Постанова

від 01.08.2012 по справі 5023/1421/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р. Справа № 5023/1421/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Гоготов В.В. за довіреністю б/н від 19.05.2010 р.,

відповідача - Старіков Є.,О. за довіреністю б/н від 29.05.2012 р., Юрченко С.А. за довіреністю №2625 від 12.07.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альфа-Транс" (вх. №1937Х/3-12 від 11.06.2012 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 22.05.12 р. у справі № 5023/1421/12

за позовом Приватного підприємства "Альфа-Транс", смт. Васищеве Харківського району Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", смт. Васищеве Харківського району Харківської області"

про стягнення коштів у розмірі 71600,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 р. Приватне підприємство "Альфа-Транс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега-Автопоставка" про стягнення заборгованості в розмірі 71 600,00 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про транспортне експедиторське обслуговування та організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № ОМ1/296-Н від 02.01.2011р., а також понесені ним витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.05.2012 р. у справі № 5023/1421/12 (суддя Пономаренко Т.О.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено факт узгодження ціни за заявками до договору №ОМ1/296-Н від 02.01.2011 р., а за таких обставин не доведений обов'язок відповідача з оплати послуг транспортного експедиторського обслуговування та організації перевезення вантажів автомобільним транспортом в сумі 71 600,00 грн.

Позивач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2012 р. у справі № 5023/1421/12 та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" на користь ПП "Альфа-Транс" 71 600,00 грн. боргу.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом не враховано норми ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", згідно з якими факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМR) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Позивач вказує на те, що доказом ухвалення договору та надання ним послуг відповідачеві за спірним договором є міжнародні товарно-транспортні накладні (копії яких долучені до матеріалів справи), а дії відповідача по отриманню вантажу за міжнародними товарно-транспортними накладними та розмитненням вантажу свідчать підтвердженням того, що спірні заявки були прийняті відповідачем до виконання.

До того ж, позивач зазначає, що у випадку незгоди відповідача з цінами за надання послуг з організації перевезень вантажів, виставлених експедитором в заявках, замовник відповідно до ст. 931 ЦК України повинен виплатити експедитору розумну плату, чого відповідач не зробив.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №5854 від 20.07.2012 р.), в якому вважає викладені у ній доводи безпідставними, а саму скаргу -необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2012 р. обґрунтованим, прийнятим при повному з'ясуванні всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а зазначене рішення -без змін.

24.07.2012 р. відповідач надав клопотання (вх. №5344) про долучення до матеріалів справи додаткових документів: копії протоколу №1 загальних зборів ТОВ "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" від 07.06.2004 р., копію статуту ТОВ "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", копію наказу №1-К ТОВ "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" від 11.06.2004 р., копію трудового контракту директора ТОВ "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", яке було задоволено.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, у відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2011 р. між Приватним підприємством "Альфа-Транс" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (замовник) було укладено договір № ОМ1/296-Н про транспортне експедиторське обслуговування та організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого (п.1.1) експедитор зобов'язався за плату і за рахунок замовника організувати перевезення вантажу, укладати від свого імені договори про надання транспортних послуг з перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за договірними цінами.

Відповідно до п. 1.2. договору сумою комісійної винагороди експедитора є різниця між сумою, отриманою від замовника, та сумою, фактично сплаченою перевізнику.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що організація перевезення вантажу відбувається на підставі узгоджених заявок, які є невід'ємною частиною договору при умові підписання її обома сторонами. Підписані сторонами та скріплені печатками заявки мають юридичну силу до обміну оригіналами документів, які передаються сторонами друг другу негайно.

В пункті 3.1.6. договору зазначено, що замовник зобов'язується сплатити експедитору вартість перевезення для можливості подальшого розрахунку з третіми особами, залученими до виконання умов договору транспортного експедирування.

Відповідно до п. 5.1. договору розмір оплати послуг експедитора фіксується в заявці.

