Рішення

від 31.07.2012 по справі 5017/1443/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р.Справа № 5017/1443/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Глєбова К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Кирильчук Н.Д.,

від відповідача Дьяков В.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,МСіТ" до Приватного акціонерного товариства ,,Українське Дунайське пароплавство" про стягнення 102248,90 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.2012 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ,,МСіТ", порушено провадження у справі № 5017/1443/2012, призначено її до розгляду в засіданні суду на 30.05.2012 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 30.05.2012 р. розгляд справи відкладено на 09.07.2012 р., у судовому засіданні 09.07.2012 р. оголошено перерву до 23.07.2012 р., у судовому засіданні 23.07.2012 р. -до 30.07.2012 р., у судовому засіданні 30.07.2012 р. -до 31.07.2012 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їхніх представників.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.07.2012 р. відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору до 31.07.2012 р.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 31.07.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,МСіТ" (далі -ТОВ ,,МСіТ") звернулось в господарський суд Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства ,,Українське Дунайське пароплавство" (далі -ПрАТ ,,УДП") 28537,21 грн. заборгованості за договором на зберігання та перевалку від 01.01.2006 р. № 10/01, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лінейне судноплавне агентство" (далі -ТОВ „ЛСА") як агентом відповідача на підставі договору від 30.09.2005 р. № 766 СЛП.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ ,,МСіТ" посилається, зокрема, на ст.295 ГК України, ст.526 ЦК України, агентську угоду від 30.09.2005 р. № 766 СЛП, договір на зберігання та перевалку від 01.01.2006 р. № 10/01 тощо.

В процесі розгляду справи позивач шляхом подачі письмової заяви збільшив розмір вимог, в остаточній редакції яких просить стягнути з ПрАТ ,,УДП" 102248,90 грн., які складаються з перерахованої за курсом НБУ на день подачі уточнень до позову плати за зберігання контейнерів та навантажувально-розвантажувальні роботи (НРР) з ними, а саме:

контейнер (вага)період зберіганняплата за зберігання (дол. США)плата за НРР (дол. США)всього до сплати (дол. США) UDSU4004166 (40 ф) 15.11.2007 -29.05.2012 1426,83 27 1453,83 UDSU2413843 (20 ф) 23.09.2007 -29.05.2012 726,546 25 751,546 UDSU2415907 (20 ф) 23.09.2007 -29.05.2012 726,546 25 751,546 UDSU2417880 (20 ф) 24.09.2007 -29.05.2012 726,114 25 751,114 UDSU2200350 (20 ф) 24.09.2007 -29.05.2012 726,114 25 751,114 UDSU2410187 (20 ф) 21.09.2007 -29.05.2012 727,41 25 752,41 UDSU2417387 (20 ф) 21.09.2007 -29.05.2012 727,41 25 752,41 UDSU4002733 (40 ф) 29.04.2007 -29.05.2012 1602,03 27 1629,03 UDSU4003560 (40 ф) 29.04.2007 -29.05.2012 1602,03 27 1629,03 Необхідно відмітити, що в судовому засіданні 31.07.2012 р. ТОВ ,,МСіТ" надало для залучення до матеріалів справи довідку, згідно якої заборгованість за договором на зберігання та перевалку від 01.01.2006 р. № 10/01 складає 112207,81 грн., у т.ч. 18701,30 грн. ПДВ.

На переконання суду, вказану довідку потрібно оцінювати як доказ у справі, а не як збільшення позовних вимог, оскільки письмова заява про уточнення позову не подавалась, докази сплати судового збору та надсилання її копії відповідачу відсутні, з чим погодився в судовому засіданні представник позивача.

У відзиві на позовну заяву ПрАТ ,,УДП" проти задоволення позову заперечило через те, що TOB „ЛСА" від власного імені здійснювало оперування контейнерами, що належать ПрАТ „УДП" на праві власності, та без відома останнього уклало з ТОВ „МСіТ" договір на зберігання та перевалку контейнерів від 01.01.2006 р. № 10/01.

Крім того, відповідно до ст.296 ГК України агентські відносини виникають у разі надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій або схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення чи з перевищенням наданих йому повноважень, в той час як ПрАТ „УДП" не наділяло TOB „ЛСА" повноваженнями укладати від імені пароплавства будь-які договори та не схвалювало укладення TOB „ЛСА" з TOB „МСіТ" договору від 01.01.2006 р. № 10/01.

