Постанова

від 10.10.2012 по справі 32/237-53/271-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2012 № 32/237-53/271-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря: Денисюк І.Г.

за участюпредставників сторін:

від позивача Моргун Д.М.;

від відповідача Троєкуров Д.О.;

від прокуратури не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД"

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 30.07.2012р.

справа №32/237-53/271-2012 (суддя - Грєхова О.А.)

за первісним позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль"

до Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД"

про зобов'язання розірвати договір та стягнення 308238,10 грн.

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД"

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль"

про стягнення 387058,90 грн.

за участю прокурора з питань нагляду та додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт Бориспіль" (далі - позивач) в грудні 2011 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" (далі - відповідач ) про розірвання договору №02.2-14.2-3 від 07.07.2011 року по наданню послуг з поточного ремонту пасажирського перону аеропорту та стягнення 308 238,10 грн., що становить 231 179,10 грн. сплаченого авансу та 77 059 грн. штрафу за розірвання договору у відповідності до умов п. 7.8 договору.

18.01.2012 р. відповідач у справі - Приватне акціонерне товариство "АЕРОБУД" звернулося до суду першої інстанції із зустрічним позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення 387058,90 грн. вартості виконаних робіт за договором № 02.2-14.2-3 від 07.07.2011 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2012 р. у справі № 32/237 позовні вимоги позивача за первісним позовом задоволено частково.

Розірвано договір №02.2-14.2-3 від 07.07.2011 р., укладений між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Приватним акціонерним товариства "АЕРОБУД". Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 231 179,10 грн. в повернення авансу, 77 059,00 грн. штрафу, 6 635,26 грн. судового збору .

У задоволенні первісного позову Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" в частині розірвання договору №02.2-14.2-3 від 07.07.2011 р. з моменту його укладення відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" про стягнення з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 387 058,90 грн. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 р. у справі №32/237 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 р. у справі № 32/237 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2012р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012р. у справі № 32/237 та рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2012р. скасовано. Справу направлено до Господарського суду м. Києва на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2012р. у справі №32/237-53/271-2012 первісний позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" задоволено частково. Розірвано договір №02.2-14.2-3 від 07.07.2011р., укладений між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт Бориспіль" та Приватним акціонерним товариством "АЕРОБУД". Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" аванс у сумі 231179,10 грн., штраф у розмірі 77 059,00 грн. та судовий збір в сумі 6 635,26 грн. У задоволенні первісного позову Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" в частині встановлення, що договір №02.2-14.2-3 від 07.07.2011р. є розірваним з моменту його укладення -відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" про стягнення з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" заборгованості за договором №02.2-14.2-3 від 07.07.2011р. у розмірі 387058,90 грн. -відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "АЕРОБУД" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2012р. у справі №5011-32/237-53/271-2012-2012 і прийняти нове рішення, яким прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" за первісним позовом відмовити в повному обсязі, а позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" задовольнити в повному обсязі, а саме стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" на користь Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" заборгованість в розмірі 387058,90 грн. та 7633,24 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу зустрічної позовної заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2012р. у справі №32/237-53/271-2012, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.08.2011 р. між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (замовник) та Приватним акціонерним товариством "АЕРОБУД" (підрядник), на підставі протоколу конкурсних торгів від 08.06.2011 р. №10-02-418, було укладено договір №02.2-14.2-3 (далі - договір), предметом якого відповідно до п. 1.1, 1.2 є зобов'язання відповідача у 2011 році надати послуги з поточного ремонту "заміна дефектних ділянок з/б плит, ремонт сколів пасажирського перону (інвентарний № 21502)", а позивач прийняти і сплатити надані послуги.

Згідно п. 3.1 договору ціна послуг та матеріальних ресурсів становить 770 597,00 грн.

Відповідно до розділ 4 договору розрахунки проводяться наступним чином: Замовник протягом 20-ти банківських днів після підписання договору та передачі будівельного майданчику сплачує на розрахунковий рахунок підрядника аванс у розмірі 30% від ціни договору, що становить 231179,10 грн.; 60% ціни позову, що становить 462358,20 грн., включаючи ПДВ -20% - 77059,70 грн., Замовник сплачує після надання послуг на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма - КБ-3) протягом - 20 днів.; 10% ціни договору, що становить 77059,70 грн., включаючи ПДВ 20% - 12843,28 грн., замовник сплачує протягом 20 банківських днів після підписання акту приймання-здачі виконаних підрядних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи (платіжне доручення № 1824 від 28.07.2011 р), на виконання умов п.п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 договору позивач перерахував підряднику аванс у розмірі 30% від ціни договору, в сумі 231179,10 грн.

