Рішення

від 31.07.2012 по справі 7/40/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

31 липня 2012 р. Справа 7/40/2012/5003

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд", смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до : Приватного акціонерного товариства "Материк-М", смт. Рудниця, Піщанський район, Вінницька область

про стягнення 83427,18 грн. дебіторської заборгованості

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.

Представники

позивача: Мельник Ю.М. - довіреність б/н від 17.05.2012 року, паспорт НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 29.01.1999 року.

Горобчук Р.О. - довіреність б/н від 17.05.2012 року, паспорт НОМЕР_2 виданий Ленінським ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області 10.09.2007 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотрейд", смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область заявлено позов до Приватного акціонерного товариства "Материк-М", смт. Рудниця, Піщанський район, Вінницька область про стягнення 83427,15 грн. дебіторської заборгованості, з яких 70 600,00 грн. боргу, 4 730,22 грн. інфляційних втрат, 2 663,45 грн. 3 % річних, 5 433,51 грн. пені.

Ухвалою від 22.06.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/40/2012/5003 та призначено до розгляду на 11.07.2012 року.

Ухвалою суду від 11.07.2012 року в зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 20.07.2012 року.

18.07.2012 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 85 723,80 грн., з яких 70 600,00 грн. - основний борг, 7 348,13 грн. пеня, 3 045,45 - 3 % річних, 4 730,22 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 20.07.2012 року в зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 30.07.2012 року.

Одночасно судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач в судове засідання призначене на 31.07.2012 року не з'явився, причин неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив, при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином - ухвалою від 20.07.2012 року, яка надсилалась рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Стосовно неявки в судове засідання відповідача суд зауважує, що в позовній заяві та доданих до неї документах зазначено поштову адресу відповідача - вул. Шевченка, 81, смт. Рудниця, Піщанський район, Вінницька область, 24723.

Згідно витягу з ЄДРПОУ № 14147425 станом на 26.06.2012 року місцезнаходженням значиться: вул. Шевченка, 81, смт. Рудниця, Піщанський район, Вінницька область, 24723, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій направлялись ухвали по даній справі, в тому рахунку і ухвалу від 20.07.2012 року.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Факт отримання відповідачем ухвал суду підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 31.07.2012 року з метою витребування доказів в межах дня оголошувалась перерва.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19.11.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Материк-М", яке в 2011 році змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство "Материк-М" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотрейд" (Покупець) укладено договір поставки товару № 51-Т/10 (а.с.7-8, т.1).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах договору. Кількість, ціна за одиницю товару, умови поставки та приймання, строки поставки товару визначається за згодою сторін в специфікації, яка являється невід'ємною частиною договору. Ціна договору встановлюється загальною сумою поставленого товару на протязі дії договору.

Покупець зобов'язується прийняти, а Постачальник передати товар який вказаний у специфікації (п.2.1 Договору).

Датою поставки товару являється календарна дата, яка зазначена в накладній. Датою переходу права власності на товар являється дата підписання акту прийому-передачі товару (п.2.2 Договору).

Згідно п.3.2 Договору оплата за договором проводиться по цінам зазначеним у специфікації до договору. Кількість поставленого товару враховується та оплачується по чистій вазі товару, яка вказується в акті прийому-передачі. Ціна товару може бути змінена за згодою сторін, з підписанням додаткових угод (специфікацій) та листів, які являються невід'ємною частиною договору.

В разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні спричиненні в наслідок цього збитки в повному об'ємі. Розмір збитків не впливає на розмін неустойки. Зарахування неустойки не допускається (п.6.1 Договору).

В разі отримання попередньої оплати та невиконання зобов'язань по поставці товару Постачальник, при відсутності можливості виконати зобов'язання, повинен повернути в 3-х денний строк грошові кошти Покупцю за першою вимогою в повному об'ємі. При неповерненні суми заборгованості в строк більше 3-х банківських днів, Постачальник зобов'язаний повернути Покупцю суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.6.2 Договору).

Відповідно п.6.3 Договору в разі несвоєчасної оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченого платежу за кожен день прострочення.

Також між сторонами підписано Специфікацію № 01-КСЗ до договору № 57-Т/10, відповідно до якої сторонами з поміж обумовлення найменування продукції, кількості, вартості також погоджено строк поставки продукції, а саме - до 31.12.2010 року (а.с.9, т.1).

На виконання умов договору від 19.11.2010 року та листа відповідача від 22.11.2010 року № 1122-01 позивачем перераховано на рахунок відповідача передоплату за товар у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками наявними в матеріалах справи (а.с.10-11,, т.1) .

За твердженням позивача відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за договором щодо поставки товару.

07.02.2011 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист № 158 з вимогою повернути кошти за непоставлений товар.

В період з 08.02.2011 року по 09.11.2011 року відповідач повернув позивачу грошові кошти у розмірі 29 400,00 грн., в підтвердження чого додано бухгалтерські виписки від 08.02.2011 року на суму 10 000,00 грн., від 03.03.2011 року на суму 5 000,00 грн., від 30.05.2011 року на суму 4 400,00 грн., від 22.09.2011 року на суму 1 000,00 грн., від 30.09.2011 року на суму 5 000,00 грн., від 13.10.2011 року, від 1 600,00 грн., від 14.10.2011 року на суму 1 400,00 грн., від 09.11.2011 року на суму 1 000,00 грн. (а.с. 13-20, т.1).

