Рішення

від 03.08.2012 по справі 5017/1125/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2012 р.Справа № 5017/1125/2012

Господарський суд Одеської області

У складі колегії суддів:

Головуючого судді Желєзної С.П.

Судді Брагіної Я.В.

Судді Рога Н.В.

Секретаря судових засідань -Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Бевза О.І. за довіреністю від 03.10.2011р. за вих. № 03/10;

Від відповідача: Горовий А.О. за довіреністю від 01.01.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства „Декоративні культури" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Південьагропереробка" про зобов'язання повернути майно, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Декоративні культури" (далі по тексту -ПрАТ „Декоративні культури") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Південьагропереробка" (далі по тексту -СТОВ „Південьагропереробка") про зобов'язання повернути 10 000 літрів дизельного палива, переданого відповідачу на зберігання за накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., шляхом укладення між сторонами по справі акту приймання -передачі вказаного майна. Позовні вимоги обґрунтовані відмовою СТОВ „Південьагропереробка" як зберігачем дизельного палива повернути вказане майно поклажодавцю-позивачу за пред'явленою ним вимогою.

Ухвалою від 27.06.2011р. дану справу було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Желєзна С.П., суддя Брагіна Я.В. та суддя Рога Н.В.

Відповідач повністю заперечує проти пред'явлених ПрАТ „Декоративні культури" позовних вимог наголошуючи на тому, що накладна № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., якою посвідчується передання СТОВ „Південьагропереробка" на зберігання спірного майна, оформлена із порушеннями ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

На підставі прибуткової накладної № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р. закритим акціонерним товариством „Декоративні культури", правонаступником якого є позивач згідно із п. 1.1 нової редакції статуту ПрАТ „Декоративні культури", зареєстрованої державним реєстратором Біляївської районної державної адміністрації 08.06.2011р. за № 15311050010000643, було передано СТОВ „Південьагропереробка" на зберігання дизельне паливо у кількості 10 000 л. Вказаний документ від імені позивача підписано не було, проте скріплено печаткою закритого акціонерного товариства „Декоративні культури", в той час як від імені СТОВ „Південьагропереробка" накладна була підписана невстановленою особою та скріплена печаткою підприємства.

Як стверджує позивач, передача 10 000 л. дизельного палива в розпорядження СТОВ „Південьагропереробка", зафіксована за допомогою накладної № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., свідчила про виникнення між сторонами правовідносин зі зберігання належного ПрАТ „Декоративні культури"майна.

В подальшому, ПрАТ „Декоративні культури" звернулось до відповідача із вимогою, викладеною у листі від 21.02.2012р. за вих. № 04, про повернення 10 000 л. дизельного палива, переданого на зберігання за накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р. В якості доказів вручення даної вимоги адресату, позивачем було надано суду повідомлення про вручення поштового відправлення під розписку /а.с. 15-16/.

Однак, як стверджує позивач, СТОВ „Південьагропереробка" в порушення прийнятих на себе зобов'язань зберігача за укладеним між сторонами по справі договором зберігання, не здійснило повернення на користь ПрАТ „Декоративні культури" прийнятих на зберігання 10 000 л. дизельного палива, незважаючи на пред'явлену позивачем вимогу з цього приводу, що і зумовило звернення ПрАТ „Декоративні культури" до суду із даним позовом.

Зважаючи на доводи ПрАТ „Декоративні культури", покладені в основу пред'явлених ним позовних вимог, господарський суд вважає за необхідне надати правовий аналіз положенням закону, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. При цьому, правочини між юридичними особами належить обов'язково вчиняти у письмовій формі (п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Так, на підтвердження факту передання спірного майна на зберігання СТОВ „Південьагропереробка" та, відповідно, укладення між сторонами по справі договору зберігання позивач посилається на накладну № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р. В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог, наголошував на тому, що вищезазначена накладна як первинний документ, яким підтверджено зміст господарської операції з передачі 10 000 л. дизельного палива на зберігання СТОВ „Південьагропереробка", не відповідає вимогам, які встановлені до такого роду документів ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а тому не може вважатись належним доказом передання відповідачу на зберігання вказаного у документі майна.

З огляду на правові позиції сторін по справі, господарський суд при вирішенні даного спору вважає за необхідне, перш за все, надати правову оцінку прибутковій накладній № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р.

