Постанова

від 27.07.2012 по справі 2а-2419/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2012 р. Справа № 2а-2419/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря -Дасюк О.С.,

за участю представника позивача Посікіри Р.Р., представника прокуратури Турчина І.Я., представника відповідача Пелья О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2012р. №0000132320/3192 та №0000142320/3193, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»(далі-Товариство) звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області (далі-ДПІ) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.03.2012р. №0000132320/3192 та №0000142320/3193. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки про безтоварність та нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав наявності актів перевірки Рокитнянської МДПІ в Київській області в яких зазначено про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суперечить фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, оскільки податковим органом під час перевірки не встановлено обставин, які б свідчили про умисел Товариства на укладення договорів з ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без наміру створити наслідки, передбачені договорами. Реальність операцій підтверджується дослідженими під час перевірки первинною податковою та бухгалтерською документацією. Окрім того зазначено, що статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому відповідальність за порушення законодавства, у разі існування такого, несе підприємство, яке його допустило, а не контрагент.

За клопотанням представника відповідача в попередньому судовому засіданні в порядку ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) допущено заміну Державну податкову інспекцію у Жидачівському районі Львівської області правонаступником Миколаївську міжрайонну Державну податкову інспекцію Львівської області Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові. Просив позов задовольнити.

Представник прокуратури та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у заперечення та зазначили, що в ході позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 контролюючим органом взято до уваги акти перевірки Рокитнянської МДПІ в Київській області щодо укладення нікчемних правочинів ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5, постанову про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва вищезазначеними підприємцями. Вважають, що дані операції були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а несплачений податок внаслідок неправомірного формування податкового кредиту та від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є дохідною частиною державного бюджету. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» зареєстроване 26.12.1995р. Жидачівською райдержадміністацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 26.12.1995р. за №900. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.12.1995р. за №178. На момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ. В період що перевірявся було платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_4 за період з 01.03.2010р. по 31.12.2011р. та з ФОП ОСОБА_5 за період з 01.12.2008р. по 01.12.2011р. за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством п.5.1, п.п. 5.2.1. п 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283 із змінами та доповненнями, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України: завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 15 386 427,70грн. в тому числі: за ІІІ квартал 2010 року на суму 176 668,35грн., за IV квартал 2010 року на суму 976 006,85грн.; за І квартал 2011 року на суму 4 883 761,80грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 9 349 990,70грн.; п.1.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168), п.14.1.181 ст.14, п.п.198.3, п.п.198.4 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі-ПДВ) на загальну суму 3 900 211,38грн. в тому числі: вересень 2010 року -35 333,67грн.; жовтень 2010 року - 87 638,06грн.; листопад 2010 року -1 565,20грн.; грудень 2010 року -105 998,11грн.; січень 2011 року -124 576,90грн.; лютий 2011 року -475 657,17грн.; березень 2011 року -376 517,89грн.; квітень 2011 року -609 178,94грн.; травень 2011 року -1 002 029,88грн.; червень 2011 року -258 789,32грн.; липень 2011 року -71 787,71грн.; серпень 2011 року -504 619,59грн.; вересень 2011 року -23 363,05грн.; жовтень 2011 року -186 226,50грн.; грудень 2011 року -36 929,03грн., що викладено в Акті перевірки від 21.06.2012р. №154/22-40/00278801.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.03.2012р. №0000132320/3192 яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 3 900 211,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 469 098,00грн. та №0000142320/3193, яким Товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 15 386 428,00грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

В акті перевірки зазначено, що поточною перевіркою правильності визначення валових витрат по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 встановлено їх завищення на загальну суму 15 386 427,70грн. згідно договорів поставки макулатури №1039 від 31.08.2010р.; №1024 від 10.01.2011р.; №1035 від 01.02.2011р., №1043 від 01.04.2011р. та додаткової угоди до цього Договору №1 від 01.05.2011р., додаткової угоди №2 від 01.08.2011р.; №1044 від 01.04.2011р. та додаткової угоди №1 до цього Договору від 01.05.2011р. та договору на перевезення вантажів №2096 від 20.07.2011р.

