901 Цивільного кодексу України як договір підряду так і договір надання послуг є консенсуальним, двостороннім та оплатним.

Договір є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і підрядник, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На підрядника покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник у свою чергу зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом отримання належного виконання послуги з боку підрядника.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до змісту ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Пунктом 1 частини 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Судом встановлено, що підрядник (відповідач у справі) виконав роботи з недоліками та з порушенням строків їх виконання. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про усунення таких недоліків.

Так, листом від 15.09.2011 року за № 57-22-104 позивач повідомив підрядника, що під час проведення технічного нагляду виявлено значні дефекти робіт: нерівність країв покриття по периметру перону; покриття не має однорідний колір; має місце незначні відшарування щебеневого заповнення та дефекти водовідведення води з ділянки.

20.09.2011 року листом за № 57-22-111 замовник повідомив підрядника, що при переміщені літака по ділянці відбувається налипання щебеню та мастики на шасі. На поверхні ділянки утворюються колії.

Протягом вересня 2011 року замовник надсилає підряднику ряд листів (20.09.2011 року № 57-22-117, 27.09.2011 року № 57-22-117, 29.09.2011 року № 57-22-118 ) з нагадуванням про усунення недоліків відповідно Дефектного акт.

19.10.2011 року Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» направляє відповідачу (підряднику за договором ) претензію за № 35-28/5-39 з вимогою негайного усунення недоліків, визначених у Дефектному акті з попередженням про розірвання договору відповідно п. 7 договору.

Відповідач у визначений Договором строк належним чином не виконав підрядні роботи та не усунув недоліки проведених робіт, що унеможливлює експлуатацію об'єкту, тому позивач наполягає на застосування до договірних відносин сторін вимог ст. 651 ЦК України .

Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 2 ст. 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Факт неякісного виконання робіт по укладенню ремонтного шару у зв'язку з порушенням відповідачем технології виконання робіт доведено наявними в матеріалах справи висновками Українського державного проектно-технологічного науково-дослідного інституту цивільної авіації «Украеропроект»від 10.10.2011 року за № 02.8-548, яким підтверджено виконання робіт з порушенням технології. При обстеженні покриття перону встановлено наявне відлущування щебеню, прилипання його до пневматиків. За рекомендацією даного інституту для експлуатації покриття необхідно здійснити повторний ремонт перону із застосуванням більш надійних матеріалів і з попереднім знесенням укладеного шару.

Здійснення робіт з дефектами підтверджується і с самим відповідачем, про що свідчить лист № 990 від 24.10.2011 року.

Прокуратурою Київської області під час перевірки виконання робіт з поточного ремонту пасажирського перону «М»ДП «МА»Бориспіль»залучено спеціалістів Служби автомобільних доріг у Київській області за висновком яких випробувана лита емульсіонно-мінеральна суміш за вмістом мінеральних часток на ситах з розміром отвору 7.0,5.0,2.5 не відповідає вимогам ТУ У В 2.7-45.2-00018112-208-2002. Дане підтверджено представленим в матеріалах справи протоколом № 478 від 25.10.2011 року лабораторії з контролю якості виробництва Служби автомобільних доріг у Київській області.

За таких обставин суд дійшов висновку про доведеність факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду, а відтак і обґрунтованість та правомірність вимог щодо розірвання договору.

Стосовно вимоги позивача в частині встановлення, що Договір №02.2-14.2-3 від

07.07.2011 р. є розірваним з моменту його укладення, суд відзначає, що позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Тому обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в частині встановлення, що Договір №02.2-14.2-3 від 07.07.2011 р. є розірваним з моменту його укладення, необхідно відмовити.

Відповідно до п. 7.8 Договору в разі розірвання договору в односторонньому порядку через невиконання або неналежне виконання підрядником обов'язків за договором (у тому числі, передбачених в п.7.8 Договору), він зобов'язаний повернути замовнику аванс, передбачений п. 4.1.1 цього Договору та сплатити замовнику штраф у розмірі 10% ціни Договору протягом 10-ти календарних днів з дати письмового повідомлення замовником підрядника про розірвання Договору.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження підтверджують факт розірвання Договору внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути аванс у сумі 231 179,10 грн. та стягнення з нього штрафу у розмірі 77 059,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Зустрічний позов мотивовано тим, що на виконання умов Договору відповідачем виконані підрядні роботи з надання послуг поточного ремонту на загальну суму

618 238,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та довідкою про вартість виконаних робіт.

В свою чергу, позивач зазначені акти приймання виконаних підрядних робіт та довідку про вартість виконаних робіт на виконання умов Договору не підписав, та різницю між сплаченим авансом та вартістю виконаних робіт не оплатив, у зв'язку з чим відповідач намагається стягнути з позивача 387 058,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

В той же час, із пункту 5.9 Договору вбачається, що у випадку вмотивованої відмови замовника від приймання послуг сторони складають акт про виявлені дефекти з переліком необхідних доробок та зазначенням терміну їх усунення. З актом про виявлені дефекти замовник повертає підряднику не підписані акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, а також акт приймання-здачі виконаних підрядних робіт. У такому випадку остаточний розрахунок проводиться лише після отримання замовником послуг з врахуванням виконаних доробок з підписаними вищевказаними документами.

Матеріалами справи підтверджується наявність недоліків виконаних відповідачем підрядних робіт, неусунення їх у визначений позивачем термін, а тому вимоги відповідача про оплату виконаних робіт на суму 387 058,90 грн. є необґрунтованими.

За такими обставинами у задоволені зустрічних вимог про стягнення з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" заборгованості за Договором №02.2-14.2-3 від 07.07.2011 р. у розмірі 387 058,90 грн., слід відмовити.

Витрати по судовому збору за наслідками розгляду первісного позову процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за приписами частини п'ятої ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" задовольнити частково.

2.Розірвати договір Договору №02.2-14.2-3 від 07.07.2011 р., укладений між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт Бориспіль" та Приватним акціонерним товариством "АЕРОБУД".

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" (01054, м. Київ, вул. Воровського, 32, код ЄДРПОУ 24374248, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" (08307 Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт "Бориспіль", код ЄДРПОУ 20572069) аванс у сумі 231 179,10 грн. (двісті тридцять одна тисяча сто сімдесят дев'ять гривень 10 копійок), штраф у розмірі 77 059,00 грн. (сімдесят сім тисяч п'ятдесят дев'ять гривень 00 копійок) та судовий збір в сумі 6 635,26 грн. (шість тисяч шістсот тридцять п'ять гривень 26 копійок).

4. Після набрання рішенням законної сили - видати наказ.

5.У задоволенні первісного позову Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" в частині встановлення, що Договір №02.2-14.2-3 від 07.07.2011 є розірваним з моменту його укладення -відмовити.

6.У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" про стягнення з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" заборгованості за Договором №02.2-14.2-3 від 07.07.2011 у розмірі 387 058,90 грн. -відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 02.08.2012