Постанова

від 20.09.2012 по справі 5023/1421/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2012 р. Справа № 5023/1421/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В., Глос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" на постановувід 24.07.2012 року Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 5023/1421/12 господарського суду Харківської області за позовомПриватного підприємства "Альфа-Транс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" простягнення коштів у розмірі 71 600,00 грн. в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: не з'явились від відповідача:Шиманель А.І. (довіреність від 26.07.2012р.) В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Пономаренко Т.О.) від 24.07.2012 року у справі № 5023/1421/12 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Істоміна О.А., судді -Гетьман Р.А., Шевель О.В.) від 24.07.2012 року у справі №5023/1421/12 рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2012 року у справі № 5023/1421/12 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" на користь Приватного підприємства "Альфа-Транс" 71600,00 грн. боргу, 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору; 804,75 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 року, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2012 року у справі №5023/1421/12 залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.180, 189 ГК України, ст.638 ЦК України, ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст.ст.33, 36 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Заслухавши у судовому засіданні, пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство "Альфа-Транс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега-Автопоставка" про стягнення заборгованості в розмірі 71600,00 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про транспортне експедиторське обслуговування та організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № ОМ1/296-Н від 02.01.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд правомірно виходив із такого.

02.01.2011 року між Приватним підприємством "Альфа-Транс" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (замовник) було укладено договір № ОМ1/296-Н про транспортне експедиторське обслуговування та організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого (п.1.1) експедитор зобов'язався за плату і за рахунок замовника організувати перевезення вантажу, укладати від свого імені договори про надання транспортних послуг з перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за договірними цінами.

Відповідно до п.1.2. договору сумою комісійної винагороди експедитора є різниця між сумою, отриманою від замовника, та сумою, фактично сплаченою перевізнику.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що організація перевезення вантажу відбувається на підставі узгоджених заявок, які є невід'ємною частиною договору при умові підписання її обома сторонами. Підписані сторонами та скріплені печатками заявки мають юридичну силу до обміну оригіналами документів, які передаються сторонами друг другу негайно.

В пункті 3.1.6. договору зазначено, що замовник зобов'язується сплатити експедитору вартість перевезення для можливості подальшого розрахунку з третіми особами, залученими до виконання умов договору транспортного експедирування.

Відповідно до п.5.1. договору розмір оплати послуг експедитора фіксується в заявці.

Згідно з п.5.2. зазначеного договору разом з рахунком на перевезення замовнику направляється оригінал накладної СМR, ТТН, засвідчений отримувачем вантажу,та акт виконаних робіт.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що оплата послуг відбувається впродовж 10 банківських днів після отримання документів, які вказані в п.5.2 договору.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами обох інстанцій, позивачем надані копії заявок до договору № ОМ1/296-Н від 02.01.2011 року:

- заявка №2026 про надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні про організацію перевезення вантажу по маршрутом м. Гродно - смт. Васищеве;

- заявка №2024 про надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні про організацію перевезення вантажу за маршрутом м. Ярославль - смт. Васищеве;

- заявка б/н про надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні про організацію перевезення вантажу по маршруту м. Нижній Новгород - смт. Васищеве;

- заявка б/н про надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні про організацію перевезення вантажу по маршруту м. Нижній Новгород - смт. Васищеве;

- заявка №2036 про надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні про організацію перевезення вантажу по маршруту м. Володимир - смт. Васищеве;

- заявка №1683 про надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні про організацію перевезення вантажу по маршруту м. Набережні Челни - смт. Васищеве, які містять печатку замовника та виконавця, підписи без розшифровки посади та прізвища.

Виконання перевезень за даними заявками підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR): №0005193; №0005040; №171363; №0001929; №0132011; АВ1575АЕ/АВ3139ХТ, 14585СК/ВІ7699ХХ, №221032 на загальну суму 71600,00 грн.

З міжнародних товарно-транспортних накладних вбачається, що перевезення здійснювалось іншими перевізниками.

Факти перевезення вантажу іншими перевізниками підтверджуються матеріалами справи (т.1 а.с.107-117).