Під час перевірки, як це зазначено в акті перевірки (ар. акта 15-16), використано акти Рокитнянської МДПІ в Київській області про нікчемність вищенаведених правочинів: акт №14/1701/НОМЕР_1 від 15.12.2011р. «Про результати документальної позапланової перевірки з питань достовірності визначення показників в декларації з ПДВ з 01.03.2010р. по 01.12.2011р. ФОП ОСОБА_4»та акт №15/1701/НОМЕР_2 від 15.12.2011р. «Про результати документальної позапланової перевірки з питань достовірності визначення показників в декларації з ПДВ з 18.05.2007р. по 01.12.2011р. ФОП ОСОБА_4»в яких зазначено, що згідно постанови про порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП «ОСОБА_4»та ФОП «ОСОБА_5»з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, порушеної СУ ГУМВС України у Київській області. В постанові також зазначено, що невстановлені особи використовуючи реквізити громадянина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не маючи наміру для здійснення статутної діяльності створили ФОП «ОСОБА_4»та ФОП «ОСОБА_5»та в подальшому використовуючи реквізити без їх відома здійснювали діяльність по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ іншим реально діючим суб'єктам господарської діяльності, внаслідок чого державі заподіяно шкоду.

Окрім того, Рокитнянською МДПІ в Київській області проведено перевірку з використанням даних відображених в базі «Системного автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», оскільки ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 документів до перевірки не представлено. За наслідком такої перевірки виявлено суб'єкти господарювання, які мали взаємовідносини з фіктивними приватними підприємцями ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а відтак фінансові операції з моменту їх реєстрації як ФОП є нікчемними.

На підставі вищевикладеного та результату проведеної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання податкового законодавства щодо взаєморозрахунків з ФОП ОСОБА_4, якою встановлено заниження до сплати податкового зобов'язання з ПДВ за проведеними операціями у вересні 2011 року з придбання макулатури та отримання транспортно-експедиційних послуг в сумі 124 729,00грн. (акт перевірки №54/23-1/00278801 від 18.01.2012р.), податковий орган прийшов до висновку, що Товариство завищило від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 15 386 427,70грн. та занижено ПДВ на загальну суму 3 900 211,38грн. по безтоварних операціях.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагентів позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість та правомірність віднесення понесених витрат по придбанню товарів до валових витрат є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Як вбачається з досліджених в судовому засідання Договорів поставки товару №1024 від 10.01.2011р.; №1043 від 01.04.2011р. укладених між Товариством (Покупець) та ФОП ОСОБА_4 (Продавець) предметом яких є купівля-продаж макулатури, доставка якої здійснюється Продавцем до пункту вказаного Покупцем.

Згідно дослідженого Договору на перевезення вантажів №2096 від 20.07.2011р., укладеного між Товариством (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Перевізник) предметом яких є перевезення та доставка вантажу зазначеного Замовником, згідно якого Перевізник зобов'язаний доставити будь-який товар до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі. Водій «перевізника»у випадку відсутності експедитора «замовника»бере участь у прийманні і здаванні продукції на складах вантажовідправника та вантажоодержувача. Передача вантажу «отримувачу» оформляється актом прийому-передачі.

Згідно Договорів поставки товару №1035 від 01.02.2011р.; №1044 від 01.04.2011р. та додаткової угоди №1 до цього Договору від 01.05.2011р. укладених між Товариством (Покупець) та ФОП ОСОБА_5 (Продавець) предметом яких є купівля-продаж макулатури, доставка якої здійснюється Продавцем до пункту вказаного Покупцем.

На виконання умов Договорів виписано видаткові накладні ФОП ОСОБА_4 (т.2 ар.с. 188-210, т.3) та ФОП ОСОБА_5 (т.2 ар.с.1-187) та податкові накладні виписані ФОП ОСОБА_4 (т.4, т.5 ар.с. 186-221) та ФОП ОСОБА_5 (т.5 ар.с. 1-185) у період вересня-грудня 2010 року та січня-грудня 2011 року згідно номенклатури яких: «макулатура» та «транспортно-експедиційні послуги»на загальну суму ПДВ 4 024 940,43грн., яка Товариством віднесена до складу податкового кредиту з ПДВ податкових декларацій та додатку 5 за вересень-грудень 2010 року та січень-грудень 2011 року, відображено у реєстрі виданих податкових накладних цього періоду, що зазначено ДПІ в акті перевірки (ар. акта 30, 37-38).

