Постанова

від 17.07.2012 по справі 6/159

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2012 № 6/159

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників:

від прокуратури Кривоклуб Т.В. - прокурор відділу

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Бєгунова К.В. - адвокат

від третьої особи: Павлов С.О. - юрист

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кримбуд»

на рішення Господарського суду м. Києва від 26.04.2012

у справі № 6/159

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кримбуд»

до 1) Севастопольської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Градобуд»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Міністерство оборони України

про визнання права на оренду земельної ділянки та припинення договору оренди земельної ділянки

за участю Генеральної Прокуратури України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.04.2012 по справі № 6/159 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Кримбуд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та винести нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Кримбуд» задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно вказав на те, що актами цивільного законодавства не передбачено такого засобу захисту цивільних прав, як припинення договору, оскільки ст. 16 Цивільного кодексу України передбачає способами захисту прав та інтересів не тільки визнання правочину недійсним, але й припинення правовідношення (п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України), тобто вимоги позивача стосовно припинення дії договору оренди земельної ділянки, на думку апелянта, мають законний характер.

Крім того, апелянт зазначає, що Господарським судом міста Києва не взято до уваги докази які свідчать про наявність спору між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Градобуд», Міністерством оборони України та Севастопольською міською радою.

Ухвалою від 11.06.2012 порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 05.07.2012, визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

05.07.2012 ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 17.07.2012 у зв'язку з клопотанням позивача та відповідача-2.

Представник позивача через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду 17.07.2012 направив телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника Публічного акціонерного товариства «Кримбуд» у судове засідання.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Кримбуд» про відкладення розгляду справи, враховуючи, що вказане клопотання є повторним, а у відповідності до частини 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, крім того, Публічне акціонерне товариство «Кримбуд» не позбавлене права направити у судове засідання іншого повноважного представника.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні подав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 № 6/159.

Представники позивача та відповідача-1 у судове засідання не з'явились, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі представників позивача та відповідача-1, які повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

24.07.2009 р. між Севастопольською міською радою (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд"(орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки (далі -Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Севастопольської міської ради від 20.05.2009 р. № 7001 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, з віднесенням цих земель до категорії земель житлової і суспільної забудови, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Енергетиків, 16-Б.

Договір зареєстровано Севастопольською міською філією "ДП "Центр Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.09.2009 р. № 040988600067.

Відповідно до п. 3.1 Договору строк його дії становить п'ять років.

Згідно з п. 12.2 Договору його припинення відбувається у випадках:

закінчення строку договору, на який він укладено;

придбання орендарем земельної ділянки у власність;

ліквідація юридичної особи -орендаря;

в інших випадках, передбачених законами України.

Земельні відносини -це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України).

Вони регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку щодо права власності на земельну ділянку є державний акт. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України повноваження з надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належать Севастопольській міській раді, яка відповідно до п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах міста Севастополь до розмежування земель державної та комунальної власності.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"виключно на пленарних засіданні міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин відповідно до закону.

Відносини, пов'язані з орендою землі, крім Земельного та Цивільного кодексу України, врегульовані Законом України "Про оренду землі".

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Таким чином, право оренди землі, як і будь-яке суб'єктивне цивільне права, виникає за наявності певних юридичних фактів, одним з яких є договір оренди землі як підстава для виникнення цивільних прав та обов'язків. Договір оренди землі є тим титулом, з яким закон пов'язує виникнення права оренди землі та на який спирається дане право у випадку необхідності доведення його наявності перед іншими особами. Отже, рішення суду про визнання права оренди землі, яке прийнято за результатами розгляду позову, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права оренди.

У зв'язку з цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права оренди землі.

Тобто, підставою для звернення до суду з позов про визнання права оренди землі є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Позивач не є орендарем спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання за ним даного права у судовому порядку. Фактично позовна вимога про визнання права на оренду земельної ділянки спрямована на набуття даного права за позивачем за рішенням суду, що не кореспондується з повноваженнями суду.

Стаття 120 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України "Про оренду землі", на які позивач посилається в обґрунтування своєї вимоги про виникнення права на оренду землі, врегульовують порядок переходу даного права при укладенні угоди про продаж будівлі чи споруди, тобто набуття права власності на будівлю чи споруду внаслідок волевиявлення попереднього власника, який є землекористувачем. Відповідно до рішення господарського суду міста Севастополя від 11.11.2009 р. у справі № 5020-5/456-11/094-5/283 виникнення права власності у позивача на будинок пов'язано з виконанням функцій підрядника та ґрунтується на приписах ст. 876 Цивільного кодексу України, і не пов'язано з продажем будинку особою, яка у є землекористувачем, що свідчить про безпідставність посилань позивача на вищевказані норми Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

Також не підлягає задоволенню вимога про припинення договору оренди цієї земельної ділянки від 24.07.2009 р., укладеного між відповідачами.

Згідно з ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі-підприємства, організації), мають право звертатися до господарського суду згідно встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є припинення правовідношення. Правовідношення -це певне суспільне відношення, яке врегульовано нормами цивільного права, елементами якого є об'єкт, суб'єкт, об'єктивне цивільне право і суб'єктивний цивільний обов'язок. В юрисдикційному порядку припинення правовідношення здійснюється шляхом розірвання договору або визнання його недійсним. Актами цивільного законодавства не передбачено такого способу захисту цивільних прав як припинення договору.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП УДТ» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 по справі № 6/159 залишити без змін.

Матеріали справи № 6/159 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.