Так, відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із прибуткової накладної № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., вбачається, що вказаний документ, в порушення приписів ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не було підписано представником позивача. Крім того, у накладній не вказано як посадове становище, так і прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка підписала вказаний документ від імені СТОВ „Південьагропереробка". З викладених обставин суд дійшов висновку про неможливість ідентифікації особи, якої здійснювалось приймання на зберігання дизельного палива за накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р.

Крім того, відповідно до п.п. 2, 13, 14 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (з наступними змінами та доповненнями) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Повернення цінностей з відповідального зберігання, з ремонту здійснюється за умови подання довіреності підприємства, яке ці цінності передало на відповідальне зберігання, в ремонт.

Однак в матеріалах справи відсутня довіреність, на отримання відповідачем на зберігання 10 000л. дизельного палива, за допомогою якої можна б було ідентифікувати особу, яка прийняла вказане майно від імені СТОВ „Південьагропереробка" за прибутковою накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р.

При цьому, в процесі розгляду даної справи господарським судом було досліджено оригінал прибуткової накладної № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., з якої вбачається, що вказаний документ скріплено мокрими печатками обох сторін по справі.

Як було зазначено вище по тексту рішення, прибуткова накладна № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р. як спосіб фіксації господарської операції, що відбулась між сторонам по справі, та форма вчинення відповідного правочину, була підписана від імені СТОВ „Південьагропереробка" невстановленою особою, однак скріплена автентичною печаткою цього підприємства, дійсність якої з боку відповідача не заперечувалась.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За переконанням суду, скріплення будь-якого правочину, вчиненого юридичною особою, печаткою останньої є вирішальним для фіксації реального волевиявлення даного учасника цивільного обігу на набуття, зміну, припинення власних прав та обов'язків шляхом вчинення саме даного правочину . Викладене кореспондується із положеннями п. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11 січня 1999 р. N 17, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 р. за N 264/3557 (з наступними змінами та доповненнями, яка була чинна на час складання прибуткової накладної № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р.), згідно із якими контроль за використанням печатки підприємства покладається на його керівника.

З огляду на вказаний висновок суду, факт скріплення прибуткової накладної № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р. печаткою СТОВ „Південьагропереробка", контроль за використанням якої покладається саме на керівника даного товариства, тобто особи, яка має вчиняти будь-які дії від імені останнього без довіреності, свідчить про вчинення цього правочину особою, яка була наділена реальними повноваженнями на вчинення такого роду юридично значимих дій.

Правова позиція суду з цього питання підтверджується і судовою практикою, що знайшло своє відображення зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 21.02.2012р. по справі № 16 -10 -31 / 98 -08 -3988.

Щодо відсутності у прибутковій накладній № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р. підпису представника ПрАТ „Декоративні культури", за участю якого здійснювалась господарська операція, зміст якої відображено у даному первинному бухгалтерському документі, суд зазнає наступне. Так, вказаний документ містить відбиток печатки позивача, що дозволяє суду дійти висновку про вчинення даного правочину від імені ПрАТ „Декоративні культури" особою, яка була наділена відповідними повноваженнями. По-друге, позиція позивача по справі, сам факт пред'явлення матеріально-правових вимог до СТОВ „Південьагропереробка" з приводу повернення майна, переданого на зберігання за прибутковою накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., дозволяє суду дійти висновку про схвалення з боку ПрАТ „Декоративні культури" правочину, оформленого вказаною накладною.

Більш того, суд звертає увагу відповідача на приписи ст. 937 ЦК України, якими прямо передбачено, що факт прийняття майна зберігачем на зберігання може посвідчуватись будь-яким документом, підписаним зберігачем. Вказаною нормою права не встановлені вимоги щодо обов'язковості підписання поклажодавцем документу, яким посвідчується факт передавання майна на зберігання.

Окремо суд вважає за необхідне зупинитись на дослідженні питання наявності в розпорядженні ПрАТ „Декоративні культури" майна, яке було передано на зберігання СТОВ „Південьагропереробка" за прибутковою накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р. За поясненнями представника позивача, майно, передане на зберігання відповідачу, протягом усього часу зберігання обліковувалось на балансі ПрАТ „Декоративні культури".

