Ухвала

від 08.09.2014 по справі 2а-2419/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" вересня 2014 р. м. Київ К/800/12163/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Бухтіярової І.О. Приходько І.В. за участю секретаряГончар Н.О. та представників сторін: від позивача не з'явився від відповідачаПельо О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМиколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 у справі № 2а-2419/12/1370 за позовомВідкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» доДержавної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області проскасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000132320/3192 від 05.03.2012, №0000142320/3193 від 05.03.2012.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013, позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача позивачем не надано.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області) його правонаступником - Миколаївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_6 за період з 01.03.2010 по 31.12.2011 та з ФОП ОСОБА_7 за період з 01.12.2008 по 01.12.2011, за результатами якої складено акт №154/22-40/00278801 від 21.06.2012;

- перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1. п5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на суму 15 386 427,7 грн. та п.1.7, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.14.1.181 ст.14, пп.198.3, пп.198.4 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3 900 211,38 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) №0000132320/3192 від 05.03.2012, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 3 900 211 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 469 098грн.;

2) №0000142320/3193 від 05.03.2012, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на 15 386 428 грн.

Позиція контролюючого органу полягає в тому, що за висновками актів перевірки Рокитнянської МДПІ в Київській області №14/1701/НОМЕР_1 від 15.12.2011, №15/1701/НОМЕР_2 від 15.12.2011 угоди, укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, є нікчемними, оскільки згідно постанови про порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва щодо створення ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, невстановлені особи, використовуючи реквізити громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_6, не маючи наміру для здійснення статутної діяльності, створили ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 та в подальшому, використовуючи реквізити без їх відома, здійснювали діяльність по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ іншим реально діючим суб'єктам господарської діяльності, внаслідок чого державі заподіяно шкоду.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт реального придбання позивачем товарів та послуг у контрагентів ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6, які використовувались платником податку в його господарській діяльності, з огляду на що суди не знайшли підстав для висновків про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку по податку на прибуток та ПДВ за результатами господарських операцій з вказаними контрагентами за період, що підлягав перевірці.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Порядок визначення платником податків об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток у спірному періоді був врегульований Законами України «Про податок на прибуток», «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового Кодексу України, які є тотожними з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені й підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (як покупцем) та ФОП ОСОБА_6 (як продавцем) укладено договори поставки товару №1024 від 10.01.2011, №1043 01.04.2011, предметом яких є купівля-продаж макулатури, доставка якої здійснюється продавцем до пункту, вказаного покупцем. Також що між позивачем (як покупцем) та ФОП ОСОБА_7 (як продавцем) укладено договори поставки товару №1035 від 01.02.2011, №1044 від 01.04.2011, додаткову угоду №1 до договору від 01.05.2011, предметом яких є купівля-продаж макулатури, доставка якої здійснюється продавцем до пункту, вказаного покупцем. Крім того, згідно Договору на перевезення вантажів №2096 від 20.07.2011, укладеного між позивачем (як замовником) та ФОП ОСОБА_6 (як перевізником), предметом якого є перевезення та доставка зазначеного замовником вантажу, перевізник зобов'язаний доставити будь-який товар до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі.

Досліджуючи докази, подані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами, та первинні документи, на підставі яких платником податку сформовано спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по податку на прибуток, судами попередніх інстанцій встановлено факт проведення грошових розрахунків між контрагентами, факт перевезення товару та наявність у контрагентів позивача транспортних засобів та складських приміщень, необхідних для здійснення господарської діяльність останніх.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими як суб'єкти господарювання та як платники податку на додану вартість, а складені за результатами здійснення господарських операцій первинні документи, зокрема, податкові накладі, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також судами встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва за наслідком розгляду скарги ОСОБА_6 на постанову СУ ГУ МВС України в Київській області від 26.10.2011 про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва щодо створення ФОП ОСОБА_6,ФОП ОСОБА_7, постанову слідчого скасовано.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставного визнання відповідачем укладених позивачем договорів нікчемними, з огляду на те, що податковим органом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши обставини фактичного здійснення господарських операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентами, не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками здійснених господарських операцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області) його правонаступником - Миколаївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області.

2. Касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді І.О. Бухтіярова

І.В. Приходько