Рішення

від 01.08.2012 по справі 5015/2870/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.12 Справа№ 5015/2870/12

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна", м. Бровари, до відповідача 1:товариства з обмеженою відповідальністю "Пам'ять", м. Львів, до відповідача 2:товариства з обмеженою відповідальністю "Гурон Груп", м. Миколаїв, про: стягнення заборгованості, за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Пам'ять", м. Львів, до відповідача 1:товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна", м. Бровари, до відповідача 2:товариства з обмеженою відповідальністю "Гурон Груп", м. Миколаїв, про:визнання недійсним договору поруки. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Явдощин О.Я., Павлишин І.І. -довіреність від 23.07.2012 року, відповідача 1:не з'явився, відповідача 2:не з'явився. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Пам'ять", товариства з обмеженою відповідальністю "Гурон Груп" про стягнення заборгованості. Ухвалою від 16.07.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 01.08.2012 р. Ухвалою від 25.07.2012 р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Пам'ять" до товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Гурон Груп" про визнання недійсним договору поруки.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір оперативної оренди обладнання №316081 від 25.08.2011 р. Оскільки відповідач у порушення умов договору неналежно виконував зобов'язання щодо внесення орендної плати, у ТОВ "Гурон Груп" виникла заборгованість у сумі 153 364,50 грн. З огляду на те, що у позивача виникло право вимоги до відповідача 2, враховуючи факт укладення між позивачем та відповідачем 1 договору поруки від 25.01.2011 р., позивач вимагає стягнення зазначеної вище суми заборгованості з обох відповідачів солідарно.

Заперечення відповідача 1 обгрунтовуються обставинами, зазначеними в зустрічній позовній заяві. Так, на думку ТОВ "Пам'ять" договір поруки від 25.08.2011 р. був укладений між позивачем та відповідачем 1 із порушенням норм чинного законодавства. Зокрема, волевиявлення ТОВ "Пам'ять" на вчинення цього правовчину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі. Зазначене в силу положень частини третьої статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Позивач за первісним позовом повністю заперечив проти доводів зустрічного позову з огляду на те, ТОВ "Пам'ять" не обґрунтовано належними доказами виникнення підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання договору недійсним з таких підстав.

В судове засідання 01.08.2012 року представник ТОВ "Пам'ять" не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на перебування юриста у відпустці та неможливість його участі в судовому засіданні. Представники ТОВ "Пері Україна" повністю заперечили проти відкладення розгляду справи, оскільки вважають його спрямованим на затягування розгляду справи.

Суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи з таких підстав. По-перше, воно не підтверджене жодними доказами, які підтверджують факт перебування юриста у відпустці. По-друге, підставою для відкладення розгляду справи є не просто неможливість прибути в судове засідання повноважного представника, а неможливість у зв'язку з цим вирішити спір в даному судовому засіданні. Натомість в клопотанні не зазначено, чому суд не може вирішити справу в цьому судовому засіданні, не зазначено про необхідність дослідження можливих інших доказів тощо. По-третє, суд при прийнятті рішення стосовно заявленого клопотання про відкладення розгляду справи враховував ту обставину, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни суду також не була доведена.

В судове засідання 01.08.2012 року представник ТОВ "Гурон Груп" не з'явився, хоч був належним чином та завчасно (19 липня 2012 року) повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, причин неприбуття не повідомляв, проти позову у встановленому порядку не заперечив.

Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідачів щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між ТОВ "Пері Україна" та ТОВ "Гурон Груп" укладено договір №316081 оперативної оренди обладнання від 25.08.2011 р. (надалі -Договір оренди). За умовами цього договору орендодавець (позивач у справі) надає орендарю (відповідач 2 у справі) у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі "обладнання", асортимент, кількість і вартість якого вказується в актах прийму-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору. Ставка орендної плати (без ПДВ) за один місяць складає 4,00% від вартості переданого в оренду обладнання (пункт 4.2.1. Договору оренди). У разі несвоєчасної сплати орендарем орендної плати її орендна плата збільшується у порядку і розмірі, визначеному пунктом 4.2.4 Договору оренди.

В подальшому сторонами погоджувались такі ставки орендної плати: за вересень 2011 р. -3,00% від вартості переданого в оренду обладнання за один місяць (додаткова угода №1 від 01.09.2011 р. до Договору оренди), за жовтень 2011 р. - 3,00% від вартості переданого в оренду обладнання за один місяць (додаткова угода №2 від 01.10.2011 р. до Договору оренди), за листопад 2011 р. -3,00% від вартості переданого в оренду обладнання за один місяць (додаткова угода №3 від 01.10.2011 р. до Договору оренди).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" надано товариству з обмеженою відповідальністю "Гурон Груп" послуги з оренди обладнання на загальну суму 1 266 003,24 грн. , а товариством з обмеженою відповідальністю "Гурон Груп" ці послуги прийнято у повному обсязі та без застережень, про що свідчать:

- акт №0919 від 31.08.2011 р. приймання-здавання наданих послуг на суму 23 809,08 грн. за серпень 2011 року та додаток від 31.08.2011 року до Договору оренди про затвердження розрахунку вартості оренди за серпень 2011 року;

- акт №1028 від 30.09.2011 р. приймання-здавання наданих послуг на суму 242 638,74 грн. за вересень 2011 року та додаток від 30.09.2011 року до Договору оренди про затвердження розрахунку вартості оренди за вересень 2011 року;

- акт №1184 від 31.10.2011 р. приймання-здавання наданих послуг на суму 516 958,38 грн. за жовтень 2011 року та додаток від 31.10.2011 року до Договору оренди про затвердження розрахунку вартості оренди за жовтень 2011 року;

- акт №1317 від 30.11.2011 р. приймання-здавання наданих послуг на суму 482 597,04 грн. за листопад 2011 року та додаток від 30.11.2011 року до Договору оренди про затвердження розрахунку вартості оренди за листопад 2011 року.

