Рішення

від 31.07.2012 по справі 30/5014/1625/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.07.12 Справа № 30/5014/1625/2012

За позовом Приватного підприємства «Металобаза», м. Первомайськ

Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром»,

м. Первомайськ Луганської області

про стягнення 78070 грн. 00 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Укрзалізничпром», м. Первомайськ Луганської області

до Приватного підприємства «Металобаза», м. Первомайськ Луганської області

про визнання договору недійсним

Суддя Голенко І.П.

в присутності представників сторін:

від позивача за первісним позовом -Шевченко О.І. (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Стахановським МВ УМВС України в Луганській області 22.11.2001), довіреність б/н від 16.07.2012;

від відповідача за первісним позовом -Шаповалов А.В. (паспорт серії НОМЕР_2 виданий Сумським РВ УМВС України в Сумській області 08.08.1997), юрисконсульт, довіреність № 23ю від 04.05.2012;

в с т а н о в и в:

Суть спору: Приватне підприємство «Металобаза»(далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром»(далі за текстом - відповідач) заборгованості у розмірі 78070 грн. 00 коп. згідно договору № МБ-02/2011 від 06.09.2011.

Позов мотивований статтями 525, 526 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та фактом невиконання відповідачем умов договору № МБ-02/2011 від 06.09.2011 в частині оплати за виконані роботи.

Письмовим відзивом б/н від 17.07.2012 відповідач не заперечив проти позовних вимог, навпаки, зазначив про наявність заборгованості у розмірі 78070 грн. 00 коп. перед позивачем, але у зв'язку з поданням до суду зустрічного позову про визнання договору № МБ-02/2011 від 06.09.2011, укладеного між сторонами у справі, недійсним, просить суд відмовити у задоволенні первісного позову.

17.07.2012 через канцелярію суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром»надійшла зустрічна позовна заява № 530/07 від 13.07.2012 про визнання договору № МБ-02/2011 від 06.09.2011, укладеного між сторонами у справі, недійсним.

Відповідач за зустрічним позовом (Приватне підприємство «Металобаза») письмовим відзивом № 120-07-12 від 26.07.2012 на зустрічну позовну заяву відхилив доводи зустрічного позову з підстав, викладених у відповідному відзиві.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

06.09.2011 між Приватним підприємством «Металобаза»(позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» (відповідачем у справі) був укладений договір № МБ-02/2011 (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. п. 1.1 п. 1 договору виконавець (позивач у справі) зобов'язується на свій ризик надати замовнику (відповідачу у справі) послуги з виконання наступних робіт: очищення від іржі, захисне змащування від корозії змащувальними засобами продукції «Корпус букси»(далі - продукція), а замовник (відповідач у справі) зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи у відповідності з умовами договору.

Згідно п. п. 4.3 п. 4 договору вартість робіт визначається із розрахунку 240 грн., в т.ч. ПДВ, за одну оброблену одиницю продукції. Остаточна вартість робіт та сума даного договору складається із сум (вартості) актів приймання-передачі виконаних робіт, які підписані сторонами.

Підпунктом 3.1 п. 3 договору передбачено, що роботи повинні бути виконані виконавцем протягом 15 календарних днів з моменту прийняття партії продукції з правом дострокового виконання.

Права та обов'язки сторін передбачені пунктом 2 договору.

Так, замовник зобов'язаний передавати виконавцю продукцію для виконання робіт по акту приймання-передачі продукції; приймати продукцію після виконання робіт по акту приймання-передачі продукції; приймати виконану виконавцем роботу по акту приймання-передачі; оплатити виконавцю виконану роботу згідно умов даного договору (п.п.2.2.1, 2.2.2, 2.2.4, 2.2.5 п. 2 договору).

Виконавець зобов'язаний своєчасно та якісно виконувати роботи згідно умов даного договору та передавати замовнику продукцію та виконані роботи актом приймання-передачі (п. п. 2.4.1, 2.4.2 п. 2 договору).

Правила приймання та повернення продукції, здача виконаних робіт передбачено п. 5 даного договору.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 п. 5 договору прийняття партії продукції для виконання робіт та повернення партії продукції після виконання робіт оформлюється актами приймання-передач.

Підтвердженням і прийняттям виконаних робіт є акт приймання-передач виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін (п. п. 5.3 п. 5 договору).

04.10.2011 за актом № 1 приймання-передачі продукції для виконання робіт відповідач передав, а позивач прийняв корпус букси у кількості 468 шт. (а. с 13).

05.10.2011 за актом № 1 приймання-передачі продукції після виконаних робіт корпус букси у кількості 468 шт. повернутий відповідачу (а. с. 14).

Між позивачем та відповідачем 05.10.2011 складено акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт на суму 112 320,00 грн. Згідно акту роботи виконані якісно, сторони претензій не мають (а. с. 15).