Згідно умов договору сторони узгодили Локальний кошторис (п.1.2 договору, додаток № 3, 4) та передбачили, що обсяги закупівель послуг можуть бути зменшено в залежності від реального фінансування видатків Замовника (п.1.3 договору).

Договором сторони обумовили, що якість робіт повинна відповідати умовам та вимогам, що звичайно ставляться до послуг такого характеру, послуги надаються відповідно до державних будівельних норм, чинного законодавства України та умов даного договору (п.2.1, 2.2 договору).

Підрядник зобов'язався виконати роботи відповідно до Технічного завдання від 16.03.2011 р. № 79/25/1-22, ВБН В 2.3-218-175-2002, ДБН та умов договору до 31.12.2011 р. (п.10.1 договору), забезпечити якість робіт, негайно усунути недоліки у послугах, допущені з його вини (п.6.3 договору).

Згідно п. 5.10 договору у разі виявлення в процесі приймання-передачі наданих послуг недоліків, допущених з вини підрядника, він у визначений замовником строк (про що підрядник повідомляється у письмовій формі), зобов'язаний усунути їх і повторно повідомити замовника про готовність до передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 7.7 договору замовник може вимагати припинити надання послуг або розірвати договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє підрядника при порушенні підрядником будівельних норм та правил, відхиленнях при наданні послуг від технічного завдання №79-25/1-22 від 16.03.2011 р., при порушенні строку надання послуг, передбаченого п. 5.1 договору, більше двох тижнів з вини підрядника, що підтверджується двосторонніми актами. Датою розірвання договору буде дата, визначена в письмовому повідомленні, направленому замовником підряднику.

Як правильно встановлено судом першої інстанції вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За правовою природою укладений між сторонами договір має ознаки договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ст. 837 Цивільно кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Укладений між сторонами договір містить також елементи договору про надання послуг (виконання робіт), що не заборонено вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. ст. 837, 901 Цивільного кодексу України як договір підряду так і договір надання послуг є консенсуальним, двостороннім та оплатним.

На підрядника покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник у свою чергу зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом отримання належного виконання послуги з боку підрядника.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи підрядник (відповідач) виконав роботи з недоліками та з порушенням строків їх виконання.

Позивач в свою чергу неодноразово звертався до відповідача з вимогами про усунення таких недоліків.

Так, листом від 15.09.2011 р. за № 57-22-104 позивач повідомив підрядника, що під час проведення технічного нагляду було виявлено значні дефекти робіт: нерівність країв покриття по периметру перону; покриття не має однорідний колір; має місце незначні відшарування щебеневого заповнення та дефекти водовідведення води з ділянки.

20.09.2011 р. листом за № 57-22-111 замовник повідомив підрядника, що при переміщені літака по ділянці відбувається налипання щебеню та мастики на шасі. На поверхні ділянки утворюються колії.

Протягом вересня 2011 року замовник надсилає підряднику ряд листів (20.09.2011 р. № 57-22-117, 27.09.2011 р. № 57-22-117, та 29.09.2011 р. № 57-22-118) з нагадуванням про усунення недоліків відповідно Дефектного акт.

19.10.2011 р. Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" направило відповідачу (підряднику) претензію за № 35-28/5-39 з вимогою негайного усунення недоліків, визначених у Дефектному акті з попередженням про розірвання договору відповідно п. 7 договору.

Відповідач в свою чергу у визначений договором строк належним чином не виконав підрядні роботи та не усунув недоліки проведених робіт, що унеможливлює експлуатацію об'єкту, тому позивач наполягає на застосування до договірних відносин сторін вимог ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 2 ст. 852 Цивільного кодексу України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Факт неякісного виконання робіт по укладенню ремонтного шару у зв'язку з порушенням відповідачем технології виконання робіт доведено наявними в матеріалах справи висновками Українського державного проектно-технологічного науково-дослідного інституту цивільної авіації "Украеропроект" від 10.10.2011 р. за № 02.8-548, яким підтверджено виконання робіт з порушенням технології. При обстеженні покриття перону встановлено наявне відлущування щебеню, прилипання його до пневматиків. За рекомендацією даного інституту для експлуатації покриття необхідно здійснити повторний ремонт перону із застосуванням більш надійних матеріалів і з попереднім знесенням укладеного шару.