З урахуванням викладеного, на думку відповідача, згідно ч.1 ст.527, ч.1 ст.598 ЦК України, п.2.1 договору від 01.01.2006 р. № 10/01, яким не передбачено виконання зобов'язань за ним третіми особами, обов'язок оплатити заборгованість існував у TOB „ЛСА", проте в зв'язку з ліквідацією TOB „ЛСА" на теперішній час припинений.

Окремо ПрАТ „УДП" звертає увагу суду на те, що доданий до позовної заяви акт звірки взаємних розрахунків станом на 26.01.2006 р. не є доказом, оскільки не підписаний обома сторонами, а також на пропуск позивачем трирічного строку позовної давності.

У відзиві на уточнення позовних вимог відповідач також відмічає, що рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.2012 р. по справі № 5017/195/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 р., роз'яснено, що ПрАТ „УДП" не є зобов'язаною стороною по відношенню до ТОВ „МСіТ" щодо внесення плати за зберігання спірних контейнерів, тобто ПрАТ „УДП" не має правового статусу боржника у правовідносинах з ТОВ „МСіТ" та ТОВ „ЛСА".

Заперечуючи проти доводів відповідача відносно пропуску строку позовної давності ТОВ „МСіТ" вказує, що воно дізналось про укладення договору ТОВ „ЛСА" від імені ПрАТ „УДП" тільки в процесі розгляду по суті справи № 5017/195/2012, тому трирічний строк позовної давності слід обчислювати з названого моменту.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши обґрунтованість їхніх доводів, господарський суд частково задовольняє позов, виходячи з наступного.

В провадженні господарського суду Одеської області знаходилась справа № 5017/195/2012 за позовом ПрАТ „УДП" до ТОВ „МСіТ" про повернення належного позивачу на праві власності майна, яке перебуває у володінні та користуванні відповідача, а саме дев'яти контейнерів з наступними номерами: UDSU4004166 UDSU2413843, UDSU2415907, UDSU2417880, UDSU2200350, UDSU2410187, UDSU2417387, UDSU4002733, UDSU4003560, тобто контейнерів, оплата вартості зберігання яких та НРР з якими є предметом спору по даній справі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.2012 р. по вказаній справі, залишеним без змін неоскарженою в касаційному порядку постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 р., позовні вимоги задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 р. встановлено факти, які не потрібно доводити при вирішенні спору по справі № 5017/1443/2012 на підставі ч.2 ст.35 ГПК України, оскільки суб'єктний склад сторін однаковий.

Так, 30.09.2005 р. між ВАТ „Українське Дунайське пароплавство" (Судновласник), найменування якого змінено на ПрАТ „УДП", та ТОВ „ЛСА" (Агент) укладено агентську угоду № 766 СЛП.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 зазначеної угоди між сторонами врегульовані відносини, пов'язані з питаннями морського обслуговування суден Судновласника як власних, так і зафрахтованих. Судновласник призначає ТОВ „ЛСА" своїм Агентом в портах Одеси, Іллічівська, Южного та судоремонтних заводах міст Одеси і Іллічівська. До обов'язків Агента віднесено, зокрема: здійснення захисту та підтримки інтересів Судновласника в усіх відношеннях, здійснення представницьких послуг від імені Судновласника перед офіційною портовою та іншою адміністрацією, установами та комерційними підприємствами, підтримання необхідних контрактів з ними; здійснення будь-якого обслуговування та формальностей, що відносяться до суден Судновласника, їх вантажу, команди до та після прибуття суден, протягом терміну перебування у портах, а також під час відходу та після нього.

Згідно п.п.7.1, 7.2 агентської угоди вона вступає в силу з моменту її підписання, укладена строком на 1 рік і може бути припинена у будь-який час при наявності трьохмісячного нотіса, пред'явленого будь-якою стороною. У випадку якщо жодною стороною не видано нотіса про канцелювання за три місяці до початку наступного строку його дії, то договір вважається автоматично продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

В подальшому, з метою конкретизації правовідносин, сторонами підписано ряд адендумів до агентської угоди № 766 СЛП від 30.09.2005 р.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 адендуму № 2 до означеної агентської угоди Судновласник призначає ТОВ „ЛСА" своїм лінійним агентом в портах Одеси, Іллічівська, Ізмаїла, Маріуполя. Зазначений адендум відноситься до лінійних суден, які належать Судновласнику, що працюють на контейнерних лініях.

Згідно п.п.2.12, 2.16 адендуму Агент приймає на себе зобов'язання здійснювати контроль за використанням контейнерного обладнання, наданого Судновласником та доповідає про його місцезнаходження у відповідності до погодженої сторонами процедури звітності. Агент повинен організовувати зберігання порожнього обладнання, а також транспортування та сухопутну доставку з/на термінали, склади, депо, ремонтні майстерні тощо.