05.10.2011 за актом № 2 приймання-передачі продукції для виконання робіт відповідач передав, а позивач прийняв корпус букси у кількості 468 шт.(а. с. 16).

06.10.2011 за актом № 2 приймання-передачі продукції після виконаних робіт корпус букси у кількості 468 шт. повернутий відповідачу (а. с. 17).

Між позивачем та відповідачем 06.10.2011 складено акт № 2 приймання-передачі виконаних робіт № 2 на суму 112 320, 00 грн. Згідно акту роботи виконані якісно, сторони претензій не мають (а. с. 18).

11.10.2011 за актом № 3 приймання-передачі продукції для виконання робіт відповідач передав, а позивач прийняв корпус букси у кількості 936шт. (а. с. 19).

17.10.2011 за актом № 3 приймання-передачі продукції після виконання робіт корпус букси у кількості 936 шт. був повернутий відповідачу (а. с. 20).

Між позивачем та відповідачем 17.10.2011 складено акт № 3 приймання-передачі виконаних робіт на суму 224 640,00 грн. Згідно акту роботи виконані якісно, сторони претензій не мають (а. с. 21).

24.10.2011 за актом № 4 приймання-передачі продукції для виконання робіт відповідач передав, а позивач прийняв корпус букси у кількості 864 шт. (а. с. 22).

28.10.2011 за актом № 4 приймання-передачі продукції після виконання робіт корпус букси у кількості 864 шт. був повернутий відповідачу (а. с.23).

Між позивачем та відповідачем 28.10.2011 складено акт приймання-передачі виконаних робіт № 4 на суму 207 360,00 грн. Згідно акту роботи виконані якісно, сторони претензій не мають (а. с. 24).

Загальна вартість робіт згідно актів виконаних робіт №№ 1, 2, 3, 4 склала 656 640,00 грн.

Всі вказані акти підписані належним чином повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до п. п. 4.4 п. 4 договору оплата робіт проводиться шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця у розмірі, зазначеному сторонами в акті приймання-передачі виконаних робіт. Оплата робіт проводиться замовником протягом 15 днів з моменту виконання робіт і підписання сторонами акту виконаних робіт.

В порушення умов договору відповідач договірні зобов'язання з оплати за вказаними актами приймання -передачі виконаних робіт своєчасно та у повному обсязі не виконав.

Згідно платіжних доручень № 2379 від 02.12.2011, № 2380 від 02.12.2011, № 2392 від 07.12.2011, № 2402 від 07.12.2011, № 2437 від 12.12.2011, № 2456 від 14.12.2011, № 2472 від 14.12.2011, № 2484 від 15.12.2011, № 2486 від 15.12.2011, № 2 від 04.01.2012 (а. с. 25-34, 71-80) відповідач здійснив оплату за виконані роботи частково на суму 578570 грн. 00 коп.

Станом на день розгляду справи сума заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи згідно договору № МБ-02/2011 від 06.09.2011 складає 78070 грн. 00 коп., що також підтверджується актами звірки взаємних розрахунків від 02.07.2012 та від 30.07.2012, які підписані належним чином повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 78070 грн. 00 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість первісного позову та необхідність його задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов 'язань на суму 656 640,00 грн. , що підтверджено наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 05.10.2011, № 2 від 06.10.2011, № 3 від 17.10.2011, № 4 від 28.10.2011, які належним чином підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками, та відповідачем у справі не спростовано.

Відповідно до п. п. 4.4 п. 4 договору оплата робіт проводиться шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця у розмірі, зазначеному сторонами в акті приймання-передачі виконаних робіт. Оплата робіт проводиться замовником протягом 15 днів з моменту виконання робіт і підписання сторонами акту виконаних робіт.

Проте, відповідач свої договірні зобов'язання в частині оплати за вказаними актами приймання -передачі виконаних робіт своєчасно та у повному обсязі не виконав.

Згідно платіжних доручень № 2379 від 02.12.2011, № 2380 від 02.12.2011, № 2392 від 07.12.2011, № 2402 від 07.12.2011, № 2437 від 12.12.2011, № 2456 від 14.12.2011, № 2472 від 14.12.2011, № 2484 від 15.12.2011, № 2486 від 15.12.2011, № 2 від 04.01.2012 (а. с. 71-80) відповідач здійснив оплату за виконані роботи частково на суму 578570 грн. 00 коп.

Станом на день розгляду справи сума заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи згідно договору № МБ-02/2011 від 06.09.2011 складає 78070 грн. 00 коп., що також підтверджується актами звірки взаємних розрахунків від 02.07.2012, від 30.07.2012, які підписані належним чином повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Під час розгляду справи відповідачем наявність заборгованості у сумі 78070 грн. 00 коп. не спростовано та доказів про сплату вказаної суми боргу до матеріалів справи не надано.

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 78070 грн. 00 коп.

Згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1609 грн. 50 коп.

