Ухвала

від 12.02.2013 по справі 2а-2419/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року Справа № 140385/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Большакової О.О., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05 березня 2012 року № 0000132320/3192, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 3900211,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 469098,00грн. і № 0000142320/3193, яким йому зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 15386428,00грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2012 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що операції з придбання ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 товарів (макулатури) та послуг мали реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Товари та послуги, які були придбані позивачем у зазначених підприємців, не обмежені та не вилучені з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави. На підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період надано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідає чинному на момент їх виписки законодавству. Також податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що договори, укладені позивачем з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, є нікчемними. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів за цими договорами, а самі договори укладені без мети настання реальних наслідків.

Суд відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінив відповідача Державну податкову інспекцію в Жидачівському районі Львівської області на його правонаступника - Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію Львівської області Державної податкової служби.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 25.01.2012 року до 07.02.2012 року Державною податковою інспекцією в Жидачівському районі Львівської області було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.03.2010 року по 31.12.2011 року та з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.12.2008 року по 01.12.2011 року, за результатами якої був складений акт від 05.03.2012 року № 154/22-40/00278801.

В акті зазначено, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1. п 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 15386427,70 грн. в тому числі за ІІІ квартал 2010 року на суму 176668,35 грн., за IV квартал 2010 року на суму 976006,85 грн.; за І квартал 2011 року на суму 4883761,80 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 9349990,70 грн.; п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.181 п. п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3900211,38 грн. в тому числі: вересень 2010 року 35333,67 грн., жовтень 2010 року 87638,06 грн., листопад 2010 року 1565,20 грн., грудень 2010 року 105998,11 грн., січень 2011 року 124576,90 грн., лютий 2011 року 475657,17 грн., березень 2011 року 376517,89 грн., квітень 2011 року 609178,94 грн., травень 2011 року 1002029,88 грн., червень 2011 року 258789,32 грн., липень 2011 року 71787,71 грн., серпень 2011 року 504619,59 грн., вересень 2011 року 23363,05 грн., жовтень 2011 року 186226,50 грн., грудень 2011 року 36929,03 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.03.2012 року № 0000132320/3192 яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 3900211,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 469098,00 грн. та № 0000142320/3193, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 15386428,00 грн.

Зазначених вище висновків податковий орган дійшов, зокрема, на підставі такого.

Перевіркою правильності визначення валових витрат по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 встановлено їх завищення на загальну суму 15386427,70 грн. згідно з договорами поставки макулатури від 31.08.2010 року № 1039 від 10.01.2011 року № 1024, від 01.02.2011 року № 1035, від 01.04.2011 року № 1043 та додатковими угодами до цього договору № 1 від 01.05.2011 року і № 2 від 01.08.2011 року, договором від 01.04.2011 року № 1044 та додатковою угодою до цього договору № 1 від 01.05.2011 року, договором на перевезення вантажів від 20.07.2011 року № 2096.

Під час вказаної перевірки, як зазначено в акті відповідача від 05.03.2012 року, було використано інформацію, вказану в актах Рокитнянської МДПІ Київської області про нікчемність даних правочинів, а саме в акті від 15.12.2011 року № 14/1701/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової перевірки з питань достовірності визначення показників в декларації з ПДВ з 01.03.2010 року по 01.12.2011 року ФОП ОСОБА_1.» та в акті від 15.12.2011 року № 15/1701/НОМЕР_2 «Про результати документальної позапланової перевірки з питань достовірності визначення показників в декларації з ПДВ з 18.05.2007 року по 01.12.2011 року ФОП ОСОБА_2.». В даних актах, зокрема, зазначено, що СУ ГУ МВС України у Київській області порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва, тобто реєстрації зазначених підприємців з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. В постанові про порушення кримінальної справи зазначено, що невстановлені особи, використовуючи реквізити громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не маючи наміру для здійснення статутної діяльності, створили ФОП «ОСОБА_1.» та ФОП «ОСОБА_2.» і в подальшому використовуючи реквізити без їх відома здійснювали діяльність по незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість іншим реально діючим суб'єктам господарської діяльності, внаслідок чого заподіяно шкоду державі.

Крім того, Рокитнянською МДПІ Київської області проведено перевірку з використанням даних відображених в базі «Системного автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», оскільки зазначеними підприємцями документів до перевірки не представлено. За наслідком такої перевірки виявлено суб'єктів господарювання, які мали взаємовідносини з фіктивними підприємцями, а відтак фінансові операції з моменту їх реєстрації як ФОП є нікчемними.

На підставі цих відомостей та результату проведеної позапланової виїзної перевірки ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» з питань дотримання податкового законодавства щодо взаєморозрахунків з даними підприємцями, якою встановлено заниження до сплати податкового зобов'язання з ПДВ за проведеними операціями у вересні 2011 року з придбання макулатури та отримання транспортно-експедиційних послуг в сумі 124729,00грн. (акт перевірки № 54/23-1/00278801 від 18.01.2012 року), податковий орган дійшов висновку, що позивач завищив від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 15386427,70 грн. та занизив податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3900211,38 грн. по безтоварних операціях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Питання визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 року регулювались Законом України «Про податок на додану вартість», питання щодо податку на прибуток підприємств - Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 01.01.2011 року - Податковим кодексом України.

