Постанова

від 01.08.2012 по справі 5023/1524/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 24" липня 2012 року Справа № 5023/1524/12

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Шевель О.В.

при секретарі Березка О.М.

за участю представників сторін:

позивача -Браницький Д.Ю., довіреність №93/2012/02/15-8 від 15.02.12 р.

відповідача -Трофімов В.А., довіреність б/н, від 14.04.12 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача -Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго", м. Київ (вх. №2012 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від "23" травня 2012 року по справі №5023/1524/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснабінвест", м. Харків

про стягнення 78079,85 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснабінвест", штрафних санкцій у розмірі 78079,85 грн., у тому числі, 63756,00 грн. суми 10% штрафу відповідно до п.7.2 спірного договору, 14323,85 грн. нарахованої неустойки. Окрім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача суму судового збору у розмірі 1609,50 гривень.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 травня 2012 (суддя Аріт К.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснабінвест" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" суму пені у розмірі 6082,74 грн. та 1609,50 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Позивач, з рішенням господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2012 року по справі № 5023/1524/12 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також позивач просить при задоволенні апеляційної скарги відшкодувати Публічному акціонерному товариству "Київенерго" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги за рахунок відповідача.

В обґрунтування викладених вимог заявник скарги зазначає про неповне з'ясуванням судом першої інстанції обставин справи, а також невірне застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій нарахованих згідно пункту 7.2 договору, а також вважає, що суд невірно застосував до даних правовідносин положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»в частині стягнення неустойки згідно п. 7.3.2 договору.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених позивачем заперечує, вважає висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення -без змін.

В судовому засіданні 17 липня 2012 року оголошено перерву до 24 липня 2012 року.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 15 лютого 2011 року між сторонами укладено договір про закупівлю товарів №172/ЕЗ-11, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався у 2011 році поставити замовникові (позивачу) трифазні електронні лічильники електричної енергії типу СТЕА08М (5-100)А в кількості 1500 (одна тисяча п'ятсот) штук, зазначені в специфікації до цього договору, а позивач - зобов'язався прийняти та оплатити даний товар.

Відповідно до пункту 3.1. ціна даного договору становить 637560,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 10.1. договору сторони дійшли згоди про те, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення.

Додатковою угодою №2 від 30 грудня 2011 року продовжено строк дії договору до 31 січня 2012 року, інші умови договору залишені без змін, і сторони підтвердили по них свої зобов'язання.

Пунктами 5.1. та 5.4. договору сторони визначили строк поставки товару - до 31 грудня 2011 року, відповідно до графіка поставки (додаток 2 договору). Фактичною датою поставки вважалась дата підписання обома сторонами акта приймання - передачі товару.

Звертаючись до господарського суду позивач послався на те, що відповідач свої зобов'язання з поставки товару виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, з порушенням встановленого графіка поставки, в зв'язку з чим та на підставі п. 7.2, п. 7.3.2 договору йому нараховані штраф в сумі 63756,00 грн. та неустойка в сумі 14323,85 грн.

Як вказує позивач, направлена відповідачу претензія № 048-72-758 від 24.01.2012 р. залишилась без задоволення.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача зазначеної суми штрафних санкцій.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з встановлених обставин справи, які свідчать про те, що відповідач поставив товар у повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі товару №1 за спірним договором від 25 травня 2011 року на суму 42504,00 гривень, актом приймання-передачі товару №2 за спірним договором від 16 червня 2011 року на суму 382536,00 грн. та актом приймання-передачі товару №1 за додатковою угодою №2 до основного договору від 26 січня 2012 року на суму 212520,00 грн., але з порушенням термінів, передбачених додатком №2 до основного договору.

Згідно пункту 7.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару постачальник сплачує покупцю штрафні санкції (штраф) у розмірі 10% від ціни цього договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення 63756,00 грн. штрафу слід відмовити, оскільки п. 7.2 договору передбачена відповідальність при закупівлі товару, а безпосереднім предметом договору є поставка, а не закупівля товару.

Пунктом 7.3.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення поставки або недопоставки товару в терміни передбачені графіком поставки товару (додаток 2), постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі 0,1% від вартості не поставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення його постачання.

Вирішуючи господарський спір в зазначеній частині суд першої інстанції виходив з того, що спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача суми пені лише у розмірі 6082,74 гривень, перерахованої за подвійною обліковою ставкою НБУ, в іншій частині нарахування пені судом відмовлено у зв'язку з невірним розрахунком.

Проте, колегія суддів вважає, що висновки місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача пені не в повному обсязі не відповідають обставинам справи, не ґрунтується на умовах договору та нормах чинного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Вказане також відповідає положенням ч. 2 ст. 551 ЦК України.

Колегія суддів констатує, що судом першої інстанції правомірно встановлено той факт, що відповідач не здійснив поставку товару у повному обсязі, у встановлені договором строки відповідно до затвердженого графіку згідно з додатком 2 до договору. Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язання підтверджується матеріалами справи та у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача неустойки згідно з п. 7.3.2 договору.

Разом з цим, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає розмір пені за порушення грошових зобов'язань. Під грошовими зобов'язаннями слід розуміти зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством.

Однак, в даному випадку відповідач за договором повинен був поставити позивачу товар, а не сплатити грошові кошти, в зв'язку з чим застосування судом першої інстанції вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є помилковим.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені у повному обсязі. В зв'язку з чим рішення в частині відмови у задоволенні позову в сумі 8241,11 грн. пені підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

Що стосується наведених позивачем доводів про правомірність нарахованої відповідно до п. 7.2 договору суми штрафу в розмірі 63756,00 грн., колегія суддів вважає їх необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.

В розділі VII договору сторони встановили відповідальність за порушення умов договору, зокрема: згідно пункту 7.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару постачальник (відповідач) сплачує покупцю (позивачу) штрафні санкції (штраф) у розмірі 10% від ціни договору, а у разі здійснення попередньої оплати підрядник, крім сплати штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Таким чином, пунктом 7.2. договору передбачена відповідальність при закупівлі товару, а безпосереднім предметом договору є поставка.

Спірні правовідносини обумовлені саме договором поставки, а предмет позовних вимог стосується стягнення штрафних санкцій в зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання з поставки товару виконував несвоєчасно та не в повному обсязі.

Тому, п. 7.2 договору не має відношення до спірних правовідносин з поставки товару та не може застосовуватись в даному випадку до відповідача в якості відповідальності за порушення останнім строків та обсягів поставки товару.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення 63756,00 грн. штрафу слід відмовити, оскільки вони не стосуються предмету договору та обов'язків сторін за договором.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго", м. Київ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 23 травня 2012 року по справі № 5023/1524/12 в частині відмови в задоволенні позову в сумі 8241,11 грн. пені скасувати та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснабінвест" (61170, м. Харків, вул. Ак. Павлова,буд. 132, кв. 317, код ЄДРПОУ 34469041, р/р № 26007751331 в ЦВ ВАТ "МТБ" в м. Харкові, МФО 328168) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд.31, код ЄДРПОУ 26187763, р/р № 26003036745700 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) суму пені у розмірі 8241,11 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 30 липня 2012 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Білецька А.М.

суддя Шевель О.В.