Рішення

від 12.12.2008 по справі 4/458

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/458

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "12" грудня 2008 р.Справа №  4/458

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І. розглянувши   справу № 4/458

за позовом: селянського (фермерського) господарства "Агрофірма "Шаг",             с. Недогарки Олександрійського району Кіровоградської області  

до відповідача: приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Озірське", с. Озера Світловодського району Кіровоградської області     

про  стягнення 442964,87 грн.

Представники:

від позивача - Христенко В.В., ліквідатор - арбітражний керуючий СФГ "Агрофірма "Шаг";

від відповідача – участі не брав. В попередніх судових засіданнях                        Шибанов  А.Г. - засновник, особисто.  Про час та місце розгляду справи преставник відповідача належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, повідомлення про оголошення перерви   доведено до відома   відповідача  згідно до  наданої ним розписки. Однак,  відповідач не виявив  бажання скористатись своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, тому  господарський суд  визнає за можливе  розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України на підставі наявних у справі  матеріалів.

СУТЬ  СПОРУ:

Селянським (фермерським) господарством "Агрофірма "Шаг" подано позов до приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Озірське" про повернення безпідставно набутого майна  шляхом   стягнення 442964,87 грн., з яких 318000 грн. боргу, 101381,60 грн. збитків від інфляції та 25583,27 грн. 3% річних та судових витрат.  Уточненням до позовної заяви  від 24.11.2008 року позивач   збільшив позовні  вимоги та просить стягнути з відповідача   грошові кошти у сумі  444079 грн. 37 коп., з яких 318800 грн. сума основного боргу, сума збитків з урахуванням інфляції - 101636 грн. 76 коп. та  проценти річних- 23642 грн. 61 коп.  Вказані уточнення прийнято судом до розгляду.

В судовому засіданні  09.12.2008 року оголошено перерву  до 11 год. 12.12.2008 року. За погодженням з представником  позивача,  який прибув в судове засідання,  оголошено вступну та резолютивні частину рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

                                             В С Т А Н О В И В:

При розгляді   господарським судом Кіровоградської області справи №10/130 визнано банкрутом постановою від  07.06.2007 року  фермерське господарство «Агрофірма  «ШАГ», відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором  банкрута   арбітражного керуючого Христенка  В.В.          

Проведенням ліквідаційної процедури  встановлено, що в період з  січня по травень 2005 року   СФГ  «Агрофірма «Шаг» ( позивач по справі) перерахувало на розрахунковий рахунок  ПСП «Агрофірма «Озірське» (відповідач по справі) грошові кошти на загальну суму   318000 грн. згідно до платіжних доручень №1 від 19.01.2005 року на суму  100000 грн., №6 від 28.02.2005 року на суму  7800 грн., №7 від 21.03.2005 року на суму  150000 грн., №14 від 29.03.2005 роуку на суму  2300 грн., №12 від 20.05.2005 року на суму  55000 грн., №17 від 25.05.2005 року на  суму  3700 грн. в якості оплати  за  отримане зерно посівної пшениці, насіння кукурудзи, посівного матеріалу, дизельного палива, гербіцидів, запасних частини до  сільськогосподарської техніки та послуги з обробітку землі та посіву соняшника.

На думку  позивача між сторонами спору виникли зобовязальні правовідносини, у яких позивач є кредитором, а  відповідач - боржником. 30.05.2005 року позивач звертався до відповідача  з вимогою про повернення грошових коштів у звязу з тим, що необхідність в придбанні оплочених товарів та  наданні послуг відпала, однак  вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги грунтуються на  приписах   ст.509, 527, 1212 , 1214, 612 та 623 ЦК УКраїни.

Відповідач позовні вимоги не визнає,  посилається на ту обставину, що позивачем   однобічно, оманливо і сфабриковано викладені  фактичні  обставини  спірних правовідносин, що істотно  змінює суть правовідносин, позивач  підтасовує  обставини, які  мають  важливе значення для розгляду справи по суті. Відповідач   просить вважати  безпідставним посилання позивача як на докази проведених перерахувань грошових коштів  лише на платіжні доручення та лист від 30.05.2005 року. Дійсно між сторонами спору у 2004 році було укладено договір  б/н від  30.03.2004 року про обробіток та посів сільськогосподарських культур на суму  200000 грн., а  роботи  фактично були   виконані  на суму 150000 грн., що посвідчується   актом  виконаних робіт від 25.05.2004 року. Однак,  позивач  за виконані роботи своєчасно не розрахувався і лише   у 2005 році платіжним дорученням  №7 від 21.03.2005 року  погасив  заборгованість.

