Постанова

від 18.10.2012 по справі 5017/1443/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2012 р.Справа № 5017/1443/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого Андрєєвої Е.І.

Суддів: Мацюри П.Ф.,

Лисенко В.А.

(розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 772 від 09.10.2012р. замінено суддю Ліпчанську Н.В. на суддю Лисенко В.А.)

При секретарі судового засідання Стеблиненко С.В.,

за участю представників сторін:

від позивача -Кирильчук Н.Д., Глазова С.В.,

від відповідача -Павленко Д.О., Загвоздіної Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МСіТ"

на рішення господарського суду Одеської області від 31.07.2012р.

по справі № 5017/1443/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСіТ"

до Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"

про стягнення 102 248,90 грн.,

встановив:

16.05.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МСіТ" (надалі -ТОВ "МСіТ") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (надалі -ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство") 28537,21 грн. та витребування у ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" копію агентської угоди № 766 від 30.09.2005р.

20.07.2012р. ТОВ "МСіТ" уточнило позовні вимоги та просило стягнути з ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на користь ТОВ "МСіТ" 102248,90 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.07.2012р. (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на користь ТОВ "МСіТ" 38046,86 грн. заборгованості за зберігання контейнерів та 760, 94 грн. судового збору. В решті позову відмолено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" оскаржило його в апеляційному порядку. Просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити та стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати. В обґрунтування своїх вимог скаржник послався на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

ТОВ "МСіТ" також оскаржило дане рішення в апеляційному порядку. Просить його змінити та до стягнути з ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на користь ТОВ "МСіТ" суму заборгованості в розмірі 64202,04 грн. В обґрунтування своїх вимог ТОВ "МСіТ" послалось на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного.

Як свідчать матеріли справи та що встановлено місцевим судом, 30.09.2005 р. між ВАТ „Українське Дунайське пароплавство" (Судновласник), найменування якого змінено на ПрАТ „Українське Дунайське пароплавство", та ТОВ „Лінійне судноплавне агентство" (надалі -ТОВ „ЛСА") (Агент) укладено агентську угоду № 766 СЛП, за умовами якої між сторонами врегульовані відносини, пов'язані з питаннями морського обслуговування суден Судновласника як власних, так і зафрахтованих. Судновласник призначає ТОВ „ЛСА" своїм Агентом в портах Одеси, Іллічівська, Южного та судоремонтних заводах міст Одеси і Іллічівська (п.п. 1.1, 1.2 т.1, а.с. 32-34).

Відповідно до п. 2.1, 2.3 агентської угоди Агент зобов'язаний здійснювати захист та підтримку інтересів Судновласника в усіх відношеннях, здійснювати представницькі послуги від імені Судновласника перед офіційною портовою та іншою адміністрацією, установами та комерційними підприємствами, підтримувати необхідні контракти з ними. Крім цього, до обов'язків Агента відноситься здійснення будь-якого обслуговування та формальностей, що відносяться до суден Судновласника, їх вантажу, команди до та після прибуття суден, протягом терміну перебування у портах, а також під час відходу та після нього.

Агентська угода вступає в силу з моменту її підписання (п. 7.1).

Дана агентська угода укладена строком на 1 рік і може бути припинена у будь-який час при наявності трьохмісячного нотіса, пред'явленого будь-якою стороною. У випадку, якщо жодною стороною не видано нотіса про канцелювання за три місяці до початку наступного строку його дії, то договір вважається автоматично продовженим на той самий строк і на тих самих умовах (п.7.2).

Також, в подальшому, з метою конкретизації правовідносин, сторонами підписано ряд адендумів до агентської угоди № 766 СЛП від 30.09.2005 р.

Згідно п.п.2.12, 2.16 адендуму Агент приймає на себе зобов'язання здійснювати контроль за використанням контейнерного обладнання, наданого Судновласником, та доповідає про його місцезнаходження у відповідності до погодженої сторонами процедури звітності. Агент повинен організовувати зберігання порожнього обладнання, а також транспортування та сухопутну доставку з/на термінал, склади, депо, ремонтні майстерні, тощо.