В розумінні пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих.) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.23 п. 7.2 ст. 7 названого Закону, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Колегія суддів зазначає, що також необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).

Разом з тим, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичне здійснення зазначених вище господарських операцій між ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» та ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 підтверджується доказами, наданими позивачем та дослідженими судом, зокрема, наступними.

Як вбачається з Договорів поставки товару від 10.01.2011 року № 1024 та від 01.04.2011 року № 1043, укладених між ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Продавець), їх предметом є купівля-продаж макулатури, доставка якої здійснюється Продавцем до пункту вказаного Покупцем.

Згідно з Договором на перевезення вантажів від 20.07.2011 року № 2096, укладеним між ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник), його предметом є перевезення та доставка вантажу, зазначеного Замовником, згідно якого Перевізник зобов'язаний доставити будь-який товар до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі. Водій Перевізника у випадку відсутності експедитора Замовника бере участь у прийманні і здаванні продукції на складах вантажовідправника та вантажоодержувача. Передача вантажу отримувачу оформляється актом прийому-передачі.

Згідно з Договорами поставки товару від 01.02.2011 року № 1035, від 01.04.2011 року № 1044 та додаткової угоди № 1 до цього Договору від 01.05.2011 року, укладеними між ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» та ФОП ОСОБА_2 (Продавець), предметом яких є купівля-продаж макулатури, доставка якої здійснюється Продавцем до пункту, вказаного Покупцем.

Факт реального виконання зазначених договорів підтверджується, зокрема, інформацією щодо переліку транспортних засобів та складських приміщень, на яких здійснюється господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, а саме дані підприємця орендують складські приміщення в с. Трушки Білоцерківського району Київської області, смт. Рокитне Київської області, м. Миронівка Київської області, про що зазначено в зазначеному вище акті перевірки ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

Факт надання транспортно-експедиційних послуг підтверджується актами приймання транспортно-експедиційних послуг, товарно-транспортними накладними, договорами-заявками на перевезення вантажу, накладними на оплату, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами, копії яких є в матеріалах справи.

Також, як зазначено в акті перевірки, відвантаження макулатури на ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» проводилось автомобільним транспортом за рахунок Покупця згідно представлених до перевірки товарно-транспортних накладних.

За результатами виконання зазначених Договорів ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 виписали позивачу видаткові та податкові накладні в період вересень-грудень 2010 року та січень-грудень 2011 року, в яких зазначено вид товарів і послуг «макулатура» і «транспортно-експедиційні послуги» відповідно на загальну суму податку на додану вартість 4024940,43 грн., яка позивачем була віднесена до складу податкового кредиту за вересень-грудень 2010 року та січень-грудень 2011 року.

Як вбачається з виписаних позивачем платіжних доручень та встановлено податковим органом під час перевірки, станом на 31.01.2012 року по контрагенту ФОП ОСОБА_2 заборгованість відсутня, а по контрагенту ФОП ОСОБА_1 кредиторська заборгованість становить 221574,18 грн.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1

Крім того, колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 були зареєстровані у встановленому порядку, не були виключені з ЄДРПОУ, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 зазначених вище товарів і послуг, які використовувались позивачем в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат по взаєморозрахунках з цими контрагентами за період, що перевірявся.

Також колегія суддів враховує, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва за наслідком розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову СУ ГУ МВС України в Київській області від 26.10.2011 року про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП «ОСОБА_1.» та ФОП «ОСОБА_2.», постанову слідчого скасовано. При цьому в постанові суду зазначено, що в досліджених матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу, взагалі відсутні будь-які фактичні дані, які б вказували на наявність фактів незаконної діяльності чи інших дій з метою прикриття незаконної діяльності із використанням ФОП «ОСОБА_1.» та ФОП «ОСОБА_2.», безпосередньо відсутній жоден задокументований чи такий, що оспорюється чи ставиться під сумнів факт підприємницької діяльності, та який міг би бути підтверджений належними доказами (актами ревізій, перевірок, аудиту, висновків, експертиз, досліджень тощо).

Крім того, Київським окружним адміністративним судом за наслідком розгляду позовних заяв ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 було визнано протиправними дії Рокитнянської МДПІ Київської області щодо проведення позапланових документальних перевірок цих підприємців, за результатами яких складені акти від 15.12.2011 року № 14/1701/НОМЕР_1 та від 15.12.2011 року № 15/1701/НОМЕР_2, висновки яких покладені в основу акта перевірки ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», а також визнано протиправними та скасовано накази Рокитнянської МДПІ Київської області від 14.12.2011 року № 262 та № 263, на підставі яких було проведено перевірку цих підприємців.

Під час апеляційного розгляду справи позивач надав суду копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 року, якою залишено без змін зазначену вище постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року у справі за позовом ФОП ОСОБА_2, тобто дана постанова набрала законної сили.

Також податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладених між ними договорів, оскільки такі вчинено без мети настання реальних наслідків.

Щодо таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентом.

Крім того, відсутні докази порушення позивачем при укладанні (виконанні) правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 ЦК України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Разом з тим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2012 року у справі № 2а-2419/12/1370 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді О.О. Большакова

Р.Й. Коваль

Ухвала складена в повному обсязі 15.02.2013 року