Згідно з п. 5.2. зазначеного договору разом з рахунком на перевезення замовнику направляється оригінал накладної СМR, ТТН, засвідчений отримувачем вантажу, та акт виконаних робіт.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що оплата послуг відбувається впродовж 10 банківських днів після отримання документів, які вказані в п. 5.2 договору.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем надані копії заявок до договору № ОМ1/296-Н від 02.01.2011 р.:

- заявка №2026 про надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні про організацію перевезення вантажу по маршрутом м. Гродно - смт. Васищеве;

- заявка №2024 про надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні про організацію перевезення вантажу за маршрутом м. Ярославль - смт. Васищеве;

- заявка б/н про надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні про організацію перевезення вантажу по маршруту м. Нижній Новгород - смт. Васищеве;

- заявка б/н про надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні про організацію перевезення вантажу по маршруту м. Нижній Новгород - смт. Васищеве;

- заявка №2036 про надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні про організацію перевезення вантажу по маршруту м. Володимир - смт. Васищеве;

- заявка №1683 про надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні про організацію перевезення вантажу по маршруту м. Набережні Челни - смт. Васищеве, які містять печатку замовника та виконавця, підписи без розшифровки посади та прізвища.

Виконання перевезень за даними заявками підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR): №0005193; № 0005040; №171363; №0001929; №0132011; АВ1575АЕ/АВ3139ХТ, 14585СК/ВІ7699ХХ, №221032 на загальну суму 71 600,00 грн.

З міжнародних товарно-транспортних накладних вбачається, що перевезення здійснювалось іншими перевізниками.

Факти перевезення вантажу іншими перевізниками підтверджуються матеріалами справи (т. 1 а. с. 107-117).

На виконання п. 5.2 договору позивач 06.02.2012 р. надіслав (відповідачу) оригінали наступних документів: рахунків-фактур, міжнародних товарно-транспортних накладних, податкових накладних, актів про надання транспортних послуг та актів про організацію транспортно-експедиційних послуг за договором №ОМ1/296-Н від 02.01.2011 р., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку №1616.(т. 1 а. с. 66-70).

У супровідному листі від 06.02.2012 р. на відправлення зазначених документів позивач просив відповідача підписати акти про надання транспортних послуг та актів про організацію транспортно-експедиційних послуг та надіслати один примірник актів на адресу експедитора.

Про отримання відповідачем зазначених документів свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом уповноваженої особи, копія якого знаходиться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 71).

Однак, відповідач в порушення вимог п.5.3 договору впродовж 10 банківських днів після отримання документів оплату послуг, наданих позивачем, у розмірі 71 600,00 грн. не здійснив, актів про надання транспортних послуг та актів про організацію транспортно-експедиційних послуг не підписав.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу б/н від 27.02.2012 р. та претензію від 01.03.2012 р. б/н про перерахування на рахунок позивача 71 600,00 грн. боргу на виконання вимог договору №ОМ1/296-Н від 02.01.2011 р.

Відповідач вимогу та претензію позивача отримав, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень від 06.03.2012 р. (т. 1 а.с.76, 89).

Згідно з листом від 26.03.2012 р. позивач надіслав відповідачу акти звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 19.03.2012 р. (т. 1 а .с. 83).

У відповіді на претензію (вих. №1829 від 05.04.2012 р.) відповідач повідомив позивача про неможливість задоволення претензії та вимоги, оскільки вважає, що сторонами за спірним договором не досягнуто згоди щодо вартості транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні в зв'язку з відсутністю заявок на перевезення, узгоджених уповноваженими особами за договором. (т. 1 а.с. 92).

З матеріалів справи також вбачається, що акти № З-23112011-17 від 06.12.2011 р., №З-23112011-17/1 від 06.12.2011 р., № З-24112011-13 від 06.12.2011 р., № З-24112011-13/1 від 06.12.2011 р., № З-22112011-1 від 05.12.2011 р., № З-22112011-1/1 від 05.12.2011 р., № З-18112011-13 від 03.12.2011 р., № З-18112011-13/1 від 03.12.2011 р., № З-28112011-4 від 02.12.2011 р., № З-28112011-4/1 від 02.12.2011 р., № З-24112011-11 від 01.12.2011 р., № З-24112011-11/1 від 01.12.2011 р. про надання транспортних послуг за договором № ОМ1/296-Н від 02.01.2011р., які надані позивачем до позовної заяви, замовником не підписані.