ДПІ під час перевірки досліджувалось питання оплати поставок макулатури та надання транспортно-експедиційних послуг Товариством згідно представлених до перевірки платіжних доручень (ар. акта 30-31, 38-39) та встановлено, що станом на 31.01.2012р. по контрагенту ФОП ОСОБА_5 заборгованість відсутня, по контрагенту ФОП ОСОБА_4 кредиторська заборгованість становить 221 574,18грн.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується в тому числі, дослідженою ДПІ інформацією щодо переліку транспортних засобів та складських приміщень, на яких здійснюється господарська діяльність ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5: оренда складських приміщень у с.Трушки, Білоцерківського району, смт. Рокитне, м. Миронівна, про що викладено в акті перевірки (ар. акта 18-21).

Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи актів приймання транспортно-експедиційних послуг, товарно-транспортних накладних, Договорів-заявок на перевезення вантажу, накладних на оплату, актів виконаних робіт, рахунків-фактур такі підтверджує факт надання транспортно-експедиційні послуг (т.6).

Як зазначено в акті перевірки (ар. акта 39), відвантаження макулатури на Товариство проводилось автомобільним транспортом за рахунок Покупця згідно представлених до перевірки товарно-транспортних накладних.

Окрім того, до матеріалів справи долучено акти приймання макулатури по кількості і якості (т.6), згідно яких, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, придбана у ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 макулатура комісійно приймалась та зважувалась, які також підтверджують факт придбання товару у вищезгаданих контрагентів.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Товар та послуги, які були предметом Договорів, не обмежені та не вилучені з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ в сумі 3 900 211,38грн. до складу податкового кредиту вересня-грудня 2010 року та січня-грудня 2011 року та сформувати валові витрати в сумі 15 386 427,70грн. в тому числі: за ІІІ квартал 2010 року на суму 176 668,35грн., за IV квартал 2010 року на суму 976 006,85грн.; за І квартал 2011 року на суму 4 883 761,80грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 9 349 990,70грн.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Судом взято до уваги, що поставка макулатури та транспортно-експедиційні послуги в межах досліджених Договорів, які в судовому порядку недійсними не визнавались, надавались та оплачувались протягом певного періоду часу, що дає суду підстави вважати, що такі мали реальний характер.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 1995 року, поставки та послуги, які визначені у досліджених судом Договорах, узгоджуються з предметом діяльності Товариства.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в акті перевірки щодо контрагентів Товариства -ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, досліджувались декларації з ПДВ та декларації з податку на прибуток за 2010-2011 роки, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення»та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів цих контрагентів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Окрім того слід зазначити, що згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Товариство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес»АД проти Болгарії.

Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Суд зауважує, що Постановою Шевченківського районного суду м.Києва за наслідком розгляду скарги ОСОБА_4 на постанову СУ ГУ МВС України в Київській області від 26.10.2011р. за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП «ОСОБА_4» та ФОП «ОСОБА_5», постанову СУ ГУ МВС України в Київській області скасовано. В постанові суду зазначено, що в досліджених матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу, взагалі відсутні будь-які фактичні дані, які б вказували на наявність фактів незаконної діяльності чи інших дій з метою прикриття незаконної діяльності із використанням ФОП «ОСОБА_4»та ФОП «ОСОБА_5», безпосередньо відсутній жоден задокументований чи такий що оспорюється чи ставиться під сумнів факт підприємницької діяльності, та який міг би бути підтверджений належними доказами (актами ревізій, перевірок, аудиту, висновків, експертиз, досліджень тощо).

Окрім того, Київським окружним адміністративним судом за наслідком розгляду позовних заяв ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, прийнято постанови, якими визнано дії Рокитнянської МДПІ по проведенні позапланової документальної перевірки підприємців за результатами якої складено акт від 15.12.2011р. №14/1701/НОМЕР_1 та акт від 15.12.2011р. №15/1701/НОМЕР_2, які покладені в основу акта перевірки Товариства, протиправними та скасовано накази №262 та №263, на підставі яких було проведено перевірку цих підприємців.

Дослідивши письмові докази та встановлені обставини у справі суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 вищевказаних товарів та послуг мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» 2146,00грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 60, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області від 05.03.2012р. №0000132320/3192 та №0000142320/3193.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»2146,00грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 01.08.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.