Постанова

від 20.09.2012 по справі 5017/1125/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2012 р.Справа № 5017/1125/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Воронюка О.Л.

Суддів: Єрмілова Г.А., Лашина В.В.

При секретарі: Трамбовецькій Є.І.

За участю представників сторін у судовому засіданні від 11.09.2012р.:

від позивача - Бевза О.І., довіреність № 03/10 від 03.10.2011р.

від відповідача- Горовий А.О., довіреність № б/н від 08.08.2012р.

За участю представника позивача у судовому засіданні від 20.09.2012р. - Бевза О.І., довіреність № 03/10 від 03.10.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Південьагропереробка"

на рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2012р.

у справі № 5017/1125/2012

за позовом приватного акціонерного товариства „Декоративні культури"

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Південьагропереробка"

про зобов`язання повернути майно

Відповідно до ст.ст. 4 4 , 81 1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами

В судовому засіданні 20.09.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Встановила:

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.08.2012р. по справі № 5017/1125/2012 (головуючий суддя Желєзна С.П., судді Брагіна Я.В., Рога Н.В.) позов приватного акціонерного товариства „Декоративні культури" задоволено частково. Зобов'язано відповідача повернути позивачу дизельне паливо у кількості 10 000 л., прийняте на зберігання за накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р. В решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1 609 грн. 50 коп.

Рішення суду обґрунтовано тим, що встановлені обставини справи свідчать про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ПАТ „Декоративні культури" про зобов'язання СТОВ „Південьагропереробка" повернути позивачу дизельне паливо у кількості 10 000 літрів, прийнятого на зберігання за прибутковою накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: ст.ст. 11, 15, 16, 202, 207, 208, 251, 252, 509, 525, 526, 530, 545, 610, 629, 936, 937, 938, 942, 949, 953 ЦК України, ст. 181 ГК України, ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 2, 13, 14 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (з наступними змінами та доповненнями).

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, сільськогосподарське ТОВ „Південьагропереробка" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтовування апеляційної скарги сільськогосподарське ТОВ „Південьагропереробка" посилається на те, що прибуткова накладна № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., за якою відповідач отримав від ПАТ „Декоративні культури" на безоплатне зберігання 10 000 літрів дизельного палива, не відповідає ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Крім того, скаржник зазначає, що при здійснені операції з передачі палива на зберігання позивачем не було дотримано вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ „Декоративні культури" вважає, що оскаржуване рішення винесено на підставі повного з'ясування обставин, які мають значення для справи, з урахуванням вимог матеріального та процесуального права, а вимоги, викладені в апеляційний скарзі є необґрунтованими та безпідставними, а тому, відповідно до вимог чинного законодавства України не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених обставин та їх юридичну оцінку, судова колегія вважає, що апеляційна скарга сільськогосподарського ТОВ „Південьагропереробка" не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі прибуткової накладної № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р. закритим акціонерним товариством „Декоративні культури", правонаступником якого є позивач згідно із п. 1.1 нової редакції статуту ПАТ „Декоративні культури", зареєстрованої державним реєстратором Біляївської районної державної адміністрації 08.06.2011р. за № 15311050010000643, було передано СТОВ „Південьагропереробка" на зберігання дизельне паливо у кількості 10 000 л. Вказаний документ від імені позивача підписано не було, проте скріплено печаткою ЗАТ „Декоративні культури", в той час як від імені СТОВ „Південьагропереробка" накладна була підписана невстановленою особою та скріплена печаткою підприємства.

В подальшому, ПАТ „Декоративні культури" звернулось до відповідача із вимогою, викладеною у листі від 21.02.2012р. за вих. № 04, про повернення 10 000 л. дизельного палива, переданого на зберігання за накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р. В якості доказів вручення даної вимоги адресату, позивачем було надано суду повідомлення про вручення поштового відправлення під розписку /а.с. 15-16/.