01.01.2006 р. між ТОВ „ЛСА" (Поклажодавець) та ТОВ „МСіТ" (Зберігач) укладено договір на зберігання та перевалку № 10/01, відповідно до умов якого предметом договору є зберігання на контейнерному майданчику Зберігача матеріальних цінностей (20 та 40 футових контейнерів), отриманих від Поклажодавця. Зберігання контейнерів здійснюється на охоронюваному відкритому майданчику за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29.

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що за зберігання контейнерів Поклажодавець сплачує Зберігачу плату у розмірі, встановленому в специфікації на послуги зі зберігання (додаток 1 до зазначеного договору).

Згідно п.8.1 договору строк чинності даного договору встановлено з дати його підписання обома сторонами до 31.12.2006 р. Договір може бути продовжений на наступний рік, якщо жодна із сторін не виявить намір припинити строк його дії.

Також апеляційним судом встановлено, що на виконання умов агентської угоди № 766 СЛП від 30.09.2005 р. ТОВ „ЛСА" передало ТОВ „МСіТ" на зберігання 9 контейнерів (3 сорокафутових та 6 двадцятифутових) з наступними номерами: UDSU4004166 UDSU2413843, UDSU2415907, UDSU2417880, UDSU2200350, UDSU2410187, UDSU2417387, UDSU4002733, UDSU4003560.

Листом від 12.08.2008 р. вих. №1208-324 ТОВ „ЛСА" повідомило ПрАТ „УДП", що вищезазначені контейнери перебувають на контейнерному терміналі ТОВ „МСіТ".

Крім того, під час вирішення спору по справі № 5017/195/2012 встановлено, що в провадженні господарського суду Одеської області перебувала справа № 2/142-09-6127 про визнання ТОВ „ЛСА" банкрутом. Ухвалою від 31.01.2012 р. провадження у цій справі припинено на підставі п.6 ст.40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" шляхом затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ „ЛСА", ліквідовано юридичну особу ТОВ „ЛСА".

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що станом на 22.03.2012 р. юридичну особу ТОВ „ЛСА" припинено, а, отже, за правилами ст.ст.104,598,609 ЦК України та ст.205 ГК України договір на зберігання є припиненим, оскільки припинились зобов'язання сторін за ним у зв'язку із ліквідацією Поклажодавця.

Таким чином, виходячи зі змісту викладеного у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 р. по справі № 5017/195/2012, господарський суд дійшов висновку, що на виконання умов агентської угоди з ПрАТ „УДП" ТОВ „ЛСА" уклало з ТОВ „МСіТ" договір на зберігання та перевалку від 01.01.2006 р. № 10/01, зобов'язання за яким припинились з ліквідацією ТОВ „ЛСА" (датою припинення юридичної особи виступає 22.02.2012 р., що підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.07.2012 р.).

Згідно ч.ч.1,3,4 ст.295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє ; не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені; комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто.

Частиною 1 ст.297 ГК України передбачено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок .

Враховуючи наведені вище обставини справи та приписи матеріального права, господарський суд вважає, що ТОВ „ЛСА", укладаючи договір на зберігання та перевалку з ТОВ „МСіТ" як Агент ПрАТ „УДП", діяло від імені Судновласника і за його рахунок, тобто права та обов'язки за договором на зберігання та перевалку набуло саме ПрАТ „УДП".

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1,2 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається зі змісту п.2.2 договору на зберігання та перевалку від 01.01.2006 р. № 10/01, оплата за НРР здійснюється по факту її виконання згідно виставлених рахунків на протязі трьох робочих днів з моменту їх отримання.

Потрібно відзначити, що ТОВ „МСіТ" не надано будь-яких рахунків на оплату послуг НРР, у зв'язку з чим суд вважає недоведеним належним чином факт виникнення у ПрАТ „УДП" обов'язку перерахувати кошти за НРР, тому у позові в цій частині слід відмовити.

Стосовно оплати вартості послуг по зберіганню контейнерів потрібно зазначити таке.

В п.2.3 договору на зберігання та перевалку від 01.01.2006 р. № 10/01 вказано, що оплата за зберігання контейнерів здійснюється за фактично виконану роботу один раз на місяць не пізніше п'ятого числа наступного місяця.