На виконання п.5.2 договору позивач 06.02.2012 року надіслав відповідачу оригінали рахунків-фактур, міжнародних товарно-транспортних накладних, податкових накладних, актів про надання транспортних послуг та актів про організацію транспортно-експедиційних послуг за договором №ОМ1/296-Н від 02.01.2011 року, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку №1616 (т.1 а.с.66-70).

У супровідному листі від 06.02.2012 року на відправлення зазначених документів позивач просив відповідача підписати акти про надання транспортних послуг та актів про організацію транспортно-експедиційних послуг та надіслати один примірник актів на адресу експедитора.

Про отримання відповідачем зазначених документів свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом уповноваженої особи, копія якого знаходиться в матеріалах справи (т.1 а.с.71).

Відповідач в порушення вимог п.5.3 договору впродовж 10 банківських днів після отримання документів оплату послуг, наданих позивачем, у розмірі 71600,00 грн. не здійснив, актів про надання транспортних послуг та актів про організацію транспортно-експедиційних послуг не підписав.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу б/н від 27.02.2012 року та претензію від 01.03.2012 року б/н про перерахування на рахунок позивача 71600,00 грн. боргу на виконання вимог договору №ОМ1/296-Н від 02.01.2011 року.

Відповідач вимогу та претензію позивача отримав, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень від 06.03.2012 року (т.1 а.с.76, 89).

Листом від 26.03.2012 року позивач надіслав відповідачу акти звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 19.03.2012 року (т.1 а.с.83).

У відповіді на претензію (вих. №1829 від 05.04.2012 року) відповідач повідомив позивача про неможливість задоволення претензії та вимоги, оскільки вважає, що сторонами за спірним договором не досягнуто згоди щодо вартості транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні в зв'язку з відсутністю заявок на перевезення, узгоджених уповноваженими особами за договором (т.1 а.с.92).

З матеріалів справи також вбачається, що акти №З-23112011-17 від 06.12.2011 року, №З-23112011-17/1 від 06.12.2011 року, №З-24112011-13 від 06.12.2011 року, №З-24112011-13/1 від 06.12.2011 року, №З-22112011-1 від 05.12.2011 року, №З-22112011-1/1 від 05.12.2011 року, №З-18112011-13 від 03.12.2011 року, №З-18112011-13/1 від 03.12.2011 року, №З-28112011-4 від 02.12.2011 року, №З-28112011-4/1 від 02.12.2011 року, №З-24112011-11 від 01.12.2011 року, №З-24112011-11/1 від 01.12.2011 року про надання транспортних послуг за договором № ОМ1/296-Н від 02.01.2011 року, які надані позивачем до позовної заяви, замовником не підписані.

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідач і в запереченнях проти позову (т.1 а.с.90-91), і у відповіді на претензію, і в усних поясненнях в судових засіданнях місцевого господарського суду зазначав про те, що згідно з п.2.1 спірного договору замовник подає експедитору заявку на перевезення, що є додатком до договору, та складає його невід'ємну частину за умови підписання її обома сторонами, тобто уповноваженими на це особами, та стверджував, що заявки ним не підписувались, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо такої істотної умови договору як ціна.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Спірний договір є договором транспортного експедирування, що підпадає під правове регулювання глави 65 Цивільного кодексу України (ст.ст.929-935 ЦК України).

Відповідно до ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст.931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року (Закон України № 57-У Про приєднання від 01.08.2006 року) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка в силу ч.1 зазначеної статті є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМЕ) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Частиною 1 ст.240 ЦК України передбачено, що представник зобов'язаний вчинити правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати свої повноваження частково або в повному обсязі інший особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Згідно зі ст.241 ЦК України правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Доказами такого схвалення є наявні у справі міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR).

Отже, посилання відповідача на те, що виключно директор підприємства має право на підпис заявок про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні до договору № ОМ1/296-Н є безпідставними та документально необґрунтованими; заявки, що є невід'ємним додатком до договору недійсними не визнані.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 року у справі № 5023/1421/12 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц С у д д і С.Бакуліна О.Глос