Однак, СТОВ „Південьагропереробка" в порушення прийнятих на себе зобов'язань зберігача за укладеним між сторонами по справі договором зберігання, не здійснило повернення на користь ПАТ „Декоративні культури" прийнятих на зберігання 10 000 л. дизельного палива, незважаючи на пред'явлену позивачем вимогу з цього приводу.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. При цьому, правочини між юридичними особами належить обов'язково вчиняти у письмовій формі (п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, прибуткова накладна № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., як спосіб фіксації господарської операції, що відбулась між сторонам по справі, та форма вчинення відповідного правочину, була підписана від імені СТОВ „Південьагропереробка" невстановленою особою, однак скріплена автентичною печаткою цього підприємства, дійсність якої з боку відповідача не заперечувалась.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що судом правомірно зазначено, що скріплення будь-якого правочину, вчиненого юридичною особою, печаткою останньої є вирішальним для фіксації реального волевиявлення даного учасника цивільного обігу на набуття, зміну, припинення власних прав та обов'язків шляхом вчинення саме даного правочину. Викладене кореспондується із положеннями п. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999р. № 17, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557 (з наступними змінами та доповненнями, яка була чинна на час складання прибуткової накладної № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р.), згідно із якими контроль за використанням печатки підприємства покладається на його керівника.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт скріплення прибуткової накладної № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р. печаткою СТОВ „Південьагропереробка", контроль за використанням якої покладається саме на керівника даного товариства, тобто особи, яка має вчиняти будь-які дії від імені останнього без довіреності, свідчить про вчинення цього правочину особою, яка була наділена реальними повноваженнями на вчинення такого роду юридично значимих дій.

Крім іншого, щодо відсутності у прибутковій накладній № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р. підпису представника ПАТ „Декоративні культури", за участю якого здійснювалась господарська операція, зміст якої відображено у даному первинному бухгалтерському документі, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції правомірно зазначено, що вказаний документ містить відбиток печатки позивача, що дозволяє дійти висновку про вчинення даного правочину від імені ПАТ „Декоративні культури" особою, яка була наділена відповідними повноваженнями. Також, сам факт пред'явлення матеріально-правових вимог до СТОВ „Південьагропереробка" з приводу повернення майна, переданого на зберігання за прибутковою накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., свідчить про схвалення з боку ПАТ „Декоративні культури" правочину, оформленого вказаною накладною.

Згідно приписів ст. 937 ЦК України, якими прямо передбачено, що факт прийняття майна зберігачем на зберігання може посвідчуватись будь-яким документом, підписаним зберігачем. Вказаною нормою права не встановлені вимоги щодо обов'язковості підписання поклажодавцем документу, яким посвідчується факт передавання майна на зберігання.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, майно, передане на зберігання відповідачу, протягом усього часу зберігання обліковувалось на балансі позивача, що свідчить про наявність правовідносин між сторонами дійсної справи саме щодо зберігання вказаного майна.

Так, наявні у матеріалах справи сальдові відомості за період з 2007р. по 2010р. включно свідчать про наявність на балансі ПАТ „Декоративні культури", зокрема з моменту складення прибуткової накладної № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., дизельного палива у кількості, що перевищує 10 000 літрів, тобто у більшому обсязі ніж той, що був переданий СТОВ „Південьагропереробка". Крім того, надані позивачем звіти про рух нафтопродуктів за березень 2007р., лютий 2008р., травень 2008р., серпень 2008р., жовтень 2008р., травень 2009р., червень 2009р., липень 2009р., ліміто-заборні картки №№ 1, 4, 5 за травень 2009р., №№ 2, 4 за червень 2009р., №№ 3, 4, 5 за липень 2009р., докази придбання позивачем дизельного палива, а саме: видаткові накладні № РН-5195 від 19.05.2009р., № РН-0000132 від 23.07.2009р., накладні № 10 за березень 2007р., № 5 за лютий 2008р., № 12 за травень 2008р., № 18 за серпень 2008р., № 24 за жовтень 2008р., № 2281 від 27.03.2007р., № 1177 від 11.03.2008р., № 3516 від 27.05.2008р., № 7360 від 03.10.2008р., № 5878 від 11.08.2008р., № 6228 від 26.08.2008р., податкові накладні № 2281 від 14.03.2007р., № 5195 від 19.05.2009р., № 3516 від 23.05.2008р., № 133 від 20.07.2009р., № 7360 від 03.10.2008р., № 5878 від 08.08.2008р., № 6228 від 19.08.2008р.,рахунки № 1095 від 20.02.2007р., № 617 від 28.02.2008р., № 5194 від 19.05.2009р., № 2669 від 20.05.2008р., № 4597 від 06.08.2008р., № 4763 від 14.08.2008р., платіжні доручення № 33 від 14.03.2007р., № 22 від 29.02.2008р., № 63 від 23.05.2008р., № 99 від 08.08.2008р., № 103 від 19.08.2008р., № 119 від 03.10.2008р., № 79 від 28.05.2009р., № 75 від 20.07.2009р., податкові декларації з податку на додану вартість із розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, підтверджують відомості щодо зміни кількісних характеристик дизельного палива, що обліковувалось на балансі ПАТ „Декоративні культури", внаслідок прибуткових та видаткових операцій (придбання палива, його споживання тощо) щодо такого роду майна.