Так, наявні у матеріалах справи сальдові відомості за період з 2007р. по 2010р. включно свідчать про наявність на балансі ПрАТ „Декоративні культури", зокрема з моменту складення прибуткової накладної № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., дизельного палива у кількості, що перевищує 10 000 літрів, тобто у більшому обсязі ніж той, що був переданий СТОВ „Південьагропереробка". Крім того, надані позивачем звіти про рух нафтопродуктів за березень 2007р., лютий 2008р., травень 2008р., серпень 2008р., жовтень 2008р., травень 2009р., червень 2009р., липень 2009р., ліміто-заборні картки №№ 1, 4, 5 за травень 2009р., №№ 2, 4 за червень 2009р., №№ 3, 4, 5 за липень 2009р., докази придбання позивачем дизельного палива, а саме: видаткові накладні № РН-5195 від 19.05.2009р., № РН-0000132 від 23.07.2009р., накладні № 10 за березень 2007р., № 5 за лютий 2008р., № 12 за травень 2008р., № 18 за серпень 2008р., № 24 за жовтень 2008р., № 2281 від 27.03.2007р., № 1177 від 11.03.2008р., № 3516 від 27.05.2008р., № 7360 від 03.10.2008р., № 5878 від 11.08.2008р., № 6228 від 26.08.2008р., податкові накладні № 2281 від 14.03.2007р., № 5195 від 19.05.2009р., № 3516 від 23.05.2008р., № 133 від 20.07.2009р., № 7360 від 03.10.2008р., № 5878 від 08.08.2008р., № 6228 від 19.08.2008р.,рахунки № 1095 від 20.02.2007р., № 617 від 28.02.2008р., № 5194 від 19.05.2009р., № 2669 від 20.05.2008р., № 4597 від 06.08.2008р., № 4763 від 14.08.2008р., платіжні доручення № 33 від 14.03.2007р., № 22 від 29.02.2008р., № 63 від 23.05.2008р., № 99 від 08.08.2008р., № 103 від 19.08.2008р., № 119 від 03.10.2008р., № 79 від 28.05.2009р., № 75 від 20.07.2009р., податкові декларації з податку на додану вартість із розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, підтверджують відомості щодо зміни кількісних характеристик дизельного палива, що обліковувалось на балансі ПрАТ „Декоративні культури", внаслідок прибуткових та видаткових операцій (придбання палива, його споживання тощо) щодо такого роду майна.

Згідно зі ст. 32, 33, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються зокрема на підставі письмових і речових доказів, висновків судових експертів. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, приймаючи до уваги відсутність істотних розбіжностей за наслідком зіставлення інформації про кількість дизельного палива, що обліковувалось на балансі ПрАТ „Декоративні культури" згідно із даними сальдових відомостей за період з 2007р. по 2010р., та документів, якими зафіксовано прибуткові та видаткові операції щодо даного майна, суд дійшов висновку про достовірність даних, що містяться у вказаних відомостях, про кількість дизельного палива, яке перебувало на балансі ПрАТ „Декоративні культури".

Підсумовуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про наявність в розпорядженні ПрАТ „Декоративні культури" дизельного палива у кількості, що перевищує 10 000 літрів, на момент складання прибуткової накладної № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р. Таким чином, суд зазначає, що у розпорядженні позивача було наявне дизельне паливо у кількості, що перевищує 10 000 літрів, частина якого, в тому числі, могла бути передана на зберігання відповідачу.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на наступні положення чинного законодавства. Як було зазначено вище по тексту рішення, статтею 937 ЦК України передбачено, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

В свою чергу, відповідно до ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

В процесі розгляду даної справи оригінал прибуткової накладної № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., тобто, в даному випадку боргового документу, яким підтверджується наявність зобов'язання СТОВ „Південьагропереробка" щодо збереження 10 000 літрів дизельного палива, було надано суду саме позивачем як управненою стороною у спірних правовідносинах. За переконанням суду, наявність цього документу саме у ПрАТ „Декоративні культури" підтверджує наявність обов'язку відповідача щодо забезпечення збереження вищезазначеного майна.

Підсумовуючи вищевикладені обставини та висновки, до яких дійшов суд за наслідком надання правової оцінки спірним правовідносинам, суд зазначає, що сторонами по справі було у спрощеній формі укладено договір зберігання 10 000 літрів дизельного палива, вчинення якого підтверджується прибутковою накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів, рішення суду та актів цивільного законодавства. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Положеннями ст. 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