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 70 600,00 грн. (100 000,00-29 400,00).

Неповернення відповідачем попередньої оплати спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору 19.11.2010 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо проведення розрахунку в сумі 70 600,00 грн. на день розгляду справи відповідач не надав позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7 348,13 грн. пені (за період з 15.11.2012 року по 19.07.2012 року), 3 045,45 - 3 % річних (за період з 15.11.2012 року по 19.07.2012 року), 4 730,22 грн. - інфляційних втрат (за період з 12.02.2011 року по 15.05.2012 року) з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вказувалось вище в п.6.2 Договору сторони погодили, що при поверненні суми заборгованості в строк більше 3-х банківських днів, Постачальник зобов'язаний повернути Покупцю суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.6.2 Договору).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку який здійснено станом на 19.07.2012 року судом виявлено помилки в обрахунку пені, 3 % річних, інфляційних втрат які полягають в наступному.

В розрахунку 3 % річних та пені позивачем допущено арифметичні помилки у визначенні кінцевих сум.

Так, провівши перерахунок пені та 3 % річних за період з 15.11.2011 року по 19.07.2012 року судом отримано 7 310,72 грн. грн. пені та 3 040,64 грн. 3 % річних в зв'язку з чим в стягненні 37,41 грн. пені та 4,81 грн. 3 % річних суд відмовляє як заявлених безпідставно.

Також судом виявлено помилки допущені позивачем в обрахуванні інфляційних втрат, які полягають в наступному.

Так, позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з 12.02.2011 року по 15.05.2012 року шляхом визначення інфляційних втрат окремо за кожний місяць у вказаному періоді в якому показник інфляції становив позитивне значення.

При цьому для обрахунку інфляційних втрат в поточному місяці брався борг із врахуванням інфляційних втрат за попередній місяць тощо.

Однак вказана методика не відповідає рекомендаціям по обрахунку інфляційних втрат вказаним в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" виходячи з яких для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою. При цьому розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Крім того, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки .

Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 року, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Таким чином, виходячи із приписів які містяться в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р та наказі Держкомстату від 27.07.2007 року, № 265, правильним буде обраховувати інфляційні втрати шляхом множення індексів інфляції за місяці, які складають період заборгованості для визначення середнього значення індексу інфляції для загальної суми заборгованості.

Тобто, в даному випадку слід інфляційні втрати на суму заборгованості яка повинна сплачуватись у визначений строк розраховувати визначивши середнє значення індексу інфляції за період з початку виникнення заборгованості до того періоду коли така заборгованість фактично погашається із врахуванням часткових проплат.

Зазначений вище підхід до обрахунку інфляційних втрат відображено також в п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Провівши перерахунок інфляційних втрат за період з 12.02.2011 року по 15.05.2012 року із врахуванням виявлених помилок судом в результаті отримано 3 035,80 грн. інфляційних втрат.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення 4 730,22 грн. (тобто більше ніж отримано судом при перерахунку) суд відмовляє в стягненні 1 694,42 грн. інфляційних втрат як заявлених позивачем безпідставно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних, інфляційних втрат, пені в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог із врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі судового збору суд враховує припис, який міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 0,52 грн. надмірно сплаченого збору виходячи з того, що ціна позову з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог складає 85723,80 грн. з огляду на що розмір сплаченого судового збору повинен становити 1 714,48 грн., в той час як позивачем сплачено 1 715,00 грн..

31.07.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Материк М", вул. Шевченка, 81, смт. Рудниця, Піщанський район, Вінницька область, 24723 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 00902487) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд", вул. Радгоспна, 74, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52005 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 32812210) - 70 600 грн. 00 коп. боргу, 7 310 грн. 72 коп. - пені, 3 040 грн. 64 коп. - 3 % річних, 3 035 грн. 80 коп. - інфляційних втрат, 1 679 грн. 74 коп . - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Відмовити в стягненні 37 грн. 41 коп. - пені, 04 грн. 81 коп. - 3 % річних , 1 694 грн. 42 коп. - інфляційних втрат.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Екотрейд", вул. Радгоспна, 74, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52005 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 32812210) судовий збір в розмірі 00 грн. 52 коп ., сплачений згідно квитанції № NOZIR36152 від 19.07.2012 року.

6. Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Екотрейд" судового збору в розмірі 00 грн. 52 коп. , сплаченого згідно квитанції № NOZIR36152 від 19.07.2012 року. Оригінал квитанції № NOZIR36152 від 19.07.2012 року знаходиться в матеріалах справи 7/40/2012/5003.

7. Оригінал рішення надіслати позивачу, копію відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 серпня 2012 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Радгоспна, 74, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52005.

3 - відповідачу - вул. Шевченка, 81, смт. Рудниця, Піщанський район, Вінницька область, 24723.

4 - відповідачу - вул. Соборна, 42, м.Вінниця, 21050.

5 - відповідачу - вул.Зої Космодем'янської, 41, с.Черномин Піщанський район Вінницька область, 24732.