Таким чином, приймаючи до уваги відсутність істотних розбіжностей за наслідком зіставлення інформації про кількість дизельного палива, що обліковувалось на балансі ПАТ „Декоративні культури" згідно із даними сальдових відомостей за період з 2007р. по 2010р., та документів, якими зафіксовано прибуткові та видаткові операції щодо даного майна, господарський суд Одеської області дійшов правильного висновку про достовірність даних, що містяться у вказаних відомостях, про кількість дизельного палива, яке перебувало на балансі ПАТ „Декоративні культури".

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про наявність в розпорядженні ПАТ „Декоративні культури" дизельного палива у кількості, що перевищує 10 000 літрів, на момент складання прибуткової накладної № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р. У зв'язку з чим, правомірно зазначено, що у розпорядженні позивача було наявне дизельне паливо у кількості, що перевищує 10 000 літрів, частина якого, в тому числі, що могла бути передана на зберігання відповідачу.

Відповідно до вимог ст. 937 ЦК України, письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Статтею 545 ЦК України передбачено, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, оригінал прибуткової накладної № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., тобто, в даному випадку боргового документу, яким підтверджується наявність зобов'язання СТОВ „Південьагропереробка" щодо збереження 10 000 літрів дизельного палива, було надано суду саме позивачем як управненою стороною у спірних правовідносинах. Отже, наявність цього документу саме у ПАТ „Декоративні культури" підтверджує наявність обов'язку відповідача щодо забезпечення збереження вищезазначеного майна.

На підставі вищезазначеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторонами по справі було у спрощеній формі укладено договір зберігання 10 000 літрів дизельного палива, вчинення якого підтверджується прибутковою накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів, рішення суду та актів цивільного законодавства. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Положеннями ст. 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

В силу положень ч.1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В свою чергу, положеннями ст.ст. 251, 252 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 938 ЦК України якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Статтею 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

СТОВ „Південьагропереробка" не здійснило повернення позивачу дизельного палива кількості 10 000 літрів, прийнятого на зберігання за прибутковою накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., після отримання вимоги ПАТ „Декоративні культури" про повернення вищезазначеного майна, чим порушило прийняті на себе зобов'язання зберігача у спірних правовідносинах.

На підставі вищевикладеного, проаналізувавши зміст оскарженого рішення, судова колегія вважає, що враховуючи невиконання відповідачем обов'язку повернення позивачу дизельного палива у кількості 10 000 літрів, прийнятого на зберігання за прибутковою накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р., після пред'явлення відповідної вимоги з цього приводу, а також те, що матеріально-правова вимога ПАТ „Декоративні культури" про зобов'язання відповідача виконати даний обов'язок в натурі відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав, господарський суд Одеської області, правомірно дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ „Декоративні культури", а саме: про зобов'язання СТОВ „Південьагропереробка" повернути позивачу дизельне паливо у кількості 10 000 літрів, прийнятого на зберігання за прибутковою накладною № П_НК-00000008036 від 05.06.2009р.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності оскаржуваного рішення суду першої інстанції та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, скаржником в апеляційній скарзі не наведено, та відповідних доказів не надано.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

постановила:

Рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2012р. у справі № 5017/1125/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу сільськогосподарського ТОВ „Південьагропереробка" без задоволення.

Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2012р.

Головуючий суддя О.Л. Воронюк

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя В.В. Лашин