Відповідач частково оплатив орендні платежі у сумі 1 112 638,74 грн. , про що свідчать банківські виписки, долучені до матеріалів справи.

Заборгованість ТОВ "Гурон Груп" за умовами виконання Договору оренди перед ТОВ "Пері Україна" становить 153 364,50 грн. Зазначена сума боргу погоджена сторонами в акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2012 року.

Крім того, між ТОВ "Пері Україна", ТОВ "Пам'ять" та ТОВ "Гурон Груп" було укладено договір поруки від 25.08.2011 р. (надалі -Договір поруки). За умовами цього договору поручитель (відповідач 1 у справі) поручається перед кредитором (позивач у справі) за виконання боржником (відповідач 2 у справі) у повному обсязі своїх обов'язків за Договором оренди, а саме: сплата орендних платежів; сплата інших платежів, що передбачені Договором оренди; повернення з оренди орендованого майна або, на вимогу кредитора, відшкодування вартості неповернутого з оренди майна.

Позивачем 11.05.2012 р. надіслано ТОВ "Пам'ять" вимогу від 10.05.2012 р. про погашення заборгованості за Договором оренди. Про зазначене свідчить опис вкладення у цінний лист та поштова квитанція, долучені до матеріалів справи.

Доказів погашення заборгованості з орендної плати на суму 153 364,50 грн. відповідачами не представлено.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Між ТОВ "Пері Україна" та ТОВ "Гурон Груп" виникли зобов'язання з приводу оренди майна на підставі договору оренди в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Орендар сплачує орендну плату щомісячно. За перші 30 календарних днів оренди орендар сплачує оренду плату у вигляді 100% попередньої оплати. Орендна плата може сплачуватись на розсуд розсуд орендаря наступним чином: у вигляді 100% попередньої оплати загальної орендної плати за місяць (із врахуванням фактичної кількості обладнання, що знаходиться у орендаря). Строк оплати -26 числа опалчуваного (за який нарахована орендна плата) місяця або із відстрочкою на період 26 календарних днів з моменту закінчення оплачуваного (за який нарахована орендна плата) місяця (пункти 4.1.5., 4.1.6. Договору оренди).

Таким чином, оскільки строк внесення орендної оплати між сторонами узгоджено, відповідач прийняв у користування майно, проте у порушення умов пунктів 4.1.5, 4.1.6 Договору оренди не виконав обов'язок з оплати за користування ним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 153 364,50 грн. заборгованості є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою. Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до пункту 2.4 Договору поруки у разі порушення боржником обов'язків за Договором оренди, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Протягом 7 календарних днів з моменту пред'явлення кредитором повідомлення (виставлення вимоги про виконання), поручитель зобов'язаний здійснити із кредитором розрахунки за невиконаними боржником зобов'язаннями (по яким прийнята порука).

Враховуючи наведені доводи, факт порушення відповідачем 2 умов Договору оренди в частині сплати орендних платежів, а також на підставі Договору поруки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог за зустрічним позовом, враховуючи наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Згідно з вимогами частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, недійсним може бути визнаний лише вчинений правочин, тобто певні дії особи, які були спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Проте у зв'язку з обставинами, що визначені законом, на основі таких дій не можуть виникати для сторін взаємні права та обов'язки (цивільні зобов'язання).

У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Позивач, як на підставу недійсності Договору, покликається на положення частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України. Ця норма визначає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Однак, мотивування позивачем за зустрічним позовом своїх вимог посиланням на порушення частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України не заслуговує на увагу. У правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Вона має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. На цих підставах виділяють правочини, вчинені під впливом: помилки (ст. 229 ЦК); обману (ст. 230); насильства (ст. 231); тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах (ст. 233), а також унаслідок зловмисної домовленості (ст. 232).

Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Позивач, мотивуючи свої вимоги, зазначає, що вважав такий договір формальним, його укладено всупереч своїй внутрішній волі та без усвідомлення правових наслідків своїх дій. Однак зазначені мотиви укладення договору не свідчать про наявність підстав, передбачених статтями 229-233 Цивільного кодексу України, які дають можливість визнати правочин недійсним.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачами не спростовано доводів первісної позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати за первісним позовом покладають на обох відповідачів солідарно, а судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 11, 526, 530, 610, 611, 612, 759 Цивільного кодексу України, статями 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4 3 , 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задоволити.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Пам'ять" (адреса: вулиця Виговського, будинок 100, Залізничний район, місто Львів, Львівська область, 79054; ідентифікаційний код 20826021) та товариства з обмеженою відповідальністю "Гурон Груп" (адреса: вулиця Лисенка, будинок 38, місто Миколаїв, Миколаївський район, Львівська область, 81600; ідентифікаційний код 37265224) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (адреса: вулиця Об'їзна дорога, будинок 60, місто Бровари, Київська область, 07400; ідентифікаційний код 31032954 ) 153 364,50 грн. орендної плати, 3 067,29 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Повне рішення складено 03.08.2012 року.

Суддя Рим Т.Я.