Так, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що судом першої інстанції неправомірно було не відображено висновок ДержДорНДІ імені М.П. Шульгіна, оскільки в даній справі розглядаються правовідносини щодо будівництва об'єктів авіації, а не автомобільних доріг. Крім того, даний висновок стосується не технології виконання робіт, а процедури робіт з певним матеріалом.

Здійснення робіт з дефектами не заперечується відповідачем, про що свідчить лист № 990 від 24.10.2011 р.

Крім того, прокуратурою Київської області під час перевірки виконання робіт з поточного ремонту пасажирського перону "М"ДП "МА"Бориспіль" було залучено спеціалістів Служби автомобільних доріг у Київській області за висновком яких випробувана лита емульсіонно-мінеральна суміш за вмістом мінеральних часток на ситах з розміром отвору 7.0,5.0,2.5 не відповідає вимогам ТУ У В 2.7-45.2-00018112-208-2002, що підтверджується протоколом № 478 від 25.10.2011 р. лабораторії з контролю якості виробництва Служби автомобільних доріг у Київській області (наявний в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що рішення господарського суду першої інстанції постановлене з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції та ґрунтується на спеціальних нормах законодавства, якими врегульовано відносини сторін у справі з предмету спору.

Так, суд першої інстанції з урахуванням постанови Вищого господарського суду України вірно встановив, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання за спірним договором.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість в розумінні ст. 33, 34 господарського процесуального кодексу України вимог щодо розірвання договору.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вимоги позивача в частині встановлення, що договір №02.2-14.2-3 від

07.07.2011 р. є розірваним з моменту його укладення, з огляду на наступне.

Так, позивач фактично звернувся до суду першої інстанції з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Тому обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством.

Згідно п. 7.8 договору в разі розірвання договору в односторонньому порядку через невиконання або неналежне виконання підрядником обов'язків за договором (у тому числі, передбачених в п.7.8 договору), він зобов'язаний повернути замовнику аванс, передбачений п. 4.1.1 цього договору та сплатити замовнику штраф у розмірі 10% ціни договору протягом 10-ти календарних днів з дати письмового повідомлення замовником підрядника про розірвання договору.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження підтверджують факт розірвання договору внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань. З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути аванс у сумі 231 179,10 грн. та стягнення з нього штрафу у розмірі 77 059,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Зустрічний позов в свою чергу мотивовано тим, що на виконання умов договору відповідачем були виконані підрядні роботи з надання послуг поточного ремонту на загальну суму

618238,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та довідкою про вартість виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи позивач зазначені акти приймання виконаних підрядних робіт та довідку про вартість виконаних робіт на виконання умов договору не підписав, та різницю між сплаченим авансом та вартістю виконаних робіт не оплатив, у зв'язку з чим відповідач намагається стягнути з позивача 387 058,90 грн.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно п. 5.9 договору у випадку вмотивованої відмови замовника від приймання послуг сторони складають акт про виявлені дефекти з переліком необхідних доробок та зазначенням терміну їх усунення.

З актом про виявлені дефекти замовник повертає підряднику не підписані акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, а також акт приймання-здачі виконаних підрядних робіт. У такому випадку остаточний розрахунок проводиться лише після отримання замовником послуг з врахуванням виконаних доробок з підписаними вищевказаними документами.

З огляду на викладене, суд першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не взяв до уваги підписані в односторонньому порядку акти та довідки, у зв'язку з їх недійсністю.

Матеріалами справи підтверджується наявність недоліків виконаних відповідачем підрядних робіт, неусунення їх у визначений позивачем термін, а тому вимоги відповідача про оплату виконаних робіт на суму 387 058,90 грн. є необґрунтованими та такими, що непідлягають задоволенню.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмовити в задоволенні зустрічних вимог про стягнення з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" заборгованості за спірним договором №02.2-14.2-3 від 07.07.2011 р. у розмірі 387 058,90 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД", залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2012р. у справі №32/237-53/271-2012- залишити без змін.

3. Матеріали справи №32/237-53/271-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Корсакова Г.В.

Михальська Ю.Б.