Виконуючи свої обов'язки, обумовлені агентською угодою, 01.01.2006р. ТОВ „ЛСА" (Поклажодавець) та ТОВ „МСіТ" (Зберігач) уклали договір на зберігання та перевалку № 10/01, відповідно до умов якого предметом договору є зберігання на контейнерному майданчику Зберігача матеріальних цінностей (20 та 40 футових контейнерів), отриманих від Поклажодавця. Зберігання контейнерів здійснюється на охоронюваному відкритому майданчику за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29. За зберігання контейнерів Поклажодавець сплачує Зберігачу плату у розмірі, встановленому в специфікації на послуги зі зберігання (додаток 1 до зазначеного договору). Оплата за вантажно-розвантажувальні роботи здійснюється по факту їх виконання згідно виставлених рахунків на протязі трьох робочих днів з моменту їх отримання. Оплата за зберігання контейнерів здійснюється за фактично виконану роботу один раз на місяць не пізніше п'ятого числа наступного місяця. Строк чинності даного договору встановлено з дати його підписання обома сторонами до 31.12.2006 р. Договір може бути продовжений на наступний рік, якщо жодна із сторін не виявить намір припинити строк його дії (п.п. 1.1,1.2. 2.1-2.3,8.1,

т.1, а.с. 7-9).

Відповідно матеріалам справи в провадженні господарського суду Одеської області знаходилась справа за № 5017/195/2012 за позовом ПрАТ „УДП" до ТОВ „МСіТ" про повернення належного позивачу на праві власності майна, яке перебуває у володінні та користуванні відповідача, а саме, дев'яти контейнерів, які є предметом спору у даній справі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.2012 р. по вказаній справі, залишеним без змін неоскарженою в касаційному порядку постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 р., позовні вимоги задоволено.

Рішенням господарського суду від 02.04.2012 р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 р. встановлено факти, які не потребують доведення при вирішенні спору у даній справі.

Як встановлено матеріалами даної справи та судовими рішеннями у справі № 5017/195/21012, на виконання умов договору зберігання та перевалку, ТОВ „ЛСА" передало ТОВ „МСіТ" на зберігання 9 контейнерів (3 сорокафутових та 7 двадцятифутових) з відповідними реквізитами.

Листом від 12,08,2008 р. вих. № 1208-324 ТОВ „ЛСА" повідомило ПрАТ „УДП", що вище означені контейнери перебувають на контейнерному терміналі ТОВ „МСіТ".

Крім того, під час вирішення спору по справі № 5017/195/2012 в провадженні господарського суду Одеської області розглядалась справа № 2/142-09-6127 про визнання ТОВ „ЛСА" банкрутом. Ухвалою від 31.01.2012 р. провадження у цій справі припинено на підставі п.6 ст.40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" шляхом затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ „ЛСА", ліквідовано юридичну особу ТОВ „ЛСА".

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що станом на 22.02.2012 р. юридичну особу ТОВ „ЛСА" припинено (т.1 а.с. 132).

Частиною 2 ст. 104 ЦК України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до Єдиного Державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 1 ст.598 того ж закону зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 609 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема, за зобов'язанням про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

При таких обставинах всі зобов'язання ТОВ „ЛСА" за договором на зберігання є припиненими, оскільки припинилися зобов'язання за ними у зв'язку з ліквідацією поклажодавця.

Як вбачається з умов договору на зберігання та перевалку № 10/01 від 01.01.2006р., обов'язок внесення плати за зберігання було покладено на Поклажодавця -ТОВ „ЛСА", яке при укладенні даної угоди діяло від власного імені, що відображено у преамбулі договору. Положеннями ст.946 ЦК України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Таким чином, за умовами названої угоди зобов'язання, щодо внесення плати за зберігання майна, були покладені саме на ТОВ „ЛСА", а том у ПрАТ „Українське Дунайське пароплавство" не є зобов'язаною стороною по відношенню до ТОВ „МСіМ" щодо внесення плати за зберігання спірних контейнерів.

Частково задовольняючи позов, господарський суд допустився помилки, посилаючись на норми ст.ст. 295, 297 ГК України, оскільки договір № 10/01 від 01.01.2006 р. на збереження та перевалку контейнерів укладено ліквідованою особою, а саме, ТОВ „ЛСА", від власного імені. При цьому, частиною 1 статті 304 того ж господарського кодексу припинення агентського договору також передбачається в наслідок припинення юридичної особи.

На підставі викладеного апеляційна скарга ТОВ „МСіТ" задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ПрАТ „Українське Дунайське пароплавство" підлягає частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає скасуванню в частині задоволення позову в зв'язку з порушенням норм матеріального права. На підставі п.2 ст.103 та ч.1 ст.104 ГПК України судова колегія приймає нове рішення, яким у позові відмовляє повністю.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСіТ" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" частково задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 31.07.2012р. у справі № 5017/1443/2012 скасувати частково -у частині задоволення позовних вимог, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції: „У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "МСіТ" до Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" про стягнення 102 248,90 грн. відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МСіТ" на користь Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" судовий збір у розмірі 1022, 49 грн."

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію.

Головуючий суддя Е.І.Андрєєва

Судді: В.А. Лисенко

П.Ф.Мацюра

Постанова підписана 22.10.2012р.