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідач і в запереченнях проти позову (т. 1 а. с. 90-91), і у відповіді на претензію, і в усних поясненнях в судових засіданнях місцевого господарського суду зазначав про те, що згідно з п. 2.1. спірного договору замовник подає експедитору заявку на перевезення, що є додатком до договору, та складає його невід'ємну частину за умови підписання її обома сторонами, тобто уповноваженими на це особами, та стверджував, що заявки ним не підписувались, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо такої істотної умови договору як ціна.

З врахуванням викладеного господарський суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

З такими твердженнями місцевого господарського суду колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Спірний договір є договором транспортного експедирування, що підпадає під правове регулювання глави 65 Цивільного кодексу України (ст. ст. 929 - 935 ЦК України).

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (Закон України № 57-\/ Про приєднання від 01.08.2006 р.) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка в силу ч. 1 зазначеної статті є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМЕ) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Частиною 1 ст. 240 ЦК України передбачено, що представник зобов'язаний вчинити правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати свої повноваження частково або в повному обсязі інший особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Згідно зі ст. 241 ЦК України правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Доказами такого схвалення є наявні у справі міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR).

Отже, посилання відповідача на те, що виключно директор підприємства має право на підпис заявок про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні до договору № ОМ1/296-Н, є безпідставними та документально необґрунтованими.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції не було спростовано, що документи, копії яких позивач надав до матеріалів справи на підтвердження позовних вимог, не відповідають дійсним відносинам між сторонами.

До того ж, відповідач не заперечував фактів отримання ним від позивача послуг з транспортної експедиції його вантажів та отримання вантажів від контрагентів, що підтверджується діями відповідача по отриманню вантажу за міжнародними товарно-транспортними накладними та розмитненню вантажу. При цьому жодних претензій щодо фактично спожитих за договором послуг, їх обсягу, кількості, якості відповідач не заявляв.

Таким чином, в результаті аналізу матеріалів справи та пояснень, наданих представниками сторін в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріалами справи підтверджено фактичне схвалення і заявок, і актів виконаних робіт шляхом прийняття вантажу та відсутності претензій стосовно спожитих послуг експедитора, наданих за договором з транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 02.01.2011 р.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які обґрунтовані документально заперечення відповідача стосовно того, що заявки з боку замовника підписані не уповноваженою на це особою, отже, необґрунтованими є посилання відповідача на те, що заявки узгоджені не були, що також спростовує твердження відповідача про недосягнення сторонами згоди щодо такої істотної умови як ціна.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами; за статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтями 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а судове рішення по справі приймає за результатами обговорення усіх обставин справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги, наведені позивачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, отже, рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2012 р. у справі №5023/1421/12 прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п.1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альфа-Транс", смт. Васищеве Харківського району Харківської області задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2012 р. у справі № 5023/1421/12 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 33010822, р/р 260080018324 в АКРБ "Регіон-банк" МФО 351254) на користь Приватного підприємства "Альфа-Транс" (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. 8-го Березня, 14, кв. 18, ідентифікаційний код 35288716, р/р 26004422330980 в ВАТ "Фінанси та Кредит", м. Харків, МФО 350697) 71600,00 грн. боргу, 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 33010822, р/р 260080018324 в АКРБ "Регіон-банк", МФО 351254) на користь Приватного підприємства "Альфа-Транс" (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. 8-го Березня, 14, кв. 18, ідентифікаційний код 35288716, р/р 26004422330980 в ВАТ "Фінанси та Кредит", м. Харків, МФО 350697) 804,75 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 30.07.2012 р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Шевель О. В.