Після досягнення  усної домовленості, підтвердженої гарантійним листом   №52 від 20.12.2004 року відповідач поставив   позивачу   пшеницю та кукурудзу на суму  110020 грн. 37 коп., що підтверджується   довіреностями, накладними, податковою накладною, рахунком та  актом  звірки взаєморозрахунків від 27.12.2004 року   на суму  260020 грн. 37 коп. Позивач  частково розрахувався за отриманий товар, перерахувавши на розрахунковий рахунок   відповідача    19.01.2005 року платіжниим  дорученням   №1- 100000 грн. та   28.02.2005 року платіжним дорученням №6 -  7800 грн.

Згідно до платіжного доручення №14 від 29.03.2005 року  позивач  перерахував  відповідачу   2300 грн. на виконання умов договору  оренди сільськогосподарської техніки в частині    виконаних робіт по ремонту орендованої техніки    ( акт  від  28.03.2005 року ).

Відповідно до укладених угод  від 20.05.2005 року та від  24.05.2005 року відповідачем   надавались послуги по посіву соняшника на суму  55000 грн. та   по обробці землі на суму   3700 грн., які були   оформлені   актами виконаних робіт та   позивач  платіжними дорученнями  №12 від 20.05.2005 року таа №17 від 25.05.2005 року  провів  перерахування   коштів  за вказані роботи. Фактично  виходячи з аналізу   проведення господарських опервацій та   оплати  по  зобовязаннях які виникли в результаті їх проведення, заборгованість   позивача  перед відповідачем складає  2220 грн. 37 коп.

Крім того, відповідач не  погоджується з позицією   позивача про  можливість визнання в якості доказу  заборгованості   лист від  30.05.2005 року, оскільки вказаний лист не має   реєстраційних реквізитів  пошти отримувача, а підпис керівника є підробленим.

В поясненнях від 25.11.2008 року за №25/11/08-01 позивач наполягає на задоволенні його позовних вимог   та просить  призначити проведення повторної   судової експертизи  дослідження підписів, оскільки   висновок експерта №12/02 наданий експертом Краузе  С.П. містить в собі неточності та викривлення щодо організаційно- правової форми сторін, є неповним та недостатньо ясним, чим  обумовлюються сумніви в правильності висновку.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм  юридичну оцінку, господарський суд прийшов до переконання, що позовні вимоги не є обгрунтованими, в позові необхідно відмовити, враховуючи  наступне.

Визначальним для вирішення спору господарський суд  вважає правильну оцінку доказів по справі, оскільки за приписами ст. 43 ГПК України господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному  розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі  докази  не  мають  для господарського суду заздалегідь  встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних  і  обставин,  якими  інша  сторона  обгрунтовує  свої  вимоги  або  заперечення, для  господарського суду не є обов'язковим.

Крім того, згідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками  судового процесу.

Проаналізувавши  обгрунтованість  позовних вимог та  враховуючи  фактичне спростування  відповідачем   обставин на яких  базуються вказані вимоги, господарський суд  вважає, що  позивачем не подано безспірних  доказів   про фактичне невиконання  відповідачем зобовязань,  які  забезпечувались   проведеними платежами коштів, які  позивач  просить визнати на підставі ст.1212 ЦК України в якості  безпідставно набутого майна.

Як вбачається із  обгрунтування позовних вимог та  пояснення  позивача на їх   підтримку, позовні вимоги фактично базуються лише на припущеннях позивача  про  безпідставне перерахування коштів з посиланням на   отримані ним бухгалтерські  документи для виконання  обовязків  ліквідатора підприємства-позивача. Натомість, господарський суд  не може  прийняти обєктивне, повне та всебічно  грунтовне рішення лише на припущеннях позивача про відсутність господарських операцій по   поставці  зерна пшениці та кукурудзи, дизельного пального та   надання послуг, оскільки такі  припущення є лише міркуванням  позивача та не спростовують надані відповідачем  докази  фактичної наявності правовідносин  між  сторонами спору, виконання робіт, передачі товарів, тобто  правомірності проведення  розрахунків на підставі укладених господарських договорів і  враховуючи їх фактичне виконання..

Відповідно до висновку  №12/02 судової   почеркознавчої експертизи  від 29.10.2008 року   підпис на листі  від 30.05.2005 року   адресованому  ПСП «Озірське» виконаний  не  Шибановим О.Г., а іншою особою з імітуванням  підпису  Шибанова О.Г. (а.с.118).

Причому, розглядаючи вказаний  висновок експерта  в  контексті  заявленого  представником позивача  клопотання про проведення  повторної  судової експертизи  дослідження  підпису, господарський суд не знаходить підстав для задоволення вказаного  клопотання, оскільки  позивач не наводить вагомих підстав для  призначення та проведення повторної експертизи, а   сумніви в обєктивності  експерта не доводить будь- якими доказами.