В силу положень ч.1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В свою чергу, положеннями ст.ст. 251, 252 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Так, при укладенні у спрощений спосіб договору зберігання, факт вчинення якого підтверджується прибутковою накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., сторонами по справі не було визначено строку зберігання СТОВ „Південьагропереробка" дизельного палива у кількості 10 000 літрів, оскільки документ, яким посвідчувалось вчинення названої угоди, не містить застережень про зворотне. У зв'язку з викладеним, на адресу відповідача позивачем було направлено вимогу про повернення вищезазначеного майна, викладену у листі від 21.02.2012р. за вих. № 04, яку було вручено отримувачу 23.02.2012р.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 938 ЦК України якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Статтею 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на підтвердження матеріалами справи факту отримання відповідачем 23.02.2012р. вимоги про повернення позивачу зі зберігання дизельного палива у кількості 10 000 літрів, яке перебувало на зберіганні у СТОВ „Південьагропереробка", на підставі ч. 2 ст. 530, ст.ст. 938, 949, 953 ЦК України господарський суд дійшов висновку, що відповідач мав повернути дизельне паливо у кількості 10 000 літрів, прийняте на зберігання за прибутковою накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., протягом семи днів з моменту отримання відповідної вимоги, тобто до 01.03.2012р. включно.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Однак, як свідчать матеріали справи, СТОВ „Південьагропереробка" не здійснило повернення позивачу дизельного палива кількості 10 000 літрів, прийнятого на зберігання за прибутковою накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., після отримання відповідної вимоги ПрАТ „Декоративні культури", чим порушило прийняті на себе зобов'язання зберігача у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. В силу положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

За таких обставин, враховуючи невиконання відповідачем обов'язку повернення позивачу дизельного палива у кількості 10 000 літрів, прийнятого на зберігання за прибутковою накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., після пред'явлення відповідної вимоги з цього приводу, а також приймаючи до уваги, що матеріально-правова вимога ПрАТ „Декоративні культури" про зобов'язання відповідача виконати даний обов'язок в натурі відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог ПрАТ „Декоративні культури" про зобов'язання СТОВ „Південьагропереробка" повернути позивачу дизельне паливо у кількості 10 000 літрів, прийнятого на зберігання за прибутковою накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р.

При цьому, суд зазначає, що визначення способу виконання спірного обов'язку відповідача виключно шляхом складання відповідного акту приймання-передачі дизельного палива, перш за все, може призвести до неможливості фактичного виконання даного судового рішення, оскільки зміст резолютивної частини даного судового рішення може бути витлумачений виключно як покладення на СТОВ „Південьагропереробка" обов'язку скласти відповідний документ про повернення майна.

З викладених обставин, оскільки вимога про визначення способу повернення дизельного палива у кількості 10 000 літрів, прийнятого на зберігання за прибутковою накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., саме шляхом складання акту приймання-передачі не містить під собою відповідних правових обґрунтувань та більш стосується порядку виконання судового рішення. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови ПрАТ „Декоративні культури" у задоволенні даної частини позову.

Таким чином, факт існування обов'язку СТОВ „Південьагропереробка" перед ПрАТ „Декоративні культури" щодо повернення дизельного палива у кількості 10 000 літрів, прийнятого на зберігання за прибутковою накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди та положень чинного законодавства, підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих наведене, відповідачем суду надано не було.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання СТОВ „Південьагропереробка" повернути ПрАТ „Декоративні культури" дизельне паливо у кількості 10 000 літрів, прийняте на зберігання за прибутковою накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., відповідно до ст.ст. 11, 15, 16, 202, 207, 208, 251, 252, 509, 525, 526, 530, 545, 610, 629, 936, 937, 938, 942, 949, 953 ЦК України, ст. 181 ГК України, ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 2, 13, 14 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору у повному обсязі покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 202, 207, 208, 251, 252, 509, 525, 526, 530, 545, 610, 629, 936, 937, 938, 942, 949, 953 ЦК України, ст. 181 ГК України, ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 2, 13, 14 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Південьагропереробка" /67652, Одеська область, Біляївський район, с. Мирне, вул. Крайня, 1а, код ЄДРПОУ 31822249/ повернути приватному акціонерному товариству „Декоративні культури" /67652, Одеська область, Біляївський район, с. Мирне, вул. Леніна, 141, код ЄДРПОУ 05406862/ дизельне паливо у кількості 10 000 л. /десять тисяч літрів/, прийняте на зберігання за накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Південьагропереробка" /67652, Одеська область, Біляївський район, с. Мирне, вул. Крайня, 1а, код ЄДРПОУ 31822249/ на користь приватного акціонерного товариства „Декоративні культури" /67652, Одеська область, Біляївський район, с. Мирне, вул. Леніна, 141, код ЄДРПОУ 05406862/ судовий збір в сумі 1 609 грн. 50 коп. /одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 03.08.2012р.

Головуючий суддя С.П. Желєзна

суддя Я.В. Брагіна

суддя Н.В. Рога