Наявні в матеріалах справи навантажувально-розвантажувальні ордери підтверджують те, що контейнер UDSU4004166 прийнято на зберігання 15.11.2007 р., UDSU2413843 -23.09.2007 р., UDSU2415907-23.09.2007 р., UDSU2417880 -24.09.2007 р., UDSU2200350 -24.09.2007 р., UDSU2410187 -21.09.2007 р., UDSU2417387 -21.09.2007 р., UDSU4002733 -29.04.2007 р., UDSU4003560 -29.04.2007 р.

Повернення контейнерів станом на дату припинення договору на зберігання та перевалку від 01.01.2006 р. № 10/01, тобто на 22.02.2012 р., не відбулось, тому, з урахуванням того, що позов заявлено про стягнення заборгованості за договором, саме 21.02.2012 р. є кінцевої датою нарахування.

Визначаючи початок періоду, за який підлягають оплаті послуги по зберіганню контейнерів, суд виходить з того, що в рамках передбаченого ст.257 ЦК України трирічного строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у відзиві, знаходяться тільки зобов'язання з 17.05.2009 р., адже позовну заяву подано 16.05.2012 р.

Отже, для кожного контейнера загальна кількість днів прострочення становить з 17.05.2009 р. по 21.02.2012 р. - 1011 днів.

За таких обставин, беручи до уваги те, що в додатку № 1 до договору на зберігання та перевалку від 01.01.2006 р. № 10/01 вартість одного дня зберігання з 31 дня складає 0,39 дол. США за двадцятифутовий контейнер, яких зберігається 6, та 0,79 дол. США за сорокафутовий контейнер, яких зберігається 3, загальна сума боргу встановлюється судом за формулою:

- для двадцятифутових контейнерів: кількість днів прострочення (1011 днів) Х плата за зберігання за один день (0,39 дол. США) Х кількість контейнерів (6). Всього 2365,74 дол. США;

- для сорокафутових контейнерів: кількість днів прострочення (1011 днів) Х плата за зберігання за один день (0,79 дол. США) Х кількість контейнерів (3). Всього 2396,07 дол. США.

Станом на дату подачі уточнень до позову курс дол. США до грн. становить 7,99 грн. за 1 дол. США, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 38046,86 грн.

Окремо господарський суд вважає за потрібне відзначити, що позивачем в обґрунтування своїх вимог надано до матеріалів справи складені в 2007 р. акти виконаних робіт та докази оплати боргу, які з огляду на період стягнення заборгованості судом при визначенні її суми не враховуються.

Не приймаються до уваги доводи ПрАТ ,,УДП" стосовно здійснення TOB „ЛСА" оперування контейнерами від власного імені, оскільки вони (доводи) спростовуються змістом постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 р. по справі № 5017/195/2012, факти, встановлені якою мають преюдиціальне значення на підставі ч.2 ст.35 ГПК України, та в якій встановлено замовлення послуг зберігання саме на виконання агентської угоди. При цьому положення останньої отримання Агентом окремих повноважень на укладання угод від імені Судновласника або подальшого погодження дій не вимагають.

Наявний у рішенні господарського суду Одеської області від 02.04.2012 р. по справі № 5017/195/2012 висновок про те, що ПрАТ „УДП" не є зобов'язаною стороною по відношенню до ТОВ „МСіТ" щодо внесення плати за зберігання спірних контейнерів, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 р. не підтверджено, з урахуванням чого названі обставини являються предметом доказування.

Помилковими є доводи позивача про те, що обчислення строку позовної давності слід починати з моменту, коли він дізнався про укладення договору ТОВ „ЛСА" від імені ПрАТ „УДП", що відбулось тільки в 2012 р. у процесі розгляду по суті справи № 5017/195/2012, т.я. ч.1 ст.261 ЦК України закріплює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто приписи ч.1 ст.261 ЦК України містять перелік подій, настання першої з яких зумовлює початок перебігу строків позовної давності.

В рамках спірних правовідносин про особу, яка порушила його права, ТОВ „МСіТ" могло довідатись ще під час укладення договору, перевіривши належність права власності на майно, передане на зберігання, та з'ясувавши, що його власником являється ПрАТ „УДП". З огляду на викладене, визначення строку позовної давності з розглядом справи № 5017/195/2012 ніяким чином не пов'язано.

За правилами ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства ,,Українське Дунайське пароплавство" (68600, м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, 28; код 01125821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,МСіТ" (65003, м. Одеса, Суворовський район, вул. Атамана Чепіги, 29; код 33658671) 38046/тридцять вісім тисяч сорок шість/грн. 86 коп. заборгованості за зберігання вантажу, 760/сімсот шістдесят/грн. 94 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 06.08.2012 р.

Суддя Лічман Л.В.