За приписами  ст. 42 ГПК України висновок судового експерта  повинен  містити  докладний  опис  проведених  досліджень,  зроблені  в  результаті  їх  висновки   і обгрунтовані  відповіді на поставлені господарським судом питання.

Висновок  подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Якщо під час  проведення  судової  експертизи  встановлюються обставини, що мають значення для правильного  вирішення  спору,  з приводу яких судовому  експерту  не  були  поставлені  питання,  у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.

У  випадках  недостатньої  ясності  чи  неповноти    висновку судового  експерта  господарський  суд  може  призначити додаткову судову експертизу.

При  необхідності  господарський суд може призначити повторну судову  експертизу  і  доручити   її  проведення  іншому  судовому експерту.

Висновок  судового  експерта  для  господарського  суду  не є обов'язковим   і  оцінюється  господарським  судом  за  правилами, встановленими  статтею 43 цього Кодексу.

Відхилення  господарським  судом  висновку  судового експерта повинно  бути мотивованим у рішенні.

Наявність договірних правовідносин між учасниками спору та  правомірність проведення розрахунків  за   поставлене зерноь пшениці, кукурудзи, дизельного пального та оплату  вартості виконаних робіт повністю підтверджено наданими  відповідачем документами: Договором про обробіток та посів  сільськогосподарських культур від  30.03.2004 року   (а.с.52), Актом про виконані роботи від 25.05.2004 року (а.с.53), листом позивача про поставку   124670 кг. пшениці та  4963 кг. кукурудзи (а.с.54), Довіреністю на  отримання   пшениці і кукурудзи  серії МАД №697023 від   25.12.2004 року  на імя Шибанова  О.Г. (а.с.55), Видатковими накладними №№317, 319 від 25.12.2004 року (а.с.56-57), податковими  накладними від 25.12.2004 року (а.с.58- 59), рахунками - фактурами від 25.12.2004 року (а.с.60-61) та   актом звірки взаємних розрахунків (а.с.62), договором оренди техніки від  17.03.2005 року (а.с.63- 64), актом приймання- передачі техніки від 17.03.2005 року (а.с.65), Актом виконаних робіт по ремонту орендованого майна  від 28.03.2005 року (а.с.66), Рахунком №10 від 29.03.2005 року на ремонт та реставрацію запасних частин до орендованого трактора (а.с.67)і податковою накладною на   надані послуги  від 29.03.2005 року (а.с.68), Угодою від 20.05.2005 року на надання послуг (а.с.68), Актом  виконаних робіт від 20.05.2005 року  (а.с.69),  Рахунком  №20/05 від 20.05.2005 року  на оплату послуг по обробітку землі (а.с.70) і  податковою накладною на вказані послуги  від 20.05.2005 року (а.с.71), Угодою від 24.05.2005 року   про виконання   сільськогосподарських робіт (а.с.72), Актом  виконаних робіт  від 24.05.2005 року (а.с.73), Рахунком №2505 від 25.05.2005 року  на оплату  наданих послуг та   податковою  накладною на вказані послуги (а.с. 73-75), Актами звірки взаєморозрахунків від 01.06.2005 року та  від 14.12.2007 року  (а.с. 76,79).

 При цьому господарський суд критично відноситься до наданих  відповідачем  доказів та враховуючи   правову позицію, викладену в  постанові  Вищого господарського суду України  від 22.07.2003 року  по справі №21/308  щодо  використання актів звірки у судовій практиці про те, що  акти   звірки бухгалтерів є тільки документом,   по   якому    бухгалтерії    підприємств    звіряють бухгалтерський   облік   операцій,   а  наявність  чи  відсутність будь-яких   зобов'язань    сторін    підтверджується    первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Натомість,  наявність договорів на постачання товарів, рахунків- фактур на проведення оплати, довіреностей на отримання матеріальних цінностей , видаткових  і податкових накладних, безумовно засвідчує про наявність правовідносин, які підпадають під регулювання  договорів  поставки та купівлі- продажу.  

Господарський суд вважає, що   викладені   умови  договору, права та обов'язки  сторін, порядок виконання  договору,   дають підстави вважати, що фактично сторонами укладались договори  купівлі-продажу посівної пшениці, насіння кукурудзи, посівного матеріалі, дизельного пального, насіння, к гербіцидів, запчастин у спрощений спосіб, тобто на підставі усної домовленості, а  підтвердженням такої домовленості  є  обмін  довіреністю,  передача та отримання  видаткових і податкових накладних, тобто конклюдентні  дії сторін, які  посвідчують наявність правовідносин та погодження їх умов.