17.07.2012 у судовому засіданні товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром»звернулося до господарського суду Луганської області із зустрічною позовною заявою № 530/07 від 13.07.2012 про визнання договору № МБ-02/2011 від 06.09.2011, укладеного між сторонами у справі, недійсним.

Зустрічний позов мотивований тим, що після прийняття робіт та їх часткової оплати позивачу стало відомо, що роботи за спірним договором були виконані не безпосередньо Приватним підприємством «Металобаза», а іншим підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром»на підставі укладеного між ним та Приватним підприємством «Металобаза»іншого договору. Крім того, ціна оброблення однієї одиниці продукції та вартість виконаних робіт між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром»та Приватним підприємством «Металобаза»менше, ніж між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром»та Приватним підприємством «Металобаза», що призводить до збитків товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» у вигляді сплати приватному підприємству «Металобаза»грошових коштів у значному розмірі. У зв'язку з викладеним, позивач за зустрічним позовом вважає, що під час укладення з Приватним підприємством «Металобаза»спірного договору було порушено приписи законодавства щодо встановлення ціни виконання вказаних у договорі робіт, отже спірний договір є таким, що не відповідає актам цивільного законодавства України, та є недійсним. Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України спірний договір є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок та спрямований на втрату майна товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром»у вигляді грошових коштів (збитків підприємства внаслідок укладення невигідного договору).

Відповідач за зустрічним позовом відхилив доводи зустрічного позову з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву № 120-07-12 від 26.07.2012.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість зустрічного позову з наступних підстав.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Інтерес позивача полягає у визнанні спірного договору недійсним через його невідповідність вимогам закону.

Стаття 215 Цивільного кодексу України регулює питання недійсності правочину.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно пунктів 1-3, 5-6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Як встановлено господарським судом, договір № МБ-02/2011 від 06.09.2011, який укладений між Приватним підприємством «Металобаза»(виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром»(замовником), підписаний з боку Приватного підприємства «Металобаза» -директором Фаоровим Г.В., який діяв на підставі Статуту підприємства, та з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром»- генеральним директором Гарєєвим Р.Р., який також діяв на підставі Статуту підприємства.

Вказані особи мали необхідні повноваження на підписання вказаного договору. Договір скріплений печатками вказаних підприємств.

Даний договір спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме: «виконавець (позивач у справі за первісним позовом) зобов'язується на свій ризик надати замовнику (відповідачу у справі за первісним позовом) послуги з виконання наступних робіт: очищення від іржі, захисне змащування від корозії змащувальними засобами продукції «Корпус букси»(далі - продукція), а замовник (відповідач у справі за первісним позовом) зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи у відповідності з умовами договору».

Як свідчать матеріали справи, відбулося реальне виконання сторонами умов спірного договору, про що свідчать підписані сторонами та скріплені печатками підприємств акти приймання-передачі виконаних робіт №№ 1, 2, 3, 4 (а. с. 15, 18, 21, 24), платіжні доручення № 2379 від 02.12.2011, № 2380 від 02.12.2011, № 2392 від 07.12.2011, № 2402 від 07.12.2011, № 2437 від 12.12.2011, № 2456 від 14.12.2011, № 2472 від 14.12.2011, № 2484 від 15.12.2011, № 2486 від 15.12.2011, № 2 від 04.01.2012 як докази часткової оплати за виконанні роботи за спірним договором.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів та, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, згідно якої відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству.

Згідно п. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктами 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У договорі № МБ-02/2011 від 06.09.2011 сторонами досягнуто згоди по істотним умовам договору (предмет договору; ціна договору; ціна обробленої одиниці продукції; строки виконання робіт; вартість робіт та порядок розрахунків; приймання, повернення продукції та здача виконаних робіт тощо).

Таким чином, суд дійшов висновку, що зміст спірного договору не суперечить вимогам чинного законодавства, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності на підписання договору і їх волевиявлення було вільним.

Сторонами договору були дотримані вимоги чинного законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Посилання позивача за зустрічним позовом на ст. 228 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, та на те, що спірний договір є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок та спрямований на втрату майна підприємства у вигляді грошових коштів (збитків підприємства внаслідок укладення невигідного договору), є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави , зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок,

визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром»не надало доказів того, що спірний договір посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, та не надало доказів наявності вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину.

Таким чином, позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з їх безпідставністю.

Згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за зустрічним позовом покладається на позивача за зустрічним позовом.

У судовому засіданні 31.07.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром», вул. Макушкіна, 2А, м. Первомайськ Луганської області, код 32082194, на користь Приватного підприємства «Металобаза», вул. Маяковського, 1А, м. Первомайськ Луганської області, код 31337539, заборгованість у розмірі 78070 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1609 грн. 50 коп., видати позивачу наказ після набрання рішення законної сили.

3. У задоволені зустрічного позову відмовити.

4. Судовий збір за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 06.08.2012

Суддя І.П. Голенко