За  приписом   ст.265  Господарського  кодексу  України до  правовідносин поставки,  які не  врегульовані цим  кодексом, застосовуються  відповідні  положення  Цивільного  кодексу  України про  договір  купівлі-продажу.

Таким  чином,  господарський суд вважає, що  між  сторонами  виникли правовідносини, що  підпадають  під  дію     глави  54  Цивільного  кодексу  України.

Так, згідно  ст.712 Цивільного  кодексу України  за   договором  поставки  продавець (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність зобов'язується  передати у  встановлений  строк (строки)  товар  у  власність  покупця для  використання  його  у підприємницькій  діяльності  або в  інших  цілях, не  пов'язаних  з особистим,  сімейним   або  іншим подібним використанням,  а  покупець  зобов'язується  прийняти  товар  і  сплатити  за  нього  певну  грошову  суму.  До договору  поставки  застосовуються  загальні  положення  про  купівлю-продаж,  якщо  інше  не встановлено  договором,  законом  або не випливає  з  характеру  відносин  сторін.

Одержання відповідного товару підтверджується також підписом  відповідача на видатковій накладній, що в відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей № 99 від 16.05.1996р. є належним доказом підтвердження отримання товару.  

Як вбачається  із  матеріалів  справи,   відповідач   прийняв поставлений товар    повністю  та   виконав  свої  зобов'язання  по  оплаті   поставленого  товару.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в   видаткових  накладних  (а.с. 56-57).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання  товару  про ціну з ПДВ.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його  прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за  несвоєчасне виконання  грошового  зобов'язання.

Укладений   між сторонами  договір та  норми   діючого  законодавства  не містять підстав для  звільнення   відповідача від  обов'язку  виконати  зобов'язання  по  оплаті  поставленого  та  отриманого  товару.

Відповідно до ч.1 ст.2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч.2 ст.4 Цивільного кодексу України основним актом   цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються  відповідно  до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч.6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1          Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає  основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини,  що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Крім того,  господарський суд прийшов до переконання, що  між учасниками спору  також  виникли правовідносини на підставі укладених   договору   про обробіток та посів сільськогосподарських культур від 30.03.2004 року,   угоди від 20.05.2005 року, угоди від 24.05.2005 року  про надання послуг  на виконання   механізованих сільськогосподарських робіт, предметом яких сторони  в результаті вільного волевиявлення  визначили проведення господарських операцій по обробітку землі та посіву  сільськогосподарських культур, а після  виконання робіт  повноважні представники сторін  без будь- яких заперечень чи зауважень підписали   акти приймання - передачі  виконаних робіт, а їх підписи   посвідчено відбитками печаток підприємств.

Відповідно до пп. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін'юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.

Господарський суд вважає, що між сторонами  виникли правовідносини з  договору  про  надання  послуг, що  регулюються  главою  63  Цивільного  кодексу  України.  

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,901 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір  про  надання послуг.

Згідно до ст. 901 Цивільного кодексу  України за  договором про надання  послуг  одна сторона (виконавець) зобов'язується  за  плату і за рахунок другої сторони (замовника)  надати  послугу,  яка  споживається  в процесі вчинення  певної  дії або здійснення  певної  діяльності, а  замовник  зобов'язується  оплатити  виконавцеві  зазначену  послугу,   якщо   інше  не  встановлено договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк.

Позивач не подав  належних доказів про  проведену оплату  наданих   послуг та не спростував   викладене  у відзиві  відповідачем   обгрунтування  щодо порядку оплати вартості   наданих послуг.

Господарський суд не приймає до уваги та розцінює як таке, що не відповідає вимогам  процесуального законодавства уточнення до позовної заяви від 29.11.2007 року про повернення безпідставно набутого майна, яким  позивач   фактично, без посилання на приписи ст.22 ГПК України змінив розмір суми, яка  на його думку підлягає до стягнення, тобто змінив  предмет позову, збільшивши суму  до стягнення з  442964 грн. 87 коп. до  444079 грн. 37 коп.

В ч. 2  ст.  213  ЦК  України  зазначено,  що  кредитор  (за окремих обставин) має право вимагати відшкодування збитків.  Але  в  даній справі позивач збитки в розумінні ст.  203 ЦК України до стягнення не  пред'явив.  Відповідно,   ст.   22 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), змінити підставу або предмет позову-це право позивача.  

Крім того, згідно до  ст.22 ГПК України  сторони мають право знайомитися з матеріалами справи,  робити з   них  витяги,  знімати  копії,  брати  участь  в   судових засіданнях, подавати докази, брати участь у  дослідженні  доказів, заявляти  клопотання,  давати  усні    та    письмові    пояснення господарському  суду,  наводити  свої  доводи  і міркування з усіх   питань,  що  виникають у ході судового процесу, заперечувати проти  клопотань  і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати  судові  рішення  господарського  суду в установленому цим Кодексом  порядку,  а  також  користуватися  іншими  процесуальними правами,  наданими їм цим Кодексом.

Позивач  вправі  до  прийняття  рішення  по  справі   змінити  підставу або предмет позову, збільшити розмір  позовних  вимог  за  умови  дотримання  встановленого  порядку  досудового врегулювання  спору  у  випадках,  передбачених  статтею  5  цього Кодексу в цій  частині,  відмовитись  від  позову  або  зменшити  розмір позовних  вимог.

Отже, право позивача на зміну позовних вимог шляхом їх уточнення господарський процесуальний кодекс України не містить.

Крім того,збільшуючи розмір позовних вимог позивачем не сплачено в повному обсязі  державне мито  з вимог  майнового характеру,  несплачена сума  державного мита складає  11 грн. 15 коп.

Господарським судом  не приймається до уваги та не визнається в якості доказів наявності заборгованості  відповідача перед позивачем    станом на  31.12.2007 року в розмірі  269 415 грн.22 коп. згідно до аудиторського  звіту  приватного аудита   від 20.02.2008 року, оскільки для його проведення   використано надані  позивачем платіжні доручення  про перерахування коштів без врахування   системи правовідносин які  існували  між учасниками спору на підставі   договорів поставки та  надання послуг.

При цьому господарським судом враховується, що  згідно до  ст. ст.2, 3 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудиторська діяльність   у сфері  фінансового    контролю регулюється Господарським   кодексом   України (436-15),  цим Законом, іншими нормативно-правовими актами та  стандартами аудиту.

Аудиторська діяльність   -   підприємницька  діяльність,  яка включає в себе  організаційне  і  методичне  забезпечення  аудиту, практичне  виконання  аудиторських  перевірок  (аудит)  та надання інших аудиторських послуг.

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку  і  показників   фінансової  звітності  суб'єкта господарювання з метою висловлення  незалежної думки аудитора про її  достовірність  в  усіх  суттєвих   аспектах   та  відповідність  вимогам  законів  України,  положень  (стандартів) бухгалтерського обліку або інших  правил  (внутрішніх положень суб'єктів господарювання)   згідно із вимогами   користувачів.

Натомість, як вбачається  з акту  про результати виїздної позапланової перевірки фермерського господарства Агрофірма «ШАГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого  законодавства за період з 01.01.2005 року по 01.04.2008 року. яку  проведено   у звязку з наявністю постанови господарського суду  Кіровоградської області   від 07.06.2007 року по справі №10/130 про визнання фермерського господарства  банкрутом  (т.2 а.с.10)  виявлено   проведення  операцій з повязаними особами, зокрема   між ФГ «АФ «Шаг» та ПСП «АФ «Озірська» (пункт 2.15.11  вказаного акту). Операції здійснювались за договірними цінами, на рівні звичайних цін. Однак,  питання про наявність заборгованості , її розміру, часу  та   підстав виникнення  перевіряючими не досліджувалось  шляхом проведення  звірки   по бухгалтерських документах відповідача- ПСП «АФ «Озірська» та враховуючи направленість перевірки на виявлення порушень податкового законодавства,  висновок  про  наявність чи відсутність  заборгованості не може бути визначальним для вирішення спору по суті.  Згідно до положень ст.34  Господарського процесуального кодексу України, господарський  суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами  доказування.

Таким чином, позовні вимоги не є обгрунтованими, в позові необхідно повністю відмовити.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача  повністю, але стягуються лише частково, оскільки  частково ним були сплачені при зверненні до суду. До стягнення з позивача підлягає сума державного мита в розмірі  11 грн. 15 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського  процесуального кодексу України, господарський суд,-

                                                   В И Р І Ш И В :

В позові  повністю відмовити.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Агрофірма "Шаг",             с. Недогарки Олександрійського району Кіровоградської області, код 23233480  р/р 26003301360985 ФАКБ "Національний кредит" м. Світловодськ МФО 383136 на користь державного бюджету України  р/р 31115095700002 отримувач коштів УДК у м. Кіровограді  банк отримувача ГУДКУ у Кіровоградській області МФО 823016, код 24145329 несплачену суму державного мита в розмірі  11 грн.15 коп.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського  суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя   Ю. І. Хилько